мая 13 2001

З ДОСВІДУ ВЗАЄМОДІЇ ТУРИСТИЧНИХ СТРУКТУР

Опубликовано в 15:08 в категории Туризм на Чёрном море

З ДОСВІДУ ВЗАЄМОДІЇ ТУРИСТИЧНИХ СТРУКТУР

З ПРОФЕСІЙНИМИ СПІЛКАМИ (20-ті роки ХХ ст.) У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

О.М. Костюкова, О.М. Аблязова

Черкаський інститут управління, Україна

У системі підготовки фахівців індустрії туризму осмислення історичного розвитку туристського менеджменту набуває особливого значення на сучасному етапі. Нові ринкові економічні відносини потребують активізації взаємодії туристських структур з багатьма державними і громадськими організаціями. Особливо тісно вони завжди співробітничали з професійними спілками.

Традиції такої співпраці започатковувались ще у 20-ті роки ХХ століття. Культурно-освітня стала однією з найважливіших галузей діяльності професійних спілок [2]. Масовість була основним фактором профспілкових організацій, що на практиці яскраво проявлялось у здійсненні ними різноманітних екскурсійних заходів. Саме масовістю відзначалася одна з перших екскурсій, яку організувала культурно-просвітницька комісія Київської Ради професійних спілок для своїх членів 9 червня 1919 р. Екскурсія планувалася на пароплавах і була розрахована на 1700 чоловік. Вона мала не тільки відпочивальний характер (пароплави супроводжували два оркестри, а також український, російський та єврейський хори), а й просвітницький. Для пояснення екскурсантам були запрошені спеціалісти з питань ботаніки та геології [3].

Екскурсійно-Виставочно-Музейний відділ НКО, який керував екскурсійною справою з 1919 до 1928 р., не міг охопити всі підприємства та установи. Він робив узагальнення, передавав досвід професійним спілкам, які почали активно розгортати туристсько-екскурсійну діяльність серед робітничої молоді, спрямовуючи її в потрібному політичному напрямі. На початку 1920-х років, коли екскурсійний рух ще тільки набував свого розвитку й економічно було важко організувати далекі подорожі, місцеві профспілкові комітети пропонували, в основному, екскурсії на виробництво, до музеїв, на виставки, екскурсії –

