мая 25 2001

ТУРИСТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ

Опубликовано в 13:02 в категории Туризм на Чёрном море

ТУРИСТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ

ГЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПРИРОДИ

В.В. Манюк

Дніпропетровський національний університет, Україна

Прагнення до пізнання природи, до відкриття найцікавіших її сторінок притаманне людині від давніх давен до сьогодення і навряд чи згасне у майбутьому. На жаль, для самої природи таке прагнення не завжди, і навіть не часто, закінчувалося позитивними наслідками. Втручання у цілісний світ природної врівноваженої системи хоч і зумовлене необхідністю забезпечення функцій людини за рахунок ресурсів природного середовища, але приводить до порушення цієї системи і, в деяких випадках, до її руйнації. Невід’ємним елементом природної системи є геологічне середовище, практичне значення якого для людства важко переоцінити. Але це не тільки джерело мінеральної сировини, конче необхідне для прогресивного розвитку людства, а й унікальні за різноманітністю природні ландшафти, створені безліччю геологічних процесів. Виходи на земну поверхню гірських порід різного віку і походження демонструють фрагменти геологічної історії, родовищ і рудовиявів корисних копалин, процеси вулканічної діяльності і тектогенезу, рідкісні рештки викопної фауни і флори. Ці виходи геологічних порід та тектонічних структур або, за визначенням геологів, відслонення, крім того що мають велике науково-пізнавальне та практичне значення, часто створюють неповторні природні ландшафти, що приваблюють найвибагливіших цінителів природи.

Людство вже давно збагнуло необхідність збереження рідкісних об\’єктів живої природи, особливо якщо цим об\’єктам загрожує небезпека зникнення, але лише впродовж останнього десятиріччя воно усвідомило, що об\’єкти неживої природи, тобто геологічні пам\’ятки, потребують негайного захисту. Останні, на відміну від пам\’яток живої природи, не можуть бути відновленими ні за яких умов і зникають з поверхні Землі назавжди. Саме це стало поштовхом для створення у 1991 р. Євро-пейської асоціації по збереженню геологічної спадщини (ProGeo), яка прийняла на I сімпозіумі у Франції "Міжнародну декларацію прав пам\’яті

