мая 26 2001

СІЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ І СЕГЕТАЛЬНІ РОСЛИНИ

Опубликовано в 19:11 в категории Туризм на Чёрном море

Р.І. Бурда Інститут агроекології та біотехнології УААН, Київ, УкраїнаСільський туризм ставить метою відпочинок, відновлення сил і здоров‘я людини в аграрному ландшафті, що включає естетичне, пізнавальне, етичне спілкування з агросферою. Україна має для цього необмежені можливості, мабуть, як жодна країна світу. На Земній кулі біля 12-15% вільної від криги суші – орні землі [12]. В основному це колишні степи, прерії, ліси, менше – пустелі або болота. Ще 20% суші належать пасовищам, їх призначення – виробництво тваринної їжі. Тобто, безпосередньо під сільськогосподарські потреби людство використовує до 32% площі суші. Нині вже повністю освоєні усі найкращі родючі землі, які легко обробляти наявною технікою. Додаткове залучення інших земель вимагає значно більших матеріальних витрат, а можливо, введення іншого типу агроекосистем. За даними Держкомзему на 01.01.1998 р. площа сільськогосподарських земель становила 69,3%, в тому числі рілля – 54,8% від загальної площі України. Отже, понад половину площі займають сегетальні (польові) екосистеми. Усе наведене є переконливим свідченням можливостей використання агроекосистем у сільському туризмі.

Головна мета просвітницьких програм сільського туризму полягає у сполученні відпочинку і відновлення здоров‘я людей з усвідомленням того, що високопродуктивні агроекосистеми цілком сумісні з якісним довкіллям, з високими щодо життєдіяльності людини показниками компонентів навколишнього середовища. Умовою успіху сільського туризму є глибоке розуміння, що населення Землі, як і свійські та дикі тварини, існують у перетвореному людиною середовищі, яке постійно змінюється.

У подальшому роль сегетальних рослин у біосфері Землі буде посилюватись. Вважаємо за можливе навести слова академіка В.Л. Комарова, який розглядаючи історичні періоди розвитку фітобіоти, писав: “… в близком будущем мы предвидим господство культурных растений, созданных уже не слепыми силами природы, а работою человека… Волнующиеся поля пшеницы и других хлебных злаков, стройные ряды хлопчатника, подсолнечника и пр. пышная зелень фруктовых садов, овощные культуры, наконец культуры декоративных растений (парковые деревья и кустарники, цветочные культуры) – все это сменит непроходимые чащи первобытных лесов, обманчивую зелень болот и прочие исторически создавшиеся формы растительного покрова Земли” [5].

Важлива проблема включення сегетальних рослин до просвітницьких програм сільського туризму вимагає розробки. “Сегетальний” означає українською мовою “той, що зростає серед хлібів”. У даній доповіді наведені лише деякі штрихи щодо шляхів використання диких рослин, що зростають на полях поряд з культурними, хоч і завдяки людині, але поки що всупереч її бажанню. Просвітницькі програми сільського туризму мають включати наступні структурні елементи: загальне уявлення про агроекосистеми; роль людини у керуванні агроекосистемою; формування громадської думки щодо бумерангу “боротьби з бур‘янами”; позитивні взаємодії в середині агроекосистеми; склад, структура, генезис і динаміка сукупності бур‘янів або фітобіоти польових екосистем; діагностичні ознаки основних польових бур‘янів певної місцевості; прикладне значення польових бур‘янових видів; отруйні, алергенні польові бур‘яни певної місцевості; необхідність збереження польових бур‘янових видів та їх угруповань як глобальна екологічна проблема.

Агроекосистеми –це, за влучним виразом Ю.Одума [6], “одомашнені екосистеми”, які займають проміжне положення між природними і штучними екосистемами. Як і природні екосистеми їх живить Сонце, проте вони керовані людиною. Вони проявляють функціональні властивості природних екосистем – механізм збереження поживних речовин і енергії, визначену структуру їх використання, а також регулювання біотичної різноманітності. Гарно доглянуте поле само по собі здатне справити враження на будь-яку уяву, тим більше на уяву українця, предки якого споконвічно є землеробами. Протягом року і навіть теплого його періоду польові агроландшафти змінюють свій зовнішній вигляд і ніколи не бувають одноманітними, набридливими. Оця різноманітність багато в чому залежить від наявності сегетальних рослин. Історія бур‘янів настільки ж стара, як і історія землеробства. Чим більше екологічні умови бур‘янів співпадають з вимогами культурних рослин, тим краще вони можуть розвиватись на орних землях. Частина з них походить із тих же місць, звідки культурні рослини, вони потрапили на наші поля ще тоді (археофіти, занесені до нас до 17 сторіччя), інші з‘явились в історично недавній час (після 17 сторіччя – неофіти), решта, досить значна частина бур‘янів походить з місцевої флори (апофіти). Громадськість має усвідомити сучасну екологічну ситуацію, в якій вирощуються сільськогосподарські культури. “Місце під сонцем”, поживні речовини, воду і повітря з культурними рослинами поділяють приблизно 30 тис. видів бур‘янів, серед яких понад 1800 викликають серйозні економічні збитки [10]. Від 10 до 50 видів бур‘янів засмічують постійно посіви будь-якої окремо взятої культури, а в посівах головних культур їх понад 200 видів.

