Апр 08 2001

УПРАВЛІННЯ ТРАНСФОРМАЦІЄЮ СИСТЕМ

Опубликовано в 07:27 в категории Утилизация отходов

УПРАВЛІННЯ ТРАНСФОРМАЦІЄЮ СИСТЕМ

ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ВІДХОДАМИ

Н.О. Хижнякова

Рівненський державний гуманітарний університет, Україна

Відходи являють собою матеріальні рештки людської життєдіяльності, не придатні для використання за своїм попереднім призначенням. Вагому частку у загальній масі відходів становлять тверді відходи, що відповідно до свого походження можуть бути поділені на дві категорії: 1)тверді виробничі відходи – залишки сировини, матеріалів, продукти переробки та відходи виробничого споживання; 2) тверді побутові відходи – рештки процесу побутового споживання (залишки предметів побутового призначення, використана упаковка, харчові відходи тощо).

Під поводженням слід розуміти усю сукупність операцій, які можна здійснювати стосовно твердих відходів. Закон України "Про відходи" визначає поводження з відходами як "дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями і нагляд за місцями видалення" [1].

Системи поводження з твердими відходами є системами, що охоплюють потоки відходів, характерні для операцій поводження з ними. Ці системи вміщують два типи елементів:

– матеріальні потоки відходів, продуктів їх переробки, продукції, виготовленої з використанням відходів, що відображають процеси переміщення (транспортування) відходів;

– об’єкти поводження з відходами, при перебуванні на яких відбуваються усі інші операції поводження з ними, окрім транспортування, - збирання, обробка, утилізація, захоронення тощо. Ці об’єкти являють собою рівні системи поводження з твердими відходами, що показують перетворення і накопичення всередині системи [2, c. 89].

Якщо відобразити об’єкти поводження з відходами у вигляді прямокутників, а потоки відходів – у вигляді стрілок, що їх з’єднують, то систе-

ма поводження з твердими відходами може бути подана у вигляді схеми:

               переміщення                          переміщення

   утворення                                збирання                                 захоронення

Схематичне зображення системи поводження з твердими побутовими відходами

На схемі можуть бути вказані просторові і часові характеристики системи. Системи поводження з твердими відходами, окрім переміщення матеріальних потоків відходів та продуктів їх переробки, передбачають також наявність фінансових та інформаційних потоків, тому можуть розглядатися як логістичні системи.

Закономірності руху фінансових та інформаційних потоків залежать від того, до яких економічних суб’єктів входять об’єкти поводження з відходами. Система поводження з твердими відходами може міститися у межах одного суб’єкта господарювання, але розгляд повного ланцюга руху відходів, як правило, зачіпає економічні інтереси принаймні двох сторін: виробника відходів і організації, що переробляє або видаляє відходи.

Особливістю систем поводження з твердими побутовими відходами є наявність великої кількості виробників відходів (фізичних та юридичних осіб), роззосереджених по території населених пунктів, і порівняно незначної чисельності підприємств, що займаються видаленням чи утилізацією відходів. У системах переміщення твердих виробничих відходів, навпаки, один конкретний виробник відходів може контактувати з кількома підприємствами, що можуть переробляти окремі види утворених відходів або видаляти відходи, не придатні для переробки. Крім того, слід зазначити, що виробники твердих побутових відходів, не маючи відповідних технологічних можливостей, не можуть брати участь у переробці цих неоднорідних за своїм складом відходів, в той час як підприємства, що мають виробничі відходи, у багатьох випадках можуть самостійно їх частково переробляти, отримуючи ефект у вигляді економії сировини і матеріалів.

Системи поводження з твердими відходами постійно трансформуються, тобто змінюють свою структуру та внутрішні взаємозв’язки, втрачаючи окремі ланки або набуваючи їх. Трансформація систем поводження з твердими відходами може відбуватися шляхом встановлення нових зв’язків між наявними суб’єктами поводження з відходами і, відповідно, об’єктами, що перебувають у їх розпорядженні, через вилучення певних об’єктів і утворення нових на тому ж або якісно новому технологічному рівні поводження з відходами.

Трансформація систем поводження з твердими відходами відбувається під впливом двох основних чинників:

– внутрішня мотивація, що спонукає окремі суб’єкти поводження з твердими відходами перебудовувати схему переміщення потоків відходів. Ця мотивація має економічний характер;

– зовнішнє втручання – вплив на систему поводження з твердими відходами зовнішніх щодо неї суб’єктів з метою недопущення шкідливого впливу на довкілля. Таке втручання має на меті збалансування екологічних та економічних інтересів при змінах у системі.

