Фев 21 2004

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ

Опубликовано в 15:37 в категории Сбор и переработка отходов

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ

З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ

В.В.Станкевич, І.В.Какура

Інститут гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України, м.Київ

Утилізація відходів – одна з найважливіших проблем цивілізації. Приблизно за 500 років до нашої ери в Афінах був виданий перший з відомих, едікт, яким заборонялося викидати сміття на вулиці, передбачалася організація спеціальних звалищ і наказувалося смітникарям скидати відходи не ближче ніж за милю від міста. З тих пір сміття складували та захоронювали на різноманітних сховищах у сільскій місцевості, поза межами міст. Внаслідок  росту місць вільні площі навколо них зменшувались, а неприемні запахи, збільшення кількості шкідливих хробаків (щурів), викликане звалищами, стали нестерпними. Окремо розташовані звалища замінювалися ямами для зберігання сміття.

Кількість накопичуваного сміття постійно зростає. Нині на кожного мешканця міста припадає від 150 до 600 кг на рік. Більш за все сміття утворюють в США (520 кг на рік на одного громадянина), в Норвегії, Іспанії, Швеції, Нідерландах – 200-300 кг, в Москві і Києві – 300-320 кг. Для того щоб у природному середовишщі розклалався папір необхідно від двох до десяти років, консервна бляшанка – понад 90 років, фільтр від сигарки – 100 років, поліетиленовий пакет – понад 200 років, пластмаса – 500 років, а скло – понад 1000 років. Про це слід пам’ятати, раніше ніж кинути у лісі старий поліетіленовий пакет або пляшку. У складі сучасного побутового і промислового сміття багато полімерних матеріалів, які надто повільно розкладаються. З полімерами нового покоління ситуація краща – в їхньому складі є світлочутливі молекулярні групи, або молекулярні групи, що легко засвоюються мікроорганізмами. В обох випадках міцні довгі ланцюги полімерних макромолекул розпадаються на частини, з якими швидко упораються мікроорганізми. Швидкість розкладення таких полімерних відходів зростає у багато разів, зникає необхідність їх спалювання у

висотемпературних пічах. Екологічно небезпечним є пористий стайроформ, з якого виготовляють одноразовий посуд. Цей пластик не розкладається у природі, а при його виробництві з високовартісної нафти у атмосферу потрапляють хлоровані вуглеводні, які руйнують озоновий шар. Особливо небезпечними й стійкими є пляшки з поліетилентерефталатових полімерів (ПЕТ пляшки).

США залишаються однією з «найзасміченіших» крїн світу, там щорічно утворюється до 160 млн.т сміття, при цьому переробляють усього 20% сміття, все інше концентрується на звалищах. До 1/3 цих відходів становить тара. На пакувальні матеріали американці витрачають 75% скла, що виробляється; 50% паперу, 40% алюмінію, 40% пластику, 8% сталі. Кожну годину американці використовують 2,5 млн. пластикових пляшок.

Найбільш перспективним способом вирішення проблеми є переробка міських відходів. Отримали розвиток наступні основні напрямки переробки: органічна маса використовується для отримання добрив, текстильні і паперові залишки – для виготовлення нового паперу, металобрухт спрямовується на переплавку. Основною проблемою  переробки є сортування сміття та розробка технологічних процесів переробки. Економічна доцільність способу переробки відходів залежить від вартості альтернативних методів їх утилізації, стану на ринку вторсировини та витрат на їх переробку. Довгі роки діяльність з перобки відходів ускладнювалась існуванням традиційного твердження, що будь-яка справа повинна приносити прибуток. Але при цьому не бралося до уваги те, що переробка у порівнянні з захороненням та спалюванням – найбільш ефективний спосіб вирішення проблеми відходів, оскільки потребує менше державних субсидій. Крім того, такий підхід дозволяє економити енергію та зберігати довкілля. А оскільки вартість площ для захоронення сміття зростає завдяки більш  жорстким нормам, а печі надто дорогі та небезпечні для оточуючого середовища, роль перерлбки відходів буде неупинно зростати. Проте головне, не у переліку цих проблем, а в усвідомленні причин їх виникнення, характера і, що найголовніше, у з’ясуванні ефективних шляхів та засобів їх вирішення. Дійсна перспектива виходу з екологічної кризи – у зміні виробничої діяльності людини, її способу життя, її свідомості. Науково-технічний прогрес створює не лише перевантаження для природи; в найбільш прогресивних технологіях він створює засоби уникнення негативного впливу, створює можливості екологічно чистого виробництва.