У сучасному агровиробництві стають звичними поняття “екологічне, біологічне, органічне або альтернативне землеробство”, які характеризують системи вирощування з майже однаковими прийомами. Краще вибрати термін “біологічне землеробство”, як це зробив німецький агроеколог Гюнтер Кант [4], виходячи з біологічної природи наступних трьох чинників, які мають вирішальний вплив на величину і якість врожаю: переведення азоту повітря у рослинний білок, що здійснюється через бобові культури, специфічні грунтотворні бактерії або ціанофіти, а не шляхом хемосинтезу азотних добрив; підпушування і структурування грунту, які здійснюються коренями рослин, дрібними грунтовими тваринами та мікроорганізмами, а не за допомогою механізмів при великих затратах енергії; в основному біологічна боротьба з бур‘янами, хворобами, шкідниками шляхом правильного чергування культур у сівозміні, добору видів і сортів відповідно до конкретних умов і методів активізації природних ворогів шкідників, а не за рахунок хімічних засобів захисту рослин - біоцидів. Справді, якщо розлад з природою почався з сільського господарства, то нехай з нього ж почнеться наближення до гармонії у відносинах людини і природи. Американський еколог У. Джексон [1] пропонує “вивести сільське господарство під сонячні промені”; зменшити витрати гумусу до рівня біологічного відновлення; зберігати при цьому здоров‘я грунту.

Сучасна агроекологія важливого значення надає позитивним взаємодіям в агроекосистемах. Первинні продуценти – бур‘яни розглядаються як конкуренти культурних рослин, але без бур‘янів поля – рідкість. Більшість сільськогосподарських рослин стійкі до бур‘янів і не зменшують урожай при певному рівні забур‘яненості посівів. Чи є насправді мутуалістичні асоціації між бур‘янами і культурними рослинами? Повне знищення бур‘янів може відкрити нішу, яка буде використана більш сильними конкурентами. Радикальні заходи захисту від бур‘янів можуть збільшити небезпеку поширення певних шкідників, внесок у розвиток ерозії, особливо на початку вегетації та після жнив, бур‘яни є важливим резервуаром для збереження поживних речовин в агроекосистемах. Там, де конкуренція за поживні речовинами не є чинником, що обмежує продуктивність, ріст бур‘янів може сприяти збереженню цих речовин в агроекосистемі, інакше вони були б винесені водою. В деяких випадках бур‘яни сприяють фіксації азоту, вони відіграють певну роль у контролі чисельності популяцій корисних комах. Бур‘яни та їх залишки, ріст яких пригнічується при звичайному обробітку грунту, діють у системах з нульовим обробітком грунту як проміжні комори поживних речовин.. Ці взаємовигідні або мутуалістичні взаємовідносини є характерними для саморегульованих екосистем. Вони показують, що термін “агроекосистеми” цілком правомірний для позначення системи вирощування польових культур, і що агроекосистеми відрізняються від інших екосистем за ступенем розвитку певних процесів, але не за їх типом.

Загальна чисельність бур‘янів в Україні зараз становить біля 700 видів [2], до польових з них належить добра половина [7]. Видовий склад бур‘янів не залишається постійним. Нові технології очищення насіння, засоби і знаряддя агротехніки призводять до того, що деякі види поступово зникають з посівів або стають рідкісними. Тому у багатьох країнах з гарно розвиненим сільським господарством вживаються заходи щодо охорони сегетальних рослин. Ще на початку 80-х років минулого сторіччя до Червоної книги у Федеративній Республіці Німеччині занесено понад третину сегетальних бур‘янів[11]. Нині ця країна вживає спеціальних агротехнічних заходів до збереження популяцій сегетальних видів[14]. У Польщі до переліку видів, що знаходяться під загрозою, занесено 103 види [13], а у Литві охороні підлягають окремі угруповання сегетальної рослинності [8]. Приєднуючись до Європейської екологічної мережі [3], Україна має визначитись з тим, які сегетальні види є під загрозою і яких заходів необхідно вжити для їх збереження.

Сегетальні рослини, як будь-які зелені рослини, виконують свої основні біосферні функції: беруть участь в утворенні органічної речовини, регулюють газовий склад атмосфери, є піонерами при заростанні порушених ділянок. Як і інші рослини, вони мають різноманітне прикладне значення і придатні для різнобічного використання людиною. Вони є єдиними на Землі джерелами генетичної інформації для покращання якісних ознак культурних рослин.

