Фев 02 2001

ВОДНІ РЕСУРСИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Опубликовано в 18:42 в категории Вода и здоровье

ВОДНІ РЕСУРСИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

І СТРАТЕГІЯ ЇХ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ

І.Д. Лоєва, В.І. Моцаренко

Одеський Гідрометеорологічний інститут

Необхідною умовою подальшого соціально-економічного розвитку області є забезпечення населення, об’єктів промислового, сільськогосподарського та комунально-побутового призначення водою у достатній кількості та певної якості.

Географічне положення області обумовлює значний дефіцит водних ресурсів на переважній частині території області. Значна частина водних ресурсів, які використовуються, припадає на поверхневі води – річки та озера. Частка поверхневих вод у загальному обсязі водоспоживання перевищує 80%, до 10% дають підземні води.

В межах області розташовані ділянки басейнів трьох великих річок – Дунаю, Дністра та Південого Бугу. До водного фонду області відносятся та-кож 217 малих річок, 55 водосховищ, 15 лиманів, більш як 800 ставків.

За останні роки половина малих річок області припинила своє існування, а річища тих, що зосталися замулені, засмічені, часто просто перетворені у звалища. Усе це є результатом господарської діяльності.

Спрямлення річищ річок, розорювання земель до урізу води, знищення лісів, заплавних лугів, розміщення тваринницьких ферм у водоохоронних зонах без виконання охоронних заходів, неправильне застосування та використання міндобрив та ядохімікатів призвело до знищення джерел життя – малих річок, що вносять істотну частку у формування водних ресурсів області.

Продовжує погіршуватись якість води у Дністрі, Дунаї, Південому Бузі. Так, за якісними показниками вода р. Дністер не відповідає навіть ІІІ класу води поверхневих джерел, тому очисні споруди Одеського водозабору на р. Дністер не забезпечують стабільну якість питної води, що має відповідати ГОСТу 28-74-82 “Вода питна”.

У складній екологічній ситуації знаходяться придунайські озера, що є джерелами сільгоспводопостачання та зрошення земель, рибогосподарськими водоймами та об’єктами рекреаційного призначення. А оз.Ялпуг є, крім того, джерелом питного водопостачання для м. Болград. Вода усіх озер (крім оз.Кагул) непридатна для питного водопостачання, а для цілей зрошення може бути використана лише із застосуванням хіммеліорантів.

Хаджибейський лиман перетворений у скидну канаву стічних вод міста Одеси, деградує і Куяльницький лиман, велику тривогу викликає екологічний стан Тилігульського лиману та багатьох інших водоймів області.

По запасах підземних вод Одеська область займає в Україні передостаннє місце. В області експлуатуються більш як 5 тис. свердловин, проте третина з них знаходиться у незадовільному технічному та санітарно-екологічному стані, що призводить до погіршення якості підземних вод.

Під впливом щорічного виносу на поверхню грунтів та водойм значної кількості мінеральних добрив та ядохімікатів відбувається забруднення підземних вод області аміаком, нітратами, пестицидами.

Великою проблемою з точки зору погіршення якості води у водоймах області є скид забруднених стічних вод у водні об’єкти. Підприємствами, організаціями та установами Одеської області відводиться у поверхневі водойми понад 350.0 млн.м3 стічних вод. Майже половина цього обсягу скидається без очищення або очищається недостатньо. При цьому біля 17 млн.м3 стічних вод скидається безпосередньо на рельєф місцевості, що є порушенням водного та земельного законодавства України.

В області існує 124 комплекси каналізаційних очисних споруд загальною потужністю 815 тис.м3, в них 59 підприємств після очисних споруд відводять стоки. При цьому 90% очисних споруд знаходяться в незадовільному технічному стані, або взагалі не працюють.

В останні 10-15 років виникла термінова необхідність посилення міжнародних співвідношень щодо захисту, контролю і зменшенню значного несприятливого транскордонного впливу скидів забруднених стоків у водне середовище в басейнах Дністра, Дунаю, нераціонального використання їх природних, у т.ч. водних ресурсів.

