Апр 09 2002

Еколого-гІгІЄнІчна оцІнка ступеню небезпеки територІЇ мунІципальних звалищ та заходи щодо Їх оздоровлення

Опубликовано в 00:09 в категории Сбор и утилизация отходов

Еколого-гІгІЄнІчна оцІнка ступеню небезпеки територІЇ мунІципальних звалищ та заходи щодо Їх оздоровлення

О.А. Шевченко, Е.А. Деркачов

Дніпропетровська державна медична академія

В умовах підвищення щільності населення, розвитку промисловості та сільського господарства все більшу актуальність набувають проблеми захисту навколишнього середовища від усіх видів забруднень, в тому числі від забруднення побутовими відходами.

В Україні на початку 90 років склалася критична ситуація, коли й до того недостатньо міцні комунальні господарства стали не в змозі забезпечувати ні благоустрій та реконструкцію існуючих звалищ твердих побутових відходів (ТПВ), ні їх ефективну та екологічно безпечну експлуатацію. В результаті масового забруднення ґрунту, в тому числі, з причини недосконалості збору ТПВ, кожна третя проба ґрунту, відібрана на території житлової забудови на території України не відповідає санітарним вимогам. Як ніколи стало актуальним питання всебічної еколого-гігієнічної оцінки існуючих звалищ ТПВ, визначення рівня їх небезпечності для здоров\’я населення та оточуючого середовища та, головним чином, розробки заходів по їх удосконаленню та підвищенню рівня безпечної експлуатації.

В якості об\’єкта вивчення нами було обране муніципальне звалище ТПВ у м. Павлограді Дніпропетровської області, для якого характерними є найбільш типові недоліки звалищ у промислових містах України, а саме:

– стихійність виникнення, відсутність проектних рішень та погодження розміщення;

– неупорядкованість складування відходів та недотримання технології їх поховання;

– розташування звалища у безпосередній близькості до сільгоспугідь, відсутність організованої санітарно-захисної зони;

– відсутність проекту закриття та рекультивації.

Район розміщення звалища характеризується несприятливими геолого-гідрогеологічними умовами. Територія звалища розташована у нижній частині пологого лівого ухилу долини р. Самара, у межах його зіткнення з поймою ріки, що підтоплюється. У період весінньої повені води річки вільно досягають нижнього уступу звалища та розмивають його впродовж 1-2 місяців у різні роки. У 1,5-2,0 км на південний захід від звалища знаходиться промислова зона м. Павлограда. Територія промислової зони розташована на 5-10 м вище рівня пойми ріки та є основним джерелом забруднення ґрунтових водоносних горизонтів. Від району промислової зони вже забруднені ґрунтові води рухаються до звалища ТПВ, де додатково збагачуються фільтратом звалища та у вигляді широкого ореолу забруднення потрапляють у поймову частину долини та дренуються у русло р. Самари.

Загальна площа звалища складає 8,31 га, а сумарний об\’єм заскладованих відходів за нашими підрахунками від 498600 до 664800 м3. Основу звалища складає відпрацьований кар’єр льоссовидних суглинків глибиною 4-6 м. Дно кар’єра знаходиться на 1 м вище рівня підземних вод. В результаті проведених нами досліджень встановлено морфологічний склад звалища за окремими видами відходів, що ймовірно є типовим для більшості подібних об\’єктів: будівельне сміття та лом – 30 %; металевий лом – 15 %; скло – 10 %; текстиль – 7 %; паперові вироби – 3 %; деревина – 5 %; побутове сміття – 15 %; харчові відходи – 5 %; пластмаса – 5 %; гумові вироби – 5 %.

Проби ґрунту за даними спектрального аналізу у межах звалища характеризуються такими особливостями:

– у ґрунтах лівого схилу р. Самари, в тому числі й у поймі ріки відмічається підвищений вміст кобальту – до 2-4 ГДК; аномально високий вміст інших важких металів за межами звалища не виявлено;

– по периметру території звалища на відстані до 50 м від схилів відходів у грунтах має місце аномально високий вміст хрому – 1-2 ГДК, свинцю – 1-2,5 ГДК, нікелю – 1,5 ГДК, цинку – 2-8 ГДК, міді – 1-2 ГДК.

Потужність експозиційної дози гамма-випромінювання у межах ділянки звалища знаходилася у діапазоні 11-15 мкР/год, з середнім значенням – 12 мкР\\год. При максимальному граничнодопустимому рівні випромінювання – 60 мкР/год це свідчить про приблизно однакову концентрацію радіоактивних елементів у тілі звалища та про відсутність радіоактивних аномалій. За визначеними значеннями гамма-поля ділянка муніципального звалища була віднесена до зони нормального та помірного гамма-фону.

