Фев 09 2002

ПОЛІМЕРНІ МАТЕРІАЛИ В СИСТЕМІ

ПОЛІМЕРНІ МАТЕРІАЛИ В СИСТЕМІ

ГОСПОДАРСЬКО-ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ.

CУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ГІГІЄНІЧНИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ І ГІГІЄНІЧНОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ

В.Г. Герасимова

Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, м. Київ

Із полімерних матеріалів у воду можуть мігрувати постійно і в невеликих кількостях різні хімічні забруднювачі (мономери, низькомолекулярні продукти синтезу, різні технічні добавки, продукти деструкції). Вони розглядаються як фактори малої інтенсивності, але дія їх продовжується протягом усього життя і тому повинна бути врахована при оцінці впливу факторів оточуючого середовища на здоров\’я населення на різних рівнях і при визначенні сили впливу окремих факторів [1].

В Україні при проведенні токсиколого-гігієнічної оцінки полімерних матеріалів спираються на науково обгрунтовані критерії гігієнічної і токсикологічної оцінки та регламентації застосування полімерів в господарсько-питному водопостачанні [2]. В діючих інструктивно-методичних документах визначений порядок вивчення полімерних матеріалів та їх відповідність гігієнічним вимогам. В умовах сьогодення з`явилася тенденція до альтернативної заміни деяких полімерних матеріалів (наприклад, полістиролу) на інші (ПП, ПЕ, ПЕТФ) з кращими гігієнічними і екологічними характеристиками, змінилася сировинна база, вдосконалюються технології виготовлення полімерів. Значно зріс потік в Україну полімерних виробів з-за кордону. Важливим моментом у житті України був вступ у 1996 році до складу Європейського Співтовариства. Це означає орієнтацію країни з великої кількості питань на стандарти, прийняті країнами-членами ЄЕС. Належність України до Європейського співтовариства обумовлює необхідність гармонізації її нормативних документів, які відносяться до матеріалів та виробів, що призначені для контакту з питною водою і харчовими продуктами, згідно до положень, розроблених Радою ЄС [3].

Різноманітні полімерні матеріали застосовуються для виготовлення труб, фітінгів, різноманітних фасонних виробів, захисного покриття ємностей для схову води, побутових санітарно-технічних виробів. При цьому треба відзначити, що вироби з поліолефінів і полівінілхлориду були і залишаються на сьогоднішній день основними синтетичними матеріалами у водопровідному будівництві.

В останні роки значно зросло використання побутових та промислових фільтрів для доочищення питної води. В результаті істотно збільшилося споживання населенням води, що при підготовці, транспортуванні, зберіганні контактує з полімерними матеріалами.

Актуальною гігієнічною проблемою є розробка уніфікованих підходів для проведення попереджувального і поточного санітарного нагляду за застосуванням полімерних матеріалів в господарсько-питному водопостачанні, а також рівнем хімічного забруднення води.

Уявляється рішення цього питання в кількох напрямках:

– визначення пріоритетних хімічних забруднювачів, які мігрують із полімерних матеріалів, і встановлення кількісних рівнів міграції забруднювачів в контактуючі з ними середовища;

– уніфікація умов моделювання при вивченні процесів міграції хімічних забруднювачів в модельні середовища;

– уніфікація гігієнічних критеріїв оцінки якості полімерних матеріалів.

З першого визначеного напрямку за минулі роки вже проведена певна робота. Створений класифікатор полімерних матеріалів, що застосовуються в водопровідному будівництві і пріоритетних забруднювачів, які мігрують з них.

Що стосується напрямку з уніфікації умов моделювання, то треба зазначити, що практика гігієнічної оцінки полімерних матеріалів і виробів з них, що контактують з питною водою, показала необхідність внесення змін до тих положень, що закладені до діючих інструктивно-методичних документів. Докладніше це питання буде викладено нижче.

Що стосується уніфікації гігієнічних критеріїв оцінки якості полімерних матеріалів, що контактують з питною водою, то у вітчизняній практиці використовуються органолептичні показники, допустимі рівні міграції шкідливих речовин, мікробіологічні показники.

Не можна не звертати увагу на розбіжності у вітчизняних нормативах на забруднювачі питної води. Для нас актуальним є існування різних нормативних величин пріоритетних забруднювачів з полімерних матеріалів, що існують у вигляді ГДК для води водних об\’єктів господарсько-побутового і культурно-побутового водокористування, допустимих рівнів (ДР) міграції з полімерних матеріалів, допустимих кількостей міграції (ДКМ) з матеріалів, які контактують з харчовими продуктами. Це стосується таких хімічних речовин як формальдегід, фенол, диоктилфталат і дибутилфталат, поліетиленполіамін. Суттєва розбіжність в значенні нормативних величин спостерігається для таких хімічних забруднювачів води як ацетон, стирол, цинк. Порівняння величин ДР і ДКМ вважаємо коректним, бо кількість води, що людина випиває за добу, і добова кількість харчових продуктів, які перебували в контакті з полімерними матеріалами, є цілком співвідносними.

