Мар 09 2003

Проблеми моніторингу накопичення

Опубликовано в 10:37 в категории Отходы и их утилизация

Проблеми моніторингу накопичення

і знезараження твердих відходів на території

Вінницької області

А.Е. Молодецький, О.М. Підгорна

Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова

Місце Вінницької області в економіці України визначається значним природно-ресурсним потенціалом та достатнім рівнем розвитку всіх складових народногосподарського комплексу: промисловості, у т. ч. енергетики, транспорту, порівняно високим рівнем розвитку сільського господарства, тому, розв\’язання надзвичайно гострої проблеми - проблеми твердих відходів для Вінниччини є більш, ніж актуальним.

> Основними джерелами утворення твердих промислових відходів на Вінниччині є підприємства машинобудівної (у т. ч. приладобудівної), хімічної та переробної промисловості. Зі спадом виробництва кількість небезпечних відходів, що утворюються на підприємствах хімічної, машинобудівної, енергетичної промисловості, загалом знизилася, відповідно зросла питома вага відходів переробних підприємстві харчової та мікробіологічної промисловості. Це відходи деревини, дефекату, жому бурякового, золи і золошлакових відходів від котелень та інші. При цьому загальна кількість відходів залишається величиною порівняно сталою: 26,3тис. т у 1998 році та 26,6 тис. т у 2001 році [2,3].

Нині найбільше занепокоєння викликає стан зберігання та контролю над промисловими відходами. Не вирішеними проблемами у цій сфері в межах області залишаються:

– утилізація промислових відходів 3 та 4 класу небезпеки: гальванічних шламів, фосфогіпсу;

– утилізація накопичених близько 2000 т. заборонених та невизначених пестицидів, а саме тих, які зберігалися 10- 20 років за невизначеною технологією;

– утилізація та переробка твердих побутових відходів обласного центру, міст, селищ міського типу і селах.

Першочерговою задачею в вирішенні проблеми з твердими побутовими відходами являється розробка оптимальної системи їх збору, транспортування на полігони, їх захоронення або на заводи по їх переробці і знезараженню.

Всього в області за 2001 рік утворилося 26,6 тис. тонн відходів, 25,9 з яких можуть бути вторинною сировиною [3]. На протязі минулого року з утворених відходів вторинної сировини було використано всього 25 % загальної кількості на виробництво товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення, відходів спиртового виробництва на корм худобі. В результаті безгосподарності знищуються високоефективні відходи вторинної сировини, велика кількість цінної сировини нагромаджуються в навколишньому середовищі, забруднюючи його. Площа продуктивних земель, на яких нагромаджуються відходи, становить біля 450 га.

За 2001 рік утворилося 29,44 тис. тонн промислових відходів 1-4 класів небезпеки, разом з накопиченими в попередні роки промисловими відходами: 12,2 т належать до першого класу небезпеки, 281, 4 т - до другого класу, 5675,6 т - до третього, 435,8 тис. т - до четвертого (таб. 1) [1,3]. Наявність відходів на початок 2002 р. становить 441,8 тис. т. Збільшення їх кількості в порівнянні з минулими роками пояснюється тим, що в результаті проведених геодезичних досліджень було взято на облік стихійне звалище відходів виробництва мінеральних добрив на Вінницькому ВО "Хімпром", які накопичувалися на протязі останніх 10 років.

Таблиця 1.Утворення, використання та видалення відходів у 2001 р., т [3]

