ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ ДЕЯКИХ АРТЕЗІАНСЬКИХ СКВАЖИН ТА КОЛОДЯЗІВ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ ДЕЯКИХ АРТЕЗІАНСЬКИХ СКВАЖИН ТА КОЛОДЯЗІВ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Т.М. Літвіна, С.В. Бельтюкова, І.Г.Кушнір
Одеська Державна академія харчових технологій
Вода є основою існування життя на Землі. Вона є однією з найбільш необхідних і найпоширеніших речовин. Вода необхідна для життя, оскільки бере участь у кожному процесі, що відбувається в рослинах та в живих організмах. Вона є потужним розчинником, і живі організми використовують водні розчини для функціювання біологічних процесів. Загальний об’єм води на нашій планеті оцінюється вражаючою цифрою - 1385 мільйонів кубічних кілометрів. Лише незначна частина цієї води придатна для використання людиною. Абсолютна більшість цієї колосальної маси – це гіркувато-солона морська вода, непридатна для життя та технічного використання.
Лише 2,5 % води є прісною - придатною для життя. Близько 69 % від цієї кількості знаходиться в шапках полярного льоду і гірських льодовиках або в підземних водоносних горизонтах, занадто глибоких для того, щоб відкачувати її при сучасній технології.
З розвитком промисловості річки та озера стали все більше забруднюватися викидами недостатньо очищених стічних вод, промисловими відходами і термічними водами гідроелектростанцій.
У більш пізній період забруднення річок і озер явно зросло внаслідок змивання добрив, пестицидів і гербіцидів з сільськогосподарських угідь, а також кислотних дощів. Забруднення промисловими відходами, сільськогосподарськими добривами і пестицидами стало реальною загрозою всій гідрографічній системі Землі та існуванню людини.
Особливим видом забруднення гідросфери є теплове забруднення, яке спричинене спуском у водойми теплих вод від енергетичних установок (1).
Стічні води котелень містять пом\’якшувачі, продукти корозії. Наявність на поверхні води мастил, нафти погіршує обмінні процеси, знижує вміст кисню в воді, що приводить до загибелі риб. Синтетичні пове-
рхнево-активні речовини згубно впливають на розвиток фітопланктону. Свинець, ртуть, кадмій, нікель, цинк, марганець, потрапивши у воду, роблять її токсичною, що приводить не лише до загибелі зоопланктону, але й завдає шкоди здоров`ю людей. Стічні води гальванічних дільниць за вмістом металів перевищують ГДК в 2000-5000 разів. Пестициди , що потрапляють у воду при обробці лісопосадок, садів, городів, негативно впливають на живі організми та людей, котрі споживають таку воду.
Особливу небезпеку становить вода, забруднена солями ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію та інших важких металів. Основними постачальниками цих речовин є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні підприємства, металургійні і коксохімічні комбінати, тваринницькі комплекси.
Дуже небезпечні також синтетичні миючі засоби. Кількість хімічних речовин у воді постійно зростає, в 1995 році їх зафіксовано близько 1000(959) різновидів. ГДК хімічних речовин у питній воді подано у таб. № 1.
Наприклад, щорічно внаслідок скидання стічних вод у Дніпро та водосховища потрапляє до 500 тис. т азотних, 40 тис. т фосфорних, 20тис. т калійних сполук, 1 тис. т заліза, 40 т нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0,5 т хрому (2).
Не краще становище й з іншими річками. Якість питної води залежить не лише від ступеня забруднення річок токсичними відходами промисловості та сільського господарства, а й від стану водопровідних станцій і водопроводів. Нині вони не в змозі без удосконалення та використання нових очисних споруд перешкоджати проникненню шкідливих речовин.
Санітарні служби України постійно ведуть боротьбу за чисту воду, 1994 року закрито 112 об\’єктів водопостачання і тимчасово зупинено роботу 1117, в 1995-му закрито ще 385 об\’єктів. Проте ці заходи не вирішують проблеми: населенню України потрібна чиста вода, а не закриті об’єкти водопостачання.
На кафедрі аналітичної хімії Одеської державної академії харчових технологій група співробітників вже п\’ятий рік займається дослідженням якості питної води Одеського регіону. Результати цих досліджень опубліковані в попередніх збірниках "Вода и здоровье" (1998-2001 гг.)
Згідно даних опублікованих Державним правлінням екології та природних ресурсів в Одеській області (3) рівень забезпечення населення централізованими системами водопостачання та каналізації виглядає слідуючим чином:
Як видно із наведених даних, лиш близько 19,5 % сел мають централізоване водопостачання, де ведеться хоч який нагляд за якістю питної води. Близько 80 % сільських жителів користуються водою із колодязів, артезіанських скважин, не знаючи навіть основних показників якості своєї води.
Тип
населеного пункту
Всього на Україні
Забезпечено
Водопостачання
Каналізація
Кількість
%
Кількість
%
Міста
445
445
100
417
93,7
Селища міського типу
911
829
91
519
57
Села
28564
5610
19,5
912
3,1
В цьому році ми провели аналіз води по основним показникам якості із 11 артезіанських скважин, 4 колодязів та одного джерела розташованих на території Одеської області. Результати цих досліджень приведені в табл. № 2.
