мая 11 2002

Проблеми екологізації в туризмі

Опубликовано в 12:38 в категории Экология и туризм

Проблеми екологізації в туризмі

М.М. Падун

Київський університет туризму, економіки і права, Україна

Головною метою виконання, прийнятого 10 років тому на міжнародній конференції в Ріо-де-Жанейро рішення, є створення якісно нових умов для життя і діяльності людини. Досягти цього, як тепер вважається загальноприйнятим, можливо тільки шляхом екологізації всіх сфер діяльності сучасного суспільства, в тому числі і туризму. Що розуміється під терміном екологізація?

У найбільш загальному вигляді під екологізацією можна розуміти науково обгрунтовану діяльність людини, яка направлена на розумне управління процесом взаємодії людського суспільства з оточуючим, і перш за все, природним середовищем. Мова йде про управління, яке не веде до незворотнього руйнування екологічних систем. Тобто екологізацію можна визначити як сукупність засобів і методів, які допомагають раціонально використовувати, охороняти і відтворювати (де можливо) природні ресурси у повній відповідності з основними принципами функціонування біосфери. Суть екологізації полягає у зведенні до мінімуму негативного впливу людської діяльності на процеси кругообігу речовини і енергії в природі.

Відомо, що туризм, як галузь економіки, є постійним і досить інтенсивним користувачем природних ресурсів. При цьому індустрія туризму не тільки широко використовує природні ресурси, але і забруднює оточуюче середовище. Тому подальший розвиток туризму взагалі можливий тільки на шляху його екологізації.

Туристична діяльність в Україні, як галузь її економіки, повинна бути введена в русло збалансованого розвитку. Це значить, що екологічні питання повинні бути інтегрованими в економічну сферу туристичної діяльності, тобто вимагається розробити такі економічні важелі, які б дозволяли "повернути" назад взяте у природі з урахуванням специфіки функціонування туристичної галузі. З цією метою необхідно:

– розробити і реалізувати в Україні головні принципи розвитку туристичної галузі на основі "Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різномаїття". Відповідно до цієї стратегії, туризм, як ресурсоспоживаюча галузь економіки, повинен мати більш високу якісну основу для своєї життєдіяльності;

– удосконалити на державному рівні механізм проведення екологічної політики в життя, взагалі, і в туризмі, зокрема, закінчивши при цьому розробку нормативно-правової бази природоохоронної діяльності;

– підняти рівень науково-методичного забезпечення по здійсненню екологізації туристичної діяльності;

– забезпечити якісно новий рівень підготовки фахівців для сфери туризму, особливо спеціалістів з екологічного менеджменту. Останні повинні мати інший кругозір знань, керуватись зовсім нетрадиційними правилами про пряму екологічну зацікавленість підприємств туристичної галузі у підвищенні якості природного середовища. При цьому, особлива увага повинна приділятись контрольним функціям за діяльністю туристських організацій (екоревізії);

– вдосконалити, розширити і зміцнити систему екологічного моніторингу на базі існуючої мережі спостережень за станом компонентів природного середовища. Принциповою при цьому повинна бути позиція стосовно виробки єдиної методики спостережень і обробки інформації, яка проводиться різними відомствами і організаціями;

– відпрацювати чітку систему екологічної освіти і виховання населення нашої держави і, в першу чергу, туристів. Для цього необхідно розробити новий моральний кодекс природокористування, опираючись на ідеї природоцентризму (екоцентризму) і коеволюції [2]. Людина повинна усвідомлювати себе невід\’ємною частиною всієї біосфери, а її діяльність базуватись на принципах гармонійного співіснування з рослинним і тваринним світом, тобто у повній відповідності до законів природи.

Важливою складовою частиною виробки і здійснення чіткої екологічної політики в туризмі є понятійно-термінологічний апарат. На цей аспект проблеми необхідно особливо звернути увагу сьогодні, коли в зв\’язку з бурхливим розвитком індустрії туризму в світі, до туристичної діяльності залучається багато фахівців із інших галузей знань і практики. З\’явилось ряд своєрідних трактувань деяких загальноприйнятих понять і термінів, а також чимало неологізмів. Не маючи змоги в цій публікації охопити хоча б частину питань, пов\’язаних із застосуванням понятійного апарату в туризмі, давайте зробимо спробу визначити спочатку сам термін "екологічний туризм".

