Апр 17 2002

Ведення державного реЄстру мІсць видалення токсичних вІдходІв

Опубликовано в 07:32 в категории Сбор и утилизация отходов

Ведення державного реЄстру мІсць видалення токсичних вІдходІв

І.П. Крайнов1, О.К. Россіхіна1, О.М. Ярмак1,

С.М. Коваль2, В.В. Четверіков2

1Міжвідомчій екологічний центр НАН та Мінекоресурсів України, м. Харків

2Національний центр поводження з небезпечними відходами

Мінекоресурсів України, м Київ

Складання і ведення реєстру місць видалення відходів (МВВ), в першу чергу, повинно здійснюватися з метою створення державного банку даних, який дозволить складати соціально-економічні програми з практичними заходами зменшення ризику від МВВ у відповідності з визначеним для кожного місця ризиком.

Визначити ризок для кожного МВВ можна тільки на підставі відомостей, які описують МВВ, як мінімум, з чотирьох сторін: стан місця видалення відходів та умови його функціонування; якісний та кількісний склад видаляємих відходів; технології віддалення; вплив МВВ на довкілля та здоров\’я людини.

У відповідності з таким підходом необхідно складати та вести реєстри МВВ. В зворотньому випадку ведення реєстрів МВВ буде неінформативним, а ефективність нульовою.

З метою з’ясування цих питань за завданням Мінекоресурсів України та Національного центру поводження з небезпечними відходами Міжвідомчим екологічним центром було проаналізовано відомості щодо стану складання, ведення та змісту реєстрів МВВ, які надійшли з 17 обласних державних управлінь екоресурсів та державного управління екоресурсів в м. Севастополі. Але не всі відомості, що надійшли з областей утримували інформацію про зміст реєстрів. Деякі області обмежилися лише повідомленням про загальний стан робіт. Тому на підставі зазначених відомостей умовно можна вести (створити) базу даних, але сформулювати та обґрунтувати низку практичних дій не має ніякої змоги.

Треба також відмітити, що для більшості розробників паспортів та складання на їх підставі реєстрів МВВ, місця видалення відходів пов\’язані тільки з місцями постійного розміщення для тимчасового зберігання або захоронення відходів. Вважаємо, що це непорозуміння викликано, в першу чергу, протиріччями та невизначеністю використовуваної термінології та недоліками нормативно-правового забезпечення.

Ведення реєстрів місць видалення токсичних відходів, як однієї з категорій відходів, здійснюється також, як і ведення реєстрів "просто" відходів у відповідності з Законом України "Про відходи" (ст.20, 23, 26, 28). Зміст реєстрів МВВ повинен відповідати вимогам Постанов Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1216 "Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів", від 1 листопада 1999р. № 2034 "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів" та Наказу Мінекоресурсів України від 14 січня 1999 року №12 "Про затвердження Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів".

Враховуючи, що паралельно з складанням реєстру місць видалення відходів в областях складаються реєстри об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, на наш погляд, дуже важливо було б чітко визначитися, що таке є місце видалення і чим воно відрізняється від об’єкту видалення. На жаль ні в одному із документів не тільки не наведено, чим відрізняється "місце" від "об’єкту", а й не визначено, що таке "місце видалення відходів".

Новий тлумачний словник української мови, Київ, 2001 рік пояснює:

Місце – 1. Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь; місцина, місцевість. //чого, яке. Простір, пункт де що-небудь розміщено, відбувається тощо// Певний пункт, площина, призначена для кого-, чого-небудь.// Певна площина, спеціально влаштована для того, щоб на ній розміститися. 2. Певна місцевість. 4. Окрема ділянка, частина чого-небудь.

Об’єкт – 1. філос. Пізнавана дійсність, що існує поза свідомістю людини і незалежно від неї. 2. Явище, предмет, особа, на які спрямована певна діяльність, увага. і т. і. //Предмет наукового і т. ін. дослідження, спеціальної зацікавленості, компетенції. 3. спец. Певна одиниця (споруда, підприємство, ділянка місцевості і т. ін.) господарського або оборонного значення.

Таким чином місце – це більш широке поняття, яке до себе може включати і об’єкт. В той же час об’єкт не може бути розташований тільки на якомусь місці.

Логічно припустити, що місця видалення відходів, незалежно від технології видалення, завжди мають яке-небудь обладнання, споруди, механізми тощо. Тому, в нашому випадку, ці два поняття практично співпадають.

У всіх відомостях наданих з міст щодо реєстрів МВВ місця видалення ототожнюються з полігонами, складами, звалищами та іншими місцями (об’єктами) розміщення (зберігання/поховання) відходів.

Таке обмеження переліку місць видалення відходів пов’язане з термінологічною плутаниною, яка виникла завдяки "недомовленості" тлумачення термінів, що наведені в статті 1 Закону України "Про відходи" та некритичному переписуванню цієї статті в інші нормативні документи.

Утилізація як і видалення є процес, який повинен складатися з багатьох дій (операцій) поводження з відходами. Різниця між цими процесами зв’язана тільки з тим, з якими відходами поводжуються.

Такий висновок підтверджується тлумаченням термінів збирання відходів, зберігання відходів, оброблення (перероблення) відходів, перевезення відходів що наведено, в вище зазначеній статті 1 Закону України "Про відходи". Процес видалення повинен закінчитися знешкодженням/знищенням або довгостроковим зберіганням / похованням відходів, а процес утилізації – використанням відходів з корисними цілями. При цьому, утилізувати відходи можна, незалежно від того, що вони утримують (корисного), тільки при умові діючих технологій (підприємств) з утилізації.

