мая 27 2001

МУЗЕЇ НА ТУРИСТИЧНИХ МАРШРУТАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

Опубликовано в 19:14 в категории Туризм на Чёрном море

МУЗЕЇ НА ТУРИСТИЧНИХ МАРШРУТАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

Р.В. Маньковська

Інститут історії України НАН України, м. Київ

Туризм спроможний виконувати важливу роль у здійсненні широкомасштабних завдань з розбудови українськї державності, входження України до світового співтовариства, культурного та духовного відродження нації.

Світовий досвід показуе, що туризм допоміг багатьом країнам вирватись з економічної кризи, отримати потужний поштовх у розвитку економіки, забезпечити зайнятість населення.

Проблема побудови сучасної індустрії туризму вимагає з боку держави програмного підходу та проведення узгодженої міжвідомчої політики по відношенню до цієї галузі. Причому потрібна орієнтація на особливості i специфіку кожного туристичного peгioнy а саме: Карпатського, Волинсько-Тернопільського, Житомирсько-Вінницького, Київського, Харківського, Дніпровсько-Донецького, Південного (Причорноморського). На підставі Закону України "Про туризм" Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. за №702 "Про програму розвитку туризму в Україні до 2005 р." затверджені регіональні програми у вcix областях.

Значну увагу привертає дуже перспективний у плані туризму Південний регіон. 3 метою збільшення обсягів, зокрема, внутрішнього туризму розробляється концепція створення спеціальних точкових економічних зон туристсько-рекреаційного призначення в рамках "Причорноморського поясу", яка включає об\’екти Одеської, Херсонської, Миколаївської областей та Автономної Республіки Крим.

Враховуючи певні особливості кожної з названих областей, виділимо з Південного peгioнy для характеристики Одеську, Херсонську та Миколаївську області, які входять до пріоритетних областей щодо розвитку туризму не тільки через сприятливі природно-кліматичні умови, а й через наявність icторико-культурних pecypciв. Icтopiя даного peгioнy сягає далеко в глиб віків. У ній переплились висока культура

античної Ольвії, волелюбний дух степових козаків, легендарний героїзм морських баталій. 3 цими краями пов\’язані імена видатних постатей нашого минулого. Знайомство з чудовою природою краю, багатою історико-культурною спадщиною прищеплює туристам любов до рідної землі, допомагає відродити свою самобутність i національну гідність.

Основними осередками збереження, дослідження i пропагування історико-культурних пам\’яток завжди виступали музеї. Існує проста закономірність: чим більше є інформації про музейну колекцію, тим більше бажаючих з нею ознайомитись. Тому популяризація музейних збірок є важливим чинником у зростанні туристичних потоків.

У свою чергу, завдання музейних працівників полягає в тому, щоб побудувати експозицію так уміло, аби між відвідувачем-туристом та експонатами встановився діалог, який би духовно збагатив глядача, допоміг глибше зрозуміти окремі події, факти. Саме на цьому наголошував відомий музеєзнавець I. Свенціцький – член Українського краєзнавчо-туристичного товариства "Плай", що діяло у Львові з 1924 р. Як не icнyє мистецтва для мистецтва, науки для науки, так не може бути прогулянок без змісту i користі, "Музейні збірки, зокрема, дають краєзнавцю безліч дуже цінного матеріалу для основної оріентації в тому багатстві природи, матеріальної i духовної культури, яким кожний свідомий член нації завжди мусить пишатися. Відвідини музеїв дають змогу не тільки пізнати деякі частини життя, але й змушують глядача вглибитися в їх вагу як свідків колишнього, основ сучасного та провісників майбутнього життя. Кожний предмет в музеї має свою питому, дуже багату й вироблену мову, яку треба навчитися розуміти i відчувати [2]. Талановитий музейник особливу увагу звертає на те, що кожна пам\’ятка в колекції цікава для глядача, не дивлячись ні на його вік, ні на професійні навички. Головне, вміти відокремити цінне для себе. Так, ікона в експозиції музею підкаже художнику та архітектору новий образ, балерині – хореографічний вислів, співаку – сценічний рух, модельєру – кольори та орнамент національного одягу, а школяру відкриє icтopiю Батьківщини.

Отже, музеї – це багатофункціональні культурно-освітні заклади та унікальні туристичні об\’екти, вміле включения їх до туристичних маршрутів сприятиме розвитку туризму в Україні.

