Мар 26 2001

РАДІОХІМІЧНИЙ ВПЛИВ ЗОЛОВІДВАЛІВ ТЕПЛОВИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ НА ДОВКІЛЛЯ

Опубликовано в 23:35 в категории Утилизация отходов

РАДІОХІМІЧНИЙ ВПЛИВ ЗОЛОВІДВАЛІВ ТЕПЛОВИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ НА ДОВКІЛЛЯ

В.В. Гудзенко1, В.К. Янчев1, С.П. Сулейманов1,

І.К. Решетов2, В.М. Прибилова2, Т.І. Углова3

1Інститут геологічних наук НАН України, м. Київ,

2Харківський національний університет, Україна

3НДПІ "Енергосталь", м. Харків, Україна

Технології спалювання вугілля на теплових електростанціях України передбачають видалення золи та шлаків гідравлічним способом та складування їх у золовідвалах. Золовідвали являють собою обваловані території, куди надходить пульпа, зрештою відстоюються й ущільнюються завдяки природній фільтрації. Контакт води у системі видалення золи та шлаків із розпеченими залишками палива призводить до збагачення пульпи важкими металами, в тому числі членами природних радіоактивних рядів, та 40K. Інфільтрація із золовідвалів супроводжується виносом найбільш мобільних забруднень - зокрема ізотопів радію та урану. Суттєвий вплив інфільтрації з золовідвалів на хімічний склад та мінералізацію підземних вод встановлено за результатами режимних спостережень. Окрім згадуваних вище компонентів, золовідвали є джерелами надходження у підземну гідросферу фтору, селену, берилію та деяких інших вельми токсичних компонентів органічного походження[1].

Результати натурних досліджень, що виконувались в районі розташування золовідвалів у Луганській та Київській областях України показують, що:

– порівняно із підземними водами поверхневі води золовідвалів відзначаються різко підвищеним вмістом основних макрокомпонентів, загального заліза та фтору, дещо підвищеною загальною мінералізацією [2];

– концентрації радіоактивних компонентів у водах золовідвалів залежать від їх первинного вмісту у вугіллі, що спалюються електростанцією. Для золовідвалів Трипільської ТЕС середньозважений вміст радію становив відповідно 0,51, 0,018 та 0,043Бк/л для ізотопів із масовими числами 224, 226 та 228. Вміст урану дорівнював приблизно 4,3мкг/л. У воді золо-

відвалів Луганської ТЕС ці показника складали відповідно 0,13, 0,009 та 0,033 Бк/л та 8,2 мкг/л;

– грунтові води поблизу золовідвалів Трипільської ТЕС охаракте­ризовані криницею та нисхідним джерелом, що дренує полтавські відклади. Різниця у вмісті вищезгаданих радіоактивних елементів в воді цих пунктів спостереження переважає 2 порядки. Вміст урану у воді полтавських відкладів становить понад 30 мкг/л, тоді як у грунто­вих водах - лише 0,1 мкг/л. Співставлення радіоактивних показників води цих джерел із відповідними показниками води золовідвалів свідчить про відсутність впливу останнього. Натомість цей вплив досить відчутний для радіохімічного складу води р. Стугна, що протікає практично паралельно золовідвалам на відстані кількасот метрів на північ. У найближчій до золовідвалу частині річища спостерігалося 3-4 кратне підвищення концентрацій 224Ra та 226Ra, а у циклі спостережень і урану. Ці показники беззаперечно свідчать про розвантаження інфільтраційного потоку у річку. Особливе місце в ряду пунктів спостереження належить водам насосної станції, які за рахунок багатократного контакту із залишками палива накопичують найвищі у досліджуваній системі концентрації ізотопів радию та урану (відповідно для 224Ra, 226Ra, 228Ra та U - 0,6, 0,04, 0,1 Бк/л та 2,6мкг/л);

– підземні води верхньокрейдових відкладів поблизу золовідвалів Луганської ТЕС експлуатуються для водопостачання міста Щастя. Шість свердловин розташовано на відвалі від 0,65 до1,3 км від золовідвалів у заплаві Сіверського Дінця. Концентрації 226Ra у їхніх водах коливаються від 0,004 до 0,009 Бк/л - тобто від 50 до 100% активності цього нукліду у золовідвалі. У свердловині, що розташована на відстані 3 км від джерела вони не піднімалися вище 0,0041 Бк/л. Подібну тенденцію демонструє й 228Ra. Валові концентрації урану, так само як співвідношення його парних ізотопів (234U/238U), практично стабільні майже в усіх елементах досліджуваної геотехногенної системи. Отже ці показники, за даних гідрохімічних умов не можуть бути ефективно використані як трасери інфільтраційного потоку з під золовідвалів.

Як видно з викладеного вище, природні радіонукліди, що виносяться інфільтраційним потоком із золовідвалів, не в змозі суттєво забруднити підземні води, оскільки їхні концентрації у переважній більшості далекі від гранично допустимих. Проте вони можуть і повинні слугувати індикаторами інфільтраційного потоку із золовідвалів, бо спостереження за їх поведінкою набагато дешевші і оперативніші ніж скажімо за вмістом берилію, фтору чи селену. Залежно від гідрохімічних умов досліджуваної території найбільш інформативними можуть бути ізотопи радію або урану чи їх співвідношення.

Окремо слід розглядати можливий вплив на біосферу з боку радону (222Rn), оскільки останній здатний надходити у суттєвих концентраціях до атмосфери внаслідок підвищеного еманування поверхні золовідвалів, що висохли. Так само можуть поводитись уран і радій, піднімаючись із пилом та додаючи порівняно далекі відстані. З огляду на високу радіоактивність природного радію та урану, в окремих випадках можуть бути визнані доцільними спеціальні роботи по попередженню пило­утворення на сухих поверхнях старих золовідвалів.

Література

1. Янчев В.К., ГудзенкоВ.В.. Гидрохимические и радиоизотопные исследования процессов искусственного регулирования подземных вод. Препринт Ин-та геологических наук АН УССР. 79-8, К. 1979, 56с.

2. ЯнчевВ.К., СулеймановС.П.. Оценка степени загрязнения природных вод вблизи крупных теплоэнергетических комплексов. Водные ресурсы, 1992, №1,С.162-165.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.