прогулянки на недалеку відстань. Саме таку екскурсійну програму в 1925р. практикував для членів своєї профспілки Харківський Губвідділ "Сантруд". Вони стали учасниками екскурсій на фарфоро-фаянсове виробництво, на завод "Серп і молот", на Радіостанцію, в музей історії партії, в музей ім. Артема, на промислову і сільськогосподарську виставки, в Зоологічний і Ботанічний сади і навіть в ДОПР. В екскурсіях взяло участь 344 членів профспілки, ще 405 під час екскурсій – прогулянок відвідало мальовничі райони Харківщини: Карачовку, Люботин, Кишгород. Такі екскурсії тривали від 8 до 15 годин і забезпечувалися транспортом. Оплату, в середньому по 6 карбованців на одного екскурсанта, здійснював Губвідділ [4]. Але потрібно відмітити, що великою була зацікавленість далекими екскурсіями й економічно міцні профспілки поступово почали їх організовувати. Таку можливість, наприклад, мала профспілка Південної залізниці. Використовуючи свої внутрішні резерви, зокрема можливість забезпечити екскурсантів транспортом, вона у 1925 р. організувала 12 екскурсій, в яких взяло участь 527 чоловік. З них шість-далеких, розрахованих на 202 екскурсанта [5]. Профспілка мала широку сітку підрозділів, які звітувалися за проведену екскурсійну роботу. Так, у 1926 р. Люботинський дільничий комітет провів 7 місцевих і одну далеку екскурсію для 362 екскурсантів. Місцевком Полтавської дільниці – охопив екскурсіями 1058 екскурсантів, місцевком Лозовської дільниці – 348. Всього в 1926 р. профспілка Південної залізниці організувала 49 екскурсій для 7527 екскурсантів. Це були екскурсії на острів Хортицю, в Сімферополь, Суми, Полтаву, Черкаси. Члени профспілки мали велике бажання ще здійснити екскурсію до Москви та Ленінграду [6]. Перед початком літнього екскурсійного сезону 1927 р., профспілковий комітет Південної залізниці розіслав всім своїм місцевим комітетам повідомлення з грифом "терміново" з наступним змістом: "Одним із видів масової культроботи в літній період є екскурсія. Мета екскурсії охопити, по можливості, найбільшу кількість членів нашої Спілки, для індивідуального і колективного відпочинку, для ознайомлення широких спілкових мас з цілим рядом музейно-історичних пам\’яток". В розпорядження Комітету Південної залізниці було виділено два спеціалізовані екскурсійні вагони. У той період Комітет визнавав, що далеких екскурсій буде організовано небагато і найбільша кількість членів спілки зможе взяти участь у місцевих екскурсіях, в межах залізниці [6]. Але, на виконання поставлених завдань, вже 11 квітня 1927р., на засіданні Бюро культкомісії Місцевкому управління Південної залізниці, було прийняте рішення з 22 по 25 квітня провести екскурсію до Севастополя і, в зв\’язку з великою кількістю бажаючих, просити для цього надати ще додатково два вагони [8]. У 1927 р. понад три тисячі членів профспілки Південної залізниці, зокрема, Харківських вагонних майстерень, Харківського, Лозовського, Люботинського, Полтавського, Куп\’янського, Білогородського залізничих вузлів, змогли побачити багато історичних місць і відпочити під час далеких екскурсій за маршрутами: Харків, Київ, Ростов, Баку, Тифліс, Ялта, Батумі, Краматорськ, Запоріжжя, Дніпробуд, Мінеральні Води, Москва, Ленінград [9].

Екскурсійно-профспілковий рух стрімко зростав. На початку 1928р. Народний Комісаріат Освіти отримав від Всеукраїнської Ради Профспілок заяву на екскурсію для двадцяти тисяч своїх членів. Від ВЦК Спілки "РОБОС" – для чотирьох тисяч [11].

