мая 07 2004

РОЗВИТОК ІНФРАСТРУКТУРИ КУРОРТУ ЯК ЕКОПОЛІСУ

Опубликовано в 22:08 в категории Туризм и курорты

РОЗВИТОК ІНФРАСТРУКТУРИ КУРОРТУ ЯК ЕКОПОЛІСУ

С.М. Омельянець

Апарат Верховної Ради України, м. Київ

          Природні території курортів державного значення є найбільш цінною частиною санаторно-курортного комплексу країни. В наслідок економічних, соціальних та інших процесів, які відбувалися в Україні, стан справ у курортній сфері значно погіршився. Окрім цього, внаслідок Чорнобильської катастрофи значні території, які історично використовувалися для санаторно-курортного лікування і рекреації, опинилися у зоні екологічного лиха.

          Разом з цим Україна володіє практично усіма типами лікувальних мінеральних вод і мулів, ресурси яких можуть повністю забезпечити потреби лікувально-профілактичних закладів та заводів розливу. Сприятливий клімат на всій території України дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один з методів лікування і профілактики. Санаторно-курортне лікування, як провідна ланка реабілітаційної допомоги, займає важливе місце в системі охорони здоров’я населення, а у зв’язку з постійним погіршенням показників здоров’я населення, потреба у санаторно-курортній допомозі зростає.  Кілька поколінь українців користувалися санаторно-курортними послугами, необхідність яких стала частиною національної культури.

          Розвиток курортів не можливий без збереження екологічної системи курортів що зумовлено особливостями використання природних лікувальних ресурсів, перш за все їх унікальності та вразливості в процесі інтенсивного використання (збільшення навантаження на них в курортний сезон). У той же час, на даному етапі механізми відтворення ресурсного потенціалу курортів в достатній мірі не розроблені.

          Розвиток рекреаційної діяльності, який проходив паралельно до створення потужностей в галузі матеріального виробництва, призвів до виникнення індустріальних територій. Концентрація санаторно-курортних установ, питома вага промислового та сільськогосподарського

виробництва, інтенсивний рух автотранспорту на загальному тлі недосконалої загальнокультурної інфраструктури (водо- та теплопостачання, енергозабезпечення, комунальне господарство, транспорт), низький рівень комфортності оздоровниць створюють надмірне антропогенне навантаження, знижують престижність курортів та ставлять під загрозу саме існування сировинної бази та самого рекреаційного господарства найбільш популярних курортів.

          Розвиток інфраструктури курортних територій потребує вирішення територіально-функціональних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань. Вони пов\’язані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання територіальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів.

          Основою розвитку курортів має стати еколого-економічне природокористування яке передбачає сукупність методів державного контролю і регулювання збереження, ефективного використання, економічного відтворення унікальних природних лікувальних ресурсів України.

          У той же час, існуюча нормативно-правова база в силу своєї недосконалості не може бути може стати інструментом для забезпечення раціонального розвитку інфраструктури курортів.

          Благоустрій курорту невід’ємно пов’язаний з успішною адаптацією його інфраструктури до територіальних умов. Одночасно з розвитком курортів буде зростати побутове навантаження на існуючі природні умови. Величина цього навантаження, у першу чергу, залежить від прагнення адміністрації курорту досягти того чи іншого рівня достатності побутового комфорту та санаторних послуг. Це викликає економічну необхідність розвитку виробничих сил для налагодження виробництва додаткових послуг. То б то, зворотною стороною розвитку курортів і підвищення якості послуг буде забруднення навколишнього середовища побутовими та виробничими (галузевими) відходами.

          Існуюча культура виробництва та споживання відправляє у відходи до 90% обсягу первинно використаних ресурсів. Тому залишати без уваги такий фактор впливу на якість середовища при досягненні певної кількості відпочиваючих неприпустимо. Окрім цього погіршення якості середовища перш за все впливає на здоров’я людини та позбавляє здорового глузду організацію побутового комфорту.

          Як наслідок, з’являється необхідність утримання системи екологічної безпеки, де управлінню курортом необхідно мати реальну уяву щодо достатності цих витрат проти екологічної необхідності ці витрати нести. Це уявлення неможливо отримати без розрахунку екологічної місткості території для її співставлення з обсягами забруднювачів та отриманням достовірної інформації про якість природних компонентів середовища, а також зворотного зв’язку соціального благополуччя та економікою.

          Для реалізації такої комплексної задачі виникає необхідність розгляду курорту у вигляді єдиної моделі соціально-еколого-економічного зразка на конкретній ландшафтній території та з конкретними історичними традиціями.