У світовій науці і практиці цей термін вживається досить широко. Навіть потічний 2002 р. міжнародною спільнотою за рішенням Всесвітньої туристської організації (ВТО) названий "роком екотуризму". Що ж таке за поняття "екологічний туризм"? Однозначної відповіді на це питання немає. Проте з літературних джерел відомо, що для характеристики "екологічного туризму" вживається досить широка і строката гама назв: "природний", "зелений", "сільський", "аграрний", "сільськогосподарсський", "біологічний", "рекреаційний", "пригодницький", "альтернативний", "стійкий" (або "сталий") і ін.

Ще більша палітра визначень самого терміну "екологічний туризм". Автору особисто відомо більше 20 визначень терміну "екотуризм". Звичайно, що більшість авторів "екологічний туризм" розуміють як подорож, об\’єктами спостережень якої є компоненти природного середовища (включаючи райони практично не порушені існуванням людства і території природно-заповідного фонду) та визначні культурні пам\’ятники. При цьому головною вимогою при проведенні цього "виду туризму" вони вважають чуйне ставлення до природи та мінімізація впливу на неї. Останнє є обов\’язковою умовою і для тих авторів, які вважають "екотуризм" активною формою рекреації [4] і культурного відпочинку на лоні природи.

Мінімальний вплив на довкілля повинен бути і в тому випадку, коли "під екологічним туризмом розуміють напрямок туристичного бізнесу, основним видом діяльності якого є задоволення науково-пізнавальних і рекреаційних потреб населення…" [3], коли забезпечується стійкий (або сталий) туризм, а також і в тому випадку, коли під "екотуризмом" розуміють "просторове середовище, обгрунтоване на такому плануванні і загосподарюванні природного середовища, щоб була забезпечена підтримка рівноваги в екологічній системі "[6].

Своєрідні погляди деяких вчених на трактування терміну "екотуризм" наведені в роботі [3], де зазначений вид туризму вони розглядають: як "економічний процес, у якому рідкісні та красиві екосистеми продаються на міжнародному ринку для залучення в них відвідувачів"; як "специфічний ринок для екологічно свідомих туристів, зацікавлених у спостереженні за природою"; або визначають як туризм, що має такі технологічні та управлінські рішення, які б дозволяли раціонально використовувати природні ресурси.

Наведене вище різноманіття визначень терміна "екологічний туризм" просто вражаюче. Обмеженість даної публікації не дає можливості хоча б фрагментально охарактеризувати всі підходи до визначень цього терміну. Тому зробимо лише декілька загальних зауважень.

1. Наука про туризм ще зовсім молода. Цим і пояснюється неточність і недосконалість її понятійного апарату. З кожним днем з\’являються нові трактування. Відбувається своєрідний термінологічний вибух. Виникла плутанина слів, понять і самого розуміння що є що. Кожен стверджує тільки своє і начебто не бачить (чи не хоче бачити, або робить вигляд, що не бачить) іншого. Наука про туризм при такій ситуації може поступово перетворитися на будівництво сумнозвісної Вавілонської башти, зодчі якої почали розмовляти різними мовами.

2. Приведені у багатьох публікаціях "особливості" так званого "екотуризму" не є характеристикою тільки останнього. Вони притаманні практично всім різновидностям туризму, коли подорож здійснюється у природному середовищі. Для прикладу звернемося до принципів і рекомендацій, які визначила ВТО для розвитку "екотуризму" і які були озвучені завідуючим відділу стійкого туризму ВТО паном Еухеніо Юнісом на семінарі в Москві (Російська Федерація) у березні 2002 р. Ось деякі з них:

а) "екотуризм вимагає здійснення спеціальної політики, стратегій і програм для кожної країни, регіону і території…" Очевидно, що цього вимагає розвиток не тільки "екотуризму", а любого іншого виду туризму;

б) "необхідно забезпечувати такий екотуризм, який є вигідним, економічно стійким і прибутковим бізнесом". А як же може бути інакше, це властиво всім формам туризму;

в) " в рекламних матеріалах по екотуризму повинна міститися достатня інформація про враження, на які можуть розраховувати туристи…" Виходить, що при інших видах туризму реклама не потрібна!?