У 1928 р. профспілки взяли активну участь у створенні нової (після Екскурсійно-Виставочно-Музейного відділення) керівної структури туристсько-екскурсійною справою в Україні – Українського Мішаного Пайового Екскурсійного Товариства. У Статуті Товариства відзначалося: "Працювати у тісному зв\’язку з профспілками" [12]. У рішеннях Першої Всеукраїнської Екскурсійної Наради, яка відбулася у вересні 1928 р., велика увага була звернена на те, що профспілки на місцях повинні допомагати УМПЕТу в екскурсійній роботі, зокрема, розробляти маршрути, вести підготовку кадрів, обладнувати екскурсійні бази. Профспілки активно були задіяні в роботі екскурсбаз. Вони отримали найбільшу кількість голосів у Радах, які діяли при екскурсбазах. До цих Рад входили представники Окрпрофрад, а також культвідділів найміцніших Окрвідділів. Екскурсійна Нарада накреслила шляхи розвитку екскурсійної справи спільно з профспілками: "Лише за спільних зусиль, ми дійсно зуміємо забезпечити ту тягу до екскурсій, що є в трудящих, та обернути екскурсії на один з чинників, що сприяють культурній революції" [13]. Нарада також підняла питання про соціальний захист трудящих. У першу чергу, його повинні були вирішувати профспілки: "Треба, щоб профспілки в своїх бюджетах передбачили гроші на поїздку в екскурсіях, тим своїм членам, які одержують невелику зарплатню" [14]. Матеріальні труднощі дійсно ставали на заваді планової організації екскурсійної роботи безпосередньо на промислових підприємствах та в установах. Особливо це стосувалося відомих індустріальних центрів, де була велика загальна кількість працівників, наприклад, таких як Дніпропетровськ. Саме там, на добре відомому заводі ім. Петровського в 1927 р. розпочалася активна діяльність заводського комітету, спрямована на організацію екскурсійної роботи серед робітників. Протягом перших літніх місяців було проведено 32 екскурсії, переважно місцевого характеру: по Дніпру, на Дніпровські пороги, на Дніпрельстан. Далеких екскурсій - тільки дві. Це було пов\’язано з тим, що на 1900 робітників комітет отримав лише 25 пільгових квитків [15]. Отже, питання матеріальної допомоги учасникам екскурсій стояло на першому місці. Більше пільг могли надавати своїм членам великі профспілкові організації. Саме до таких належав Всеукраїнський Комітет Спілки робітників харчової та смакової промисловості. Президія ЦК Спілки підтримувала зв\’язок з Москвою. На літо 1929 р. вона уклала угоду з акційним товариством "Радянський турист" і забронювала 1000 місць, з них – 300 на далекі екскурсії в різні міста Союзу і 700 до Москви. Всі учасники цих екскурсій забезпечувалися пільговим проїздом: 50 % від його загальної вартості. Комітет Спілки асигнував на дотації екскурсантам зі своїх коштів 8500 карбованців [16]. Спілка робітників харчової та смакової промисловості за пільговим тарифом організувала в 1929 р. першотравневі екскурсії для 44 своїх відомих підприємств за маршрутами: Харків – Баку, Харків – Ленінград, Харків - Київ, Харків - Одеса, Харків - Дніпрельстан [17]. У вартість путівок, яка була від 14 до 35 карбованців, входили: проїзд, харчування, проживання [18]. Поступово профспілки все більше почали брати на свій баланс кошти, які спрямовувалися на розвиток туристсько-екскурсійної справи. Це сприяло запровадженню нових форм туристсько-екскурсійного обслуговування, наприклад, таких як туристські поїзди. Потрібно відмітити, що в діяльності туристсько-екскурсійних закладів 1960-80-х років вони знову набули широкого розповсюдження. Після довгої перерви, в 1962 р. відправився туристський поїзд за маршрутом Львів – Карпати [19]. Його організаційно-методичні засади базувалися на вже набутому досвіді 1920-х років. Звичайно, в той період, туриcтські поїзди потрібні були, в першу чергу, для масової агітаційної пропаганди. Але, незалежно від цього, таке екскурсійне обслуговування сприяло підвищенню загального культурного рівня трудящих, забезпечувало за короткий період відвідування багатьох історичних місць. Тому, закономірним було те, що коли в 1928 р. Харківська Облпрофрада організувала дводенну екскурсію до Києва, в туристичний поїзд, розрахований на 600 чоловік, розмістили 700, зважаючи на велику зацікавленість робітників екскурсією [20]. У 1929 році туристський поїзд, організований Харківського Облрадою спільно з УМПЕТом знову вирушив у подорож, але вже у більш далеку – до Ленінграду через Москву. ЇЇ учасниками були 600 екскурсантів [21]. Харківська Облрада у тому ж 1929 р., ще спромагалася організувати далеку екскурсію для сотень робітників туристським поїздом до столиці Азейрбаджану – Баку [22].

Профспілки були одними з ініціаторів організації екскурсій українських письменників до робітничих районів. Для практичного вирішення такої ініціативи 25 травня 1928 р. було прийнято Постанову НКО "Про екскурсії до робітничих районів". У ній констатувався той факт, що мало вживалося заходів для безпосереднього знайомства робітництва з червоним письменством та його творами. Було визнано доцільним скликання спеціальної наради з цього питання у складі заступника Народного Комісара Освіти, Голови Всеукраїнського товариства культурного зв\’язку з закордоном, Голови культвідділу ВЦРПС, редактора газети "Пролетар", завідуючого Агітпропом ЦК, завідувачів культвідділами ВЦВК гірняків, металістів та хіміків. Завдання наради полягало у сприянні активізації екскурсій письменників, музикантів до робітничих районів і плановому їх проведенні. Такі подорожі було організовано до Криворіжжя, Артемівська, Сталіно [24].

