мая 16 2004

У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО СТАНУ

Опубликовано в 16:35 в категории Туризм и курорты

У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО СТАНУ

ВІТЧИЗНЯНОЇ КУРОРТНОЇ СПРАВИ

(включаючи природно-заповідний фонд)

В.І. Гетьман, Ф.В.Вольвач

Мінприроди України, м. Київ

Мінеральні води і лікувальні грязі (бальнеоресурси) є суттєвою компонентою рекреаційних ресурсів  України та основою розвитку курортної галузі. Вивчення сучасного стану освоєння курортних та лікувально-оздоровчих зон - з одного боку, і багатих потенційних їх можливостей - з другого, переконує в необхідності масштабніше “розкручувати” курортно-рекреаційне господарство.

Законодавче забезпечення санаторно-курортної рекреації здійснюється рядом нормативно-правових актів, зокрема Законом України “Про курорти” від 05.10. 2000р. №2026-ІІІ. Також згідно статті 30 Кодексу України про надра Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про затвердження диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод” від 7 березня 2000 р. № 456, яка сприятиме подальшому врегулюванню плати стосовно мінеральних вод.

Проблема розвитку курортів в Україні потребує вирішення ряду питань, основними з яких є наступні: детальне наукове ландшафтно-рекреаційне районування території; законодавче визначення критеріїв оцінки мінеральних вод зон традиційного бальнеокористування; заходи по охороні та невиснажливому використанню природних  лікувальних ресурсів; корінне поліпшення рекреаційно-господарської (сервісної) інфраструктури території; вирішення питань транспортних зв’язків.

В структурі природно-рекреаційного потенціалу України особливо чільне місце посідають лікувальні мінеральні води. Мінеральні води є створеними самою природою каналами надходження в людський організм з навколишнього середовища хімічних речовин та елементів. Загалом, за твердженням академіка В.І.Вернадського людина автономно без зв’язку з літосферою існувати не може.

Значні запаси мінеральних вод зосереджені на територіях природно-заповідного фонду (ПЗФ), які традиційно використовувались в лікувально-оздоровчих цілях. Зрозуміло, із дотриманням диференційованого природоохоронного режиму.

З числа зазначених вище пріоритетних завдань розвитку курортної справи і, зокрема, на територіях ПЗФ, зупинимось на окремих з них.

І. При здійсненні детального наукового ландшафтно-рекреаційного районування в числі основних  курортно-територіальних одиниць автором пропонуються  курортно-рекреаційні  райони і курортно-рекреаційні  комплекси чи курорти (2).

В Законі України “Про курорти” термін  курорт трактується як освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Курортно-рекреаційні райони (КРР) формуються у вигляді функціональних систем взаємопов’язаних елементів території: населених пунктів, курортних комплексів та установ, штучних водойм тощо, а також природних ландшафтів, які входять органічно до території району та використовуються для створення курортного середовища. При цьому визначаються такі функціональні зони району: власне курортна та  господарська.

В господарській зоні КРР можуть розміщуватися  сільськогосподарські підприємства, які безпосередньо обслуговують санаторно-курортні заклади (СКЗ). Відповідно до Закону України “Про курорти” (стаття 22) останні є закладами охорони здоров’я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.

Територія курортно-рекреаційного району в основному  визначається зосередженням  курортно-бальнеологічних ресурсів, перш за все родовищ лікувальних мінеральних вод. Межі районів можуть бути природними  (круті, недоступні для освоєння схили, порожисті річки тощо) і штучними (дороги, дамби тощо), а також пов’язаними з адміністративним поділом.

         Структурно-функціональну основу розвитку курортно-рекреаційних районів становлять їх лікувально-оздоровчі місцевості (ЛОМ), під якими відповідно до Закону України “Про курорти” (стаття 1) розуміються природні території, що мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

ІІ. При визначенні критеріїв оцінки мінеральних вод зон традиційного природокористування та рекреації територій природно-заповідного фонду (табл.1) із значної кількості даних, що характеризують фізико-хімічні властивості підземних вод, автором бралися найважливіші (перш за все ті, що визначають їх лікувальні властивості).

До числа критеріїв бальнеологічної оцінки мінеральних вод відносимо: хімічний склад, мінералізація, температура, газовий склад і газонасиченість, вміст біологічно активних мікроелементів, лікувальні властивості.

1. Хімічний склад. Так, води хлоридного типу  в національному природному парку "Синевир" (Негровець) відзначаються високою мінералізацією (156,5г\\л), незначним вмістом вуглекислоти і сірководню, наявністю в складі  газів метану та азоту.

2. Мінералізація. Мінералізація природних лікувальних вод  територій установ природно-заповідного фонду змінюється в широких діапазонах (1 - 156 г\\л). При цьому більше 60% водопроявів мають малу мінералізацію (до 2 г\\л), далі йдуть води середньої мінералізації (до 15 г\\л), води і розсоли високої мінералізації представлені одинично.

3.Температура. Мінеральна вода в більшості класифікацій признається лікувальною, якщо  її температура вища за 20 градусів С. Цю температуру ми приймаємо за межу між холодними і термальними водами.

4. Газовий склад і газонасиченість. За газовим складом на більшості природоохоронних територій переважають вуглекислі мінеральні води. Зустрічаються сірководневі, азотні, метанові, але їх кількість в порівнянні з вуглекислими - незначна.

