мая 01 2002

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

Опубликовано в 14:12 в категории Экология и туризм

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

ЩОДО ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ЮНАЦЬКОГО

ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

Ю.В. Бондарчук, Т.С. Вайда

Херсонський державний педагогічний університет, Україна

У складних умовах розбудови незалежної України особливо гостро стоїть проблема забезпечення її екологічної безпеки. Однією з головних причин незадовільного стану довкілля є домінанта низького рівня сформованості екологічної культури громадян країни, зокрема і такої передової частини суспільства, як студентів педагогічних вузів.

Значне місце у вирішенні цієї проблеми в суспільстві відводиться педагогу, від професійної підготовки, особистісних якостей якого залежить екологічно-прогнозоване майбутнє. Це підкреслюється і регламентується рядом нормативних документів (Закони України "Про освіту" [1], "Про загальну середню освіту" [2], "Про вищу освіту" [3], "Про туризм" [4], концепції екологічної освіти України [8], національного виховання [9] тощо). Зокрема екологічна освіта є одним із пріоритетних напрямів Національної доктрини розвитку освіти в ХХІ столітті [5], складовою Державної програми "Вчитель" [7], в якій вказується про необхідність видання навчально-методичних посібників з методики екологічного виховання та ознайомлення з природою тощо.

В сьогоднішніх умовах провідним принципом освіти повинно бути формування ноосферного світогляду, розуміння майбутніми педагогами взаємозв’язку усіх навчальних предметів та єдності навчання і виховання для досягнення кінцевої мети професійної освіти – формування спеціаліста з високим рівнем сформованості екологічної культури [8].

Оскільки природоохоронна робота, екологічне виховання безпосередньо пов\’язані з природним середовищем, краєзнавством, саме залучення студентів педагогічних вузів до туристсько-краєзнавчої діяльності дає можливість підвищити рівень їх екологічних знань, сформувати природоохоронні вміння, ціннісні орієнтації та переконання щодо збереження

природи, що в цілому вплине на підвищення рівня сформованості їх екологічної культури і, відповідно, в майбутньому всієї учнівської молоді.

Аналіз наукових досліджень засвідчує, що за останній час зросла активність екологічних досліджень взагалі, і, зокрема, в педагогічній галузі. Відзначаємо, що переважна більшість робіт з екологічної освіти і виховання стосуються середньої школи (А.Д.Бегека, М.Ю.Гільденков, Т.Г.Калесникова, С.Є.Крилов, О.В.Лабенко, С.Є.Павлюченко, В.М.Пискун, Н.А.Пустовіт, А.П.Сідельковський, І.Т.Суравегіна, В.Д.Шарко та інші), зокрема профтехосвіти (Е.Г.Іванова, Л.Б.Лук\’янова та інші). Систему педагогічних умов підвищення екологічної культури студентів педагогічного коледжу розробила Г.Ф.Пономарьова.

Щодо формування якостей екологічної культури студентів вищої школи як об’єкта дослідження зазначене питання розглядалось через призму окремих аспектів їх екологічної освіти і виховання (А.В.Афонін, О.М.Дорошко, В.А.Ковтун, Л.В.Романенко, Г.С.Тарасенко та інші).

Як зазначає Є.Флешар, останнім часом дослідники (А.Вернадська, А.Гаскель, Д.Гаррісон, Р.Гесс, Д.Квасченкова, Н.В.Лисенко, Д.Чиха та інші), критично оцінюючи результати в галузі екологічного виховання та освіти школярів, все частіше звертаються до проблеми спеціальної та ефективної підготовки особистості самого педагога до готовності розв’язувати цілу низку екологічних завдань. Водночас вона зазначає, що практика підготовки вчителя до екологічного виховання дітей, яка на сьогодні склалася, є недостатньо ефективною [16].

