мая 08 2004

Археологічний туризм в Україні:

Опубликовано в 08:14 в категории Туризм и курорты

Археологічний туризм в Україні:

перспективи розвитку в південному регіоні

Р.В. Маньковська

кандидат історичних наук

Інститут історії України НАН України, Київ, Україна

Активізація розвитку туризму в Україні сприяла розширенню його галузевої структури. Останнім часом виділився зелений, сільський, спортивний, міжнародний туризм. Важливим напрямком у туристичній діяльності є ознайомлення з історико-культурною спадщиною країни чи окремого регіону. Особливої актуальності набуває археологічний туризм, який має багаті ресурси в нашій державі, зокрема в південних районах. Археологічний туризм – відвідування групами або в індивідуальному порядку археологічних пам’яток з пізнавальною метою. Під час таких поїздок туристи не лише можуть прослухати лекцію професійного археолога, але і доторкнутися до предметів сивої давнини. В Європі археологічний туризм поширений в Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Франції, Англії, Ірландії, Швеції, Чехії, Шотландії, Австрії, Італії та ін. Слід зазначити, що туристичні фірми цих держав, пропонуючи археологічні тури, постійно вміщують в Інтернеті інформацію з описом маршрутів та ілюстраціями пам’яток. Цікавим відгалуженням археологічного туризму став підводний туризм, який дає можливість подорожувати крізь віки цивілізації і культури. В 2001 р. для туристів-аквалангістів неподалік острова Фарос відкрився затоплений палац Клеопатри в Єгипті. Відвідувачам під час подорожі пропонуються театралізовані сцени із життя древніх єгиптян, вироби ремісників, фелахів, різників по каменю. Позитивним є досвід адміністрації Парахора в м. Меріда, яка створила в готелі спеціальний музейний зал, де виставлені археологічні пам’ятки з місцевих розкопів, деякі з них раніше належали Національному музею римського мистецтва [1; 106]. Така популяризація археологічного набутку з історії міста, безперечно, сприяє залученню туристів до археологічних маршрутів. На півдні України знаходиться значна кількість археологічних пам’яток, відкритих для археологічного туризму: городища, стародавні стоянки, кургани, печерні міста, монастирі, військово-охоронні споруди тощо. Особливо приваблює античний період Північного Причорномор’я з залишками міст-полісів: Євпаторія (Керкінітіда), Керч (Пантікапей), Білгород-Дністровський (Тіра), Березань, Ольвія, Херсонес та ін. В Криму користуються широкою популярністю – Бахчисарайський район: ансамбль ханського палацу (ХVІ-ХVІІІ ст.), мавзолей кримських ханів, Успенський печерний монастир (VІІІ-ХІХ ст.); рештки міста-фортеці (ХІ-ХІІІ ст.) в Ескі-Кермені; Царський і Мелек-Чесменський кургани (ІVст. до н.е.) та склеп Деметри зі стінописом (І ст. н.е.) в Керчі; рештки столиці князівства Феодоро (VІ-ХV ст.) в Мангупі; городище в Неаполі-Скіфському – столиця Малої Скіфії (ІІІ ст. до н.е. – ІV ст. н.е.); укріплення Лімер-Ісар (VІІІ – І ст. до н.е.) в Сімеїзі; печерне місто в Тепе-Кермені; городище античного міста Калос-Лімен в Чорноморському та ін. Окремо хотілось би виділити археологічні збірки музеїв, які виступають центрами дослідження, збереження і популяризації давньої історії краю. Результати багаторічної подвижницької праці музейних співробітників лягли в основу археологічної карти регіону. Унікальні археологічні колекції представлені в Одесі, Ольвії, Херсонесі, Бахчисараї, Керчі та інших містах. Яскраве розмаїття археологічних культур, епох на півдні України дає можливість, відвідавши одне місце, прослідкувати багатовікову історію краю. Пам’ятками археології національного значення є залишки фортеці Алустон зі стінами та баштами Чатал-Куле, Орта-Куле, Ашага-Куле (VІ – ХV ст.) (охор. № 280/0 та № 281/2), до того ж територія середньовічного посаду («Посад фортеці Алустон ІХ – ХV ст.») – є пам’яткою археології місцевого значення (охор. № 504/р). За археологічними даними освоєння території Алуштинської долини відноситься до пізнього палеоліту (100-30 тис. р. до н.е., розкопи біля с.Розове і с. Ізобільне), зустрічаються знахідки мезонеоліту (ХІІ – ІV тис. до н.