Якщо аналізувати статистичні данні: скільки туристів приїздить у той чи інший peгioн, то вони знаходяться в прямій залежності від числа відвідувачів музеїв. Враховуючи характерну особливість півдня – наявність курортної зони та багату історико-культурну спадщину, можна констатувати, що ефективне використання ресурсного потенціалу південного регіону i в тому числі музеїв спроможне забезпечити високий рівень розвитку туризму.

Слід зазначити, що саме на Півдні України в XIX ст. почали виникати перші музеї. У 1806 р. був створений Миколаївський музей – на основі збірки випадкових знахідок античних пам\’яток на узбережжі Чорного моря, яка належала Чорноморському гідрографічному депо [3]. Згодом його колекції були передані іншим музеям, в тому числі Одеському музею старожитностей, закладеному за допомогою генерал-губернатора князя М.С. Воронцова i відкритому 9 серпня 1825 р. в павільйоні садиби відомого археолога I.П. Бларамберга, вихідця з Голландії. Biн залучив до цієї справи своїх колег П. Дюбрюкса, I.Стемпковського та ін., першим подарував музею колекцію єгипетських, грецьких, римських старовинних речей / 82 предмети /, 265 грецьких, римських монет та 50 томів книг. В 1858 р. музей об\’єднали iз збірками Одеського товариства icтоpii тa старожитностей. З часом у фонди музею поступили приватні колекції Д.М. Княжевича, О.С.Стурдзи, М.Н. Мурзакевича та ін. На сьогодні це найбільший археологічний музей країни з унікальними історико-культурними пам\’ятками. Серед них рідкісні античні колекції з о. Березані, міст Ольвії, Пантікапея, Тіри, Херсонеса та ін.

У 1890 р. був відкритий музей при Херсонському губернському статистичному комітеті, засновником його став талановитий археолог В.I. Гошкевич. Згодом збірки музею поповнились колекціями Г.Л.Скадовського, I. Стемпковського та інших вчених. У 1907 р. його було передано міській yправi, з 1963 р. почав діяти Херсонський краєзнавчий музей, куди увійшов природознавчий музей, заснований у 1898 р. ентомологом Й.К. Пачовським [5].

На Одеську, Миколаївську та Херсонську облаеті припадає понад 5% державних музеїв від загальної кількості по Україні (358), їх у 1998 р. відвідало 1,5 млн. чол., що становить близько 10 % загального числа відвідувачів [6]. Питома вага відвідувань в Одеській облаеті вища – 35чол. На 100 мешканців, в Миколаївській та Херсонській вона майже рівна – 25 чол. i 23 чол. Середня цифра по Україні становить 29 чол. на 100 мешканців.

В Одеській області діє 13 державних музеїв історичного, археологічного, літературного, художньо-меморіального, краєзнавчого профілю. Крім згадуваного археологічного в Одесі є ще один iз найстаріших Одеський художній музей, заснований 1899 р. В його експозиції широко представлено українське народне мистецтво, полотна представників сучасних українських шкіл. У довoєннi роки розпочав роботу Одеський музей західного i східного мистецтва (1920 р.), де зберігаються картини Караваджо, Д.-А. Каналетто, П. Брейгеля, Ф.Гальсата та ін. В 1940 р. було відкрито Білгород-Дністровський музей, в залах якого містяться пам\’ятки з античного міста Tipa, черняхівської культури, народних традицій та побуту. В післявоєнні роки почали діяти музеї: Ізмаїльський О. Суворова (1947 р.), Одеський історико-краєзнавчий (1956 р.), морського флоту України (1962 р.), Одеський державний літературний (1977 р.). Їх експонати розповідають про icтopію Одещини, створення морського флоту країни. Тут слід відзначити, що експозиції музеїв створювались у той період, коли перед ними ставилось завдання насамперед висвітлювати роль російського фактору в розвитку південного регіону, прославлять російську зброю, видатних російських полководців i можновладців діячів культури. Тому цим сюжетам віводиться пріоритетна роль. Туристам пропонуєтся познайомитись з життям та військовою спадщиною видатного російського полководця О.Суворова, діарама "Штурм фортеці Ізмаїл" уславлює героїзм i мужність російських воїнів, які відстоювали незалежність свого народу, боролися за розширення території Російської iмпepiї за рахунок сусідніх держав. 3 огляду на таке становище перед музейними працівниками Одещини стоїтъ завдання поновлювати експозицію своїх музеїв, щоб гідно показати icтopiю, життя i побут людей, які століттями жили на цій території, освоювали ії землі, створювали свою культуру.