Таким чином всі (при необхідності – збирання, зберігання, оброблення – знешкодження, перевезення,) операції поводження з відходами можуть здійснюватися як в процесі видалення, так і в процесі утилізації відходів. Розділяти місця/об’єкти, значить і їх реєстри, на яких здійснюються ці операції можна тільки по признаку спрямованості дій (метою/фіналу поводження):

– використання з корисними цілями - утилізація;

– довгострокове зберігання/поховання або знешкодження/знищення - видалення.

Але у вище зазначеній статті в роз’ясненні, що таке об’єкти поводження з відходами сказано, що це – "місця чи об\’єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів". Перелічивши в одній низці всі ці поняття автори Закону України "Про відходи" автоматично відокремили у самостійні операції утилізацію та видалення, виключивши з них, як з процесу, операції збирання, … . Більш того з цього переліку витікає, що місця видалення та місця захоронення відходів нічого спільного не мають.

На жаль в Постанові КМУ від 3.08.98 року № 1216 визначення МВВ викладено зовсім неясно – "місця видалення відходів (далі - МВВ) - спеціально відведені місця чи об\’єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами". Тому складається враження, що всі місця видалення відходів – це тільки там, де вони зберігаються або захоронюються.

Треба зауважити, що перелік операцій видалення відходів наведений у додатку 2 до зазначеного Порядку не прояснює ситуацію, а із-за поганого перекладу з англійської мови ще більш її заплутує.

Не прояснює ситуацію і Наказ Мінекоресурсів України від 14.01.99р. № 12 "Про затвердження Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів". В прикладах та рекомендаціях щодо заповнення розділів ІІІ та ІV основна увага звертається на питання, які характерні для опису місць довгострокового зберігання та поховання відходів.

У відповідності зі статтею 20 Закону України "Про відходи" складання і ведення реєстрів МВВ, організацію ведення обліку видалення відходів та їх, паспортизацію покладено на місцеву адміністрацію. Контроль за складенням та веденням реєстру МВВ покладено на місцеві органи Міністерства екології та природних ресурсів України (ст. 23 Закону України "Про відходи"). З процесу складання реєстрів МВВ виключені місцеві органи самоврядування, на території яких знаходиться значна кількість МВВ.

Система форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи розробляються на основі Державного класифікатору відходів ДК-005-96, який було прийнято на два роки раніше ніж Закон України "Про відходи" та за три роки до прийняття відповідних нормативних актів щодо регулювання процесу створення та ведення реєстрів МВВ.

У відповідності зі статтею 28 Закону України "Про відходи" реєстр МВВ ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Ця ж стаття визначає мету ведення реєстру МВВ, але в неї відсутня спрямованість на головне – створення на підставі паспортів МВВ техніко-економічного обґрунтування заходів щодо зменшення утворення відходів, безпечного їх зберігання, зменшення або виключення впливу на довкілля та здоров’я людини.

Таким чином, інформаційний пошук та вивчення доступної інформації щодо складання та ведення реєстрів місць видалення відходів засвідчили, що повних і достовірних відомостей (статистичних даних) щодо місць видалення токсичних відходів в Україні немає, як і немає повних відомостей щодо місць видалення інших категорій відходів. Відсутні також будь-які регламенти щодо системного дослідження їх стану та оцінки впливу на навколишнє середовище. Дослідження, якщо і провадилися, то провадилися епізодично і стосувалися, в основному, окремих місць видалення токсичних відходів або локальних регіонів їх розміщення.

Для оцінки стану МВВ було здійснено широкомасштабний пошук і збір даних. Але існуючі матеріали інвентаризацій токсичних відходів, паспорти МВВ та реєстри, що складаються на їх підставі не дозволяють одержати достатньо коректні дані щодо умов та стану поводження з токсичними відходами в місцях видалення відходів, якісних та кількісних характеристик відходів, що видаляються. З отриманих нами даних неможливо скласти техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) щодо заходів по зменшенню негативного впливу на довкілля МВВ, підвищення ефективності їх функціонування, зменшення витрат на утримання, тощо. В першу чергу, це зв’язано з тим, що із-за відсутності чіткого тлумачення термінів і визначень, починаючи з Закону України "Про відходи" та Державного класифікатора ДК-005-96 не визначено чітко мета складання реєстру МВВ, а Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1216 "Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів" та Наказ Мінекоресурсів України № 12 від 14 січня 1999 р. "Про затвердження Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів" мають ряд недоліків.

Ряд областей зовсім не веде реєстрів МВВ. В більшості областей за три роки після виходу останніх документів щодо складання та ведення реєстрів МВВ робота тільки починається.

Виходячи з викладеного і враховуючи, що зміни та доповнення до Закону України "Про відходи" справа дуже неспішна пропонуємо терміново розробити науково-методичні рекомендації щодо складання та ведення реєстрів МВВ. Затвердити їх у Мінюсті України та провести обов’язкове навчання працівників місцевої виконавчої влади, органів Мінекоресурсів України тощо. Видати ці методичні рекомендації, включив до них конкретні звіти щодо паспортизації МВВ.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.