Землі", у якій зазначено необхідність охороняти геологічну спадщину всіма юридичними, фінансовими та організаційними методами і зберегти її для нащадків. Історія нашої планети лежить у нас під ногами, як зазначено в одній з резолюцій ProGeo, і вона записана у гірських породах і ландшафтах, що є пам\’яттю Землі. Тут і тільки тут можливо прослідкувати процеси змінення обличчя Землі, грандіозні підняття й опускання ділянок земної кори, чудове різноманіття мінералів і порід, процеси створення нашої планети впродовж декількох міліардів років. У листопаді 1999 р. в Мадриді було проведено III Міжнародний симпозіум ProGeo з птань збереження геологічної спадщини, на якому обгово-рювалися проблеми геологічної спадщини і туризму, інвентаризації та каталогізації геологічних пам\’яток, освітньо-виховної діяльності, плану-вання та менеджменту відносно збереження геологічних об\’єктів і багато інших. Україна є активним учасником Європейської асоціації ProGeo і в рамках її діяльності провідні фахівці Департаменту геології України та науковці НАН України започаткували певний обсяг робіт по виявленню, описанню, інвентаризації, створенню комп\’ютерного банка даних з геологічної спадщини та залученню до "Реєстру природно-заповідних об\’єктів України". Підготовлено до друку багатоілюстрований кольо-ровими фотографіями анотований перелік геологічних пам’яток природи України, видання якого має бути важливою подією у святій справі збереження пам\’яток природи і першим кроком до залучення широкого загалу ближнього і далекого зарубіжжя до відвідування найцікавіших об’єктів Геологічної Спадщини, та відповідно, до їх популяризації. Одним з найбільш промислово-розвинених регіонів України історично є Дніпропетровська область і не випадково, бо саме у Середньому Придніпров\’ї сконцентровано більшість найважливіших родовищ корисних копалин України. Вони виходять на поверхню у вигляді природних відслонень, розкриваються ерозією річок і ярів, численними штучними гірськими виробками, утворюють чудові краєвиди. На заході області розташоване одне з кращих у світі за якістю і кількістю запасів Криворізьке родовище залізних руд, відкрите ще у 1781 р. В. Зуєвим, але залучене до промислової розробки лише у 1875 р. завдяки неабияким зусиллям видатного краєзнавця Олександра Поля[1]. Кривий Ріг відомий не тільки залізними рудами, а й промисловими скупченнями талько-магнезитів, доломітів, чудових мармурів, покрівельних сланців, графіту, виробних каменів тощо [5]. Всесвітнє значення має також Нікопольський марганцеворудний басейн, руди якого відкриті у 1883 р. геологом В.А.Домгером. Осадово-діагенетичні руди цього родовища мають високу якість і складають 75 % від загальних запасів марганцю колишнього СРСР. У північній і східній частинах області розташована менш відома, але також одна з кращих у світі Придніпровська титаноносна провінція, розсипні ільменіт-цирконієві руди якої розробляються у межах Самотканського родовища з 1953 р. Процесами звітрювання докембрійських порід зумовлені численні родовища каолінів і вогнетривких глин, серед яких краще в Україні Просянівське, а також значні за запасами П\’ятихатське, Новопетрівське та інші. З найдавнішими метаморфізованими гранітоїдами архейського віку у межах Середньо-придніпровського геоблоку зв\’язані відомі в Україні і далеко за її межами Токівське і Кудашевське родовища рожевих і сірих обличкувальних гранітів, а також Карачунівське, Бородаївське, Підстепнянське та деякі інші родовища, поки що не залучені до видобутку. Латеритні кори звітрювання містять відоме Високопольське родовище бокситів і декілька рудовиявів. До лінійної кори звітрювання гіпербазитів Верховцевської зеленокам\’яної структури приурочене Сухохуторське родовище нікельових руд. Серед понад 150 мінералів, відомих у породах різного віку, є чимало таких, що входять до скарбниці кольорових та виробних каменів, хоча перспективи використання окремих рудовиявів потребують подальших досліджень. З точки зору геммологічної цінності найбільшої уваги заслуговують шовковисті різновиди крокідоліту у вигляді "тигрового, соколиного та котячого ока", чудові за забарвленням та рисунком, мікроскладчаті джеспіліти Криворіжжя, нефрити Ган-нівського родовища, тектонічні брекчії, натічні агрегати гетиту, кристали аметисту, численні різновиди халцедону, офіокальциту, яшми і яшмовидні утворення, егіринові кварцити, гірський кришталь, раухтопаз і деякі інші мінерали, поширені у породах докембрію. Останні роки все більше привертають увагу геологів перспективи так званих зеленокам\’яних структур Середнього Придніпров\’я, серед яких найбільш значними є Верхівцевська, Сурська, Чортомлицько – Солонівська та Дерезуватська. З ними зв\’язані, перш за все, відомі Сергіївський та Аполонівський рудовияви золота, Балка Золота із промисловим вмістом золота жильного типу, Балка Широка і деякі інші рудовияви золота. Залізорудні та сланцеві горизонти Криворіжжя містять унікальне за якістю та кількістю запасів родовище мінеральних залізоокисних фарб, придатних для виготовлення залізного сурику, вохри та мумії. З зонами скварцювання, епідотизації та хлоритизації докембрійських комплексів зв\’язані мінералізація міді, молібдену, вольфраму, рідкісних земель і деяких інших корисних копалин. Амфіболіти, поширені у межах Середньопридніпровського геоблоку, являють собою якісну петрургічну сировину для виробництва базальтового волокна, кам\’яного лиття, декоративного щебеню та фільтрувальних матеріалів. Серед теригенних утворень гданцевської світи Криворіжжя поширені чорні графітові сланці, придатні для видобутку високоякісного графіту.

У східній частині регіону розташовані Новомосковське і Павлоградське родовища кам\’яного вугілля, а також Кременівське, Юр\’ївське, Голубівське та інші родовища нафти і газу. Велике значення для мінерально-сировинної бази України має Придніпровський буровугільний басейн, частково розташований у Дніпропетровській області і представлений тут Синельниковським, Сурським та іншими родовищами. У дрібнозернистих кварцових пісках середнього сармату і новопетрівської світи відносно часто зустрічаються дрібні кристали алмазів, що створює певні перспективи відкриття у майбутньому корінних джерел алмазів. Цей далеко не повний перелік родовищ і рудовиявів корисних копалин Дніпропетровщини яскраво свідчить про неабияке її значення у забезпеченні України більшістю видів мінеральної сировини і, відповідно, у зростанні економічного потенціалу держави та добробуту її населення. Звідси виникає необхідність особливо шанобливого ставлення до тих фрагментів унікальних геологічних об\’єктів, які ще збереглися на поверхні Землі, характеризують певні риси її геологічної будови, мінеральний та петрографічний склад порід, конкретні родовища і рудовияви корисних копалин. Як зазначено у Міжнародній декларації прав пам\’яті Землі: "…прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя. Земля – колиска життя з усіма змінами та перетвореннями. Її тривала еволюція сформувала навколишнє середовище, у якому ми живемо".