          Комплексний підхід до питання розвитку курорту дозволяє будувати його модель як екополіса з раціональною та безпечною сукупністю його суб’єктів, об’єктів та різноманітних властивостей і признаків, відношення між якими не суперечать вимогам критеріїв сталого розвитку:

          в соціальній сфері – заданим показникам (критеріям) рівня життя працюючих на курорті як цільової установки розвитку;

          в економічній сфері – заданим показникам (критеріям) програми соціально-економічного розвитку курорту як механізму реалізації цільової установки розвитку;

          в природоохоронній сфері – заданим природним та господарсько-екологічним показникам (критеріям) курорту як інструменту обмеження соціально-економічного навантаження на середовище природної території курорту поза його екологічної місткості.

          Створення екополісів стає особливо актуальним для курортів, які є функціональними зонами курортних міст та поселень.

          Надання у подальшому якісним характеристикам признаків курорту кількісних значень дасть можливість:

          в їх існуючому вигляді розглядати признаки як фактичні показники чергового плану розвитку;

          у їх майбутньому стані розглядати ці ж признаки як критерії реалізації генерального плану.

          Відхилення фактичних показників признаків від заданих значень  будуть вказувати на необхідність корекції тенденцій розвитку та визначатимуть характер адміністративних рішень щодо усунення виявлених дисбалансів як по конкретному признаку курорту, так і по моделі розвитку курорту в цілому.

          Ця сукупна система рішень щодо оптимізації якості поточного плану розвитку до вимог генерального плану представляє собою модель розвитку курорту як екополісу.

          Це дасть можливість на базі одних і тих самих признаків властивостей курорту сформувати два поняття:

          модель курорту як система його перспективного вигляду, що включає лікувальні, природні, соціальні, економічні, еколого-містобудівні признаки;

          модель розвитку курорту як система адміністративних рішень щодо досягнення запланованих задач моделі курорту (генерального плану), що включає виконання поточних планів.

          Інформація про якість екологічної місткості (як передумови раціональної організації життєдіяльності у вигляді програм і схем соціально-економічного розвитку курорту та охорони природи) залежить від достатності матеріалів генерального плану (вихідних даних), у тому числі про передумови виробничих відносин у відповідності до територіального розміщення виробничих сил в межах містобудівної політики.

Вирішальним фактором якості моделі розвитку курорту (як комплексу рішень, що приймаються) є адекватне уявлення про значимість та співвідношення сукупності природних та господарсько-економічних признаків моделі курорту-екополісу як його соціальної, економічної та еколого-містобудівної сутності.

          Розробка і впровадження відповідних критеріїв розвитку курорту дасть можливість розробити варіанти розвитку, які будуть перспективними при вдосконаленні системи соціального управління та тематичного моніторингу показників розвитку.

          Як показує практика, рівень організації та технічного забезпечення державної системи моніторингу потребує вдосконалення, у тому числі в сферах інформаційно-аналітичного забезпечення осіб, які приймають рішення, та інформованості населення. Яскравим підтвердженням цьому є ситуація що склалася із створенням і веденням Державного кадастру природних територій курортів.

          На відмінність від генерального плану курорту, який виконуються в рамках традиційних проектів урбанізації без врахування економічних ризиків природоохоронного характеру, генеральний план розвитку курорту як екополісу первинно спрямований на досягнення соціально-економічного розвитку з врахуванням його екологічної місткості. При цьому матеріали генерального плану розвитку курорту служитимуть вихідними даними для розробки програм соціально-економічного розвитку та інших значимих програм, проектів та схем, у тому числі з охорони навколишнього природного середовища та здоров’я.

          При цьому необхідна і достатня кількість слоїв поточного плану, їх кількість та структура повинні забезпечувати можливість соціально-економічного планування та управління розвитком курорту з можливістю передбачення ризиків наслідків рішень, що приймаються. У цьому контексті генеральний план розвитку як містобудівна теорія забезпечуватиме потреби соціальної, економічної та природоохоронної практики органів влади, населення, зовнішніх інвесторів, находячись з нею у зворотній залежності.

          Для сталого функціонування еколого-економічного району курорту необхідне створення відповідної нормативно-правової бази, яка складається із системи стандартів (екологічних, технічних, технологічних), моніторингу ресурсного потенціалу та нормативно-правових актів у галузі оподаткування, бюджетної політики, інвестування, приватизації, землекористування, природокористування.

Development of health-resort infrastructure as ecopolis

S.N.Omelyanets

Verkhovna Rada Committee of Ukraine, Kiev

The problem of resort development as an entire social ecological and economical model (ecopolis) on concrete territory with concrete history is considered. The main aspect of resort development model is an adequate supposition about importance and correlation between nature, economical and ecological indications of a resort.

————————————————–

Омельянець Сергій Миколайович

Головний консультант Комітету Верховної Ради України

з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,

кандидат медичних наук

тел. 255-23-86

omelіants@rada.gov.ua

01008, м. Київ, вул. Шовковична, 4

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.