Окт 13 2000

ПРОБЛЕМИ ЗБОРУ ТА СОРТУВАННЯ ВІДХОДІВ

Опубликовано в 14:50 в категории Утилизация

ПРОБЛЕМИ ЗБОРУ ТА СОРТУВАННЯ ВІДХОДІВ

А.П. Степанюк, І.С. Петухов, С.Д. Ісаєв, В.В. Янишпольська

“Київспецтранс”, Національний університет

“Києво-Могилянська Академія”, м. Київ

Проблему знищення величезної маси відходів, безперечно, можна віднести до категорії екологічних, з іншого боку, вона найтіснішим чином пов’язана з вирішенням складних технічних та економічних питань.

При істотному спаді виробництва за останні роки утворення відходів на промислових підприємствах, в житлово-комунальному господарстві не зменшилося. Щороку кількість тільки реєстрованих твердих побутових відходів (ТПВ) в Україні становить понад 35 млн м3. Середнє накопиченя ТПВ по Києву зараз на одну людину становить 1.35 - 1.40 м3 на рік, і має стійку тенденцію до збільшення.

При вирішенні проблеми відходів слід чітко уявляти, що їх не можна ліквідувати, відходи можна лише де-небудь “сховати” або розсіяти в навколишньому природному середовищі та сподіватися, що природа буде здатна розкласти їх на компоненти та прийняти в свій цикл. Однак багато відходів за своєю структурою невідомі для природних циклів й природні процеси відтворення не здатні справитися з накопиченими та якісно зміненими відходами. При цьому не слід забувати, що відходи є продуктом з великою часткою вкладеної енергії та людської праці і часто викидаються вже після разового використання.

З метою максимального сповільнення процесу переходу природних ресурсів в відходи та одночасно зниження загрози забруднення навколишнього природного середовища необхідно максимально використовувати відходи на місці їх ліквідації, повертати в природний процес або в процес біологічного відтворення (але в такій формі, щоб вони були здатні знову включитися в циркуляцію речовин в природі).

Ця загальноекологічна точка зору повинна стати основним підходом при вирішенні проблеми використання відходів замість їх ліквідації.

Існуюча практика захоронення ТПВ на звалищах або спалювання перед вивозом на звалища на спеціальних заводах є вимушеним тимчасовим рішенням перед зростаючою лавиною відходів та з позиції екологій малоперспективною: відбувається незворотна втрата невідновлюваних природних ресурсів в вигляді таких компонентів ТПВ як пластикова та металева тара, скло та макулатура. З економічної точки зору цей метод також є неефективним, оскільки потребує колосальних бюджетних затрат. Насправді ж та кількість ТПВ, яка щорічно утворюється в Києві, є джерелом цінної вторинної сировини. Інше питання, як її вибрати з цього об’єму? Можна або побудувати завод по механізованому видаленню компонентів ТПВ, або застосувати роздільне збирання відходів в місцях накопичення. Обидва ці способи не протирічать та не виключають один одного.

Світова практика показала, що захоронення та спалення відходів - тупікові технології. Це, безумовно, не означає, що вони не розвиваються та не використовуються на даний час. Інше питання, наскільки осмисленими та розробленими  в тій чи іншій країні є ідеї необхідності повернення в промисловий та біологічний цикли тих матеріалів, до яких ми ставимося як до відходів.

В цілому за останні роки стратегія управління відходами зазнала істотних змін. Взято орієнтир на зменшення кількості відходів, що утворюються, розвиток методів їх утилізації та зниження потоку відходів, що захороняються, в тому числі за рахунок створення таких умов, при яких захоронення відходів стає економічно невигідним. Велика увага приділяється розширенню заготівельної мережі та підвищенню якості збору відходів.

Відомо, що система роздільного збирання компонентів ТПВ розвинута в європейських країнах, таких як Данія, Голандія, Германія та ін. Показовим є той факт, що лише початкові інвестиції на створення системи роздільного збирання, сортування та обробки з метою повторного використання скляної та пластикової тари в п’яти нових федеральних землях (колишня ГДР) склали близько 2 млрд. марок.

