Фев 26 2004

ЕКОЛОГІЧНА ДОКТРИНА — ГЕНЕРАЛЬНИЙ БАЗИС РОЗРОБЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ.

Опубликовано в 11:54 в категории Сбор и переработка отходов

ЕКОЛОГІЧНА ДОКТРИНА - ГЕНЕРАЛЬНИЙ БАЗИС РОЗРОБЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ.

В. М. Срібний, А. М. Фітьо

Комісія УСПП з охорони навколишнього середовища, м. Львів

Ecology doctrine is a general basis of creating sustainable development conception 

Development of any system depends on basics of progress into the future. Sustainable development is the process of building of state institutions in order to meet requirements of contemporary and future generations on basis of harmonization of ecological, social and economic parts. One of the main documents, which might be the basis for working out of the conception, has to be the ecological doctrine of a region.

The statements of the ecological doctrine have to be based on fundamental sciences in the sphere of sophisticated dynamic systems development.

Розвиток будь-якої системи залежить від того, що закладено в основу, що є опорою стабільного, поступального руху вперед.

Надзвичайно важливою проблемою після „падіння” марксистко-ленінської філософії в постсоціалістичних державах є формування нової парадигми у світосприйнятті і розвитку майбутнього. Для держав із зміною суспільно-політичного устрою гостро постала потреба розбудови національного світогляду, який б опирався на визнані сучасні теорії світобачення і світосприйняття. В умовах сьогоднішньої реальності, фактично єдиним всесвітньо визнаним напрямом є розвиток на засадах сталого розвитку.

Базуючись на основних ідеях і принципах, декларованих на конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), Україна має можливість здійснити перехід до сталого розвитку, при якому забезпечується збалансоване вирішення соціально-економічних завдань, збереження сприятливого стану навколишнього середовища і природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення життєвих потреб нинішнього і майбутніх поколінь.

Сталий розвиток - це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації екологічної, соціальної та економічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь

Основою сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді людина - природа - суспільство.

Сталий розвиток узагальнює в собі процес виживання і відтворення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав і свобод, збереження навколишнього природного середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на природне середовище й гармонізацію розвитку людини в природі.

Україна може забезпечити перехід до сталого розвитку опираючись, виключно, на розвиток регіонів шляхом ефективного використання всіх видів ресурсів, структурно-технологічної модернізації виробництва, використання творчого потенціалу суспільства для розбудови і процвітання держави.

Визначення шляхів забезпечення сталого розвитку регіонів повинно ґрунтуватися на формулюванні стратегічних цілей державотворення з урахуванням реалій сьогодення, тенденцій розвитку світового співтовариства, місця і ролі України в Європі та світі.

Ідея сталого розвитку стосується не тільки сучасності: вона адресована водночас як нинішнім, так і прийдешнім поколінням. Це ідея рівноправ\’я всіх поколінь і всіх людей кожного покоління, справедливості в просторі й у часі, ефективного використання потенційних можливостей, збалансованості суспільного розвитку і збереження природи.

Багато держав в світі в програмах сталого розвитку визнали екологічні пріоритети, як базові при формуванні економічних, соціальних і технічних напрямів розвитку.

Одним з основних документів, який мав б стати основою для розробки концепції сталого розвитку має бути екологічна доктрина регіону.

Положення екологічної доктрини мають бути засновані на фундаментальних наукових знаннях у сфері розвитку складних динамічних систем.

Владою регіону має бути публічно визнано, що людство знаходиться на умовній межі, перетнувши яку можуть розпочатись глобальні незворотні руйнівні процеси і усвідомлення всієї відповідальності за дії або бездіяльність, що стосується якості управління навколишнім середовищем.

Подолання кризи можливо тільки на основі формування нового типу взаємостосунків людини і природи, відповідно до адаптаційних здібностей природних систем, що виключають можливість руйнування природного середовища.

Забезпечення сталого розвитку, підвищення якості життя і здоров\’я її населення, а також забезпечення національної безпеки можливі тільки за умови збереження природних систем і підтримки якості навколишнього середовища. Для цього необхідно формувати і послідовно реалізовувати екологічну політику, що зачіпає розвиток всіх сфер життя і діяльності в регіоні.

Збереження і відновлення природних систем повинно бути одним з пріоритетних напрямів діяльності при активній ролі всіх громадян.

До числа основних глобальних чинників дестабілізації природного середовища відносяться:

· зростання споживання природних ресурсів при скороченні їх запасів;

· збільшення чисельності населення планети при скороченні придатних для незаселеного територій;

· деградація основних компонентів біосфери, включаючи скорочення біологічної різноманітності, і обумовлене цим зниження здатності природи до саморегуляції і забезпечення існування людської цивілізації;

· можливі зміни клімату і виснаження озонового шару Землі;

· зростання вартості шкоди від стихійних бід і техногенних катастроф;

· недостатній для переходу до стійкого розвитку рівень координації дій світової спільноти в області рішення екологічних проблем і регулювання процесів глобалізації;

· військові конфлікти і терористична діяльність, що продовжуються.

До числа основних чинників дестабілізації природного середовища на регіональному рівні можна віднести:

· ресурсний шлях розвитку, що приводить до швидкого виснаження природних ресурсів і деградації природного середовища;

· низька ефективність механізмів природокористування і охорони навколишнього середовища, включаючи відсутність рентних платежів за користування природними ресурсами;

· різке ослаблення фахового рівня управлінських рішень, що стосується розвитку регіону;

· низький технологічний і організаційний рівень суб’єктів господарювання, високий ступінь зношеності основних засобів;

· наслідки економічної кризи і зниження рівня життя населення;

· низький рівень екологічної свідомості і культури, як керівної ланки так і населення в цілому.

Ці чинники повинні враховуватися при формуванні і реалізації регіональної екологічної політики.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.