мая 16 2001

Сталий розвиток екотуризму на природно-заповІдних територІях чорноморського регІону УкраЇни

Опубликовано в 21:47 в категории Туризм на Чёрном море

Сталий розвиток екотуризму на природно-заповІдних територІях чорноморського регІону УкраЇни

В.І.Гетьман

Міністерство екології та природних ресурсів України, Київ

Сучасний туризм – найбільш популярна форма відпочинку, одна з найбільш потужних галузей світового господарства, суттєва компонента ринку послуг. Успіх справи туризму включає вирішення конфлікту між необхідністю для людини незабрудненого повітря, води, незайманого ландшафту і посяганням на їх чистоту та первинність з боку підприємств і самих людей.

У зв’язку із зростаючим антропогенним впливом дуже актуальною стала проблема збереження природного характеру ландшафтів районів масового туризму, відпочинку людей. Серед різновидів туризму особливого поширення набуває сьогодні екологічний туризм (ecological tourism), що здійснюється переважно на рекреаційних природно-заповідних територіях національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків. Екологічний туризм грунтується на концептуальних положеннях, а саме:

· мінімізація негативного впливу туристів на природне середовище та його компоненти при максимальному рекреаційному використанні;

· гармонійне поєднання людини, природного середовища та рекреаційної інфраструктури;

· відвідування рекреаційних природно-заповідних територій та об’єктів;

· науково-пізнавальне освоєння природного (біологічного, ландшафтного, пейзажного) різноманіття і гуманістичного потенціалу рекреаційних територій.

Якщо виходити з принципів сталого (стійкого) розвитку екотуризму, то його концептуальне оформлення доповнюється ще однією суттєвою характеристикою: гарантія довготривалого збереження природних та культурних ресурсів рекреаційних територій.

До основних завдань розвитку екотуризму на рекреаційних природно-заповідних територіях ми відносимо наступні:

· законодавче і нормативно-правове оформлення здійснюваної в межах територій та об’єктів ПЗФ України екотуристичної діяльності;

· розробка економічного механізму надання платних рекреаційних (туристичних) послуг, встановлення нормативів плати і розмірів платежів за надання таких послуг, створення на засадах самозабезпечення, самофінансування та самоокупності госпрозрахункових рекреаційних структурних підрозділів установ ПЗФ України;

· фінансове та організаційне забезпечення відповідно до світових зразків соціальною та рекреаційно-господарською інфраструктурою природно-заповідних територій та об’єктів, використовуваних для цілей туризму;

· розробка та облаштування науково-пізнавальних туристських марщрутів та екологічних освітньо-пізнавальних екскурсійних стежок відповідно до параметрів внутрішнього та зовнішнього пейзажного різноманіття природних ландшафтів;

· обгрунтування і механізм визначення допустимих величин рекреаційних навантажень на ландшафтні комплекси природно-заповідних територій, використовуваних в цілях відпочинку, туризму і лікування;

· інвентаризація та кількісно-якісна оцінка наявних на природно-заповідних територіях рекреаційних природних (бальнеологічні, кліматичні, лісові, пейзажні) та історико-культурних (музеї, пам’ятки архітектури, фортифікаційні споруди) ресурсів;

· формування в туристів, відпочиваючих інтелектуально-гуманістичного світобачення та патріотичного ставлення до природної і культурної спадщини своєї країни.

Розмай екологічного туризму може відбуватися при активній співдіяльності з рекреаційними природно-заповідними установами, так як одним з видів використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) України відповідно до ст.9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" при умові дотримання природоохоронного режиму, встановленого цим Законом та іншими актами законодавства України, є використання їх в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. Матеріальною основою такої співдіяльності може стати економічний механізм раціонального та екологічно збалансованого використання природного та історико-культурного ресурсного потенціалу ПЗФ України.

Важливе місце щодо практичного впровадження економічного механізму надання платних рекреаційних (туристичних) послуг установами природно-заповідного фонду України відводиться постанові КМУ “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно – заповідного фонду” від 28.12.01р. № 1913. Прийняття зазначеної постанови на даний час вкрай актуально. Кошти, які надходять до установ ПЗФ від надання затверджених платних послуг, не підлягають вилученню, не оподатковуються і використовуються згідно з кошторисом доходів і видатків на здійснення заходів щодо охорони природно-заповідних територій та об’єктів, розвиток рекреаційної інфраструктури, відшкодування витрат на здійснення рекреаційних послуг, поліпшення матеріально-технічного забезпечення установ.

Найбільш привабливими для екотуристів на Україні є природні ландшафти фізико-географічних гірських країн Карпат і Криму, а також ландшафтні комплекси Поліського краю. Особливе місце для перспективного розвитку екологічного туризму в Україні посідає Чорноморський регіон.

Для розвитку приморського екологічного туризму та організації масового відпочинку велике значення мають природно-заповідніт території та об’єкти.

Особливого “іміджу” сьогодні набули біосферні заповідники, важлива роль яких полягає у розвитку пізнавальної форми природокористування. В їх буферній зоні можлива обмежена екскурсійна діяльність. Зона традиційного природокористування включає території, де ведеться активна рекреаційно-господарська діяльність під обов’язковим екологічним контролем заповідника.