За даними конкретних досліджень, проведених нами у межах Дніпропетровської області, геологічними пам\’ятками природи, які потребують першочергової уваги і збереження для нащадків, слід вважати 34 об\’єкти, з яких поки що лише 14 занесено до природно-заповідного фонду України [3]. Згідно з діючою в Україні класифікацією геологічних пам\’яток природи, виділяється 15 типів об\’єктів, серед яких на Дніпропетровщині поширені стратиграфічні, геохронологічні, палеонтологічні, мінералогічні, петрологічні, тектонічні, геоморфо-логічні, ландшафтні, гідролого-гідрогеологічні, гляціологічні, музейно-колекційні та комплексні. Геологічним положенням регіону у межах Українського щита, Дніпровсько-Донецької та Причорноморської западин, суттєво відмінних за геологічним розвитком і особливостями будови, – зумовлена найбільша цінність стратиграфічних об\’єктів геологічної спадщини. Вони являють собою фрагменти геологічної історії, зафіксовані у характерних розрізах з певною послідовністю накопичення геологічних верств, що характеризують найбільш типові літолого-фаціальні умови певної ділянки території. Наприклад, у межах Криворізького залізорудного басейну розташовані численні відслонення, які характеризують різні стратиграфічні рівні найдавніших на Землі докембрійських утворень. Серед них найбільш значні: Скелеватське відслонення порід криворізької серії, яке характеризує повний розріз товщі порід, що містить багаті залізні руди одного з кращих у світі родовищ заліза; складається з численних скельних виходів, які прикрашають ландшафт лівого берега р. Інгулець; Югоківське відсло-нення скелеватської світи – один з найбільших виходів нижньої світи криворізької серії докембрія; відслонення порід криворізької серїі у балці Північній Червоній, комплексний розріз яких має унікальне науково-практичне значення у дослідженні геології Криворізького басейну; Новокиївський опорний розріз порід неогенової системи на північному узбережжі Каховського водосховища, типовий для зони зчленування Північного Причорномор\’я з Південним схилом Українського щита. До геологічних пам\’яток природи стратиграфічного типу відносяться також неостратотип томаківських верств біля с. Кам\’янка з унікальною в Європі викопною молюсковою фауною середземноморського типу; біогермні утворення верхнього сармату у берегових кручах Каховського водосховища; опорний розріз континентальних четвертинних відкладів у балці Сажавці на південній околиці м. Дніпропетровська та деякі інші. До геологічних пам\’яток природи геохронологічного типу слід віднести відслонення кристалічних порід центральноприазовської серії пізнього архею, які утворюють мальовничі скелі вздовж р. Вовчої, здавна відомі як "Біла скеля". У північній частині області збереглися яскраві докази колишніх грандіозних зледенінь четвертинного періоду, що являють собою гляціальні геологічні пам\’ятки природи. Найбільш значними серед них є потужні гляціодислокації, флювіогляціальні, лімногляціальні і моренні відклади гори Калитви, розташованої між селами Царичанка і Китайгород. Подорожуючи вздовж південно-східного і південного схилів гори Калитви, можна спостерігати рідкісні явища зім\’яття горизон-тальних верств пісків і глин алювіального походження в різні за формою складки, насуви величезних брил палеогенових кварц-глауконітових алевритів на породи нижньочетвертинного віку, рештки скам\’янілих дерев. Помітне місце серед геологічних пам\’яток природи Дніпропетровщини займають об\’єкти петрологічного типу, до яких відно-сяться природні і штучні скельні виходи різноманітних кристалічниих порід докембрійського віку – свідки найдавнішої історії краю. Перш за все це Гуляйпольське відслонення габро-перидотитів серед плагіогранітів дніпропетровського комплексу; відслонення дрібноскладчастих мігматитів з жилами рожевих апліто-пегматоїдних гранітів біля с. Волового; Лозоватське відслоненння архейських гранітоїдних порід та деякі інші. Більшість з них мають на тільки велике науково-пізнавальне та практичне значення, але й являють собою чудові природно-ландшафтні комплекси, естетично привабливі і неповторні.