Більшість авторів стверджує, що "екотуризм" не сприяє збереженню природи, пропагує гармонійне єднання людини з природою, безпосередньо впливає на соціально-економічний розвиток території тощо. Виникає закономірне питання: а при здійсненні інших видів туризму, особливо коли подорож відбувається у природному середовищі, або коли маршрут охоплює і природне і міське середовище, цих принципів дотримуватись не потрібно?

Автор роботи [3], характеризуючи роль "екотуризму" в суспільному розвитку, виділяє такі його основні соціальні функції як релаксаційну, оздоровчу, освітянську і виховну. Чому ці функції притаманні тільки "екотуризму"? Сьогодні це атрибути кожного виду туризму.

3. Невизначеність і неточність у вживанні деяких термінів у науці про туризм приводить інколи просто до абсурдних тверджень. Деякі автори вважають сільськогосподарський (або аграрний) туризм різновидністю "екотуризму". При цьому вони стверджують, що однією з головних вимог при здійсненні "екологічного туризму" є мінімізація його впливу на природне середовище. В той же час відомо, що при проведенні сільськогосподарських робіт практично повністю знищується природна екосистема і створюється нова, штучна, тобто біоценози замінюються агроценозами. За ступенем впливу на природне середовище аграрний і "екологічний" туризм являються протилежностями.

4. З терміном "екологічний туризм" відбулася цікава і своєрідна метаморфоза. З\’явившись більше 20 років тому для характеристики подорожей, де туристи дбайливо ставляться до природи, він поступово перетворився у монстра, який почав поглинати інші види туризму. В зв\’язку з цим А.Ю. Александров [1] пише, що "межі власне екологічного туризму стають все більш розмитими…" Тому не випадково, що до цього часу немає навіть узагальнюючого визначення поняття "екологічний туризм".

Мову необхідно вести не про "екологічний туризм", а про екологізацію всіх видів туристичної діяльності, про їх екологічні аспекти, екологічну орієнтацію, екологічний підхід тощо. "Екологізація туристичної діяльності, – пише О.Мотузенко, – "це складне явище сучасного суспільного розвитку. В процесі її реалізації відбувається взаємодія різноякісних матеріально-речовинних та ідеальних об’єктів і явищ природного, соціального та економічного змісту" [5]. З цим положенням не можна не погодитись.

А потічний 2002 рік, на мій погляд, ліпше було б назвати не Міжнародним роком екологічного туризму, а Міжнародним роком екологізації туризму. Це невідкладні вимоги сьогодення.

Література

1. Александров А.Ю. Международный туризм. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 464с.

2. Білявський Г.О., Падун М.М. Сучасні проблеми ноосферного мислення // Наукові записки КІТЕП. – К., 2001. – С.67-73.

3. Кузьменко О. Екологічний туризм: поняття та особливості організації // Схід. – 2002. –№2 (45). - С.13-17.

4. Мазуров Ю.Л. Экономический туризм на постсоветском пространстве: потенциал и перспективы // Матер. ІУ Междун. науч.-практ. конф. "Туристский феномен…". – Донецк, 2002. – С. 293-296.

5. Мотузенко О., Аріон О. Екологізація туристичної діяльності й екологічний туризм: перспективи розвитку // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. – Київ-Луцьк, 2000. – Т.1. – С. 375-378.

6. Шматько В.Г. Еколого-економічні основи розвитку екотуризму в природоохоронних територіях України // Матер. міжн. наук.-практ. конф. "Туризм у ХХІ столітті…" – К., (у друці).

Summary

Told aushor\’s іdeas on the way of development of ecological policy in such a field of economy in Ukraine as tourism, given critical evaluation of modern understanding of the ferm " ecological tourism".

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.