Однією з найголовніших проблем сучасності є утилізація та переробка ТПВ – твердих побутових відходів. Досі складно говорити про кардинальні зміни в цій галузі у нашій країні. Стосовно європейських країн та США, то там суспільство давно дійшло висновку, що ресурсний потенціал ТПВ потрібно не знищувати, а використовувати. Неможливо підходити до проблеми ТПВ як до боротьби із сміттям, ставлячи задачу за будь-яку ціну позбавитися від нього.

Вже ні для кого не новина, що на вулицях західноєвропейських міст встановлені різнокольорові контейнери для селективного збору сміття (скло, макулатура тощо). При цьому чітко розподілені обов’язки та відповідальність сторін з урахуванням загального прибутку. Практично в усіх країнах заборонено продаж продуктів харчування у пластиковій оболонці, що не розкладається. У США в 1998 р., наприклад, відбувся день «Америка переробляє». Призом, за найефективну участь, став будинок, вартістю 200000 доларів, повністю виготовлений з вторинних матеріалів. З 1990 р. уряд Великобританії проводить у життя загальноєвропейську директиву: не менше 70% харчових пластикових ємкостей (плящок, стаканів, пакетів, блистерної тари тощо) повинно піддаватися переробці. Одно з останніх рішень – добитися переробки усіх побутових та промислових відходів пластмас, що виробляються.

В Японії з середини 80-х років в умовах росту масштабів і темпів розвитку економіки та споживчої активності відбулося різке підвищення обсягів утворюваного сміття. Концепція Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості «Суспільство без відходів» (з нульовими відходами) посприяла реалізації двох початкових програм, спрямованих очолити вступ японського суспільства у нову еру. В 1992 р. в країні почав діяти закон «Про стимулювання використання вторинної сировини». Друга програма - закон «Про стимулювання сортування при збиранні і повторному використанні тари та пакувальних матеріалів», який набрав чинності у квітні 1997 р. сприяє ефективному використанню відходів за рахунок розмежування сфер відповідальності. Споживачі викидають відсортоване сміття, місцеві органи влади організовують сортування при його збиранні, а на підприємців лягає відповідальність за повторне використання тари та пакувальних матеріалів. Цікаво вирішується проблема утилізації поліетилену (ПЕ) в Японії. Наприклад, компанія «Негдю Санге» на початку 80-х років почала виробляти з старих поліетилентерефталанових виробів (ПЕТ) поліефірні волокна. Процес вторинного використання ПЕТ полімерів бескінечний. Виготовивши один ракз з відходів ПЕТ – коврик, його після зношування можна переробити у коврове покриття для багажників автомобілей, і так далі.

 Безперечно досвід кожної країни унікальний в своєму роді. В кожному випадку вирішення проблем, пов’язаних з утилізацією ТПВ, повинні відповідати специфіці регіону. При цьому важливо враховувати стан економіки держави, склад інфраструктури щодо збору та утилізації ТПВ, що існує і, найголовніше, вміння та бажання суспільства втілювати політичні рішення у реальне життя.

Так в Україні вже запроваджуються технологічні лінії, де вторинна сировина піддається первинній обробці. Використовуючи відроджений полімер у якості зв’язуючого, можна виготовляти, з домішками багатотонажних та незручних для переробки відходів – фосфогіпсу та лігніту, чудову цеглу, тротуарну плитку, черепицю, декоративні огорожі, бордюри, скамейки, різноманітні товари побутового призначення та конструкційні матеріали. Як свідчать перші місяці експлуатації, якість «реанімованого» полімеру не гірша, ніж первинного, і його навіть можна використовувати у «чистому вигляді». Це суттєво розширює сферу його застосування.

