мая 14 2002

Фінансове забезпечення розвитку

Опубликовано в 08:54 в категории Экология и туризм

Фінансове забезпечення розвитку

інфраструктури туризму

Н.В. Мірко

Академія державної податкової служби України, Ірпінь.

Одним з пріоритетів стратегії соціально-економічного, який є вагомим чинником стабілізації та структурної перебудови економіки. Трансформаційні процеси в рекреаційно-туристичній галузі України, на жаль, здійснюються без достатніх науково-теоретичних та правових засад, які б ґрунтувалися на світових досягненнях. В ході реалізації положень Конституції України та нормативно-правових актів, які регламентують роботу галузі, проведено роботу щодо удосконалення діяльності рекреаційно-туристичних закладів, створення сприятливих умов для збільшення туристичних потоків, поетапної приватизації рекреаційно-туристичних об\’єктів з їх інфраструктурою. За державного сприяння відбувається вихід України на міжнародний рекреаційно-туристичний ринок, в першу чергу, через розвиток рекламно-інформаційних заходів, запровадження міжнародного співробітництва за міждержавними угодами та програми. Підвищення якості рекреаційно-туристичних послуг відбувається шляхом запровадження їх сертифікації, забезпечення захисту та безпеки туристів. Проводиться робота щодо розвитку сільського (зеленого) туризму, розробляються проекти Закону України "Про сільський екотуризм" та Концепції розвитку відпочинку на селі Це має дати не лише інтенсивний поштовх соціально-економічним зрушенням у сільській місцевості, а й створити необхідну інфраструктуру для соціально-культурного розвитку регіонів.

Рекреаційно-туристична галузь складається з лікувальної, оздоровчої, відпочинкової складових, кожна з яких має свої специфічні особливості. Вона включає рекреаційно-туристичні заклади, туристичні маршрути й екскурсійне обслуговування. Локалізуючими факторами у формуванні мережі рекреаційно-туристичних закладів є скупчення мережі у районах зі сприятливими і різноманітними природними умовами чи різно-

манітними пізнавальними об\’єктами з одного боку, і великих районів формування попиту – з іншого.

В Україні зараз нараховується 5,7 тисяч закладів рекреаційно-туристичної галузі, з них діючих ліцензованих туристичних підприємств – 2,4тис., готелів – 1,3 тис., госпрозрахункових санаторно-курортних закладів – 2 тис.

Основні показники розвитку туристичної галузі України, 1995-1999 рр.

Показники

1995

1996

1997

1998

1999

Кількість туристів, які в\’їхали в Україну, млн. чол.*

3,7

3,9

7,6

6.2

4,2

Кількість туристів, які виїхали з України, млн. чол.*

6,9

11,5

10,5

8,6

7,4

Кількість внутрішніх туристів, млн. чол.

  • 8,6

    6,2

    5,7

    5,7

    6,4

    Загальний обсяг туристичних потоків, млн. чол.

    19,2

    21,6

    23.8

    20,5

    18,0

    Обсяг наданих в Україні туристичних послуг, розрахований

    за методикою ВТО:

    млрд.грн.

    8,0

    8,4

    16.0

    млрд. дол. США

    3,8

    3,4

    3,7

    3,8

    3,2

    Довідкові показники

    Всього іноземців в\’їхало в Україну, млн. чол.

  • *

    6,1

    6,7

    14,7

    12,0

    11,0

    Всього громадян України виїхало за кордон, млн. чол.

  • *

    8,8

    25,4

    14,7

    12.6

    12,3

    * За методикою ВТО враховано кількість осіб. які в\’їхали (виїхали) з метою організованого туризму, службової або приватної поїздки, за винятком прикордонного обміну, транзиту

  • Показник 1999 року враховує чисельність дітей, які оздоровлені лише в дитячих таборах (1,0 млн. чол.)

  • *Враховано прикордонний обмін

    Експорт туристичних послуг за 1999 рік склав $51,6 млн. Туризм в експорті України посів п\’яте місце. Було надано послуг на 16,6 млрд. грн., що принесло в бюджети різних рівнів 6,3 млрд. грн. Україну відвідало 4 млн. 244 тис. іноземних туристів, і майже 5 млн. наших громадян подорожувало по рідній землі.