Аналіз наведених даних показав, що вода з чотирьох артезіанських скважин Комінтернівського району (села Дмитріївка та Пшоняне) зовсім непридатна не тільки для пиття, а навіть для використання її в домашньому господарстві, так як вона містить кількість сухого залишку в 2-3 рази більше норми, вміст нітратів також перевищує ГДК в 1,6-1,7 разів, вміст магнію більше норми в 2,4-3,1 разів, хлоридів в 1,5 разів, а по новим нормативам, де ГДК становить не 250, а 100 мг/л, вміст хлоридів перевищує нормативи майже в 4-5 разів, також мало придатна для вживання вода із артезіанської скважини в с. Мале. Та найбільше вразили результати аналізу води із колодязя с. Дачне, в якій всі хімічні елементи містяться в кількості більше ГДК, як мінімум в 3-4 рази, а максимум в 13,8. Цей максимум відноситься до одного із найбільш небезпечного своєю токсичністю нітрат-іону, який викликає тяжкі захворювання, навіть смертність дітей, особливо немовлят.
Сполуки азоту і нітратні іони належать до мутагенних речовин, які призводять до генетичних захворювань. За даними ВООЗ з 1966 до 1980 року кількість людей, що народилася зі спадковими хворобами збільшилась з 4 до 10,5 % (1).
Велика небезпека криється в тому, що населення сільської місцевості не має ніякої інформації про якість питної води, якою воно користується, а державні органи, не можуть забезпечити контроль за якістю води всіх видів джерел водопостачання.
Таблиця 2. Основні показники якості питної води із артезіанських скважин та колодязів сільської місцевості Одеської області
№
п/п
Місце забору води
РН
Жорсткість
мг-екв
л
Маса сухого залишку
мг/л
Вміст основних хімічних елементів, мг/л
Кальцій
Магній
Хлориди
Сульфати
Гідрокарбонати
Нітрати
1.
Балтський р-н с.Пісчане (колодязь)
7,3
7,7
698
82
44
44
51
397
31,1
2.
Біляївський р-н
с.Бурдовка (арт. скважина)
8,2
8,6
652
70
62
123
112
287
9,8
3.
с.Дачне (арт. скважина)
7,3
9,4
759
80
66
170
105
372
5,0
4.
с.Мале (арт. скважина)
8,3
4,9
1563
26
43
531
193
445
9,8
5.
с.Троіцьке (арт. скважина)
8,2
8,8
861
80
58
114
137
580
6,2
6.
с.Дачне (колодязь)
7,8
31,6
3913
118
312
465
815
988
620
7.
Комінтернівський р-н
с.Дмитріївка 1 (арт. скважина)
7,6
26,9
2384
215
196
310
791
384
75,0
8.
с.Дмитріївка 2 (арт. скважина)
7,5
33,0
2983
252
248
314
1384
390
78,0
9.
с.Дофінівка (арт. скважина)
6,9
3,8
239
56
12
24
35
198
1,4
10.
с. Пшоняне (арт. скважина 1)
6,9
23,7
2244
160
191
315
568
378
72,9
11.
с. Пшоняне (арт. скважина 2)
8,0
8,1
2056
142
73
158
311
329
12,4
12.
с.Любополь (колодязь)
7,7
6,8
448
90
28
53
32
378
21,0
13.
Кодимский р-н. с.Писарівка (арт. скважина)
7,9
7,7
708
90
39
45
91
482
39,1
14.
Савранський р-н с. Вільшанка (колодязь)
7,4
4,5
390
66
27
33
42
183
55,2
15.
Савранський р-н с. Дубіново (джерело)
7,0
6,3
424
74
32
26
22
372
46,0
16.
м. Іллічівськ (арт. скважина)
7,3
2,4
683
16
19
132
110
311
7,8
17.
м. Одеса (водопровід)
7,7
4,5
377
60
18
54
87
198
11
Гранично допустимі концетрації
6-8,5
1,5-7,0
100-1000
-
10-80
-
Таблиця 1. Гранично допустимі концентрації хімічних речовин у питній воді, мг/л /2/
№
п/п
Речовина
ГДК,
мг/л
1.
Нітрити
0
2.
Нітрати
45
3.
Сульфати
500
4.
Фосфати
1
5.
Хлориди
100
6.
Фториди
0,75
7.
Ціаніди
0
8.
Залізо
0,5
9.
Мідь
0,1
10.
Хром-3
0,01
11.
Хром (загальний)
0,5
12.
Миш’як (загальний)
0,05
13.
Фосфорорганічні отруюючі хімікати
0,03
14.
Ефіророзчинні речовини
0,1
15.
Нафтопродукти
0,1-0,3
16.
Ацетати
45
17.
Форміати
45
18.
2,4-діхлорфенол-оцтова кислота
1
19.
Феноли
0,001
Література
1. В.С.Джигирей. Екологія та охорона навколишнього середовища. Київ: "Знання\’\’;2000-203 с. З.
2. В.М.Лапін. Безпека життєдіяльності людини. Львів ЛБІ НБУ, Київ: "Знання", 2001-184с.
3. В.И. Крутякова //О необходимости реформирования служб водопроводно-канализационного хозяйства. Одесса: ОЦНТЭИ, 2001-256с.
Схожие публикации: