мая 07 2004

В.К. Федорченко

Опубликовано в 22:20 в категории Туризм и курорты

В.К. Федорченко

Методичні аспекти неперервної туристської освіти

Обов’язковою умовою підвищення ефективної діяльності туристської галузі є формування кадрового резерву, організація його навчання, створення умов для самоосвіти і самовдосконалення. В умовах ринкових перетворень економіки і реформування туристської галузі актуалізується необхідність підготовки відповідних спеціалістів та перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів.

На сьогодні туризм є однією з найбільш високоприбуткових і динамічних сфер економіки у світі. Тут зайнято понад 260 млн. чоловік, тобто кожний десятий працівник. На частку туризму припадає 7% загального обсягу інвестицій, 11 % світових споживчих витрат, 5% усіх податкових надходжень і 33 % світової торгівлі послугами. Туризм відчутно впливає на такі ключові галузі господарства, як транспорт і зв’язок, торгівля, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного господарства і багато інших, виступаючи каталізатором соціально-економічного розвитку. За прогнозами спеціалістів, ХХІ століття стане століттям туризму [1, 52].

Однією з важливих тенденцій, що визначатиме розвиток сучасного туризму, є раціональне використання та підвищення кваліфікації кадрів.

Міжнародні стандарти вимагають від спеціалістів галузі туризму глибоких професійних знань, знання іноземної мови, правової підготовки , володіння новітніми технологіями організації туризму і обслуговування в туристських комплексах. Виявлення рівня підготовки кадрів для потреб галузі та об’єктивний аналіз їх використання - необхідний крок до формування кадрового забезпечення туризму.

Підготовка спеціалістів для сфери туризму потребує створення розгалуженої багатоступеневої мережі навчальних закладів: професійний рівень – училище; технологічний рівень – технікум; організаторський рівень – коледж, інститут; управлінський рівень – університет; науково-дослідний – магістратура, аспірантура, докторантура, – спрямованої на формування всебічного розвинутого працівника туристської справи.

Потреби інноваційного професійного мислення та нові форми туристської діяльності спричинили необхідність впровадження нових професій, таких як організатор туризму, соціальний аніматор, туроператор, рекреолог, маркетолог у туризмі, менеджер, туризмознавець тощо.

            До 2002 р. у системі вищої освіти України практично не існувало напряму галузевої підготовки, яка б здійснювалася комплексно, починаючи з освітньо-кваліфікаційного рівня “молодший спеціаліст” і закінчуючи освітньо-кваліфікаційним рівнем рівнем “магістр”.

            На нашу думку та на думку багатьох провідних фахівців галузі, сучасний фахівець з туризму крім загальноекономічних знань повинен знати: географію туристських центрів, історію розвитку світового та вітчизняного туризму, основи гостинності, правове забезпечення туристсько-рекреаційної діяльності, релігії та культури народів світу, історію образотворчого мистецтва і архітектурних стилів, фольклор і етнографію, основи екскурсознавства, основи музеєзнавства, організаційно-правові та організаційно-технологічні аспекти функціонування активних видів туризму (оздоровчо-спортивного, екологічного, сільського), порядок організації і технологію діяльності інформаційно-маркетингової служби у сфері туристського готельного бізнесу. Це далеко не повний перелік знань фахівця з туризму, які повинні формувати сучасного спеціаліста. Він також повинен мати високу ерудицію, знання людської психології, уміння використовувати наявний потенціал знань, тому що від цього залежатиме успіх його діяльності.

            Тільки з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки” від 29 квітня 2002 р. № 583 підготовка спеціалістів для індустрії туризму набула свій самостійний статус й розвиток.

            За погодженням з Кабінетом Міністрів України, наказом Міністерства освіти і науки України введено новий напрям підготовки 0504 “Туризм” зі спеціальностями “Туризм”, “Готельне господарство” (освітньо-кваліфікаційні рівні “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”) та “Організація обслуговування в готелях та туристичних комплексах” (освітньо-кваліфікаційний рівень “молодший спеціаліст”).

Отже, змінити ситуацію повинна професійно-кваліфікаційна структура кадрів зі сформованими відповідними знаннями, навичками та уміннями. На нашу думку, основу професійно-кваліфікаційної структури повинна складати спеціальність "Організація обслуговування в готелях та туристичних комплексах" [2, 21].

Метою професійної освіти в туризмі є необхідність розширення переліку спеціальностей та спеціалізацій в сфері туризму, пов’язаних з проблемами  зайнятості, створення умов соціальної підтримки туристської освіти населення України. На жаль, практична підготовка спеціалістів для сфери туризму зорієнтована переважно на організаційні питання (розміщення, переміщення, реклама, обслуговування), а не на задоволення потреб населення в організації здорового дозвілля, туристського виховання, оздоровлення та задоволення освітньо-пізнавальних потреб особистості.

Така ситуація зумовлює внесення доповнень до "Класифікатора професій" оскільки соціальна посадова і професійна кваліфікаційна структура працівників туристських і готельних комплексів суттєво відрізняється предметом праці, соціальним ефектом діяльності та змістом підготовки.

Структура вищої освіти України за своєю ідейною сутністю та цілями узгоджена зі структурами освіти більшості розвинених країн світу. Зокрема за останні роки створена система вищих навчальних закладів, заснованих на недержавній формі власності, що суттєво розширює можливості молоді здобути вищу освіту за спеціальностями гуманітарного профілю, зокрема з напряму туризму.

Впровадження ступеневої системи вищої освіти і введення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" та "магістр" надає широкі можливості для задоволення освітніх потреб особи, забезпечує гнучкість загальноосвітньої, загальнокультурної та наукової підготовки фахівців, підвищення їх соціального захисту у ринку праці та інтеграцію у світове освітянське співтовариство. Методологічні засади ступеневої професійної освіти сформульовані ученими-педагогами: Зязюном І. А., Ничкало Н. Г, Сисоєвою С. О.. Лозовою В. І., Козаковим В. О., Ковальчуком І. П. Та ін.

На основі напрацювань дослідників та міжнародного досвіду неперервної підготовки кадрів для сфери туризму вагомим підгрунтям вирішення цієї проблеми стало створенння за наказом Міністерства освіти України № 244 від 11 серпня 1995 року навчально-науково-виробничого комплексу "Туризм, готельне господарство, економіка і право", який оптимально забезпечує вирішення поставленого завдання. До складу Комплексу ввійшли: Київський університет туризму, економіки і права, Київський технікум готельного господарства, Економіко-юридичне училище, готельні комплекси "Братислава", "Дніпро", готель-кемпінг "Пролісок", Центральне територіальне митне управління, Бориспільська митниця, Управління юстиції м. Києва, Прокуратура м. Києва, Державна Льотна академія України, готельний комплекс "Президент-готель "Київський", Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство", Українська нотаріальна палата.

За ініціативою Комплексу було створено Асоціацію працівників навчальних закладів України туристського і готельного профілю, зареєстровану Міністерством юстиції України, Київський університет туризму, економіки і права став членом Ділової Ради Всесвітньої туристської організації (ВТО) та її науково-навчальним центром, в університеті створюється кафедра ЮНЕСКО з гуманітарної освіти і культурного туризму.

У навчальних закладах Комплексу здійснюється підготовка кваліфікованих робітників з 14 кваліфікацій: молодших спеціалістів з правознавства, бухгалтерського обліку, організації і технології обслуговування в готелях і туристичних комплексах, комерційної діяльності та технології харчування, бакалаврів, спеціалістів і магістрів зі спеціальностей: “Менеджмент організацій в туризмі й готельному господарстві”, “Менеджмент міжнародних економічних відносин” за спеціалізацією “Міжнародний туризм”.

Навчально-науково-виробничий комплекс "Туризм, готельне господарство, економіка і право" проводить координацію спільної діяльності навчально-виховних закладів, підприємств, організацій та установ із реалізації Закону України “Про освіту”; впроваджує систему ступеневої підготовки фахівців за наскрізними навчальними планами та програмами; ефективно використовує науково-педагогічні кадри, навчально-лабораторну та виробничу базу, соціальну інфраструктуру; організовує підвищення кваліфікації викладачів навчальних закладів та працівників підприємств; забезпечує спільне проведення науково-дослідних робіт, апробацію та використання результатів наукових досліджень; готує наукові кадри, розробляє навчально-методичне забезпечення тощо.

У роботі навчальних закладів Комплексу виникають і поступово розв’язують змістові, методичні й професіографічні проблеми. Частина з них пов’язана з підготовкою програми навчання, методичних посібників і підручників. Ці проблеми пов’язані з недостатньою обізнаністю про механізми функціонування психологічної сфери особистості, яку навчають, і з незнанням закономірностей інформації щодо проблем розвитку галузі туризму й готельного господарства. Джерело інших проблем – необхідність підвищення ефективності засвоєння знань, формування умінь і навичок, вироблення переконань з окремих питань і світогляду в цілому. Окрема група проблем охоплює питання про вимоги, які передбачаються майбутньою діяльністю спеціаліста в галузі туризму.

Загальним методологічним підходом або парадигмою (з позиції ролі освіти і системного аналізу дослідження підготовки спеціаліста) є підготовка спеціалістів, які задовольняють запити сфери співробітництва в туризмі, щоб відповідати соціальним замовленням на студентів, які навчаються в цій системі.

Місією, призначенням і сенсом існування системи туристської освіти є виконання соціального замовлення на підготовку необхідних кваліфікованих працівників. Тому суть презумпції освіти в соціальноорієнтованій державі є задоволення потреб суспільства в спеціалістах на діючих і впроваджених робочих місцях. Орієнтуючись на цю основну мету, викладацький корпус навчально-науково-виробничого Комплексу організовує свою освітню діяльність, використовуючи обрані відповідно до змісту методи й засоби навчання. Важливу роль в цьому процесі відіграє раціональний вибір організаційних форм проведення навчальних занять, від яких багато в чому залежить успіх і ефективність взаємодії викладачів та студентів. Між діяльністю викладачів і діяльністю студентів, окрім безпосереднього двостороннього особистісного зв’язку, існують і опосередковані освітні зв’язки, що проявляються в удосконаленні навчального процесу всіма його учасниками.

Гострою проблемою сьогодення є проблема абітурієнтів, зокрема проблема їх відбору. У Комплексі вона вирішується через відділ довузівської підготовки, організацію навчання в ліцейних класах, у школах професійної орієнтації молоді, навчання на різних (за тривалістю) підготовчих курсах тощо. Останніми роками мотивація вступу до навчального закладу й отримання певних професій, точніше, професійних дипломів, багато в чому визначається кон’юнктурою середовища - життєдіяльністю суспільства в умовах перехідної економіки й розвитку ринкових відносин. Ця обставина враховується при коригуванні мети, основних цілей, змісту туристської освіти, всієї освітньої діяльності навчальних закладів туризму.

Дуже важливо передбачити адаптацію випускника до майбутніх трудових умов, у яких йому доведеться працювати після закінчення вузу, а також забезпечити можливість адаптації до відповідної освітньо-виховної підготовки в навчальному процесі.

Сучасні тенденції розвитку професійної освіти неодноразово обговорювалися  на всесвітніх форумах і міжнародних конференціях. На Генеральній конференції ЮНЕСКО в 1989 році була прийнята Концепція професійної освіти, яка обговорювалась наступними роками на Конференціях ЮНЕСКО в Парижі, Мадриді, Стокгольмі, Манілі, Сеулі. В матеріалах останнього – Другого міжнародного конгресу з технічної і професійної освіти, який відбувся в Сеулі в 1999 році відзначається: "… світ стоїть на порозі безпрецедентних змін. У майбутньому знадобляться більш різносторонні професійні навички і знання, що вже зараз викликає необхідність проведення освітньої реформи і створення систем гарантованої освіти протягом всього життя, яке було б доступне для всіх" [3, 14].

В основній доповіді на конференції в Сеулі, з якою виступив екс-президент Боннської школи професійної освіти Герман Шмідт, наголошується на чотирьох основних факторах динамічного розвитку людства. Це, по-перше, мікропроцесорні технології та їхній вплив на сфери інформатики, зв’язку, виробництва, організації праці; біотехнології й технології галузі генетики. По-друге, закінчення холодної війни й поділу світу на протилежні табори капіталізму та комунізму. По-третє, зростання екологічної свідомості. І, по-четверте, об’єднання Європи [3, 21-22].

Це означає, що проблеми освіти доведеться вирішувати з урахуванням основних факторів та основних тенденцій ХХІ ст., які все більше проявляються: глобалізація; розвитку сфери послуг і зростання впливу Всесвітньої торговельної організації; розповсюдження нових технологій, особливо в галузі інформатики й телекомунікацій; розвитку індустрії туризму, культури та відпочинку; збільшення тривалості життя; зростання занепокоєння й невпевненості в майбутньому, що викликані зміною роботи.

Туризм, на думку фахівців, посів почесне місце серед провідних тенденцій, які характеризують зміну традиційних стереотипів життя.

Сучасні інформаційні технології здатні значно полегшити формування змісту професійної туристської освіти, особливо в зв’язку з технічними можливостями прискореного розповсюдження і обміну якісними і економічно доступними програмами і базами даних. Вони також сприяють демократизації процесу професійної туристської освіти, особливо завдяки забезпеченню рівного доступу до всієї інформації. Як відзначає заступник Генерального директора ЮНЕСКО з освіти Колін Пауер, "Світ рухається в напрямку економічної системи, заснованої на інформаційних технологіях, де ефективність окремого підприємства або країни обумовлюється якістю виробленої продукції чи послуг. Системи виробництва, в основу яких покладені нові технології, які забезпечують велику продуктивність і гнучкість, передбачають підвищення кваліфікації і підприємницьких якостей всіх робітників" [4, 114].

Зазначені суспільно-економічні і технологічні тенденції вимагатимуть певної корекції в професійній освіті ХХІ ст. із врахуванням панування таких основних імперативів:

- навчання знань;

- навчання практичних навичок;

- навчання життя в суспільстві;

- навчання основ існування;

- уміння вчитися (самостійне навчання);

- погляд на витрати для освіти як на інвестиції, а не затрати;

- освіта як основа добробуту будь-якої країни, яка вимагає уваги й соціальних інвестицій.

Як визначає один із авторів основної доповіді (на конференції в Сеулі) з проблем професійної освіти д-р Аль-Масрі, цим імперативам "… повинні відповідати всі освітні системи від дитячого садочка (мова) через середню школу (комп’ютерна грамотність), професійну і вищу освіту (вміння вчитися в різних умовах) до системи безперервної освіти (спеціалізація, засвоєння нововведень, підвищення кваліфікації)" [1, 76].

Нове тисячоліття буде характеризуватися новою системою цінностей, необхідних для соціально-економічного розвитку. Відомий теоретик, практик туризму Федеріко Майор з цього приводу зазначав: "Із наближенням тисячоліття ми бачимо, як багато нам ще потрібно зробити для того, щоб світ, в якому будуть жити підростаюче і майбутні покоління, став кращим, суспільство - миролюбивішим, оточуюче нас середовище - чистішим, а розвиток людства був би спрямований на викорінювання бідності. Освіта є найефективнішим засобом підвищення якості життя, ефективною зброєю в боротьбі з убогістю й нетерпимістю. Освіта створює культуру, засновану на миролюбстві, вона надає молоді та дорослим можливості для досягнення успіху в обраній ними сфері діяльності, освіта за своєю суттю здатна відкрити шляхи до розвитку особистості й суспільства" [3, 120].

Ефективність професійної туристської освіти багато в чому буде залежати від прищеплення студентам умінь вчитися самостійно і використовувати те, чого вони навчились в практичній роботі. Починаючи з середини вісімдесятих років, в більшості шкіл туризму Франції, Швейцарії та Німеччині відпрацьовуються нові методи корпоративної освіти і підготовки, які враховують вимоги до організації праці та нові ролі членів трудового колективу, поєднаних корпоративними інтересами. Стандарти професійної туристської освіти й підготовки в цих країнах повною мірою враховують цінові тенденції.

Як необхідну умову змісту професійної туристської освіти дослідники визначають обов’язкове дотримання таких загальнопедагогічних принципів:

- цілісний підхід до змісту освіти і професійної підготовки та скасування меж між загальною та професійною освітою, теорією і практикою, розумовою і фізичною працею, навчанням та працею;

- встановлення партнерських стосунків між сферою освіти і сферою праці;

- розкриття в змісті професійної освіти установок на розвиток культури мирного співіснування, демократичних цінностей, охорону навколишнього середовища, боротьби за викорінювання безграмотності та створення нових можливостей для людини;

- зміст освіти повинен забезпечити навчання загальних професійних навичок, перехід від освіти до трудової діяльності;

- зміст професійної освіти передбачує оволодіння компетенціями, які виходять за рамки професійних навичок, необхідних на робочому місці.

Дотримання цих принципів у професійній освіті повинно сприяти розвитку здібностей і талантів людей, створенню можливостей для максимального розкриття потенціалу особистості, тобто дозволити людині стати повноцінним членом суспільства. При цьому зберігається і завдання професійної освіти: надання людині можливості забезпечити себе необхідними засобами для існування.

Провідні функціонери професійної освіти підкреслюють, що професійна освіта змушена пристосовуватись до реалій глобалізації. Вони розділяють зміст позитивних тенденцій глобальності як процесу всесвітнього зближення й солідарності, до якої від негативних тенденцій глобалізації, як процесу, пов’язаного з втратою культурної та цивілізованої різноманітності на планеті [5, 108-113].

Однією з головних ініціатив глобальності у сфері професійної освіти була акція "Освіта для всіх", прийнята П’ятою всесвітньою конференцією з освіти дорослого населення (Джакарта), де була запропонована нова стратегія створення можливостей для навчання протягом всього життя. В 1998 році в Парижі на Всесвітній конференції ЮНЕСКО з вищої освіти були визначені загальні стратегічні напрямки розвитку вищої освіти.

Освіта упродовж людського життя людини стала ключовим поняттям конкурентноздатності індивіда, організації, нації, континенту. Таку освіту ЮНЕСКО включило в програму середньострокового розвитку, а Велика сімка індустріально-розвинутих держав визначила її як основний стратегічний засіб боротьби з безробіттям.

Професійній туристській освіті доводиться одночасно взаємодіяти із взаємопов’язаними процесами глобалізації і стрімким технологічним розвитком. Вони змінюють характер трудової діяльності, а також умінь та навичок, необхідних в туристській діяльності. Туристському ринку, який відрізняється особливо гострою конкуренцією, потрібна високопродуктивна й гнучка робоча сила, здатна адаптуватися до швидкої зміни умов. Забезпечення доступності професійної освіти протягом життя є єдиним способом озброїти людей знаннями, уміннями та навичками, які встигають за швидкоплинною зміною технологій.

1. Аль-Масри М. Основной доклад //Второй международный конгресс по техническому и профессиональному образованию. – Сеул. - 26-30 апреля 1999 г. – М. – С.52-70.

2. Квартальнов В.А. Подготовка туристских кадров //Управление персоналом. – 2000. – № 5. – С.21-22.

3. Сеульская декларация по туризму, Осакская декларация по туризму // Х ІV Генеральная Ассамблея ВТО (Корея, Япония).

4. Міжнародна наукова конференція "Освітні програми ЮНЕСКО в галузі спорту, культури і туризму", Красноярськ (Росія), 17-18 липня, 2001 рік.

5. Наумченко И.Л. Непрерывное образование в системе вузовской подготовки специалиста //Система непрерывного образования, 1992. – С. 108-113.

6. Кузьмина Н. В.Методы исследования педагогической деятельности – Л.: Издательство Ленинградского университета. – 1970. – С. 114.

7. Лебедев С.В. О методических и методологических принципах построения модели специалиста высшей квалификации //Прогнозирование в модели деятельности специалиста – Томск. – 1979. – С.75-81.

8. Мельникова З.А. Педагогическая система будущего: педагогические реформы в высокоразвитых странах //Советская педагогика – 1990. – № 12. – С. 116-126.

9. Ничкало Н.Г. До проблеми обгрунтування мети і принципів неперервності професійної освіти //Система неперервності освіти: здобутки, пошук, проблеми: Матеріали науково-практичної конференції у 6-ти книгах. – Чернівці, 1996. – Т.І. – С.34-38.

10. Шумов Ю.А. Непрерывное образование: процесс, система, социальный феномен. –М., 1983. – С. 124-130.

11. Освіта в Україні. // Національний звіт Міністерства освіти і науки України. – К., 2000.

12. Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року //Указ Президента України від 11 серпня 1999 р. – №973.

13. Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів //Указ Президента України  від 23 січня 1997 р. – №77.

14. Національна Доктрина розвитку освіти в Україні //ІІ Всеукраїнський З’їзд працівників освіти України, 10 жовтня 2001 року.

15. Освіта в Україні //Доповідь Міністра освіти і науки України В. Кременя на ІІ Всеукраїнському З’їзді працівників освіти.

16. Межпарламентская декларация по туризму // Гаага, Нидерланды, ноябрь 1989 г.

17. Хартия туризма, Кодекс туриста //VІ -я Генеральная Ассамблея ВТО, 6.ІХ.1985, София.

18. Глобальный этический кодекс туризма // Генеральная Ассамблея ВТО. Сант-Яго (Чили). – 1999.

19. Про підтримку розвитку туризму в Україні // Указ Президента України від 2 березня 2001 р. – № 127.

Resume

            The article is dedicated to the actual matters of “step-by-step” tourism education in the Ukraine. Definite peculiarities of theoretical and practical training of a specialist in tourism business have been examined. The author creatively investigates methodical grounds of “step-by-step” professional education. He forewords aspects of the context of training of ‘Tourism’ trend and the branch’s standards.

Резюме

            Стаття присвячена актуальним питанням неперервної туристської освіти в Україні. Розглядаються особливості теоретичної та практичної підготовки фахівців туристичного бізнесу. Творчо досліджуються методичні засади ступеневої професійної освіти. Висвітлюються аспекти змісту підготовки з напряму „Туризм” та галузевих стандартів.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.