З метою запобігання забруднення водних джерел та поліпшення екологічної та водогосподарської обстановки в області необхідно здійснити ряд організаційно-технічних, технічних та науково-технічних заходів, таких як:

· будівництво нових та реконструкцію існуючих очисних каналізаційних споруд;

· впровадження нових технологій очищення стічних вод;

· створення прибережних смуг та водоохоронних зон річок та водойм, зон санітарної охорони об’єктів питного водопостачання;

· виконання агролісомеліоративних та гідротехнічних робіт щодо збереження та відтворення водності малих річок;

· заходи по боротьбі з водною та вітровою ерозією;

· захист від шкідливої дії вод;

· оптимізація господарчої діяльності на землях водного фонду;

· специфікація та утилізація моніторингу вод з урахуванням басейнових потреб якості води;

· проведення інвентаризації водних об’єктів та гідротехнічних споруд на них;

· розвиток та реалізація існуючої нормативно-правової бази;

· створення единої системи аварійного оповіщання при виникненні надзвичайних ситуацій на водних об’єктах та інш.;

· створення механізму виведення з приватизаційного фонду земель водного фонду (прибережних смуг, зон санітарної охорони водних джерел).

Зараз в області ескплуатується 35 комунальних, 325 відомчих і 547 сільських водопроводів, а також 2479 джерел децентралізованого водопостачання.

Централізованим водопостачанням охоплено 57% населених пунктів, в тому числі 37 міст і селищ міського типу, 582 села. Більше, ніж в 170 селах населення користується привозною водою. За останні роки відмічається певна стабілізація рівня забруднення питної води централізованих систем водопостачання, хоча він і залишається досить високим в окремих районах внаслідок незадовільного санітарно-технічного стану більшості господарчо-питних водогонів області.

Питома вага нестандартних проб води за бакпоказниками складає в середньому 7.8%, за хімічним складом - 14.3%. Залежно від підпорядкування, найгірша якість питної води продовжує реєструватись в сільських водогонах. Постійно реєструється високий рівень забруднення грунтових вод, у тому числі й тих, що використовуються для децентралізованого водопостачання населення. Перевищення гігієнічних нормативів виявляється в 48.5% досліджених проб за хімічним складом, за мікробіологічними показниками – в 32%.

Рівень забруднення грунтових вод області азотистими сполуками набуває загрозливих масштабів. Водоочисні споруди водопроводів неспроможні забезпечувати необхідну бар`єрну функцію. Таке положення склалося на всіх водопроводах, в тому числі й на Одеському.

Будівництво нових водопроводів і реконструкція існуючих майже не ведеться внаслідок вкрай недостатнього фінансування. Законсервовано будівництво 3-х сільських групових водогонів: Кілійського, Дністровського і Татарбунарського.

Ще бiльшого загострення проблема питної води та її соцiальнi наслiдки набувають після вступу в дiю ДСанПiН України “Вода питна. Гiгiєнiчнi вимоги до якостi води централiзованого господарсько-питного водопостачання”, вимоги якого до якостi питної води, проведення контрольних дослiджень та необхiдностi iнформування про їх порушення широких верств населення суттєво суворiшi, нiж у дiючих сьогоднi нормативних документах.

Шляхи досягнення мети покращання питного водопостачання населення Одеської областi такi:

· розробка комплексноi програми монiторингу, охорони та використання джерел водопостачання населення та якостi питної води в регiонах Одеської областi (р. Днiстер, р. Дунай та малих рiчок областi, колодязiв, артезiанських скважин та ін.);

· вивчення та впровадження нових сучасних засобiв обробки та знеза-ражування води в технологiях, що використовуються на об’єктах водопостачання в областi (станцiя “Днiстер” та iн.);

· вивчення ситуацiї i розробка прогнозу забезпеченостi регiонiв областi пiдземними водами, можливостi їх використання для господарсько-питного водопостачання населення;

· впровадження маловодних та водозберiгаючих технологiй на пiдприємствах та у сiльському господарствi Одеської областi;

· розробка та впровадження на територiї областi регiональних нормативних документiв з метою удосконалення санiтарного нагляду за джерелами водопостачання, водоочисною технiкою, якiстю питної води;

· управлiнська пiдтримка зусиль пiдприємцiв областi щодо створення вiтчизняного водоочисного обладнання, впровадження його в населених пунктах областi, в лiкувально-профiлактичних та дитячих установах, на iнших об’єктах для соцiально малозахищених верств населення;

· монiторинг здоров’я населення областi та його взаємозв’язку з якiстю питної води, змiн стану здоров’я (особливо дiтей) в населених пунктах, де впроваджуються заходи щодо полiпшення якостi питної води;

· розробка та впровадження комплексної програми по висвiтленню проблеми якостi питної води, заходiв органiв державного управлiння по її покращанню та перспективах розвитку системи водопостачання в мiстi та областi через засоби масової iнформацiї (газети, телебачення та iн.), установи освiти та виховання.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.