Клас відходів

Розміщено (зберігається) на підприємствах на кінець року

Зберігалося на підприємствах

на початок

року

Утворилося на підприємствах за рік

Використано (утилізовано) за рік

1

2

3

4

5

Відходи 1 класу

небезпеки

12,234

12,082

3,657

-

Відходи гальванічних виробництв

9,079

9,079

3,500

-

Осад з відстійників після реагентного або коагуляційного

очищення

2,200

2,200

-

-

Ртутні лампи (в кг)*

3,264

2,992

6,059

-

1

2

3

4

5

Нікель та його

сполуки

0,944

0,794

0,150

-

Відходи 2 класу

небезпеки

281,351

179,815

208,268

31,645

Відходи гальванічних виробництв

145,300

145,000

0.300

-

Мідь та її сполуки

10,000

10,000

-

-

Нафтовідходи

115,056

13,820

207,968

31,645

Осад з відстійників після реагентного або коагуляційного очищення

7.560

7,560

-

-

Феноли та їх

сполуки

2,570

2,570

-

-

Відходи 3 класу

небезпеки

5675,695

5340,732

693,501

175,801

Відходи гальванічних виробництв

146,155

146,145

0,010

-

Відпрацьовані

розчинники

51,188

51,108

0,138

-

Відпрацьовані емульсії та мастильно-охолоджувальні

рідини

7,257

6,927

22,312

-

Мідь та її сполуки

9,600

7,900

1.700

-

Нафтошлами

4833,490

4503,470

345,337

0,020

Осад з відстійників після реагентного або коагуляційного очищення

346,681

374,021

10,660

-

Фарби, емалі та лаки

62,640

62,485

0,355

-

Інші групи відходів

217,769

187,761

312,989

175,781

Відходи 4 класу

небезпеки

435831,721

426631,001

28535,950

47,250

Ванадій

92,941

92,941

-

-

Відпрацьовані формувальні суміші

6,000

5,000

45,000

44,000

Відпрацьовані емульсії та мастильно-охолоджувальні

Рідини

-

-

3031,000

-

1

2

3

4

5

Осад з відстійників після реагентного або коагуляційного очищення

26727,000

17470,000

25375,800

-

Фосфор та його сполуки

408920,000

409000,250

-

-

формальдегід

-

-

0,600

-

Інші групи відходів

85,280

62,810

83,050

3,250

За територіальними ознаками найбільш актуальними проблемами твердих відходів є для декількох міст та селищ області. Зокрема найбільш проблемними об’єктами в поводженні з відходами є полігон твердих побутових відходів м. Вінниці, що знаходиться в селі Стадниця Вінницького району, золовідвал Ладижинської ТЕС у селі Заозерному Тульчинського району, відходи фосфогіпсу на виробничому об\’єднанні "Хімпром" у м. Вінниці, могильник непридатних та невизначених отрутохімікатів біля с. Джурин Шаргородського району (рис. 1).

Існуючий полігон твердих побутових відходів м. Вінниці вичерпав свій ресурс ще в 1987 році, його експлуатація офіційно заборонена з 1994року. Складування відходів проводиться за межами проектних відміток, без виконання гідроізоляційних робіт, що призвело до забруднення підземних вод. Ситуація ускладнюється тим, що полігон знаходиться вище водозабору м. Вінниці. Відсутність будь-якого рішення Вінницької міськради стосовно будівництва сміттєпереробного заводу не сприяє покращенню екологічної ситуації навколо звалища.

Суттєві проблеми використання відходів залишаються на хімічних підприємствах, так, обсяги виробництва вінницького ВО "Хімпром" значно скоротилися (деякі виробництва взагалі не працюють), але вплив відвалу фосфогіпсу на екологічну рівновагу поверхневих та підземних вод продовжує збільшуватись за рахунок дренування території підприємства р. Тяжилівка (притока р. П.Буг) зі змивом фосфатів, фторидів, завислих речовин (відвал та шламонакопичувач розташований в водоохоронній зоні річки).

При виробництві підшипників на Вінницькому підшипниковому заводі утворюються залізомісткі шлами, які вивозяться на Дніпровський металургійний комбінат. Відходи металевого пилу та дрібної стружки, за розробкою Вінницького технічного університету, використовуються для випуску препарату "Трифолін", що застосовується на магнітних сепараторах для очистки зерна.

На Вінницькому електротехнічному заводі та заводі "Автоелектроаппаратура" в смт Сутиски Тиврівського району впроваджена технологія створення виробів з пластмас, встановлено спеціальне технологічне обладнання для переробки відходів пластмас, які повторно використовуються для випуску продукції.

Великої шкоди довкіллю завдано аварійним скидом нафтопродуктів у р. Воронку, притоку р. П. Буг з території СП "Подільський цукор" ЗАТ "Подільська продуктова група" (с. Вороновиця Вінницького району) у липні 2001 р. Дія токсичних речовин, що потрапила у водойми, посилюється за рахунок кумулятивного ефекту, що полягає в прогресуючому збільшенні концентрації шкідливих сполук. По цьому факту порушено кримінальну справу. Максимальне забруднення р. Воронки нафтопродуктами досягало 845 мг/л, що в 16900 разів перевищувало норми ГДК [3].