Окремим питанням варто розглядати шляхи удосконалення умов моделювання при вивченні процесів міграції хімічних забруднювачів з полімерних матеріалів у модельні водні середовища.

На протязі багатьох років умови моделювання при проведенні досліджень полімерних матеріалів залишалися без змін.

У діючих нормативно-методичних документах досить чітко описані умови моделювання контакту води з такими елементами водопровідного будівництва як труби. При моделюванні враховується площа поверхні досліджуваного матеріалу і об\’єм контактуючої води в реально існуючих умовах використання. Враховується, що ступінь несприятливого впливу полімерних матеріалів на якість води обернено пропорційний величині питомої поверхні. Наведеним шляхом дуже важко розрахувати питому поверхню для різних елементів з\’єднання і ущільнюючих матеріалів. Для цих елементів рекомендовано брати процентні частки від величин питомої поверхні відповідних труб. Такий підхід не викликає принципових заперечень, хоча можливі і інші розрахунки.

Моделювання співвідношення площі поверхні виробу і об\’єму модельного середовища для інших виробів, що контактують з питною водою, не визначенні чітко в діючих методичних документах. Треба зазначити, що умови використання ємностей для транспортування і зберігання питної води, пластикового посуду, конструктивних елементів фільтрів, полімерних покриттів мало відрізняються від таких, що стосуються харчових продуктів. Саме для таких елементів цілком придатне використання умов моделювання, що пропонуються для ПМ в контакті з харчовими продуктами. У директивах Ради ЄС, що стосуються захисту харчових продуктів від забруднення хімічними речовинами, що можуть мігрувати з полімерних матеріалів, визначені температурні і часові режими моделювання. Саме умови щодо часу і температури процесів моделювання можуть цілком збігатися для виробів з полімерних матеріалів, що контактують з питною водою і харчовими продуктами. Температура водного середовища і час контакту з полімерним виробом чи поверхнею співвідносні з умовами фактичного використання полімерних матеріалів. Значення температури моделюються від півгодини до 10 діб, часові характеристики від 5 до 100° С. Існують ще додаткові положення, в яких викладені конкретні випадки моделювання.

Вищезазначені умови моделювання при вивченні процесів міграції хімічних забруднювачів з полімерних матеріалів у модельні середовища пропонуються нами для введення в нові вітчизняні інструктивно-методичні документи.

Таким чином зміни в сировинній базі, технологіях виготовлення полімерів, великі обсяги імпортованої полімерної продукції, необхідність уніфікації гігієнічних критеріїв оцінки якості полімерних матеріалів та гармонізації нормативних документів України з Європейськими стандартами, недосконалість нормативно-методичної бази обумовлює сучасні напрямки гігієнічних досліджень для забезпечення безпечного використання полімерних матеріалів і виробів із них в практиці господарсько-питного водопостачання.

Література

1. Сидоренко Г.И., Кутепов Е.Н. Приоритетные направления научных исследований по проблеме оценки и прогнозирования влияния факторов риска на здоровье населения//Гигиена и санитария.-1994.-№8.-С.3-5.

2. Шефтель В.О., Дышиневич Н.Е., Сова Р.Е. Токсикология полимерных материалов.-Киев.:Здоров\’я, 1988.-216 с.

3. Директива Совета ЕС от 21.12.1988 г. относительно аппроксимации законов государств-членов, относящихся к материалам и изделиям, предназначенным для контакта с пищевыми продуктами (89/109/ЕЕС) // Официальный бюллетень европейских сообществ.-№ L 40, 11.02.1989.- С.38-41.

4. Карпенко Т.Ф. Актуальные вопросы гигиенической регламентации полимерных материалов, предлагаемых для использования в хозяйственно-питьевом водоснабжении// Информационный бюллетень АВТ,-Одесса, 1999.

5. .Стрикаленко Т.В, Засыпка Л.И., Петренко Н.Ф. и др. Эколого-гигиеническая регламентация полимерных синтетических материалов для хранения и транспортировки питьевых вод, обработки оборудования на предприятиях по розливу воды // Научные и практические аспекты совершенствования качества и экспертиза пищевых продуктов. Сб.научных статей. Сер. Сельскохозяйственные науки. Вып.1. - Одесса: ОЦНТЭИ, 1998.- С.15-19.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.