Непересічне значення бур‘янів як лікарських, декоративних, медоносних, рослин. Деякі з них увійшли до золотого фонду української етнографії. Маки, волошки, мальви, які давно стали неодмінним компонентом польового пейзажу в Україні, овіяні легендами і оспівані у багатьох піснях, приказках, примовках. Як польовий бур‘ян у хлібах – посівах пшениці, жита, ячменю поширена волошка синя (Centaurea cyanus L.), яка відома ще з часів трипільської культури серед засмічувачів пшениці. Потрапила на поля України в давні часи з зерном пшениці з Середземномор‘я або Передньої Азії, де зростає досі в природних угрупованнях, а не як бур‘ян. До Північної Америки волошка синя завезена як декоративна квітка, що підтверджує одна з її тамтешніх назв –“французька гвоздика”, проте поширена вона зараз в хлібах, а в Канаді її називають “квіткою хлібів”.

Розповсюджений в посівах вівса вівсюг пустий або звичайний (Avena fatua L.), набридливий злісний бур‘ян зернових, є важливим компонентом у схрещуваннях для покращення біохімічної якості зерна вівса посівного. Деякі зразки вівсюга мали вміст білку у зернівках до 25% при стандарті 12-15% [9]. Селекціонери США і Канади залучають вівсюг до селекції стійких сортів вівса звичайного, отримані чудові сорти (Раніда, Монтесума, Каліф), які мають перевагу завдяки цінним якостям вівсюга. Відома усім рутка лікарська (Fumaria officinalis L.) використовується офіційною медициною: її препарати мають проти аритмічну, протизапальну, сечогінну, протималярійну і тонізуючу дію. Це гарний протицинготний засіб.

Література

1. Джексон У. К идее унификации в сельскохозяйственной экологии //Cельскохоз. экосистемы.- М.: Агропромиздат, 1987. –С.210-117.

2. Заверуха Б.В. Сосудистые растения \\\\ ПриродаУкраинской ССР: Растительный мир.-К.:Наук.думка, 1985.-С.20-46.

3. Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки \\Мінекоресурсів. Препрінт.-2000.-36 с.

4. Кант Г. Биологическое растениеводство: возможности биологических агроэкосистем.-М.:Агропромиздат,1988.- 207 с.

5. Комаров В.Л. Происхождение растений.- Избран. соч.- Т.10.-М.:Изд-во АН СССР, 1954.- С. 283-475.

6. Одум Ю. Свойства экосистем. // Сельскохоз. экосистемы. – М.: Агропромиздат, 1987. – С.5-19.

7. Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути ее развития. – К.: Наук. думка, 1991. – 202 с.

8. Рашомавичюс В.А. Изменение сообществ Centauretalia cyani Литовской ССР за последние 35 лет // Фл. и раст. антропоген. местообит. - Ижевск: Изд-во Удмурт. ун-та, 1993.- С.96-103.

9. Ульянова Т.Н. Сорные растения во флоре России и других стран СНГ. –СПб, 1998. – 343 с.

10. Шоу У.К., Дженсен Л.Л. Стратегия химической борьбы с сорняками для будущего \\\\ Стратегия борьбы с вредителями, болезнями растений и сорняками в будущем. -М.:Колос, 1977.- С.208-228.

11. Hanf M. Unkraut bekampfen – Askerwildkrauter erhalten? Eine Betrachtung zum Problem der Anderung der Askerflora – ihre Ursachen und Folgerungeh // Bayer/ landwirt. Jahrb. – 1985. –62, №7. – S.777-864.

12. Vitousek P.M., Mooney H.A., Zubchenko J. Melillo J.M. Human domination of Earth ecosystems \\\\Sciense.- 1997.-N5325.-P.494-499.

13. Warcholinska U. List of threatened segetal plant species in Poland // Antropiz. and environ. of rural settlements Fl. and Veget.: Proc. 95 Conf. Satorajajahely, 22-26 August, 1994.- Satorajajahely, 1994.- P. 206-219.

14. Zimmermann P., Ronda U. Auswirkungen von Extensivierungmabnahmen auf Ackerwildkrautgesellschaften // Beitr. Naturk. Forsch. Sudwestdeutschland.- 1989.- 47.- S.153-156.

SUMMARY

The rural tourism and the segetal plants

Raisa I. Burda

Institute of Agro-ecology and Biotechnology UAAS, Kyiv, Ukraine

The rural tourism is aesthetic, ethic and knowledge personal contact of Man and Nature. It’s educative programs include different information about the segetal plants or agricultural weeds: morphology, biology, ecology, composition and structure, genesis, useful applied and harm quality. These programs form public opinion about sustainability development.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.