мая 05 2004

КУРОРТНА ГАЛУЗЬ ОДЕЩИНИ

Опубликовано в 18:24 в категории Туризм и курорты

КУРОРТНА ГАЛУЗЬ ОДЕЩИНИ

ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ РОЗВИТКУ

К. Д. Бабов

Український науково-дослідний інститут медичної курортології та реабілітації, м. Одеса

Стратегія розвитку санаторно-курортної справи в Україні регламентована основними положеннями Закону "Про курорти" і визначається одним із важливих та ефективних підходів до вирішення вторинної профілактики найбільш поширених захворювань, зниження захворюваності взагалі, зміцнення здоров\’я населення усіх вікових груп.

Основні принципи забезпечення якісного і ефективного курортного лікування полягають у наступному:

Курортна сфера являється найважливішою та необхіднішою складовою системи охорони здоров\’я;

• Курортне лікування має бути доступним кожному;

• Курортне оздоровлення повинне забезпечувати ефективне відновлювання здоров\’я.

Удосконаленню санаторно-курортної галузі і служби медичної реабілітації, організації раціонального використання родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, зміцненню лікувальної та законодавчої бази санаторно-курортної реабілітації значною мірою сприяє діяльність головного з проблеми у державі Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України, що узгоджена у межах Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів з діяльністю санаторно-курортних структур України різної відомчої підпорядкованості.

Провідні напрямки діяльності інституту:

• комплексне вивчення природних курортних ресурсів, розробка рекомендацій щодо їхнього раціонального використання та охорони, стандартизації природних і преформованих лікувальних засобів та препаратів, що виготовляють на їхній основі з наступною оцінкою якості;

• вивчення через експериментальні та клінічні дослідження механізмів дії природних та преформованих лікувальних чинників;

• розробка нових медичних технологій відновлювального лікування, визначення показань і протипоказань, оцінка ефективності різноманітних фізіотерапевтичних та інших комплексів лікування, що застосовуються в санаторно-курортних та лікувально-профілакгичних закладах;

• координація наукової діяльності з питань курортології та медичної реабілітації;

• участь у законотворчості з питань санаторно-курортної реабілітації та раціонального використання природних ресурсів держави;

• опрацювання та впровадження у практику санаторно-курортних закладів МОЗ України та іншої відомчої підпорядкованності сучасних технологій;

• немедикаментозного лікування; видання методичних рекомендацій та наукових робіт у галузі досліджуванихпроблем;

• висвітлення провідних доробок курортології та медичної реабілітації через публікації у фаховому журналі "Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія", інших наукових виданнях, монографіях, посібниках тощо;

• підготовка висококваліфікованих наукових кадрів, кандидатів і докторів медичних наук за фахом "Курортологія і фізіотерапія".

Реалізація державної політики у курортній галузі передбачає розробку і затвердження довгострокової Державної програми розвитку курортів України. Для її розробки вченими інституту з огляду на накопичений досвіт вже створено певні передумови:

1. Розроблено Концепцію розвитку санаторно-курортної галузі, підготовлено і внесено на розгляд проект рішення Уряду щодо її прийнятті та реалізації;

2. Проведено інвентаризацію санаторно-курортних закладів усіх форм власності та джерел мінеральних вод;

3. Розпочато створення Державних кадастрів природних територій курортів та природних лікувальних ресурсів.

Нажаль, в Україні за останні 10 років загальна кількість оздоровлених зменшилася у 2,5 рази. Зменшився й коефіцієнт використання наявної санаторно-курортної бази, який сьогодні не перевищує 25-30 %. Значна частина санаторіїв, оздоровниць, знаходиться у незадовільному стані. Ситуація сьогодні характеризується наступним: 1.Зношені основні фонди.

2.Недостатній попит на лікувально-оздоровчі послуги з боку населення, роботодавців.

3. Практично відсутні інвестиції.

4. Неефективний маркетинг

5. Поганий менеджмент, старі управлінські кадри.

6. Рівень сервісу не відповідає світовим стандартам.

7. Застаріла лікувальна база.

У Одеській області, згідно до даних попередньої інвентарізації, розташовано 371 санаторно-курортний та оздоровчий заклад. Аналіз свідчить, з них санаторіїв - 33, у тому числі 11 підпорядкування МОЗ України, санаторіїв-профілакторіїв -15, баз відпочинку - 307, пансіонатів - 8, лікувально-оздоровчих комплексів -1, спортивно-оздоровчих комплексів- 2, оздоровчих комплексів - 1, дитячих оздоровчих центрів - 2, дитячих таборів відпочинку-2.

Одним із основних негативних факторів для розвитку галузі є скорочення числа пацієнтів санаторно-курортних закладів. У більшості це спричинено падінням життєвого рівня та покупної спроможності населення. Але це не єдина причина. Не слід забувати, що раніше діяло багато схем оплати санаторного лікування: за рахунок держави, профспілок, підприємств, партійних коштів. Тепер більшість із цих схем розпалося, а ті, які ще існують, охоплюють значно менше населення, ніж раніше. Крім того, українські курорти втратили значну частину ринків у країнах СНД, насамперед у Росії. В цілому можна констатувати, що курортна інфраструктура країни сьогодні не в стані самостійно фінансово забезпечити своє відтворення і розвиток.

Активно відбувається процес приватизації санаторно-курортних закладів, що на загал є невідворотним і позитивним явищем. На цей час у Одеській області знаходиться 67 санаторно-курортних закладів державної форми власності, 213 - колективної, 15 санаторно-курортних закладів знаходиться у комунальній власності, 33- у приватній, 43 закладів належить міжнародним організаціям. Необхідно відмітити, що недосконалість чинного законодавства та відсутність дієвого контролю за приватизацією обумовлює нераціональне використання приватизованих закладів і земельних ділянок та відсутність надходжень до бюджету держави від приватизації. Зміна власника, нажаль, носить в основному спекулятивний характер і не супроводжується  інвестиціями та приходом ефективної управлінської команди. Особливе занепокоєння викликають численні спроби приватизації майна державних курортних закладів та переоформлення землевідводів земель курортного призначення. Дитячі спеціалізовані санаторії поступово заміняються на табори відпочинку, в яких діти залишаються без кваліфікованої медичної допомоги. Можна сказати, що це є прямим наслідком переходу до ринку, нажаль у наших умовах на відпочинку можливо заробити більше, ніж на лікуванні. Цей приклад ще раз показує, що коли йдеться про здоров\’я, держава повинна проводити чітку політику, а не уповати на вільний ринок.

Стратегічною  метою державної політики є ефективне  використання  курортного потенціалу країни для  оздоровлення  населення, збереження генофонду та відтворення  трудових ресурсів.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.