мая 17 2001

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ І РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ

Опубликовано в 19:21 в категории Туризм на Чёрном море

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ І РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ

Микитин Т.М., Берташ Б.М.

Рівненський державний гуманітарний університет, Рівне, Україна

In report "Prospects of development of ecological tourism in Ukraine and national and regional natural parks" (Micitin T.M., Bertash B.N.; Rivne State humanitarian university, Rivne, Ukraine) is given feature of specifics of ecological tourism as separate direction of tourist activity. Main most perspective objects of ecological tourism are Brought. It is made estimation of prospects of development and shaping the centres of ecological tourism. It is Determined particularities of undertaking of this type to tourist activity.

За даними конференції Всесвітньої туристичної організації “Оцінка економічного впливу туризму” (червень 1999 р.) сфера подорожей і туризму є найбільшою світовою індустрією. Вона продовжує з року в рік стабільно розвиватися, при чому темпи росту в останні роки складають 4,3%.

Згідно досліджень, проведених Всесвітньою туристичною організацією, тенденція росту буде зберігатися, і на 2020 рік в порівнянні з 2000 буде складати 200%[6].

Тому розвиток туристичної галузі в Україні необхідно розглядати як одну із вагомих складових розвитку економіки держави загалом.

Туризм як сектор економіки, як соціальне явище характеризується надзвичайною багатоплановістю в залежності від найрізноманітніших факторів: характеру організації, термінам перебування в подорожі, інтенсивності відвідувань туристичних центрів, засобів руху, віку туристів, мети подорожі тощо.  І кожен із цих чинників відіграє свою роль в розвитку туристичної індустрії держави в цілому так і окремих регіонів зокрема.

Останнім часом спостерігається підвищений інтерес до такої форми туристичної діяльності як екологічний туризм, який має зайняти відповідну нішу в туристичній індустрії України. Виходячи із мети подорожі екологічний туризм слідує розглядати як багатофункціональний сегмент туризму, але перш за все як пізнавально-

діловий, хоча не слідує замовчувати можливу його частку як культурно-розважального і курортно-лікувального. За значенням він більше національний ніж міжнародний і за територіальними ознаками може розглядатися як місцевий так і дальній, хоча міжнародна частка даного виду туризму також може бути присутня і за масштабами охоплення територій скоріше може характеризуватися як внутрішньорегіональна. За характером організації це, безумовно, плановий, організований, груповий туризм. За віком туристів він характеризується різновіковою насиченістю (дитячий, молодіжний, для дорослих), що сприяє розвитку даного сектору туризму в цілому. За продовженістю його можна розглядати і як короткочасний, так і довготривалий. За інтенсивністю — скоріше сезонний, але в однаковій мірі може бути літнім, зимовим і міжсезонним залежно від кожного окремого об’єкта відвідування. І в залежності від засобів руху — комбінований при найбільшій частці пішохідної складової [4,5].

Неможливо не відмітити також функцій екологічної освіти і екологічного виховання даного виду туризму.

Теоретично екологічний туризм можна організовувати скрізь, де наявні природні і антропогенні об’єкти, що являють собою пізнавальний і виховний інтерес. Однак туристів приваблюють здебільшого ті території, де природне середовище порівняно мало змінене діяльністю людини, де наявні рідкісні і унікальні природні об’єкти.

В цьому плані необхідно розглядати природно-заповідний фонд України як потенційну базу екологічного туризму, а саме такі відносно нові форми природно-заповідних територій як національні і регіональні ландшафтні парки (останні започатковані в нашій державі тільки з 1992 року Законом  “Про природно-заповідний фонд України” (ст.23-24)), так як вони є природоохоронними і рекреаційними установами, в завдання яких входить не тільки збереження цінних природних та історико-культурних комплексів, а і створення умов для розвитку туризму, організованого відпочинку населення в природі та інших видів рекреаційної діяльності.

В західних країнах, та навіть в сусідній Польщі дана форма природно-заповідних територій є переважаючою. Так, наприклад, на даний час в світі існує близько 850 національних парків, відсоток яких від загальної площі природно-заповідних територій складає 40, 7. В багатьох країнах вони є основною номінальною категорією природоохоронних територій [3].

Україна в цьому плані представлена 11-ма національними парками загальною площею 599508 га, які розміщені нерівномірно по її території (табл.1). Сім із одинадцяти існуючих національних природних парків розташовані в Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях, тобто в “Карпатському” регіоні.