Екологічна культура вчителя - це комплекс таких якостей особистості, які є стійкими елементами її структури і обумовлюють позитивне ставлення людини до природи, активну усвідомлену діяльність з охорони природи та природозбереження. Наявність екологічної культури у студента реалізує екологічні переконання в активну природоохоронну діяльність, допомагає майбутньому вчителю усвідомити власний виховний потенціал і можливості його застосування щодо вирішення соціально-педагогічних аспектів екологічних проблем серед учнівської молоді [10].

Безперечно, сама екологічна культура має складну багаторівневу структуру, хоча всі її компоненти і елементи складають одну цілісну систему. На нашу думку, найбільшу цінність мають такі компоненти екологічної культури, як підструктури досвіду, спрямованості, форм відображення, мотиваційний та емоційно-вольовий. Ми вважаємо, що впливаючи на елементи зазначених компонентів екологічної культури студентів, можна підвищити рівень її сформованості [11].

В результаті констатуючого експерименту шляхом анкетування (410 респондентів, 5 педвузів України) було виявлено, що домінуючим є низький (46,3 %) та середній (36,6 %) рівні сформованості екологічної культури студентів вищих педагогічних закладів України.

Найбільш вдалим серед шляхів підвищення рівнів сформованості екологічної культури студентів педвузів, на наш погляд, є туристсько-краєзнавча діяльність з її широкими можливостями залучення студентів до природоохоронної діяльності та безпосереднього їх спілкування з природним середовищем. Це, в свою чергу, забезпечить готовність майбутніх вчителів до ефективного розвитку дитячого екологічного туризму. Успіх екологічного виховання дітей залежить від сформованості екологічної культури педагога, його стурбованості за стан природного довкілля, а не від наявності в педагогічному процесі уніфікованих інструкцій чи порадників.

Беручи за основу положення Державної національної програми "Освіта. Україна XXI століття" [6], концепції екологічної освіти України [8], концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти [9] та такі особливості неформальної екологічної освіти, як оперативне, ефективне розповсюдження екологічної інформації, пропагування раціональних методів природокористування, зупинимося більш детально на особливостях туристсько-краєзнавчій діяльності як ефективному засобі формування екологічної культури студентів педагогічних закладів.

В педагогічній науковій літературі на сьогоднішній час немає єдиного визначення дитячо-юнацького туризму. В законі України "Про туризм" зазначено, що "туризм – тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без заняття оплачуваною діяльністю" [4].

Ю.А.Штюрмер так характеризує цей вид діяльності: "Туризм - сама масова форма активного відпочинку і оздоровлення трудящих, один із важливих засобів виховання людей" [17]. Більш повне визначення туристсько-краєзнавчої діяльності дає О.О. Остапець: "Дитячо-юнацький туризм - це засіб гармонійного розвитку підлітків і юнацтва, що реалізується в формі відпочинку і суспільно корисної діяльності, характерним структурним компонентом якого є похід, подорож, екскурсія" [13]. М.Ю.Костриця, В.В.Обозний розглядають краєзнавчо-туристичну діяльність як об\’єктивну потребу суспільства пов\’язувати навчально-виховний процес з актуальними питаннями соціально-економічного будівництва, культурно-духовного відродження народу України, з підготовкою учнів до суспільно корисної роботи і трудової діяльності [12]. За визначенням сучасних вітчизняних педагогів, краєзнавство у поєднанні з туризмом - це організована під керівництвом учителя багатогранна навчально-освітня, пошуково-дослідницька та суспільно корисна діяльність школярів у процесі комплексного вивчення рідного краю. М.Ю.Костриця, В.В.Обозний зазначають, що краєзнавство не існує без туризму, а туризм - без краєзнавства, адже тільки туризм надає краєзнавству дійового, творчого, суспільного характеру [12].

Туристсько-краєзнавча діяльність розуміється нами як інтегративна та складова форма навчально-виховного процесу, що сприяє вибору оптимального комплексу психолого-педагогічних умов і засобів всестороннього впливу на особистість студентів вищих педагогічних закладів, зокрема на керування процесом формування такої професійно важливої якості особистості майбутнього педагога, як його екологічна культура [11].