В Чорноморському регіоні знаходяться два біосферні заповідники – Дунайський і Чорноморський. Дунайський біосферний заповідник (ДБЗ) заснований на базі природного заповідника ”Дунайські плавні” Указом Президента України від 10.08.1998р. № 861. Рішенням Міжнародного координаційного комітету програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» від 9 грудня 1998р. він включений до Світової мережі біосферних резерватів. Загальна площа заповідника з притоками і внутрішніми водоймами та двокілометровою смугою в акваторії Чорного моря становить 46402.9 га. Дельтові екосистеми та водно-болотні угіддя заповідника мають міжнародне значення і становлять особливий інтерес для рекреації та науково-пізнавального туризму.

Дельта Дунаю – один з найбільших та найкраще збережених водно-болотних комплексів Європи (і наймолодших !). Вона займає площу близько 600 тис.га, з котрих понад 150 тис.га належать Україні.

Українська частина дунайської дельти має великий рекреаційний потенціал. До створення заповідника і на прилеглих територіях найзначнішими видами рекреації були відпочинок на морі та озерах, а також аматорське рибальство та мисливство, які повсюдно мали “дикий”, стихійний характер. Вони ніяк не регламентувались, що завдавало непоправної шкоди вразливим ландшафтним комплексам, особливо в прибережній смузі. Обмежуючим фактором виступав в минулому лише прикордонний режим, але через його послаблення виникла реальна загроза посилення антропогенного впливу на природні ландшафти, зокрема, браконьєрського здобування цінних видів риби і дичини, включаючи рідкісні та охоронювані види.

Однією з унікальних частин створеного заповідника є Стенцівсько-Жебриянівські плавні. Канал Дунай-Сасик ділить їх на дві частини. Плавні характеризуються великим багатством орнітофауни, що є однією з передумов розвитку тут мисливського туризму, фотополювання. У гирлі Дунаю (зрідка в гирлі Дністра) на гніздуванні зустрічається колпиця, або косар (Platalea leucorodia) розміром з велику чаплю, з прямим, довгим дзьобом, розширеним на кінці у вигляді лопатки. Зображення цього красивого і рідкісного птаха входить до емблеми заповідника.

Створення біосферного заповідника сприятиме наступному розвитку не тільки традиційних для цього району видів рекреації, а в формі екотуризму приблизить їх до європейських стандартів, заклавши основи для нетрадиційного (альтернативного) туризму. На окремих ділянках заповідника відповідно до правил світової практики, вимог вітчизняного природоохоронного законодавства та особливостей зонування його території такі види рекреаційної діяльності як полювання (мисливський туризм) і спортивне та любительське рибальство, будучи традиційними формами тутешнього природокористування, можуть стати важливими статтями забезпечення споживчих потреб місцевого населення.

В інтересах розвитку рекреації та екотуризму заслуговує на увагу можливість розробки та облаштування в ДБЗ екологічних науково-пізнавальних стежок та маршрутів до окремих колоніальних поселень птахів, місць концентрації гусей на час годівлі. Подібна рекреаційна діяльність практикується в світі і, як показує досвід, повинна зайняти важливе місце в інтелектуальному та духовному збагаченні вітчизняних та іноземних туристів, тобто вона соціально доцільна. Зростаюча популярність такого виду рекреації може послугувати економічній вигоді для біосферного заповідника, зокрема, організації платних послуг. Не має сумніву, що такий вид екотуризму мусить бути регламентованим і контрольованим відповідно до екологічних нормативів рекреаційних навантажень на природні ландшафтні комплекси.

Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України за дорученням Уряду 19 липня 1994 р. було підписано Угоду зі Світовим Банком (СБ) про отримання гранту від Глобального екологічного фонду в розмірі 1,5 млн. доларів США для реалізації Проекту “Збереження біорізноманіття дельти Дунаю”.

В результаті виконання Проекту побудовано адміністративно-готельний комплекс, упорядковано під’їзні дороги, створено візит-центр, який плідно працює та приймає по декілька груп відвідувачів на день, встановлено систему мобільного радіотелефонного зв’язку. На Курильських мілководдях заповідника побудовано спостережний комплекс за птахами з екологічною стежкою.

Реалізація Проекту матиме подальше позитивне значення для розвитку соціально-економічного та екологічного стану регіону через постійне впровадження екотуризму та збалансоване використання природних ресурсів.

Згадуваним вже рішенням Міжнародного координаційного комітету програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера” від 9 грудня 1998р. ДБЗ був включений до складу створеного румунсько –українського біосферного резервату “Дельта Дунаю”, інавгурація якого відбулась 23-24 вересня 1999 р. в м. Вилково. На інавгурації розглянуті і затверджені склад координаційної Ради міжнародного резервату, його статут і положення.

Чорноморський біосферний заповідник створений для охорони гніздових і перелітних птахів. Велике науково-пізнавальне, культурно-освітнє та рекреаційне значення мають ділянки приморського степу, Волижин ліс на Кінбурнській косі, водно-болотні угіддя міжнародного значення Ягорлицької і Тендрівської заток.

