Мар 09 2004

ДЕЯКІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Опубликовано в 22:28 в категории Сбор и переработка отходов

Ткачева О.В.

ТОВ “НВП “Екосфера”, м. Харків

Тоценко Ю.В.

ВАТ “Балцем”, м. Харків

За остане десятиріччя в Україні створена, постійно оновлюється та розвивається законодавча база у сфері поводження з відходами. Спеціальним законом у цьому напрямку екологічної діяльності є Закон України “Про відходи”. Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов\’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров\’я людини на території України.

Однак, на нашу думку, на сьогодні у цьому законодавстві існує декілька аспектів неузгодження з іншими чинними законодавчими актами України. Це викликає певні труднощі та складності при організації та ведені системи управління відходами на підприємстві.

В основному це стосується відходів, як вторинної сировини. З одного боку вони підпадають під законодавство про відходи, з другого - під спеціальне законодавство, яке регулює поводження з ними. Так закон України “Про металобрухт”, прийнятий Верховною Радою 5травня 1999 року, регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом. Цим же законодавчим актом встановлено, що Закон України "Про відходи" не поширюється на відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом. Незважаючи на це, територіальні органи Мінприроди, розглядають металобрухт, який утворюється у виробничих процесах промислових підприємств, як один з видів відходів. Вони наполягають

на встановлені лімітів для підприємств на утворення та розміщення металобрухту, обчислені збору за його тимчасове зберігання на території підприємства до здачі заготівельній організації.

Такі ж питання виникають у підприємств при поводженні з відпрацьованими акумуляторами. З одного боку акумулятор зі злитим електролітом відноситься до металобрухту, з другого боку акумулятор у зборі з електролітом є небезпечним відходом, на поводження з яким, за вимогами Закону України “Про відходи”, необхідно отримувати ліцензію Міністерств охорони навколишнього природного середовища України. Але злити електроліт саме підприємство без відповідної ліцензії Мінприроди не може. При цьому не враховується, що відпрацьовані акумулятори утворюються не лише у транспортних підрозділах промислових підприємств та на автотранспортних підприємствах, але й у приватних власників автомобілів, які навряд чи будуть дотримуватися вимог законодавства у сфері поводження з відходами.

До тепер не з’ясоване питання щодо відходів, які утворюються у одних технологічних процесах підприємства та являються вторинною сировиною для інших технологічних процесів на цьому ж підприємстві. Наприклад, пил цементу та азбесту, які утворюються на підприємствах виробництва цементу. Виникає питання щодо доцільності ведення первинного обліку їх утворення та руху. Воно також стосується відходів, які утворюються у процесі виготовлення пластмасових виробів, металобрухту, якщо на підприємстві є потужності з утилізації або переробки цих вторинних матеріалів.

На нашу думку необхідно створити в Україні каталог відходів як вторинної сировини з визначенням існуючої на території нашої держави технології з їх утилізації або переробки та переліком підприємств, які мають відповідні дозволи Мінприроди у відповідності з чинним законодавством. Необхідно також внести відповідні зміни у Закон України “Про відходи” у вигляді окремого розділу з метою урегулювання відношень, які виникають при поводженні з вторинними ресурсами, а саме: не встановлювати ліміти на їх утворення та тимчасове зберігання на підприємстві та не нараховувати збори за тимчасове зберігання, тому що вони потім все одно передаються іншим власникам на утилізацію.

Доцільно визначитися з місцями видалення відходів (МВВ). В багатьох випадках під цю категорію, з точки зору екологічної інспекції, підпадають споруди технологічного призначення. Так мулові карти очисних споруд біологічного очищення стічних вод є технологічною ланкою. Знаходячись на муловій карті, активний мул проходить певні стадії перетворення після чого підлягає видаленню з карт. Тобто мулові карти не є місцями остаточного розміщення активного мулу. Мулові карті підлягають періодичному очищенню від накопиченого активного мулу. З другого боку екологічні інспекції змушують підприємства, на балансі яких знаходяться біологічні споруди очистки стічних вод, розробляти паспорти місць видалення відходів на мулові карти, справляти збір за забруднення довкілля.

Сьогодні в Україні немає класифікатора відходів, який задовольняв би як виробників та власників відходів, так і органи державного контролю у сфері поводження з відходами. Це затрудняє державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами. На нашу думку, має сенс відокремити у законодавчому порядку відходи споживання від відходів виробництва. Відходи споживання мають всі властивості використаного товару, які не змінюються в процесі споживання. Тому для відходів споживання можна визначити клас небезпеки єдиний на території всієї держави. Встановлення класу небезпеки для відходів споживання дозволить вирішити декілька проблем у сфері поводження з відходами. Це покращить первинний виробничий контроль за утворенням та рухом відходів з боку виробника відходів. З другого боку буде сприяти кращому управлінню потоками відходів не тільки на рівні регіону, але й на загальнодержавному рівні. Потребує також урегулювання взаємодії Законів України “Про відходи” та “Про об’єкти підвищеної небезпеки” у частині поводження з небезпечними відходами. Законодавство про відходи декларативно відносить всі суб’єкти господарської діяльності, на території яких зберігаються небезпечні відходи, до об’єктів підвищеної небезпеки. Однак, згідно законодавству про об’єкти підвищеної небезпеки віднесення об’єкту до цієї категорії можливе лише після проведення ідентифікації у порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. До проведення ідентифікації об’єкти відносяться до потенційно небезпечних. Не урегульованість законодавчих актів України, дії яких пересікаються, між собою викликає певні труднощі у системі управління відходами на всіх рівнях. При вирішенні цього питання можна очікувати значні екологічний та економічний ефекти.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.