У сучасних умовах в Україні необхідно перебороти суперечності між недостатнім розвитком різних форм туризму як потенційного ефективного засобу виховання та навчання, і значно збільшеними потребами учнівської молоді в активному відпочинку внаслідок росту інтенсивності навчального процесу, потребою спілкування з природою та реалізацією природоохоронної та екологічної діяльності, недостатнім використанням педагогами, керівниками туристсько-краєзнавчої роботи виховних можливостей туристських походів, подорожей, екскурсій рідним краєм для удосконалення екологічних знань, вмінь та навичок кожного студента.

Туристсько-краєзнавча діяльність у системі навчальних дисциплін педвузу займає особливе місце щодо можливості успішного формування екологічної культури у майбутніх вчителів. Поряд із теоретичними циклами навчальних дисциплін, практичними заняттями та педагогічними або виробничими практиками спецкурс "Туристсько-краєзнавча робота в школі та професійно-технічнім училищі" як інтегративна навчальна дисципліна забезпечує реалізацію декількох аспектів навчання і виховання:

1) на аудиторних заняттях є можливість для теоретичного обґрунтування та необхідного забезпечення розуміння студентами основних тенденцій розвитку суспільства у сучасних умовах, усвідомлення свого місця у системі "людина-природа-суспільство" та вимог до діяльності людини як елемента цієї структури, і зокрема до особистості вчителя;

2) під час туристського походу студенти безпосередньо залучаються до посильної природоохоронної діяльності.

3) особливістю туристсько-краєзнавчої діяльності є те, що у туристському поході студенти знаходять і виправляють недоліки занять, що проводяться в навчальних аудиторіях (щодо зв\’язку з природою, з культурою та історією свого народу). Крім того, для них це є практичною школою набуття практичних навичок спілкування з навколишнім середовищем у своєму колективі під безпосереднім наглядом і корегуванням зі сторони викладача-педагога. На думку багатьох учених, саме відчуження офіційної освіти від реального життя людей і є головною причиною глобальної кризи сучасного людства [15].

4) туристсько-краєзнавча діяльність як педагогічна форма має можливості для екологічного виховання (самовиховання) студентів через розгляд екологічно критичних ситуацій безпосередньо на місці та з участю всієї групи. При акцентуванні уваги на природоохоронних аспектах окремих негативних у відношенні до природи вчинків чи поведінки студентів, при підведенні підсумків результативності діяльності кожного окремого студента за день походу відбувається виховання цілої групи, всього колективу;

5) педагогічна ефективність туристсько-краєзнавчої діяльності підвищується завдяки поєднанню декількох форм виховного впливу на особистість, участі студентів з різним рівнем підготовки та активності у широкому колі організаційної, пізнавальної, природоохоронної діяльності.

6) туристсько-краєзнавча діяльність створює умови для врахування специфіки підготовки студентів щодо проведення в майбутньому педагогічної роботи, дає змогу уважніше підготуватися до вивчення профільних дисциплін, розглядати результати конкретної професійної діяльності людини з точки зору їх впливу на екологічний стан навколишнього середовища, моральної та юридичної відповідальності громадянина за свою поведінку у відношенні до природи. Заняття туристсько-краєзнавчою діяльністю дають змогу охопити вільний час студента клубною діяльністю, відвернути енергію молодих людей від протиправних вчинків, переключити її на соціально значимі, зокрема й екологічні цілі. В зв\’язку з цим необхідно ширше запроваджувати туристсько-краєзнавчу роботу як ефективний виховний засіб.

Однією з причин неповного використання туристсько-краєзнавчої діяльності у навчальних і виховних цілях С.С.Соловйов відзначає недостатньо розроблені її науково-методичні основи. Особливо гостро стоїть потреба у вивченні численних проблем самодіяльного туризму. Також можна додати до основних проблем туристсько-краєзнавчої діяльності відсутність належної матеріальної бази, що є наслідком відсутності базового фінансування освіти в цілому [14].