Таблиця 1

Національні природні парки України [3]

№ з/п

Назва НПП

Область

Утво-рений

Площа, га

1

Карпатський

Івано-Франківська

1980

50303

2

Шацький

Волинська

1983

32830

3

Синевир

Закарпатська

1989

40400

4

Азово-Сиваський

Херсонська

1993

52154

5

Вижницький

Чернівецька

1995

7928,4

6

“Подільські Товтри”

Хмельницька

1996

261316

7

“Святі гори”

Донецька

1997

40589

8

Яворівський

Львівська

1998

7078,6

9

“Сколівські Бескиди”

Львівська

1999

35684

10

Деснянсько-Старогутський

Сумська

1999

16215,1

11

Ужанський

Закарпатська

1999

39159,3

Вагому частку в Європі складають також місцеві парки, які в кожній країні дещо різняться за назвою. В Україні вони представлені регіональними ландшафтними парками.

Їх розподіл по території також характеризується нерівномірністю (табл.2).Із 28 регіональних ландшафтних парків України знову ж таки 11 знаходяться в “Карпатському” регіоні.

Слідує зауважити, що саме цей регіон є одним із центрів курортно-лікувального туризму в Україні, в якому розташовані такі відомі курорти як Трускавець, Моршин, Немирів Львівської області, Яремча Івано-франківської, Свалява, Поляна, Солотвина Закарпатської областей.

Компактне розташування такої кількості курортно-лікувальних закладів, національних і регіональних парків сприяє розвитку екологічного туризму в цьому регіоні.

Останній вирішує проблему зайнятості великої кількості туристів, що перебувають в санаторно-лікувальних закладах (влітку кількість відпочиваючих в Трускавці, наприклад, в 3-и рази перевищує чисельність місцевого населення), пропонуючи рекреантам здебільшого короткочасні (до 1-го дня) подорожі за різноманітними маршрутами в Українських

Таблиця 2

Розподіл за областями регіональних ландшафтних парків України [3]

Область

Кількість Вінницька

Волинська

1

Дніпропетровська

Донецька

Житомирська

Закарпатська

1

Запорізька

1

Івано-Франківська

4

Київська

Кіровоградська

Автономна республіка Крим

Луганська

Львівська

4

Миколаївська

3

Одеська

2

Полтавська

1

Рівненська

1

Сумська

2

Тернопільська

3

Харківська

1

Херсонська

Хмельницька

1

Черкаська

2

Чернівецька

Київ

3

Севастополь

Всього

28

Карпатах. В даних адміністративних центрах це є однією із основних статей доходів місцевих туристичних фірм.  Але в зв’язку з досить великими площами деяких національних і регіональних парків даного регіону (Карпатський — 50303 га, Синевир — 40400 га), що ускладнює контроль за ними, туристичні маршрути не завжди відповідають режиму охорони останніх. Тому даний вид туристичної діяльності повинен проводитися під контролем фахівців по спеціально розроблених маршрутах — екологічних стежках, котрі, як правило, починаються в зонах стаціонарної рекреації і проходять зонами регульованої рекреації парків.

Якраз зонуванням територій національні і регіональні парки відрізняються від інших форм природно-заповідного фонду і включають крім вище вказаних ще заповідну і господарську зони. Таким чином правильно організована екотуристична діяльність сприятиме регулюванню антропогенного навантаження на природні екосистеми як об’єкти екологічного туризму.

Слідує зазначити, що крім перерахованих вище регіональних ландшафтних парків в Миколаївській, Полтавській, Хмельницькій, Волинській і Рівненській областях ведуться інтенсивні роботи по створенню нових об’єктів даної категорії.

Отже, враховуючи значну інтенсивність туристичної діяльності в західних областях України (“Карпатського” регіону), а також наявне скупчення природоохоронних об’єктів категорії національних і регіональних ландшафтних парків, дану територію необхідно розглядати як базу поширення екологічного туризму в Україні, а окремі національні і регіональні ландшафтні парки в інших областях як місцеві регіональні центри розвитку і поширення екологічного туризму в кожній області і враховувати це при проектуванні нових об’єктів такого типу, так як наявність останніх створює “імідж” області у туристів і рекреантів, що є важливою запорукою туристичного бізнесу.

Література

1.Актуальні проблеми створення Надслучанського регіонального ландшафтного парку та шляхи їх вирішення. Матеріали науково-практичного семінару (смт.Березне, 28-29 вересня 1999 р.) – Рівне: РДТУ, 1999.

2.Андрієнко Т.Л., Клєстов М.Л., Прядко О.І. Мережа регіональних ландшафтних парків України: наукові та організаційні основи створення. – К., 1996.

3.Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи. Навчальний посібник. – Рівне, ви-во РДТУ, 2000.

4.В.К.Федорченко, І.М.Мініч. Туристський словник-довідник. Навчальний посібник. – К., ви-во художньої літератури “Дніпро”, 2000.

5.Квартальнов В.А., Федорченко В.К. Туризм социальный: история и современность. – К., 1989.

6.Маркетинг туристких направлений в режиме "он-лайн". Стратегии иформационной эры. Публикация Делового Совета Всемирной туристкой организации (ДСВТО). Сентябрь 1999 г.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.