Фев 22 2002

Стан водних ресурсів Одеської області

Стан водних ресурсів Одеської області

В.І. Крутякова

Держуправління екоресурсів в Одеській області, м. Одеса

Одеська область характеризується особливостями, які пов’язані з її приморським розташуванням. По території області протікають тільки гирлові частини річок Дунаю та Дністра, які є основними джерелами питного водопостачання області.

Так, річка Дністер – єдине джерело водопостачання центральної частини Одеської області, у якій розташовані міста Одеса, Іллічівськ, Южне, Б-Дністровський, населені пункти Біляївського, Овідіопольського, Комінтернівського та Іванівського районів у радіусі майже 100 км. На цій території мешкає понад 50 відсотків населення області і зосереджено 80 відсотків промислового та транспортного потенціалу.

Протягом останніх років під впливом постійно зростаючого техногенного навантаження на територію басейну Дністра суттєво змінились його гідрологічний та гідрохімічний режими. Територія, якою протікає Дністер та розташований його водозабірний басейн, густонаселена, має розвинену промисловість і сільське господарство, які негативно впливають на показники хімічного та бактеріологічного стану води. Забруднення водних ресурсів басейну та прилеглих територій набуло критичного характеру. Зазначена ситуація має стійку тенденцію до подальшого погіршення.

На підставі аналізу результатів дослідження хімічного складу води річки, вона віднесена до другого класу поверхневих водних джерел згідно ДОСТ 2761-84. Так, дністровська вода характеризується середньою мінералізацією, має невисоку жорсткість. Наряду з цим спостерігається стійке забруднення органічними речовинами (значення ХПК більш як 10ГДК), реєструється перевищення вмісту фенолів (до 20 ГДК), формальдегідів (3-63 ГДК), аніоноактивними СПАР (до 2 ГДК).

Із загальної кількості досліджених протягом 2001 року проб річної води не відповідали нормативним вимогам по фізико-хімічному складу (без урахування формальдегідів) – 50 % проб, по мікробіологічним показникам – 33 %.

За санітарно-епідеміологічними показниками область розташована в зоні підвищеного ризику, де регулярно виникають осередки захворювань на холеру, вірусний гепатит та інші небезпечні інфекційні захворювання.

Вивчення ситуації показало, що головною причиною такого становища є незадовільний екологічний стан в басейнах річок Дністер і Дунай. Екологічний стан водних ресурсів басейнів характеризується як надзвичайний. Постійно з території країн, які розташовані вище по течії, а саме Молдови та Румунії відбуваються аварійні скиди забруднених стічних вод. Це призводить до припинення роботи водозабірних споруд населених пунктів, які експлуатуються на вказаних водних об\’єктах.

Централізованим водопостачанням охоплено лише 57% населених пунктів, у 83 % з них вода не відповідає вимогам державного стандарту "вода питна". Дефіцит питної води в області становить більш як 600тис.м3/добу.

Майже половина населення області використовує підземні води. В області експлуатується більш як 5,5 тис. артезіанських свердловин. Однак забезпеченість потреби підземними водами питної якості у цілому по області становить 28 %.

Повністю, або достатньо забезпеченими (більш 70 %) прогнозними ресурсами підземних вод питної якості є північні райони області (Ананьївський, Кодимський, Красноокнянський, Фрунзівський, Ширяївський, Миколаївський), а також два південних – Ізмаїльський, Ренійський.

На 46-64 % забезпечені два північних райони (Балтський, Котовський) та частина центральних районів області: Іванівський, Березівський, Біляївський, Роздільнянський.

У незадовільних умовах Овідіопольський, Комінтернівський, Б-Дністровський, Саратський і Болградський райони.

Найбільший дефіцит води в Арцизькому, Татарбунарському, Кілійському районах: прісні води відсутні, а забезпеченість солонуватими, з мінералізацією 1,5 ÷ 3,0 г/дм3 порівняно низька.

В умовах слабкої забезпеченості ресурсами підземних вод при їх інтенсивному використанні спостерігається зниження рівня водоносного горизонту і погіршення його якості. Так, за останні 50 років внаслідок інтенсивного відбору відбулось регіональне зниження рівня на 5 ÷ 25м сарматського водоносного горизонту – основного з тих, що експлуатуються, збільшилась мінералізація та погіршилась якість води.

Техногенний вплив на підземну гідросферу свідчить про прогресуюче забруднення підземних вод сполуками азоту, фенолом, нафтопродуктами, важкими металами тощо. Внаслідок цього відбувається скорочення ресурсів підземних прісних вод, які є джерелами питного водопостачання.

Чинників, які призводять до такого стану, багато: незадовільна експлуатація водозабірних споруд, існуюча господарська діяльність, відсутність встановлених прибережних смуг та водоохоронних зон навколо водних об\’єктів, безсистемне складування сміття та різних відходів (побутових, промислових), скид неочищених стічних вод в водні об\’єкти, на рельєф місцевості.

Так, в області налічується 150 комплексів каналізаційних очисних споруд, з яких тільки 20 % знаходяться у задовільному технічному стані. Однією із головних причин такого становища є те, що очисні споруди та каналізаційні мережі у більшості побудовані 20-40 років тому, вони морально та фізично застарілі, не відповідають сучасним вимогам, знаходяться в аварійному стані. Крім того, повсюди спостерігається незадовільна експлуатація очисних споруд, відсутність будь-якого персоналу, не кажучи про навчений. Споруди розукомплектовані, зруйновані навіть будівельні конструкції. Необхідно визначити, що органи місцевого самоврядування недостатньо приділяють уваги вирішенню проблем по очищенню стічних вод в населених пунктах. При забудові населених пунктів не визначається дольова участь у розвитку каналізації, у тому числі і індивідуальних забудовників. Це призводить не тільки до забруднення водних об\’єктів і територій населених пунктів, а також до їх підтоплення.

Таке становище водних ресурсів області потребує вжиття негайних заходів.

Перш за все – створення повноцінного моніторингу, визначення пріоритетів та розробки першочергових заходів.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.