е., на березі р. Улу-Узень) та матеріали епохи ранньої бронзи. З племенами таврів пов’язані п’ять могильників (VІ – V ст. до н.е.), за часів грецької колонізації тут проживали загадкові племена, які називають «тавроскіфами». В ІІІ ст. н.е. Крим піддався нашестю германських племен. Готські племена перебували тут до поч. V ст. В VІ ст. в період правління візантійського імператора Юстиніана І була закладена фортеця Алустон. В її історії були часи руйнації і відродження, тут пройшли печеніги, монголо-татари, турецькі завойовники [2; 41-42]. Нині на території фортеці розміщено мусульманську мечеть Юк’ари Джамі (поч. ХІХ ст., пам’ятка місцевого значення), житлові будинки з господарськими спорудами, також побудований готельно-рекреаційний комплекс «Алустон». Не зрозуміло, чим було виправдано розташування такого об’єкта на території пам’ятки національного значення? Досі триває археологічне дослідження Персидського подвір’я Ханського палацу в Бахчисараї. Співробітники Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника планують реконструювати і відтворити прилеглу територію палацу з усіма елементами садово-паркової архітектури ХVІ – ХVІІІ ст. Археологічній експедиції в 2000 р. вдалось відкрити архітектурний комплекс північно-західної сторони Персидського подвір’я, обігрівальну систему, приміщення бані – хамам, залишки фонтану, кахлі (побутові, будівельні) – зразки кримсько-татарського орнаментального мистецтва та ін. [3; 56]. Приваблює Північне Причорномор’я і російських археологів. В 2001р. Боспорська експедиція державного музею мистецтв ім. О.С.Пушкіна дослідила на території акрополя Пантікапея (Керч) культурні шари VІ – V ст. до н.е. Знайдені фрагменти водопроводу, піч типу тандира, плитові могили салтово-маяцької культури (ІХ – Х ст.), золотий статер Олександра Македонського – перша знахідка такої монети в Пантікапеї тощо. [4; с. 524, 526]. Багата історія південного краю України сформувала специфічне етнічне середовище. Тут проживають вірмени, білоруси, болгари, греки, євреї, караїми, кримські татари, кримчаки, німці, росіяни, українці, чехи, естонці та ін. Всі вони мають свою історію проникнення та поширення в південних областях, відображену і збережену в археологічних пам’ятках. Великий інтерес викликав би серед місцевого населення і туристів краю Археологічно-етнографічний фестиваль, який можна було провести в рамках Міжнародного туристичного симпозіуму. Туристичний маршрут по археологічним пам’яткам супроводити театралізовано-мистецькими заходами, демонстрацією народних традиції, обрядів, з показом етнічного одягу, прикрас, предметів побуту тощо, залучивши етнографічні музеї, зокрема, Кримський, товариства національних меншин, фольклорні колективи тощо). Таке поєднання давніх археологічних пам’яток з культурою місцевих народів сприятиме їх популяризації, пожвавленню туристичного руху в регіоні. Література 1. Культура и культурология. – М.-Екатеринбург, 2003. – 928 с. 2. Івлєва В. Алушта. Кримське натхнення з присмаком гірського полину // Відлуння віків. – 2004. - № 1. – С. 39-48. 3. Ибрагимова А. Археологические исследования дворца крымских ханов в Бахчисарае // Відлуння віків. – 2004. - № 1. – С. 56-61. 4. Археологические открытия 2001 года. – М., 2002. – 552 с.Archeological tourism in Ukraine: the development perspectives of the southern region. R. V. MankovskaMaster’s in History.

The Institute of history of National Academy of Science of Ukraine.

Archeological tourism – sight-seeing of archeological places of interest by groups or individuals. Taking into account the European experience, the tourist organizations in Ukraine have the perspectives ahead of the development of the archeological tourism in the south of Ukraine with its sites of ancient settlements, the ancient capitals, the bural mounds, the cave cities, the monasteries, the military-fortified buildings, of the seaside area.

It’s given the characteristics of the sights of national value such as the fortress Alustoc, and the Khan Palace in Bakhchesarai.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.