Чорноморський заповідник існує з 1927 р, в 1975р. віднесений до водно–болотних угідь міжнародного значення, а в 1984 р. включений в міжнародну мережу біосферних резерватів.

До складу Чорноморського біосферного заповідника входять ділянки на Кінбурнському півострові (Івано-Рибальчанська, Солоноозерна, Волижин ліс), ділянки приморського степу (Ягорлицький кут і Потіївська), східна частина Тендрівської коси та однойменної затоки з островами Бабин, Смолений, Орлів, Майборода, а також острови Довгий, Круглий і Кінські в Ягорлицькій затоці.

Указом Президента України від 12.05.98р. № 457 площа Чорноморського біосферного заповідника розширена за рахунок приєднання півострова Ягорлицький кут та однойменної затоки на 13461га.

Для організації масового туризму, розвитку туристсько-рекреаційної індустрії виникла суспільно важлива (і економічно аргументована) необхідність у створенні національних природних парків, які організовуються в місцевостях із сприятливим кліматом, різноманітними мальовничими ландшафтами з унікальними об\’єктами та явищами природи, що значною мірою задовольняли б культурно-естетичні потреби відвідувачів, сприяли б їхньому оздоровленню і відпочинку, розширенню природознавчого світогляду і в той же час становили б інтерес у туристському відношенні.

Національні природні парки Законом України "Про природно-заповідний фонд" (ст. 20) трактуються як природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, для яких рекреаційна функця є найважливішою нарівні з природоохоронною. В цій категорії на національному рівні практично реалізується філософська ідея вирішення суперечності між збереженням земної природнох краси та її рекреаційним використанням для організованого масового відпочину і туризму населення. З цього погляду така форма природного заповідання є на даний час найбільш соціально корисною та економічно вигідною.

На виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки» Державною службою заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України планується і проводиться робота по створенню в Чорноморському регіоні національних природних парків: Нижньодністровський, Нижньодніпровський, Севастопольський, Чатир-Даг, Джарилгач, Кінбурнська коса, Саки, Кримський. Розширення території ПЗФ в цьому регіоні сприятиме з одного боку збереженню біотичного та ландшафтного різноманіття, з другого – розвитку екологічного туризму на цих надзвичайно привабливих територіях півдня України.

Чільне місце в проведенні екологічної освітньо-виховної роботи серед туристів в Чорноморському регіоні займають природні заповідники. Особливо перспективні в цьому відношенні природний заповідник Карадаг, Кримський і Ялтинський гірсько-лісовий.

В 1995р. уряд України постановою «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення» визначив 22 водно-болотних угіддя (ветланди) площею 650 тис.га, які відповідно до Рамсарської конвенції (1971) охороняються як місця оселення водоплавних птахів та їх зупинок під час весняно-осінніх міграцій. В межах приморських ландшафтів знаходиться 19 ветландів, зокрема: Каркінітська та Джарилгачська затоки (87000 га), Тендрівська затока (38000 га) та ін. Взагалі, вважається, що через цей регіон проходить великий перелітний щлях птахів Євразії.

Рекреаційні природно-заповідні території, таким чином, виконують компромісну функцію узгодження інтересів туристів і відпочиваючих у відновленні їх духовних і фізичних сил - з однієї сторони, та природного ландшафту в збереженні його цілісності та атрактивності - з другої.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки», м. Київ, 21 вересня 2000 року, № 1989-ІІІ.

2.Гетьман В.І. Збереження ландшафтного різноманіття і розвиток екотуризму на природно-заповідних територіях. - В кн.: Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (18-20 жовтня 1999р., м.Київ). - К.: Вид-во «КІТЕП», 1999. - с.191-193.

3. Заповідники і національні природні парки України. – К.: “Вища школа”, 1999. – 232 с.

4.Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення. Довідник. – К.: “Омега- Л”, 1999. – с. 240.

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЕКОТУРИЗМУ НА ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЯХ ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

В.І.Гетьман

Міністерство екології та природних ресурсів України, Київ

Сталий розвиток екотуризму відповідає потребам нинішніх туристів і природно-заповідних об’єктів, які їх приймають, а також гарантує можливості прийдешніх поколінь в економічному і духовному збагаченні, що можливо за умови цілісного (холістичного) підходу до проблеми взаємовідносин туризму і довкілля.

Рекреаційні природно-заповідні території Чорноморського регіону можуть виконувати компромісну функцію узгодження інтересів туристів у відновленні їх духовних і фізичних сил - з однієї сторони, та природного ландшафту в збереженні його цілісності та атрактивності - з другої.

SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF THE ECOTOURISM ON THE NATURE PROTEKTED TERRITORIES OF THE BLACK SEA REGION

V. I. Hetman

Ministry of the Environment and Natural Resources of Ukraine

Sustainable development of the ekotourism meets the purpose of the tourist and nature protekted areas, and alson garantees economicas and spiritual possibilities of future generations. This is possible in case of centralised consideration of the tourism and environment.

Recriational nature protected territories of the Black Sea region may coordinate interest of the tourists spiritual and phisikal renewval and nature Landscape and attraktivity preservation.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.