    В 2001 році Україну відвідали 7,5 млн. іноземних туристів; 13,6млн. українських громадян відвідали інші держави, це відповідно на 17,2 % та 1,5 % вище рівня 2000 року. Обсяг внутрішнього туризму складав цього року 10,2 млн. чоловік, а екскурсантів - 2 млн. чоловік, що відповідно на 45,2 % та 33,3 % більше ніж у 2000 році.

    Загалом структура туризму в Україні дуже своєрідна. Його істотну частину (близько 43 %) займає відпочинок на курортах і в інших рекреаційних зонах. У той же час сільський, оздоровчо-спортивний, мисливський та інші види складають лише 9 %.

    Отже, туризм в Україні спроможний дати важливий імпульс для господарського та соціального розвитку регіонів, областей, районів, міст і сіл. Тому важливим є організація умов, для більшого залучення потоку туристів. Одним із засобів підвищення рекреаційно-туристичної привабливості регіонів має бути створення властивого лише їм своєрідного іміджу. Туристичний імідж регіонів – це враження та уявлення реальних і потенційних туристів, що складаються у них. Від сприятливого іміджу залежить чисельність залучених туристів. Для його створення варто вирішити наступні питання: проаналізувати сучасний стан розвитку рекреаційно-туристичної системи, провести комплексне обстеження та вивчення туристичної привабливості регіонів; визначити найпривабливіші об\’єкти у якості рекре­аційних ресурсів; вишукати можливості для представлення даних ресурсів споживачу у найкращому вигляді; підготувати кваліфіковані кадри для організації турів і обслуговування відпочиваючих; провести широку рекламну кампанію з метою популяризації регіонів.

    Крім того, важливо врахувати основні тенденції розвитку світового туризму які характеризуються: тяжінням до незайманої природи; поширенням індивідуальних туристських подорожей; розвитком елітарного туризму; поширенням нетрадиційних видів туризму.

    Для оцінки туристичної привабливості регіонів України необхідно розробити комплексні цільові програми. Передусім, слід розвивати різноманітні види туризму та забезпечити їх значною кількістю послуг. Також варто передбачити ряд пільг для туристів: наприклад, спеціальних туристичних карток за допомогою яких турист може безкоштовно відвідувати певну кількість музеїв, виставок, екскурсій.

    Для визначення туристичної привабливості регіонів також можна використати метод експертних оцінок на основі різних ознак і факторів: природних, соціальних, економічних, історико-культурних, рекреаційних та торговельних засобів обслуговування, інфраструктури, харчування, розміщення. За допомогою коефіцієнтів можна визначити рекреаційно-туристичну привабливість регіону, області, району, міста, села.

    Розглядаючи регіони України як перспективні щодо розвитку рекреаційно-туристичних систем, можна відзначити такі їх переваги: наявність рекреаційно-туристичних ресурсів - сприятливих ландшафтів, мінеральних лікувальних вод, пам\’яток історії, культури; зручне геополітичне та транспортне положення; своєрідна етнографічна культура; відносно сприятлива екологічна ситуація.

    Кількість, розміщення і якість рекреаційно-туристичних закладів України не відповідає сьогоднішнім вимогам. Тому варто розроби­ти нові підходи до розвитку галузі. Особливо важливою проблемою є законодавче забезпечення використання рекреаційно-туристичних ресурсів.

    Для надання туристичної привабливості регіонам необхідно налагодження зв\’язків з туристичними підприємствами інших регіонів і держав світу, обмін промисловою продукцією для туристичної діяльності, видання краєзнавчої, рекламно-інформаційної літератури для популяризації туристичних маршрутів і культурної спадщини, створення туристичних і екскурсійних маршрутів різної спеціалізації, впорядкування туристичних об\’єктів і реставрація культурно-історичних пам\’яток, за­лучення зарубіжних і вітчизняних інвесторів, комерційно-фінансових структур, проведення туристичних ярмарків, конференцій.