На думку вчених та фахівців, вирішувати найгострішу проблему утилізації полімерів, доля яких у масі відходів стрімко зростає, необхідно вже сьогодні на державному рівні. Справа в тому, що задача ця не лише наукова і технічна, але й законодавча, психологічна, соціально-етична, тому зусилля окремих ентузіастів, які намагаються «пристосувати до діла» непотріб (бросову сировину), в принципі, гостроту ситуації не знімає. Необхідна перебудова свідомості, кожен повинен знати, що дбайливим ставленням до відходів він зберігає природу, оскільки, на відміну від первинного виробництва, переробка вторинних полімерів – так званий рециклінг – практично не спричиняє впливу на довкілля. Вигоду від використання вторинниї сировини повинен відчувати й сам виробник, якого слід заохочувати спеціальними пільгами. Іншого шляху не існує, і це усвідомлюють у всіх розвинутих країнах, де існують національні програми рециклінгу вторинної сировини, в першу чергу полімерів, і де захоронення відходів, що не розкладаються біологічно заборонено законом. Способи вирішення проблем видалення, переробки та знезараження комунальних відходів визначає системний підхід, який включає в себе:

· Селективне (роздільне) збирання відходів;

· Утилізацію вторинних ресурсів та складування відходів на інженерно облаштованих полігонах ТПВ;

· Контрольоване сортування та біомеханічну переробку відходів з максимальною утилізацією вторинних ресурсів;

· Термічний розклад (спалювання) баласта відходів.

На сьогоднішньому етапі найбільш поширеним способом знезараження ТПВ в нашій країні залишається їх захоронення на полігонах. Експлуатація полігонів, що не мають елементарних природоохоронних споруд (гідрозахисних екранів, систем збору та контролю фільтрату тощо) з соціальної точки зору протизаконна, з природоохоронної – небезпечна. Полігонний метод знезараження ТПВ технологічно не складний, однак потребує великих земельних площ, значних капіталовкладень, експлуатаційних і транспортних витрат. У зв’язку з цим одним з ефективних способів поводження з ТПВ є створення сортувально-полігонних комплексів (СПК) та біомеханічних заводів (БМЗ).

При будь-яких технологіях переробки ТПВ первинною сходинкою є сміттєсортування, яке дозволяє зменшити обсяги захоронюваних відходів, отримувати вторсировину, а при спалюванні підвищує теплотворність спалюваної рештки та зменшує шкідливі викиди в атмосферу. Первинне сортування ТПВ на рівні квартир нині ускладнено великою кількостю компонентів, що підлягають утилізації, відсутністю економічного заохочення та насамперед свідомістю суспільства.  Таким чином єдиним дієвим виходом із ситуації є запровадження сміттєсортування на промисловому рівні шляхом створення сміттєсортувальних станцій як на полігонах ТПВ, так й регіональних. Сміттєсортувальна технологія дозволяє:

·Подовжити терміни експлуатації полігонів ТПВ, скоротивши в 5-6 разів обсяги відходів за рахунок пресування та відбору вторсировини;

·Забезпечити переробні підприємства вторсировиною, яка може складати до 60% від загального обсягу відходів. Тенденція до збільшення вмісту пакувальних матеріалів буде пролонгованою у часі.;

·Підвищити екологічну та пожежну безпеку полігонів за рахунок зменшення біологічної та хімічної активності брикетованих відходів, що призведе до уповільнення анаеробних процесів деструкції сміття;

·Ліквідувати на полігонах сприятливе середовище для розмноження гризунів, комах, птахів, бродячих тварин, які погіршують епідеіологічний стан прилеглих до ТПВ територій;

·Значно зменшити витрати міского бюджету на поводження з ТПВ та отримати додаткові надходження до бюджету;

·Підвищити технологічність, ступінь механізації та естетичність основних технологічних операцій захоронення ТПВ та експлуатації полігонів.

Тому широке запровадження сміттєсортування є доцільним, виправданим і має певну соціальну значимість оскільки спрямовано на покращення санітарно-епідемічного благополуччя населення.

CONCEPTUAL APPROACHES TO THE HANDLING WITH SOLID RESIDENTAL WASTE

V.V.Stankevych, I.V.Kakura

The Marzeyev Institute for Hygiene and Medical Ecology

of the AMSCI of Ukraine, Kyiv

Waste utilization is the most significant problem of the civilization. A quantity of the accumulated garbage is growing constantly and indefatigably. Resource waste potential should not be liquidated but used. The most perspective way of this problem solution is a recycling of urban waste. In any case the solution of the problem, connected with the utilization of waste, must correspond with the specificity of the region. Introduction of the controlled garbage assortment that will allow to reduce amount of the waste that must be buried or burnt and to use a utility waste that is economically advisably and ecologically proved.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.