Апр 04 2001

Впровадження сміттєпереробного заводу

Опубликовано в 00:12 в категории Утилизация отходов

Впровадження сміттєпереробного заводу

в м. Миколаєві. Досвід і результати

С.В. Шаповалов1, В.І. Чорноморов2

1Південна філія Інституту екології, м. Миколаїв

2ЗАТ “Камелот”, м. Миколаїв

Як і у багатьох містах України, у Миколаєві під словосполученням "переробка твердих побутових відходів (ТПВ)" сьогодні розуміють транспортування їх на міське звалище (полігон ТПВ) у В.Коренищу. Як і основна кількість звалищ в Україні, цей полігон не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, забруднює підземні води і атмосферу і завдає багато шкоди місцевому населенню.

Відомо, що токсичні відходи час від часу попадають у поле зору уряду, то програми з утилізації ТПВ в регіонах фактично не виконуються ( якщо такі програми взагалі були створені).

Сьогодні стало ясно, що шлях розміщення відходів на полігонах, навіть самих сучасних, не завжди підходить для України, яка має родючі землі і повинна їх використовувати у сільському господарстві, для відпочинку людей та ін., а не робити на них величезні звалища.

Сміттєпереробні підприємства дають можливість провести первинне грубе сортування і повернути таким чином частину відходів у виробництво у вигляді вторинної сировини, отримати від сміття таку необхідну енергію і будівельні матеріали.

В Миколаєві необхідність такого підприємства стали відчувати давно і на початку дев’яностих років були виділені з місцевого бюджету гроші на техніко-економічне обґрунтування. Два різних підприємства підготували проектні матеріали під впровадження імпортного заводу і розробку вітчизняного. На імпортний завод грошей не було, а на вітчизняний у 1993 році вже долевої участі миколаївських підприємств не вистачило. Але й на той момент всім стало ясно, що завод такий принесе прибуток, витрати на його будівництво повернуться. Треба було шукати інвестора. Визначимо, що значний виграш від впровадження заводу з переробки ТПВ отримає муніципальна влада. Це не тільки престиж, але й

кошти за рахунок значного зменшення витрат на транспортування ТПВ. Зменшаться потоки вантажного транспорту по місту. Цей виграш можна зіставити з вартістю обладнання для заводу. Довгі пошуки інвестора привели до американської фірми Камелот Ейр, яка і взяла на себе такі обов’язки.

Після аналізу ситуації на ринку сміттєпереробних заводів було обрано проект LUPGI Umwelt GmbH як однієї з найбільш відомих фірм, що має великий досвід у термічній переробці ТПВ.

Миколаївська міська рада провела кілька тендерів для визначення фірми, яка буде будувати перше переробне підприємство, і ЗАТ "Камелот" виграло його.

Тепер виникли нові проблеми, що пов`язані з різним баченням того, яким повинно бути підприємство з переробки ТПВ. Як відомо для проектування потрібне завдання. Виявилось, що навіть вчені не мають однозначного бачення для його розробки. Ось декілька прикладів думок, що стали базою для розбіжностей.

І. Перша версія: Завод має переробляти все сміття міста. Буде побудоване гігантське підприємство, яке має високу рентабельність і швидко дасть прибуток і, відповідно, повернення грошей. Такий підхід співпадає з думкою вчених С.-Петербургу. В світі по цьому шляху йдуть більш як 40%.

Друга версія: Заводи мають бути модульними, невеличкими, районними. Вони дозволять значно скоротити пробіг сміттєвозів за рахунок цього прибуток підвищиться, екологічно менш небезпечні, взаємо заміняються (у випадку, коли обладнання вийшло з ладу та ін.) Для таких підприємств потрібна менша санітарно-захисна зона, легше і дешевше виділити землю в місті.

ІІ. Перша версія: завод повинен сортувати сміття замість його термічної переробки.

Дійсно, це перспективний шлях видалити все корисне з сміття і повернути до життєвого циклу людини.

Але відомо, що сортування ТПВ найбільш ефективно на етапі збирання а не переробки. В процесі переробки реально відділити чорні метали. Що стосується сортування на етапі збирання, то це - проблема не для проектувальників заводу з переробки ТПВ, а скоріше для міськвиконкомів, які і повинні її вирішувати. До того ж при будь-якому сортуванні залишається частина сміття (не менше як 30-50%), яку інакше як термічними методами не переробиш.

Друга версія: Завод повинен переробляти термічним методом будь-які побутові, нетоксичні, нерадіоактивні відходи, виходячи з сучасних умов і максимально виділяючи чорні метали. У перспективі спільно з міськвиконкомом шукати реальні можливості більш широкого виділення з сміття корисних речовин.

ІІІ. Перша версія: Метод термічної переробки обирається так, щоб створити нове паливо, яке може вільно продаватися. Як правило, у цьому випадку розглядається піроліз і газифікація.

Друга версія: Завод виробляє теплову або електричну енергію будь-яким методом, а місто, як зацікавлена особа, гарантує власнику заводу (інвестору) споживачів, які можуть за це платити гроші, навіть, якщо вартість такої енергії буде невеличкою.

При цьому в обох випадках вважається за необхідне, щоб викиди у атмосферу були екологічно чистими, як того вимагають міжнародні, європейські і вітчизняні норми. Це стосується і рідких відходів. Про розміщення шкідливого підприємства з недосконалими очисними спорудами просто не може йти мови. Екологічну безпеку при виборі методу, технології, фірми, яка має впроваджувати проект, сьогодні оцінюють за кількістю, станом, якістю, ступенем утилізації твердих відходів сміттєпереробного заводу, частина яких дуже токсична.

Уявляється, що до розробки завдання для впровадження такого складного і важливого підприємства мають бути залучені всі зацікавлені і діючи особи, які і повинні створити єдине (можливо типове для України) завдання для проектування, що чітко визначить вимоги до заводу з переробки.

В Миколаєві згідно з домовленістю з міським головою для розробки такого завдання підготовлена робоча група у яку за нашою думкою мають ввійти наступні зацікавлені дійові особи:

– місцева влада (найкращій варіант - очолює робочу групу міський голова) і її комунальні служби.

– депутатський корпус міської ради (за бажанням).

– державні контрольні органи на рівні області і міста (СЄС, Мінекоресурсів тощо).

– представники громадськості, екологічної через екологічні неурядові громадські організації ( НУО ) , наукової - через наукові НУО.

– відомі науковці з місцевих установ. Можуть залучатися відомі експерти з-за кордону, Києва тощо.

– представники засобів масової інформації.

– облдержадміністрація (за бажанням).

Якщо робоча група у такому складі узгодить всі розбіжності, а засоби масової інформації своєчасно повідомлять населення про розроблені вимоги до заводу, контроль за їх виконанням від такої авторитетної робочої групи, якщо і далі при впровадженні буде забезпечена прозорість процесу для громадськості, то перешкод для будівництва цього важливого для міста заводу буде значно менше , а ймовірність його побудови значно більше.

Такий шлях і обрано у Миколаєві.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.