Цілий ряд музеїв виникло на Одещині в 90-х р. XX ст. Серед них: Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав\’я (1990 р.), Муніципальний музей особистих колекцій ім. О.В. Блещунова (1992 р.), Ізмаїльська картинна галерея (1994 р.). Відвідувачів приваблює в них широкий спектр мистецьких напрямків, від давньоруської ікони XVI ст. до українського i російського мистецтва XIX ст., широкий загал відкриває для себе сучасних художників.

Слід зауважити, що особливим фактором впливу на сприйняття тiєї чи іншої тематичної екскурсії є розміщення музеїв в будівлях XV-X1Xст., які є пам\’ятками архітектури та icтоpiї. Знайомство з архітектурними пам\’ятками нашого минулого, безумовно, доповнить позитивне враження від екскурсії.

В Одеській облаеті музейною справою займається близько 400 працівників. У 1998 р. вони прийняли 884,5 тис. відвідувачів. Наукові працівники та екскурсоводи, а їх понад 150 чол., підготували i відкрили 192 тематичні виставки. Особливу увагу було приділено підростаючому поколінню, вихованню в дітях почуття громадянської свідомості та патріотизму. 3 цією метою музейні працівники вдалися до туризму як засобу виховної роботи. Під час виконання в 1998 р. державної програми "Молодь України" в Одеській облаеті було організовано два "Потяги Дружби": Одеса – Севастополь, Одеса – Сімферополь – Ялта. Проведені пізнавальні тури в міста Білгород-Дністровський, Вилкове, Ізмаїл, Київ, Умань, Чернігів та ін. Таке поеднання форм музейної i туристичної роботи може бути дуже ефективним i підвищити пізнавальний інтерес у сучасної молоді до icтоpiї та культури свого краю.

В Херсонській облаеті діє 9 державних музеїв історичного, краєзнавчого, літературного, природничого, меморіального, художнього профілю. Найбільший i найстаріший – Херсонський краєзнавчий музей (1890 р.), сучасна експозиція якого присвячена icтopiї, культурі та природі краю. Особливо привертають увагу іноземних відвідувачів колекції рушників (51 одиниця зберігання), українського народного одягу (81 одиниці зберігання), парцеляни-фаянсу з фабрик Кузнєцова, Гарднера, заводів Англії, Межигір\’я, Житомира, Харкова та ін. Зацікавить туристів нумізматична колекція, що нараховує 6852 одиниці зберігання i включає монети, значки, медалі, ордени античного, середньовічного періодів, XVII-XIX ст., сучасні [7]. У 1994 р. у спеціально відведеному будинку відкрився перший поверх експозиції природничо-екологічного відділу музею, де розмістилась меморіальна кімната видатного ентомолога И.К. Пачовського, представлені рідкісні та зниклі види тварин, готується зустріти любителів підводних глибин експозіція "Мешканці світового океану". Спеціальний куточок музею присвячений Асканії-Новій – панорама заповідника, олені, страуси, антилопи та інші тварини, які живуть тут. При музеї icнyє спеціальна шкільна кімната, де зiбpaнi найбільш характерні зразки рослинного та тваринного світу у відповідності зі шкільною програмою. Співробітники музею ведуть велику просвітницьку та наукову роботу, знайомлять учнів з природою краю.

У післявоенний період на Херсонщині почали діяти історичні музеї в Генічеську (1956 р.), Каховці (1957 р.), Бориславську (1958 р.), меморіальний – в Цюрупинську (1962 р.), картинна галерея в Новокаховці (1967 р.). Розробка туристичних маршрутів з залученням до огляду названих культурно-просвітницьких осередків дасть можливість туристам глибше пізнати минуле краю: icтоpiю Олешківської Ciчi, військову славу козаків, дізнатись про видатних людей Херсонщини. Про них розповідають збірки художнього музею ім. О.О. Шовкуненка (1977р.) та музею-квартири Б.А. Лавреньова (1984 р.) в обласному центрі. Перед відвідувачами постане історія художнього мистецтва та літератури з XVII ст. до сучасності.

У Херсонській облаеті працюють близько 200 музейників. У 1998р. музеї прийняли 283 тис. відвідувачів. Зусиллями наукових працівників та екскурсо-водів (їх понад 50 чол.) відкрито 55 виставок. Враховуючи особливості природно-культурного потенціалу облаеті, до туристських маршрутів слід включати не тільки об\’екти історико-культурні, а й природничі – наприклад, огляд Асканії-Нови, Олешківської Ciчi та меморіального музею О.Д. Цюрупи, що значно розширить уявлення туристів про край, сприятиме всебічному розвитку їx iнтepeciв.