Зовнішнє щодо системи поводження з твердими відходами управління здійснюється, як правило, органами державної влади та місцевого самоврядування. При цьому застосовуються економічні, організаційно-адміністративні, соціально-психологічні і правові методи впливу. Вибір методів та окремих важелів впливу залежить від типу системи поводження з твердими відходами. Як вже було зазначено, у системах поводження з твердими побутовими відходами їх виробники не мають можливості переробляти ці відходи, тому увага акцентується на досягненні високого рівня екологічної культури і повному збиранні утворених твердих побутових відходів з дотриманням необхідних для наступної переробки вимог (відсортування окремих фракцій тощо).Тому тут великого значення набувають соціально-психологічні методи управління з паралельним підключенням дієвих адміністративних та економічних важелів. Якщо ж ідеться про підприємства, що продукують виробничі відходи, то тут соціально-психологічні методи управління втрачають свою значимість і повинні бути застосовані важелі економічного та адміністративного впливу, що спонукали б підприємства самостійно переробляти свої відходи, реалізувати їх іншим підприємствам з метою утилізації або забезпечувати прийнятне з точки зору екологічних вимог їх захоронення.

Слід відмітити, що у глобальному масштабі результати функціонування систем поводження з твердими відходами значною мірою визначаються ще до моменту утворення відходів: у процесі виробництва предметів споживання, якщо мова йде про побутові відходи, і на попередніх стадіях виробничого процесу, якщо розглядати виробничі відходи. Тому на сучасному етапі слід надавати увагу впорядкуванню процесів, що передують безпосередньому утворенню відходів виробництва і споживання, передусім передбаченню мінімізації кількості відходів та можливостей їх утилізації або захоронення. Для цього використовують оптимізацію розподілу відходів між процесами виробництва і споживання (наприклад, зменшення обсягів утворення харчових відходів за рахунок додаткової обробки продуктів харчування), зазначення хімічного складу та можливостей утилізації на упаковці товарів, запровадження обліку, класифікації і паспортизації відходів з використанням міжнародних стандартів управління станом довкілля та досвіду зарубіжних країн. Зокрема, складною проблемою є інтерпретація принципу "забруднювач платить" і розподіл економічної відповідальності та організаційних обов’язків щодо утилізації тари і упаковки між учасниками ланцюга використання цих матеріалів від їх виробників та імпортерів аж до роздрібної торгівлі та безпосередніх споживачів продукції. Сьогодні триває дискусія між прихильниками централізованого управління процесом утилізації тари і упаковки, з одного боку, і спонукання до децентралізованого забезпечення цього процесу з використанням економічних санкцій та нормативів утилізації – з іншого [3, 4].

Для характеристики стану систем поводження з твердими відходами можуть бути застосовані такі показники:

– кількість об’єктів поводження з твердими відходами;

– характер та інтенсивність матеріальних потоків;

– кількість економічних суб’єктів поводження з твердими відходами, розподіл об’єктів поводження з відходами між ними;

– просторові і часові характеристики системи;

– вплив системи поводження з твердими відходами на довкілля, частка рециклювання відходів у системі;

– фінансові відносини між суб’єктами системи, характер руху фінансових потоків;

– фінансові результати діяльності суб’єктів системи.

Характеристиками трансформації системи поводження з твердими відходами можуть стати зміни зазначених показників. Результати трансформації можуть бути подані у вигляді локальних ефектів – зміни фінансових результатів діяльності окремих суб’єктів системи, – і загального системного ефекту, що складається з суми локальних ефектів і може також враховувати екологічний і соціальний ефекти функціонування системи та додаткові економічні ефекти, що виникають у господарських суб’єктів, пов’язаних з системами поводження з твердими відходами технологічним ланцюгом виробництва. Таким чином виявляє себе так званий системний приріст ефекту або синергічний ефект системи [5, c.134].

Результативність змін у системі може бути виражена у показниках ефективності, поданих як відношення системного ефекту до приросту поточних видатків у системі. У тому ж випадку, коли у системі відбуваються зміни під впливом інвестиційної діяльності одного чи кількох з її суб’єктів, результативність змін може бути оцінена на основі одного з показників ефективності інвестицій, обчисленого з дисконтуванням витрат і результатів, наприклад, індексу прибутковості:

де

ІПс – індекс прибутковості для системи поводження з твердими відходами;

n – кількість економічних суб’єктів системи;

T – горизонт розрахунку (тривалість інвестиційного циклу);

Pit – економічний результат діяльності i-ого суб’єкта для кроку t;

ПВit – поточні витрати (без амортизаційних відрахувань) i-ого суб’єкта для кроку t;

Kit – інвестиційні видатки i-ого суб’єкта для кроку t;

Ect – синергічний ефект системи на кроці t;

di, dc – дисконтна ставка для локальних та синергічного ефектів.

Показники результативності змін у системах поводження з твердими відходами можуть бути використані при моделюванні таких змін як критерії вибору оптимального варіанту рішення на будь-якому рівні управління.

Литература

1. Про відходи. Закон України від 5 березня 1998 року // Урядовий кур’єр. 1998. № 77-78 (23 квітня).

2. Промышленная логистика / Под ред. А.А. Колобова. - М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1997.- 204 с.

3. Завада О. Що робити з відходами тари та упаковки // Урядовий кур’єр. 2001. № 19 (1 лютого).

4. Новохацька С. Скористаймося досвідом інших країн // Урядовий кур’єр. 2001. №28 (14 лютого).

5. Крикавський Є. Економічний потенціал логістичних систем. - Львів: ДУ “Львівська політехніка”, 1997.- 168 с.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.