Особливої уваги заслуговують кар\’єри з видобутку різних видів мінеральної сировини, якими так багаті надра Дніпропетровської області. З одного боку – це рани на тілі Землі, ушкодження цілісних ландшафтних систем, хоча їх створення та існування - неминуче. З іншого боку, вони відкривають таємниці надр, надають чудову можливість на великому просторі і значних глибинах простежити особливості геології, тектоніки і стратиграфії певних ділянок земної кори. Кар\’єри відносяться до техногенних геологічних пам\’яток природи, а деякі з них характеризують найбільш повні розрізи, виразні риси геотектонічної будови, особливості петрографії або мінералогії і розглядаються як комплексні об\’єкти геологічної спадщини. Важко зберегти для нащадків окремі кар\’єри, бо існування їх, частіш за все, тимчасове і відпрацьовані виробки потребують рекультивації з метою відновлення у першому наближенні природних умов, які існували до початку кар\’єровидобування. Проте, у світі існує досвід заповідання окремих ділянок кар’єрів і навіть цілих кар\’єрів, за умов, що вони відкривають виключно важливі фрагменти геологічної історії Землі. Наприклад, у Німеччині, в Нижньому Гартці створено заповідник у зв\’язку з важливими стратиграфічним і палеонтологічним значенням девонських порід, що тут відслонюються. У кар\’єрі Мессель у м. Дармштадт майже 40 % території виділено у зону, що охороняється для проведення палеонтологічних досліджень у зв\’язку з тим, що в кар\’єрі розкриті еоценові породи з рештками ссавців, птахів, риб, амфібій. У Франції, яка уже багато років є кращою в світі країною по відвіданню туристами, створено близько 40 національних парків геологічної спрямованості з площею кожного від десятків до сотень тисяч гектарів. За ініціативою професора геології Жака Гоше заповідано, наприклад, кар\’єр поблизу м. Ліон з подальшим його обладнанням і створенням геологічного музею П\’єр-Фоль, добре відомого у Франції [15]. Одним з найвідоміших серед подібних кар\’єрів на Дніпропетровщині безумовно вважається Рибальський, розташований між селами Чаплі та Ігрень. Кар\’єр являє собою комплексну геологічну пам\’ятку природи, що заслуговує заповідання як з боку палеонтології так і стратиграфії. Сьогодні це єдине в Європі місце виходу на поверхню так званих "мандриківських верств" з унікальною викопною фауною, представленою різноманітними молюсками, нумулітами, форамініферами, остракодами, рештками коралів, моховаток, зубами акул і голками морських їжаків, що мешкали у водах субтропічного басейна 35 млн. років тому. Мандриківські верстви, доступні для вивчення тільки у Рибальському кар\’єрі, являють собою безумовний еталон верхньоеоценових відкладів з фауною, дослідженою видатними палеонтологами і стратиграфами Росії, Франції, Німеччини та України. Залученими до Державного реєстру геологічних пам\’яток мають бути також й інші об\’єкти комплексного типу, серед яких слід відзначити опорний розріз палеоген-неогенових відкладів у Басанському кар\’єрі з видобутку марганцевих руд; стратотип кодакських верств четвертинного віку у балці Сажавці біля с. Старі Кодаки та інші. Таким чином, Дніпропетровська область має потужний фонд геологічних пам\’яток природи, який потребує інвентаризації, заповідання та збереження для нащадків.

Однією з найкращих перлин природного різноманіття, країною чудових ландшафтів, зігрітих теплим середземноморським кліматом, є Кримський півострів, який без перебільшення можна вважати місцем максимальної концентрації геологічних пам’яток природи в Україні. На відносно незначній площі гірського Криму зосереджено , за неповними даними, понад 120 об\’єктів геологічної спадщини, що у шість разів перевищує кількість пам’яток на решті українського узбережжя Чорного та Азовського морів разом. Надра Криму, порівняно з Дніпропетровщиною, характеризуються збідненістю корисних копалин, але молода альпійська сладчата споруда вражає неповторністю та мальовничістю форм рельєфа і цим зумовлено віднесення більшості геологічних пам’яток до геоморфологічних. Серед інших характерні стратиграфічні та палеонтологічні, тектонічні, карстові, гідрологічні, вулканічні, узбережно-аквальні, поодинокі мінералогічні та петрографічні. Неможливо в стислому огляді охарактеризувати кожний об’єкт геологічної спадщини з притаманною йому історією розвитку, унікальністю походження, особливостями будови тощо. Далеко за межами Криму відомі Камиш-Бурунський розріз неогенових відкладів, Бахчисарайський палеогеновий стратотип загальноєвропейського значення, унікальні прояви поверхневого і підземного карсту, глибоко врізаний Бельбекський каньон, вулканічний масив Карадаг з фантастичними нагромадженнями скель вулканічного походження та казковими формами звітрювання, Долина примар на схилі г. Демерджі, чудові водоспади, грязьові вулкани, колосальні зсуви Джангульського узбережжя, мальовничі форми абразії узбережжя Атлеш, класичні форми куестового рельєфа та багато інших.