В Миколаївській області діє 11 музеів історичного, краєзнавчого, художнього профілю. У 1913 р. з ініціативи юриста Сергія Івановича Гайдученка в Миколаеві було відкрито міський історико-археологічний музей, куди увійшли колекції Е.П. Францова. В 1950 р. на базі природничого та історико-археологічного музеїв створено Миколаївський обласний краєзнавчий музей. Його сучасна експозиція розповідае про icтоpiю та природу краю, вдало представлені етнографічні колекції, особливу увагу зарубіжних туристів привертає розділ, присвячений релігійним віруванням. В музеї відвідувачі дізнаються про знаряддя праці скіфських племен, що населяли Чорноморське узбережжя, культуру та побут античної Ольвії, зброю запорожців [8]. 3 1914 р. в Миколаеві працює художній музей ім. В.В. Верещагіна. В ньому зібрані ікони, полотна українських, російських, західно-європейських художників XVIII-XIX ст.

У 70-80-х pp. в облаеті починають діяти музеиї Первомайський міський краєзнавчий (1972 р.), Очаківський військово-історичний ім. О.В. Суворова (1972 р.), підпільно-партизанського руху на Миколаївщині (1975 р.), Миколаївський суднобудування та флоту (1978 р.), художні ім. Р.Г. Судковського (1982 р.), в Очакові та ім. С.А. Кібріка (1985 р.), – у Вознесенську. Музейні збірки розкриють для туристів icтopiю Миколаївщини з часів сарматських та сюфських поселень, познайомлять з археологічними знахідками часів грецької колонізації та Київської Pyci, повідають про icтopiю створення Чорноморського флоту, заснування Миколаївського адміралтейства, розвиток кораблебудування. Не залишать байдужими відвідувачів експонати, що висвітлюють поди Кримської, русько-турецьких. Великої Вітчизняної воєн. Миколаївщина пишається своїми земляками. Серед них художники Р.Г. Судковський, С.A. Kiбрік, Г. Довженко, твори яких представлені в меморіальних кімнатах музеїв.

Нині музейники Миколаєва працюють над створенням нового закладу – музею природи. Експозиція відкриється в будинку, який зведено у 1870 р., що належав купцю 1 гільдії М.Р. Авраамову. На огляд відвідувачу буде представлено 14220 експонатів рослинного та тваринного свту.

У 1998 р. музеї області прийняли 300 тис. відвідувачів. Понад 260 музейних працівників проводять подвижницьку роботу, пропагуючи історико-культурну спадщину Миколаївщини. Приблизно 80 науковців та екскурсоводів підготували для туристів 133 тематичних виставки.

Отже, загальна характеристика музейних колекцій Одеської, Херсонської та Миколаївської областей свідчить про те, що вони є важливими об\’ектами на туристичних маршрутах в південному регіоні України. Проте з метою подальшого розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, ефективного використання природного та історико-культурного потенціалу півдня України роботу музеїв потрібно більш тіснo пов\’язувати з діяльністю туристичних закладів i opганізацій, що діють у peгioнi. Необхідно спільно розробити нові тематичні екс-курсійні програми та спещалізовані маршрути історико-краєзнавчої, воєнно-патріотичної, та ін. тематики відповідно до потреб сьогодення. Крім того, при музеях, особливо більш значних, бажано налагодити видання буклетів, продаж сувенірів, створити умови для відвідування i обслуговування туристів / можливо буфети, кімнати відпочинку тощо.

Україна не повинна пасивно очікувати свого "відкриття" світом, а навпаки, активно поширювати найвизначніші свої досягнення в ycix сферах людської діяльності, в тому числі популяризувати пам\’ятки націнальної культури.

Література

1. Крачило М.П., Попович С.I., Федоренко Н.В. Проблеми туристичного районування // Туристичі ресурси України - К. , 1996.- С. 273-274.

2. Свєнціцький I. Краєзнавство та музейництво // Наша Батьківщина. - 1937. -№1. -С.10.

3. Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство. - К., 1980. - С.18.

4. Дложевський С.С. Одеський державний історико-археологічний музей // Український музей. 36. - К., 1927. - С. 195.

5. Херсонський краєзнавчий музей. - Херсон, 1993. - С.27.

6. Статистичні відомості за 1998 р. Міністерства культури та мистецтв України.

7. Херсонський краєзнавчий музей. - Херсон, 1993. - С. 8-19.

8. Г.Г. Мезенцева. Музеї України. - К., 1959. - С.87.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.