    Особливістю України є велика кількість селищ міського типу в яких поєднані риси міста і села. В цих населених пунктах зосереджена значна історико-культурна і етнографічна спадщина. Розвиток рекреаційно-туристичної системи зумовлюється суспільними та особистими потребами. До суспільних належать потреби мешканців міст, селищ, сіл, колективів різноманітних заводів та установ і, що дуже важливо, сім\’ї. Серед особистих рекреаційних потреб можна виділити потреби в сприятливому природному середовищі, здоров\’ї, спілкуванні з іншими людьми, розвагах, знятті втоми, творчій діяльності, в пізнанні світу, задоволенні допитливості, подоланні перешкод, задоволенні естетичних потреб.

    Рекреаційно-туристичні потреби тісно пов\’язані з такою категорією, як попит, що визначається, з одного боку, особистими і суспільними потребами людей, які підкріплені їх платоспроможністю, з іншого - системою пропозицій. Як бачимо, попит відображає лише частину потреб - у ньому враховані потреби, для задоволення яких ще не створена система пропозицій, а також потреби, пов\’язані з несприятливим відношенням прибутків суб\’єктів і ціною пропозицій.

    Існують наступні групи суспільних функцій рекреаційно-туристичної діяльності: медико-біологічна, соціально-культурна й економічна.

    У межах медико-біологічної функції рекреаційно-туристичної діяльності виділяють лікування й оздоровлення. Санаторно-курортне лікування необхідне для відновлення здоров\’я людей. Необхідність оздоровлення визначається тим, що в процесі трудової і побутової діяльності в організмі практично здорової людини виникає стан втоми, тимчасове зниження працездатності.

    Соціально-культурна функція направлена на всебічний розвиток людини. Економічні функції рекреаційно-туристичної діяльності пов\’язані з роллю людини як основної продуктивної сили суспільства. Серед них можна виділити відтворення робочої сили, формування суспільно-еконо-мічних систем, що забезпечують задоволення рекреаційно-туристичних потреб, зайнятість населення.

    Рекреаційно-туристична система - це складна, багатокомпонентна система, центральною підсистемою якої є група відпочиваючих, а цільовою функцією – найповніше задоволення рекреаційно-туристичних потреб.

    За своїм значенням і обсягом роботи рекреаційно-туристичні системи поділяються на: глобальні, національні, регіональні, обласні, районні та місцеві.

    На територіальну організацію рекреаційно-туристичних систем впливає ряд факторів. Вони об\’єднуються в дві групи: соціально-економічні і природні. У групі соціально-економічних факторів можна виділити ті, що викликають потребу в організації рекреаційно-туристичної діяльності і ті, які здійснюють чи забезпечують можливість організації відпочинку. Серед факторів, що викликають потребу в організації рекреаційно-туристичної діяльності, слід назвати розвиток продуктивних сил країни, підвищення матеріального і культурного рівнів життя населення.

    Розвиток рекреаційно-туристичної галузі пов\’язаний майже з 50-ма галузями суспільного виробництва: транспортом, промисловістю, сільським господарством, будівництвом, медициною, культурою тощо. Значна частина пасажирів у будь-якому виді транспорту, крім місцевого, – туристи. В авіації їхня частка складає близько 80 %. Тому розвиток рекреаційно-туристичної галузі позитивно впливає на економічне зростання виробництва, перш за все, предметів споживання, агропромислового комплексу, спортивно-оздоровчих баз, розвиток дорожнього будівництва та транспорту, реставрацію пам\’яток історії та культури, краще використання природно-рекреаційних ресурсів, підприємств торгівлі і харчування, закладів культури.

    Summary

    The financial support of the development

    of tourist infrastructure

    N.V. Mirko

    Academy of State Tax Service of Ukraine, Irpin

    The article shows that the recreative and tourist problems are closely connected with such category as demand. It is determined, on the one hand, by individual and social needs of people combined with their ability to pay and, on the other hand, by the system of supply. Hence, demand reflects only a part of needs. It includes the needs that are not supported by the system of supply and those connected with unfavourable correlation of subjects, profits and a price of supply. There are such groups of social functions of recreative and tourist activity as medical-biological, social and cultural and economic. The territorial structure of recreative and tourist systems is determined by many factors. They may be divided into two groups: social- economic and natural.

  • Нет пока ответов

    Комментарии закрыты.