Окт 18 2000

ПРАВОВІ АСПЕКТИ УТИЛІЗАЦІЇ СМІТТЄЗВАЛИЩ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ТА ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ

Опубликовано в 10:39 в категории Утилизация

ПРАВОВІ АСПЕКТИ УТИЛІЗАЦІЇ СМІТТЄЗВАЛИЩ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ТА ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ

М.С. Яворський*, М.Ю. Стефаник

  • *Львівський центр науково-технічної і економічної інформації

  • Львівський Національний Університет ім. І. Франка

    Основними напрямками державної політики України в екологічній сфері є контроль за станом навколишнього природнього середовища, усунення загроз для здоров’я населення, зниження антропогенних навантажень, ліквідація наслідків шкідливого впливу людської діяльності на довкілля [1].

    Одним з основних методів захоронення сміття (твердих побутових та промислових відходів – ТППВ) в Україні надалі залишається його складування на звалищах, в грунтових засипках. На сьогодні в Україні існує близько 2000 звалищ сміття, основна частина яких організована більше 30-40 років тому без дотримання вимог захисту навколишнього середовища та з порушенням чинних санітарних та технологічних вимог. Це привело до виникнення навколо міст небезпечних джерел забруднення довкілля:

    – повітряного середовища – “парниковим газом”, (метаном СН4 та діоксидом вуглецю СО2), які самоутворюються в масиві сміття внаслідок його анаеробного розкладу (без доступу кисню);

    – грунтових вод – шкідливим фільтратом, який утворюється як внаслідок атмосферних опадів, так і внаслідок процесів, які відбуваються в масиві органічного сміття. Одним з головних чинників забруднення грунтових вод є вилуговування ТППВ.

    Крім цього, необхідно враховувати повсюдне самозапалювання ТППВ на звалищах та негативний температурний вплив масиву на довкілля.

    Тільки у Львівській області існує близько 50 сміттєзвалищ, термін експлуатації яких вичерпаний. Ці звалища потребують в одному випадку негайної консервації (наприклад, Львівське міське сміттєзвалище), а в

    іншому – екологічного окультурення (наприклад, звалище м. Дрогобич) за сучасною технологією, що передбачає не тільки мінімізацію впливу “старих” сміттєзвалищ на довкілля, зменшення “парникового ефекту”, а й отримання із звалищ сміття енергоносіїв, наприклад, енергетичного біогазу з теплотою згорання до 20 МДж/м?.

    Верховна Рада України 5 березня 1998 року прийняла постанову №188/98 – ВР, якою затвердила “Основні напрямки державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Однак ця постанова “має чітко виражений галузевий характер, розділи писалися представниками різних міністерств і не були приведені концептуально до єдиного знаменника. Документ більше відповідає назві “протокол про наміри”, ніж законопроект” [2]. Вважаємо, що основним розв’язанням проблеми сміттєзвалищ має бути переробка ТППВ з їх утилізацією та окультуренням території.

    Раціональне управління відходами є завданням не тільки кожного району, але й міжобласним. На сьогодні районні адміністрації самостійно не можуть розв’язати проблему складування відходів. Наразі постає питання міжрайонної співпраці, а також вироблення загальної обласної політики щодо управління відходами. Вимоги закону України “Про відходи” та законодавство Євросоюзу (ЄС), до якого йде Україна, зобов’язують ретельно підійти до цих питань, що вимагатиме значних коштів, та удосконалення правової бази.

    ЄС заохочує (але не вимагає) складувати щонайменшу кількість органічної маси на полігонах твердих побутових та промислових відходів.

    Сьогодні навіть в європейських країнах немає однакових рішень цього гострого питання, а управління відходами залежить, в основному, від економічного розвитку країни. Як не існує типових підходів, так і нема типових рекомендацій щодо розв’язання проблеми знешкодження відходів. Але в будь-якому випадку потрібно знати, хто є власником відходів, хто відповідає за їх управління, хто і скільки повинен платити за відходи, за їх утилізацію.

    Звичайні методи оплати існуючих систем утилізації відходів – це податки і збори. Однак, в цих питаннях немає чіткого правового регулювання, неясна справжня величина витрат і для багатьох суб’єктів відсутній будь-який стимул для зменшення кількості відходів, що ними викидаються на сміттєзвалище.

    Одним з найважливіших завдань утилізації відходів – є розробка такої системи, утилізації, доступної для всіх, при якій всі витрати повинні бути відшкодовані з метою забезпечення її самоокупності.

    В більшості європейських країн всі послуги по утилізації відходів оплачує їх власник, тобто діє принцип: “Скільки викидаєш, стільки і платиш”. Отже, той хто забруднює довкілля повинен за це відповідно і платити. Цей принцип відомий також під назвою “принцип розділеної відповідальності” [3]. У відповідності з цим принципом повинна бути чітко визначена відповідальність кожного суб’єкта в залежності від кількості, а особливо “якості”, відходів, що викидаються на сміттєзвалище. При цьому буде виникати матеріальний стимул для суттєвого зниження кількості відходів, що значно покращить екологічну ситуацію.

    Важливе місце в проблемі охорони навколишнього середовища належить розробці економічно вигідних та екологічно безпечних технологій рекультивації (консервації) існуючих сміттєзвалищ. Розроблена технологія [4] передбачає ізоляцію масиву сміттєзвалища водонепрониклою плівкою, відвід шкідливого фільтрату, на очисні споруди та буріння сітки дегазаційних свердловин для збору і відводу біогазу. Таке контрольоване вилучення газу дає можливість закласти на поверхні звалища родючий шар грунту, звільнений від впливу біогазу, та окультурити поверхню звалища. Все це дозволить економічно доцільно вирішити екологічні проблеми сміттєзвалищ та додатково отримувати горючий газ з теплотою згорання Q»20 МДж/м3, що достатньо для спалювання цього газу як в котлах-утилізаторах для отримання, наприклад, теплої води, так і для спалювання в газових турбінах з метою генерації електроенергії в електростанціях контейнерного типу.

    Отримання горючого газу зі сміттєзвалищ за цією технологією дасть значний економічний ефект і на сьогодні це вже передбачено Законом України “Про альтернативні види рідкого та газового палива” [5]. Цей закон визначає правові, соціальні, економічні, екологічні та організаційні засади виробництва (видобутку) і споживання альтернативних видів рідкого та газового палива на основі залучення нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини і спрямований на створення необхідних умов для розширення виробництва (видобутку) і споживання цих видів палива в Україні. Цей закон встановлює основні принципи державної політики у сфері альтернативних видів палива, зменшення негативного впливу на стан довкілля за рахунок використання як сировини для виробництва альтернативних видів палива, відходів різного роду діяльності, в тому числі маються на увазі тверді побутові та промислові відходи.

    У виступі на 19-ій спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН Президент України Леонід Кучма сказав: “Стан довкілля на планеті сьогодні продовжує викликати серйозну тривогу. Тому екологічна складова національної безпеки перетворюється на один з домінуючих чинників внутрішньої та зовнішньої політики Української держави. …Активно проводиться лінія на гармонізацію екологічного законодавства з міжнародним. Сьогодні Україна є стороною 17міжнародних конвенцій у галузі охорони довкілля та 15 протоколів до них”. Сказане в повній мірі стосується полігонів твердих побутових та промислових відходів.

    Література

    1. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // Урядовий кур’єр. – 1997. – 6 лют.

    2. Заржицький О. Екологічна безпека та безпека праці у системі правового механізму національної безпеки // Право України. – 1999. - №9. С. 66 – 68.

    3. Франке М., Макдугалл Ф. Кто и как платит за отходы // Упаковка. – 1999. - № 4(13). с. 31 – 33.

    4. Перспектива утилізації Львівського сміттєзвалища з комерційним використанням енергетичного біогазу. Ониськовець І.М., Стефаник Ю.В., Гвоздевич О.В. та ін. – Сб. научн. статей “Утилизация отходов, организация и контроль полигонов” ОЦНТЕИ, Одесса, 1999 с.143 - 147.

    5. Закон України “Про альтернативні види рідкого та газового палива” від 14 січня 2000р. // Урядовий кур’єр. – 2000, 1берез.

    6. Кучма Л.Д. Гарантуючи економічну безпеку планети // Урядовий кур’єр. – 1997. – 26 черв.

  • Нет пока ответов

    Комментарии закрыты.