Розширення екскурсійної роботи вимагало від профспілок чіткої організації та планування. Вони вирішували багато питань у цьому напрямі. Почав запроваджуватися інститут організаторів екскурсій на підприємствах та установах, що не виключало права і можливості кожного з працюючих там отримувати поради і довідки про екскурсійні подорожі в центральних туристсько – екскурсійних закладах. Але, практика показала, що загальні довідки про екскурсійні подорожі зручніше отримати на підприємстві. До обов\’язків організаторів входило інформування робітників та службовців про маршрути та умови екскурсій, проведення запису на екскурсії тощо. Місцеві комітети доповідали округовим комітетам про роботу організаторів. Це питання обговорювалося на спеціальних нарадах. Велика увага приділялася також роботі керівників екскурсій, які супроводжували групи, зустрічали їх в місцях прибуття. Від них вимагалося глибоке обізнання з тією місцевістю, куди направлялася група. Вони проводили з екскурсантами бесіди попереднього ознайомлення з тими місцями, де планувалося проведення екскурсій. Керівні профспілкові органи добивалися наявності чітко розроблених планів організації екскурсій в усіх без винятку місцевкомах. У практику запроваджувалося попереднє оформлення плану кожної екскурсії, який заздалегідь роздавали екскурсантам. Створювалися спеціалізовані організаційні комісії, які через пресу сповіщали про екскурсію жителів тих міст, куди прибували екскурсанти. У туристських поїздах для керівництва екскурсіями формувалися і працювали спеціалізовані штаби [25]. Окрпрофкомітети вирішували питання і про те, щоб у туристському поїзді обов\’язково був медпрацівник [26].

Профспілки вивчали й узагальнювали досвід своєї туристсько-екскурсійної діяльності, використовуючи розроблені ними анкети – звіти, які складалися з п\’ятнадцяти питань і глибоко розкривали зміст проведеної роботи. В анкеті потрібно було вказати, з якою метою проводилася екскурсія, які засоби пересування використовувалися, скільки людей брало участь в екскурсії, скільки осіб керувало екскурсією, як була розподілена робота між організаторами, в чому визначалася підготовча робота з технічної та організаційної сторони, як була погодинно розподілена програма екскурсії, за які кошти вона проводилася і яка сума була на неї витрачена, чи були зроблені підсумки про позитивні та негативні моменти, що виявилося непередбаченими під час підготовки і проведення екскурсії [27].

Керівні профспілкові організації проводили статистичні дослідження екскурсійної діяльності своїх низових ланок, зокрема, фабрично-заводських місцевих комітетів. І статистика підтверджує постійне зростання екскурсійної діяльності профспілок, спрямованої на загальний розвиток туристсько-екскурсійної справи в Україні. Так, в 1927 р. ФЗМК провели 36954 заходи, екскурсії склали від них 1,8 %, у 1928 р. – 20216 заходів, екскурсії склали 2,7 %, в 1929 р. – 28981 захід, екскурсії склали 3,5 % [28].

Своє першочергове завдання профспілки вбачали у тому, щоб "вплинути на екскурсійний рух, надати екскурсійній справі і туризму певну установку, винайти такі організаційні форми, які б забезпечували об\’єднання і координування всієї екскурсійної роботи в республіканському масштабі, переведення стихійного екскурсійного руху на рейки планово-культурно-виховної роботи" [29]. На профспілки покладалося завдання приділяти поглиблену увагу туризму, спрямовувати роботу культкомісій так, щоб надавати туристському рухові масового характеру [30].

Таким чином, активна екскурсійна діяльність профспілок спільно з туристсько – екскурсійними закладами сприяла загальному розвитку туристсько – екскурсійної справи в 1920-х рр. в Україні і цей накопичений досвід необхідно глибоко вивчати, використовувати на сучасному етапі у системі підготовки високопрофесійних фахівців галузі туризму.