Туристсько-краєзнавча діяльність як педагогічний засіб та форма має значні переваги щодо екологічного виховання студентів педагогічного вузу в порівнянні з іншими видами, формами  та засобами навчання і виховання:

1) забезпечує досягнення цілого комплексу цілей – пізнавальних, оздоровчих, комунікативних, естетичних, виховних тощо;

2) доповнює практичні знання з інших навчальних предметів (біологія, народознавство, географія, історія тощо);

3) зумовлює отримання практичних навичок спілкування з навколишнім природним середовищем та участь у посильній природоохоронній діяльності;

4) виконує виховну функцію через колектив студентської групи та особистість керівника походу;

5) забезпечує при формуванні екологічної культури студентів засобами наочності (природа в усій різноманітності її проявів);

6) створює умови для повного розкриття особистості – через виконання різноманітних доручень при забезпеченні життєдіяльності групи та власних потреб, відсутність бар\’єрів психологічної оборони, які притаманні поведінці в громадських місцях для захисту свого іміджу;

7) сприяє дотриманню мікроклімату в групі, підпорядкованості всієї діяльності одній меті;

8) практичним дослідженням природних явищ на базі знань, що отримані при вивченні відповідних дисциплін у вузі тощо.

Важливими психолого-педагогічними умовами ефективного формування екологічної культури студентів вищих педагогічних закладів засобами туристсько-краєзнавчої діяльності є такі:

а) побудова навчально-виховного процесу на педагогічному такті, використання демократичного стилю спілкування, створення сприятливого психологічного клімату у колективі протягом всього циклу туристсько-краєзнавчої діяльності;

б) врахування вікових особливостей та соціального статусу студентів, їх нахилів та здібностей при організації природоохоронної діяльності;

в) мотивація бережливого ставлення до природного довкілля, використання методів стимулювання, зацікавлення у наслідках цієї діяльності;

г) обґрунтування та вибір маршруту, організація виховної діяльності з врахуванням особливостей природних ландшафтів, історичних пам\’яток, культури краю тощо;

д) широке застосування можливостей норм природоохоронного законодавства, кращих традицій туризму;

е) контроль за виконанням студентами обов\’язків краєзнавчих посад, збір та обговорення екологічного стану довкілля;

ж) щоденне підведення підсумків природоохоронної роботи студентів, аналіз їх поведінки та ставлення до природи [11].

Специфіка формуючого експерименту полягає в поєднанні теоретичної та практичної частин. В ході теоретичних занять удосконалювались знання особливостей та організації туристсько-краєзнавчої діяльності, фауни й флори рідного краю, завдання щодо екологічного виховання учнівської молоді, вивчались нормативні акти природоохоронного законодавства. За допомогою індивідуальних завдань студенти самостійно вивчали особливості природи майбутнього маршруту туристсько-краєзнавчого походу, відвідали краєзнавчий музей, переймали досвід досвідчених туристів, організовували перегляд наданих ними слайдів, брали участь у роботі з підтримки закріпленої території факультету в належному стані ("чисті четверги", трудові десанти тощо).

Практична частина експериментального дослідження сприяла формуванню вмінь та навичок екологічної діяльності студентів через посильну участь у виконанні таких екологічно спрямованих завдань як забезпечення природоохоронного режиму життєдіяльності групи, емпіричне дослідження довкілля згідно з індивідуально визначеними посадовими обов’язками краєзнавчого циклу, активна участь в умовах походу в екологічно спрямованих вікторинах, конкурсах, іграх, виконання завдань тощо; організація походів вихідного дня до і після залікового походу.

Як показав формуючий та контрольний експерименти (див. табл.1.), у студентів експериментальних груп кращі результати у зміні рівнів екологічної культури. Так, в експериментальних групах високий рівень сформованості екологічної культури зріс на 8,4 % у порівнянні з контрольними; у середньому рівні більші зміни, хоча і не на багато, у контрольних групах - на 2,3 %, зате низький рівень зріс в експериментальних групах на 8,1 % більше, ніж у контрольних [11].