Надійна система охорони пам\’яток природи не може, напевно, бути створеною тільки на підставі адміністративних, економічних та правових заходів. Значно ефективнішими можуть бути дії, спрямовані на популяризацію унікальних об\’єктів природи, на розумне використання їх для науково-пізнавальних та просвітницько-туристичних цілей, на залучення молоді, небайдужої до природи рідного краю, до всебічного наукового дослідження його геологічної спадщини. Пропонується наступна низка заходів, необхідних для створення науково-обгрунтованого реєстру геологічних пам\’яток природи з подальшим використанням його для розвитку рекреаційно-туристичного підприємництва.

1.Популяризація знань щодо геологічної історії Землі, корисних копалин, діяльності, спрямованої на збереження геологічних пам\’яток природи з метою залучення активної молоді, небайдужої до проблем охорони довкілля і охорони геологічних пам\’яток природи: студентів геологічних, географічних та екологічних спеціальностей; старших школярів, відвідувачів краєзнавчих гуртків й усіх тих, хто не тільки усвідомлює необхідність збереження острівців природи, але й здатний до конкретних дій у цьому напрямі.

2.Організація науково-пізнавальних екскурсій на об\’єкти геологічної спадщини.

3.Детальне обстеження й описання геологічних пам\’яток природи, уточнення або встановлення геологічного віку стратифікованих утворень, петрографічного і мінералогічного складу порід, з\’ясування літолого-фаціальних умов утворення об\’єктів відповідних типів.

4.Складання стратиграфічних схем для об\’єктів стратиграфічного, палеонтологічного, геохронологічного і комплексного типів; зарисовок, блок-діаграм, геологічних розрізів, фрагментів геологічних карт певних ділянок територій, у межах яких розташовані відповідні пам\’ятки природи.

5.Кольорова фотозйомка і мікрофотозйомка геологічних пам\’яток природи та їх фрагментів; характерних мінералів і гірських порід; черепашок молюсків, коралів, моховаток та іншої викопної фауни; складання фототек, створення фотоальбомів, атласів, буклетів тощо.

6.Проведення відеозйомок геологічних пам\’яток природи, створення навчальних і навчально-популярних відеофільмів, які повинні демонструвати не тільки власне виходи гірських порід, але й особливості ландшафтів, мальовничі об\’єкти природи, серед яких вони розташовані, ділянки геологічного середовища, які зазнали антропогенного навантаження, яскраві свідчення невідновності унікальних об\’єктів геологічної спадщини.

7.Здійснення комплексних аналітичних досліджень гірських порід і мінералів, необхідних для науково-обгрунтованої характеристики петрологічних, мінералогічних та стратиграфічних об\’єктів.

8.Палеонтологічні визначення решток викопної фауни і флори, які визначають відносний вік стратифікованих утворень, дають можливість відтворити історію геологічного розвитку ділянок земної кори.

9.Організація виставок з використанням фотографій, плакатів, геологічних мап, розрізів і блок-діграм, слайдів і відеофільмів, які демонструють рідкісні об\’єкти геологічного середовища. Демонстрація колекцій мінералів, гірських порід, руд і викопної фауни і флори; ювелірних та виробних каменів і виробів з них, зразків обличкувального каменю.

10.Цілеспрямоване збирання колекцій мінералів, гірських порід, викопної фауни і флори, як матеріальних свідчень процесів мінерало- і структуроутворення у земній корі, еволюції органічного світу. Збирання колекції передує організації музейної справи - одного з найважливіших засобів збереження для нащадків фрагментів неживої природи за умов можливої руйнації або знищення. Отже, створення геологічних, палеонтологічних та загальноприродничих музеїв слід сьогодні вважати однією з головних справ науковців і краєзнавців.