В області вирішена проблема утилізації нафтовідходів різних виробництв. Частково нафтовідходи відправляються на місцеві нафтобази, частково переробляються на станціях регенерації, які встановлені на 2- х підприємствах міста: підшипниковому заводі та заводі тракторних агрегатів. Потужність цих станцій дозволяє переробляти власні нафтовідходи та приймати їх від інших підприємств. Так з 271 тонни утворених нафтовідходів утилізовано 222 т – тобто 82%.

Не розв\’язаною залишається проблема утилізації відпрацьованих ламп, що вміщують ртуть і належать до групи надзвичайно небезпечних відходів . Зважаючи на те, що всі без винятку фірми приймають лампи на переробку за значну плату, важкий фінансовий стан підприємств та відсутність в податковому законодавстві пільг, що передбачені ст.48 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", не дозволяє більшості підприємств знайти кошти на вивезення ламп на переробку, а їх накопичилося в області 45700 штук [3, 4].

В 2001 році в зв\’язку з незвичайною літньою спекою потужним джерелом забруднення повітряного басейну став через дефляцію золовідвал Ладижинської ТЕС, ресурс якого був вичерпаний ще в 1982 році. Під впливом вітрової ерозії повітря прилеглих сіл Білоусівка, Заозерне, Василівка значно запилюється, що викликає підвищення захворюваності місцевих мешканців. Крім того, часті прориви значно зношених золошлакопроводів призводять до руйнування орних земель та забруднення золою заплави річки Сільниця.

Практично у всіх районах області зафіксовано зберігання заборонених, невідомих і непридатних хімічних засобів в непристосованих або напівзруйнованих складських приміщеннях. В процесі попередньої інвентаризації, проведеної в листопаді-грудні 2001 року виявлено 790, 8 т цих відходів. Відомі випадки, коли непридатні пестициди виявляли за межами складів - на смітниках, в лісосмугах і навіть на берегах річок. В 1978 році біля с. Джурин Шаргородського району збудовано отрутомогильник, в якому з 9 областей України завезено 1025 тонн непридатних для використання отрутохімікатів. Незважаючи на рішення обласної комісії з питань поводження з безгосподарськими відходами, Міністерство аграрної політики України відмовилось визнати себе власником Джуринського отрутомогильника, накопичені там 1025 тонн непридатних отрутохімікатів залишаються практично безгосподарними (рис. 1).

Значну шкоду довкіллю завдано аварійним скидом нафтопродуктів при їхньому перевезенні з м. Гайворон (Кіровоградська область) у м. Гайсин (Немирівський район). Так, 12 травня 2001 р. на території с. М\’якохід Бершадського району разом з ємкістю із мазутом перевернувся трактор, що належав Гайворонському маслозаводу. Внаслідок цього в струмок (притоку р. Удич, басейн р. П. Буг) надійшло 4186 кг нафтопродуктів. Вінницькою природоохоронною прокуратурою по цьому факту порушено кримінальну справу.

Внаслідок пожежі, у с. Берізки Чечельницького району 5 жовтня 2001 року вогнем повністю знищено склад хімічних засобів захисту рослин, в якому зберігалось 6,2 т невизначених пестицидів. Атмосферне повітря зазнало локального забруднення.

Загальна кількість організованих полігонів твердих побутових відходів по області нараховує 35 одиниць, на які в 2001 році вивезено 773тис. м. куб. відходів (рис.1). Також в області існує 903 ділянки зайняті стихійними сміттєзвалищами, 300 з яких ліквідовано на протязі 2002року.

Процес моніторингу впливу твердих відходів на довкілля Вінницької області здійснюється дискретно у часі і на території. Тому загальна картина цього явища поки вимальовується лише фрагментально, - по великих осередках забруднення. Слід вважати, що екологічні служби мають приділити більше уваги територіальному аспекту забруднення довкілля та створювати мобільні моніторингові групи для такого відстеження.

Література

1. Власова Г. І. Управління в питаннях поводження з відходами як пріоритетний напрям охорони довкілля // Проблеми збору, переробки і утилізації відходів.- Одеса: ОЦЕНТІ.- 2001 р.- С.51.

2. Молодецький А. Е., Підгорна О. М. Промислові відходи як екологічна проблема Вінницької області України // Проблеми збору, переробки і утилізації відходів.- Одеса: ОЦЕНТІ.- 2001 р.- С.240.

3. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1998- 2001 роках (Вінницька область).- Електронний варіант.

4. Національна доповідь України (навколишнє середовище і розвиток). – К.: Час, 1992.- С.15- 20.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.