Забруднення поверхневих старичних водойм в районі розміщення звалища характеризується підвищеною мінералізацією – до 2-4,9 мг/дм3 та високою загальною твердістю – 2-9 ГДК. У воді також відмічено підвищений вміст брому – 5-7 ГДК, літію – 1,3-3,1 ГДК, марганцю – до 6,5 ГДК. Вміст нафтопродуктів досягає 7,7 ГДК, а фенолів – 28 ГДК.

Ґрунтові водоносні горизонти, що формуються під тілом звалища, характеризуються вкрай несприятливим хімічним складом та високою мінералізацією, що сягає 8,3 г/дм3. Основними негативними показниками води є мала прозорість, висока окислюваність (до 35 ГДК), а також наявність фосфору у кількості 50 ГДК, марганцю – 68 ГДК, нафтопродуктів – 9 ГДК та фенолів – 36 ГДК. Такий склад води здебільшого можна пояснити проникненням у ґрунтові горизонти фільтрату звалища, що утворюється в його тілі та являє собою рідину темно-коричневого кольору, геть непрозору з мінералізацією 19,3 г/дм3. Вміст хлоридів у фільтраті складає 23,3 ГДК, натрію – 39,3 ГДК, заліза – 11 ГДК. З мікрокомпонентів у фільтраті відмічаються підвищені концентрації свинцю – 2,7 ГДК, брому – 5 ГДК, літію – 8 ГДК, рубідію – 11 ГДК, марганцю – 11 ГДК, нікелю – до 4 ГДК, кобальту – 1,3 ГДК. Вміст екологічно високо небезпечних речовин – нафтопродуктів та фенолів складає 113 та 1238 ГДК відповідно.

Мікробіологічні дослідження ґрунтів поблизу звалища показали значну депресію життєдіяльності сапрофітної флори ґрунту, що відповідає за процеси його самоочищення. Це викликано насамперед значним забрудненням ґрунтів важкими металами, фенолом, нафтопродуктами. Тітри санітарно-показових мікроорганізмів – кишкової палички та клостридій Perfringens характеризують ґрунти звалища як забруднені та надзвичайно забруднені. Майже у всіх пробах також була виділена умовно патогенна мікрофлора – протей та синьо-гнійна паличка. Гельмінтологічні дослідження ґрунту звалища та безпосередньо прилеглих до нього територій виявили велику кількість життєздатних яєць гельмінтів – аскарид, токсокар, тріхостронгіллід. Виявлено також наявність більше 20 одиниць у 1 кг ґрунту кліщів та лялечок круглих хробаків, що дозволяє віднести ці ґрунти до сильно забруднених.

На підставі проведених досліджень типового неупорядкованого комунального звалища ТПВ визначені основні шляхи його негативної дії на навколишнє середовище, а саме:

– забруднення атмосферного повітря продуктами неповного згорання, метаном та завислими речовинами внаслідок самозапалення відходів;

– забруднення ґрунту в наслідок вітрового переносу та седиментації часток з поверхні звалища;

– забруднення поверхневих та підземних водойм, насамперед при розповсюджені фільтрату звалища за його межі та переносу відходів під час весняних повеней;

– розмноження та розповсюдження комах та гризунів – носіїв збудників інфекційних захворювань;

– накопичення, зберігання та розповсюдження спорових форм патогенних мікроорганізмів та яєць гельмінтів.

Виходячи з того факту , що більшість комунальних бюджетів малих і середніх міст не в змозі фінансувати будівництво нових полігонів ТПВ, або альтернативних методів знешкодження побутових відходів раціонально провадити заходи, що при відносно незначних економічних тратах зводять до мінімуму забруднюючу дію звалищ. Нами рекомендовано впровадження наступних заходів:

– в разі складної несприятливої геолого-гідрологічної ситуації необхідним є створення водонепроникної завіси у ґрунтових горизонтах до глибини залягання шару водонепроникних глин (здебільшого до глибини 15-20 м) у напрямку розповсюдження ґрунтових водотоків;

– будівництво глиняних дамб по периметру звалищ з боку їх ймовірного підтоплення;

– спорудження комплексу очищувальних споруд для збору, нейтралізації та подальшої утилізації фільтрату у складі дренажних канав, секційних випарювачив та споруд для сушіння та зневожування осаду;

– створення по поверхні тіла звалища водонепроникного шару з заданим ухилом поверхні, що зменшить зволоження маси відходів атмосферними осадами;

– благоустрій технологічної автодороги на території звалища з обов’язковим твердим покриттям.

– огородження території звалища, організація пропускної системи з контролем складу речовин та матеріалів, що підлягають похованню;

– обов’язкове пошарове пересипання відходів ґрунтом, будівельним сміттям або ін. та їх якісне ущільнення з використанням важкої бульдозерної техніки;

– проведення періодичних дезінфекційних та дератизаційних заходів з метою запобігання розмноженню гризунів та шкідливих комах;

– будування спостережних свердловин у напрямку розповсюдження ґрунтових водотоків;

– поетапна рекультивація відпрацьованих ділянок звалища паралельно з заповненням нових карт.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.