При цьому формування екологічної ініціативи населення розглядяється як один з визначних факторів розвитку системи селективного збору відходів. В законодавчому порядку західні країни вводять зобов’язання по збору окремих видів відходів та включають їх до національних планів дій. Окрім того, проводяться заходи по зниженню затрат, пов’язаних з селективним збором ТПВ, оптимізації витрат.

Сортування біля джерела накопичення ТПВ усуває можливість негативного впливу на природу в випадку захоронення на полігоні небезпечних відходів, що утворюються в побуті.

Розвиток системи збору відходів має також важливе соціальне значення. У Франції, що має населення 55 млн. жителів, в переробці вторинної сировини зайнято до 50 тис робітників. За наших умов, коли відбувається масове вивільнення робітників в багатьох галузях, що були раніше переважаючими в сфері зайнятості, та скорочення попиту на робочу силу, створення виробничої та “екологічної” інфраструктури можна розглядати як резерв робочих місць та стабілізуючий фактор. Окрім того, використання вторинної сировини є економічно вигідним.

В нашій країні ще у 1988 році інститути ВНДІвторчормет та ВНДІвторкольормет провели дослідження, які підтвердили ефективність використання вторинних матеріалів. Так, наприклад, при виробництві алюмінієвих сплавів з металобрухту розходується електроенергії менше в 23 рази, умовного палива - в 7.4 рази, собівартість одиниці продукції нижче в 2.5 рази.

Однак проблема полягає в тому, що користні компоненти, які можуть бути видалені з ТПВ, не можна розглядати як вторинні матеріали, готові до прийому та використання. Легка фракція, що складається з поліетилену та макулатури, має бути розділена та очищена. Ганчір’я повинно бути розсортовано за якістю, розміром та кольором, в ньому не допускається наявність домішок, виробів валяльно-войлочного виробництва, ганчір’я, що просякнуте лаком, фарбами, маслами, різноманітними полімерними матеріалами. Зрозуміло, що видалення цих компонентів з ТПВ є процесом, що потребує значних робочих затрат та є, зважаючи на низькі закупівельні ціни на цю продукцію, збитковим.

Варіантом, що є вигідним для обох сторін, може бути укладення угод між організаціями, наслідком діяльності яких є утворення сміття певного складу, та сміттєприймальними організаціями, які прийматимуть відходи за умови, що їх якість відповідає вимогам, які висуваються до них.

На даний час в місті Києві існує кілька приватних фірм, що приймають вторинну сировину від населення, однак її обсяг зменшився в порівнянні з 1990 роком на 55-60%.

Підприємство “Київспецтранс” також не залишилося в стороні від основних тенденцій галузі переробки відходів. Хоч перша спроба обладнання майданчиків з кількома контейнерами для різних типів відходів в Старокиївському районі м. Києва закінчилась невдачею, підприємство планує продовжити акцію в Харківському районі.

Для того, щоб селективний збір відходів та їх переробка дійсно стали вирішенням проблеми відходів, і вирішенням не лише екологічним, але й економічним та соціальним, слід враховувати досвід країн, в яких вже налагоджена система збору відходів, та визначити ті шляхи впровадження її, що є найоптимальнішими для України. При привернення зацікавленості до цієї проблеми всіх шарів населення можна очікувати результатів, що дозволять говорити про успішність реалізації системи збору та сортування відходів.

Література

1. Владимиров А. Клады в мусорных кучах. - http://www.sibirskyalum.ru

2. Петухов И.С., Шпак Л.И. Кто же будет извлекать вторсырье из отходов?//Жилищное и коммунальное хозяйство, 1988, №8  - с. 8 -9.

3. Сбор и удаление ТБО // Научные труды АКС. - М.: ОНТИ АКХ, 1982.- 66 с.

4. Тугов А., Эскин Н., Литун Д., Федоров О. Не превратить планету в свалку // Наука и жизнь, 1998, № 5. - с. 2 - 9.

5. Хефлинг Г. Тревога в 2000 году: Бомбы замедленного действия на нашей планете // Пер. с нем. М.С. Осиповой, Ю.М. Фролова; Предисл. С.Б. Лаврова. - М.: Мысль, 1990. - 270 с.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.