5. Мікроелементний склад. При дефіциті чи надлишку в навколишньому середовищі того чи іншого хімічного елементу в організмі спостерігається порушення. Відомо, що марганець (Мn) прискорює дозрівання еритроцитів, мідь (Cu) приймає участь в синтезі гемоглобіна і подовжує життя еритроцитів. Бор (В) знижує інтенсивність окислювальних процесів в організмі, бром (Br) - регулює вищу нервову діяльність.

6.Лікувальні властиаості. Наприклад, поширені на природоохоронних територіях вуглекислі гідрокарбонатні натрієві води використовуються для лікування органів травлення, зокрема шлункових захворювань. Іони кальцію у водах карбонатного типу виконують протизапальні функції. Сульфатні води благотворно впливають на організм при лікуванні печінки, жовчних шляхів і жовчного пузиря.

ІІІ.     Якщо глянути на розвиток курортної галузі України на даний час, то треба сказати, що її стан більш ніж критичний. Зокрема, організаційно не завершено створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у цій сфері, недостатньо координується діяльність причетних до цієї сфери міністерств та інших органів центральної виконавчої влади, не вирішено остаточно питання власності щодо деяких оздоровниць.

 У курортній галузі зараз процвітає стихійна діяльність великої кількості дрібних підприємців, практично відсутня координація лікувально-оздоровчої діяльності санаторно-курортних закладів, що належать різним міністерствам та іншим органам центральної виконавчої влади, нераціонально використовуються, погано охороняються, виснажуються та забруднюються запаси надзвичайно цінних природних лікувальних ресурсів.

По-сьогоднішній день не проведена інвентаризація усіх розташованих на території України санаторно-курортних та оздоровчих закладів, окремі курорти останнім часом або не функціонували зовсім, або через високу вартість оздоровлення не завантажувалися повністю.

IV. Зі  сказаного вище, коротко, як приклад, вкажемо на потенційні можливості розвитку курортної галузі у деяких національних природних парках.

У національному природному парку “Синевир” (Закарпатська обл., Міжгірський р-н) рекреаційно-оздоровче значення мають цілющі джерела вуглекислої хлоридно-гідрокарбонатної кальцієво-натрієвої мінеральної води між селами Колочава і Мерешор (Квасовецьке л-во, ур. Квасовець) типу «Нарзан», «Єсентуки» і гідрокарбонатно-хлоридне натрієве джерело села Негровець. Зараз там науково-виробнича фірма - МПП «Бінако»  здійснює розлив мінеральної лікувально-столової води «Колочава».

Цілющими мінеральними водами багата територія національного природного парку “Вижницький”, розміщеного в межах Вижницького району Чернівецької області.

В урочищі Лужки, що в річковій долині Виженки, знаходиться одне з трьох в Європі щодо рідкісного хімічного складу (сульфатно-алюмінієво-залізистого) джерело мінеральної води. При низькій мінералізації 0,3-0,6 г\\л  вода джерела містить понад 20 терапевтично активних іонів різних мікроелементів (кобальт, нікель, марганець).

Ще за австрійської доби цією водою лікували хвороби шлунково-кишкового тракту, гемофілію. При її вживанні різко підвищується апетит і поліпшується  обмін речовин в організмі. Але вода не придатна для промислового розливу у пляшки, тому що втрачає лікувальні властивості на протязі 2-4 годин.

У Шацькому НПП (Волинська обл., Шацький р-н), на березі озера Пісочне, знаходиться санаторій “Лісова пісня”. Санаторій відомий своїм фітобальнеологічним відділенням, в ньому широко впроваджується комплексна фітотерапія.

Санаторій спеціалізується на лікуванні терапевтичних і неврологічних хворих. При існуючих умовах тут щороку проходять курс  оздоровчого лікування кілька тисяч чоловік.

Для санаторно-курортного лікування використовуються також сапропелеві грязі Шацького родовища, торфові грязі родовища «Журавицьке».

На території НПП «Святі Гори» (Донецька обл., Слов’янський та Краснолиманський р-ни) є джерело мінеральної залізистої води (дебіт - 43 куб.м.\\добу) з цінними лікувальними властивостями. Вона рекомендована для лікування залізодефіцитної анемії. У даній місцевості (м.Слов’янськ) знаходяться солоні озера Ріпне, Сліпне з лікувальними сульфідними муловими грязями, а також хлоридно-натрієвою роповою водою. В рекреаційно-оздоровчих цілях використовуються також озера Вайсове, Лиман.

        На закінчення. Збереження здоров’я людини, яке є найбільшою цінністю будь-якої цивілізованої держави, неможливе без збереження здорових умов її існування, екологічно чистого навколишнього природного середовища. Одним з ефективних шляхів відносної нейтралізації шкідливого антропогенного впливу і надалі залишатиметься періодичне оздоровлення організму людини під впливом природних факторів життя, включаючи території ПЗФ.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України “Про курорти” від 5 жовтня 2000року № 2026 – ІІІ.

2. Гетьман В.І. Курортно-рекреаційні системи Українських Карпат. Український географічний журнал, 1999, N3. – С.34-37.

3. Терентьева Л.А. Лечение минеральными водами. Риж. мед. инст.- Рига: Б.и., 1990. – 19с.

4. Фещенко П.И. Целебные свойства природы. - К.: Урожай, 1991. – 165с.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.