11.Створення комп\’ютерного банка даних, який повинен містити максимально повні дані про об\’єкти геологічної спадщини, починаючи з огляду літератури, історичних відомостей, наукового описання і закінчуючи кольоровими ілюстраціями, малюнками, схемами, результа-тами лабораторних досліджень, палеонтологічними визначеннями, встановленням можливості відвідування їх туристами.

12.Впровадження світового досвіду дослідження, збереження та популяризації геологічних пам\’яток; обмін інформацією з європейськими країнами та налагодження потужної реклами усіма можливими засобами.

13.Найбільш ефективне екскурсійне та туристичне використання геологічних пам\’яток природи можливе лише за умов широкого використання інформації щодо інших пам\’яток, розташованих у межах поширення об\’єктів геологічної спадщини або поблизу від них. Такими слід вважати, перш за все, пам\’ятки і пам\’ятні місця, пов\’язані з історією козацтва, археологічні, етнічні, історико-культурні та архітектурні пам\’ятки, маршрути релігійного спрямування. Крім того, до комплексних об\’єктів природи можуть бути залученими цінні геоботанічні об\’єкти з рідкісними, реліктовими або зникаючими видами чи асоціаціями рослин, які теж вимагають безумовного дослідження, охорони і збереження для нащадків.

Зрозуміло, що поки що неможливо сподіватися на масштабне залучення туристів, особливо іноземних, до відвідування навіть кращих геологічних пам\’яток, об\’єктів природи, архітектури та історико-культурної спадщини у зв\’язку із відсутністю розвиненої туристичної інфраструктури, нормального транспортного зв\’язку, належного рівня готельного сервісу, налагодженої реклами, громадського харчування і навіть підготовленості об\’єктів до їх відвідування. Тож починати треба з запропонованої низки заходів, спрямованих на зосередження зусиль щодо збереження природного навколишнього середовища, виховання свідомості безповоротності процесів порушення і руйнації довкілля, з негайного створення потужних інформаційних систем.

Геологічні пам\’ятки являють собою унікальні об\’єкти природи, гідні міжнародної уваги і внесення до Переліку світової геологічної спадщини.

Література

1. Белевцев Я.Н., Епатко Ю.М., Веригин М.И. и др. Железорудные месторождения докембрия Украины и их прогнозная оценка. - К.: Наукова думка, 1981. - 232 с.

2. Варсанофьева В.А., Геккер Р.Ф. Охрана памятников неживой природы. - М., 1951. - 40 с.

3. Геологические памятники Украины: Справочник – путеводитель // Коротенко Н.Е., Щирица А.С., Каневский А.Я. и др. - К.: Наукова думка, 1985. - 156 с.

4. Геологічні пам\’ятки природи України: Проблеми вивчення, збереження та раціонального використання. - К., 1995. - 60 с.

5. Євтєхов В.Д. Етапи формування мінерально-сировинної бази залізорудних родовищ Криворізько-Кременчуцького лініаменту //Відом. АГН України. - № 4. - 1997. - С. 111 - 114.

6. Івченко А. Геологічна спадщина України: вивчаючи світовий досвід // Географія та основи економіки в школі. - К., 1998. - С. 7-8.

7. Манюк В.В. Геологічні пам\’ятки Дніпропетровщини // Бористен. – 1998. - № 2 (80). - С. 2-4.

8. Манюк В.В. Мінерально-сировинна база Дніпропетровщини // Зб. наук. праць Криворізького технічного університету. - Кривий Ріг: КТУ, 1999. - С.25-34.

9. Манюк В.В. Зберегти скарби геологічної спадщини Дніпропетровщини // Свята справа, 1999. - № 3. - С. 19-25.

10. Металлогения Украины и Молдавии. - К.: Наукова думка, 1974. – 512 с.

11. Петренко В.М., Лындя А. Г. Днепропетровщина заповедная: Путеводитель. - Днепропетровск: Проминь, 1980. - 160 с.

12. Проскурко А.И. Минеральные ресурсы Украины. Охрана и рациональное использование. – Львов:, Вища школа, 1989. - 180 с.

13. Реестр природно-заповедного фонда области. – Днепропетровск: Государственное управление охраны окружающей среды по Днепропетровской области. - 1993. - 70 с.

14. Семенченко Ю.В., Агафонов Т.Н., Солонина И.С. и др. Цветные камни Украины. - К.: Будівельник, 1974. - 188 с.

15. Espace Pierres Folles. Un itineraire geologique. // Saint - Jean - des Vignes (Rhone). 69380.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.