Література

1. Скляренко Є. М. Нариси історії профспілкового руху на Україні 1917-1920. – К., 1974. – 190 с.

2. Колєсніков Б. Нариси з історії профспілкового руху на Україні. - Харків, 1957. - 764 с.

3. ЦДАВО. Ф. 166, оп. 1, спр. 798. – Арк. 2.

4. ДАХО. Ф. 1001, спр. 787. - Арк. 2-32.

5. ДАХО. Ф. 1013, оп. 1, спр. 961. – Арк. 2.

6. ДАХО. Ф. 1013, оп. 1, спр. 1096. – Арк. 31-33, 48.

7. ДАХО. Ф. 1013, оп. 1, спр. 1096. – Арк. 30.

8. ДАХО. Ф. 1013, оп. 1, спр. 1096. – Арк. 54-54 об.

9. ДАХО. Ф. 1013, оп. 1, спр. 1096. – Арк. 96.

10. ДАХО. Ф. 1013, оп. 1, спр. 1096. – Арк. 52.

11. ЦДАВО. Ф 8, оп. 5, спр. 249. – Арк. 20.

12. ЦДАВО. Ф 8, оп. 5, спр. 249. – Арк. 21.

13. Френзель С. Всеукраїнська екскурсійна нарада // Культ робітник. – 1928. - № 2. – С. 41-42.

14. Френзель С. Всеукраїнська екскурсійна нарада // Культ робітник. – 1928. - № 2. - С. 41.

15. Туризм на заводі ім. Петровського // Культ робітник. – 1928. - № 10. – С. 4.

16. ДАХО. Ф. 1023, оп. 1, спр. 1054. – Арк. 11.

17. ДАХО. Ф. 1023, оп. 1, спр. 1054. – Арк. 23.

18. ДАХО. Ф. 1023, оп. 1, спр. 1054. – Арк. 22.

19. Попович С. І. Соціально-економічні передумови розвитку туризму в Україні та розширення його інфраструктури в 60- першій половині 90-х рр. // З історії вітчизняного туризму. – К., 1997. – С. 115-126.

20. Копелєв Л. Масова екскурсія Харківських робітників до Києва // Культробітник. - 1928. - № 15. – С. 18-19.

21. Григорович М. Без руля і вітрил // Культ робітник. - 1929. - № 7. – С. 15-18.

22. Спірідонович Ю. Нафта, електрика і Радянська Влада // Культ робітник. - 1929. - № 9. – С. 10.

23. Златопольський З. Масова екскурсія до Києва // Культ робітник. - № 7. - 1929. -С. 4.

24. Бюлетень НКО: 1928. - № 23. – С. 8.

25. ДАХО. Ф. 1023, оп. 1, спр. 1054. – Арк. 5, 10, 13, 15, 20, 21, 31, 95.

26. ДАХО. Ф. 1023, оп. 1, спр. 1054. – Арк. 18.

27. ДАХО. Ф. 1001, оп. 1, спр. 787. – Арк. 1.

28. Підсумки статистичного обсліду роботи культустанов профспілок України на 1 жовтня 1929 року. - Харків, 1980.

29. Обіжник ЦК ЛКСМУ, ВУК РОБОС та НКО 19 травня 1928 року № 55/359 // Катковський С. та інші. Довідник українського профробітника. - Харків, 1929. – С. 22.

30. Матвієвський. Про робітничий туризм // Культ робітник. – 1927. - № 23. – С. 26-28.

summAry

Pressing problems interaction tourist’s frame

of organization with trade–unions in the 20-th years of XX century in Ukraine in the system of training

of specialists for tourism industry

O. Kostiukova, O. Ablyazova

Cherkassy Institute of Management, Ukraine

The article devoted to the investigation of the formation of understanding historical development of tourism management by future specialists in tourism industry. The development of the conceptual approabes to interaction of tourist’s frame organizations with trade–unions in the 20-th years of XX century in Ukraine. Adapting the positive experience in the fild of the tourism in present situation.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.