Таблиця1.Результати експериментальної перевірки психолого-педа-гогічних умов формування екологічної культури студентів педагогічного вузу

Рівні

сформованості

екологічної культури

До навчання

Після навчання

Експеримен-тальні групи (39 чол)

Контрольні групи

(41 чол)

Експериментальні групи (39 чол)

Контрольні групи

(41 чол)

Високий

15,4%

17,1 %

28,2%

19,5%

Середній

35,9%

36,6 %

38,5 %

41,5%

Низький

48,7%

46,3 %

33,3%

39 %

Позитивні результати формуючого та контрольного експериментів підтверджують ефективність запропонованої педагогічної форми щодо формування екологічної культури студентів педвузів як важливої професійної якості майбутнього педагога. Позитивні результати отримано також при впровадженні запропонованої нами системи формування екологічної культури у таких вищих педагогічних закладах України як Тернопільському, Уманському і Чернігівському педагогічних університетах та Слов\’янському педагогічному інституті.

Таким чином, позитивний досвід професійної підготовки (екологічного аспекту) майбутніх вчителів щодо розвитку юнацького екологічного туризму вимагає подальшого поширення в системі вищої освіти України.

Література

1. Закон України "Про освіту" //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 21. – Ст. 84. – С.253-279.

2. Закон України "Про загальну середню освіту" //Інформаційний збірник  Міністерства освіти України. – № 15. – серпень 1999 р. – С.6-31.

3. Закон України "Про вищу освіту" //Освіта України. – № 17. – 26 лютого 2002 р. – С.2-8.

4. Закон України "Про туризм" //Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст. 241.

5. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті //Педагогічна газета. – № 7(85). – Липень 2001 р. – С.4-6.

6. Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття" //Освіта. - 1993. - № 44-46. - С.2-12.

7. Державна програма "Вчитель" //Освіта України. – № 27. – 2.квітня 2002 року. –С.4-5.

8. Концепція екологічної освіти Україні: Затверджено рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол №13/6 – 19 від 20.12.2001). – 23 с.

9. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі виховання //Молодь і закон: Збірник  нормативних актів і документів з проблем виховання студентської молоді /За заг. ред. Н.І.Косарєвої. - К.: ІЗМН, 1997. - С.236-250.

10. Вайда Т.С. Формування екологічної культури студентів як педагогічна проблема. //Педагогічні науки: Збірник наукових праць. – Херсон: Айлант, 1998. – Випуск 1. – С.104–108.

11. Вайда Т.С. Формування екологічної культури студентів педвузів засобами туристсько-краєзнавчої діяльності: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. /Нац. пед. ун-т імені М.П.Драгоманова. – К., 2001. – 17с.

12. Костриця М.Ю., Обозний В.В. Шкільна краєзнавчо-туристична робота робота. – К.: Вища школа, 1995. – 222 с.

13. Остапец А.А. Педагогика туристско-краеведческой работы в школе. – М.: Педагогика, 1985.– С.27.

14. Развитие идей А.С.Макаренка в туристско-краеведческой деятельности современной школы (к 100-летию со дня рождения) /Сборник материалов Всесоюзной научно-практической конференции. – М.: ЦДТЭС. – 1988. – Ч.1-2. – С.46.

15. Савицкий И.О. О философии глобального образования //Философия образования для XXI века. – М., 1992. – С.9.

16. Флешар Є. Підготовка майбутнього вчителя до екологічної освіти учнів (На матеріалі орнітологічних спостережень): Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 /Південноукраїнський держ. пед. ун-т ім.К.Д.Ушинського. – О.,1996. – 25 с.

17. Штюрмер Ю.А. Карманный справочник туриста. - М., 1970. -С.3.

Summary

Professional training of the future teachers to effective development of youthful\’s ecological tourism in the south of Ukraine. Bondarchuk Yuri Vasiljevich, Vajda Тaras Stepanovich. The Kherson state pedagogical university.

The urgency and necessity of improvement of an ecological component of professional training of the future teachers as a condition of effective development of youthful\’s ecological tourism is considered. Major making readiness of the teacher is forming of his ecological culture, the pedagogical conditions are considered and the results of a research experiment are described.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.