Июн 20 2000

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО СТВОРЕННЯ ПРОГРАМИ ТА РОЗРОБКИ РЕЄСТРУ ВИКИДІВ І ПЕРЕНОСУ ЗАБРУДНЮВАЧІВ В КРАЇНАХ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Опубликовано в 07:57 в категории Симпозиум

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО СТВОРЕННЯ ПРОГРАМИ ТА РОЗРОБКИ РЕЄСТРУ ВИКИДІВ І ПЕРЕНОСУ ЗАБРУДНЮВАЧІВ В КРАЇНАХ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Ю.Г. Бондаренко, О.І. Циганенко, Л.О. Бугайова,

О.О. Коваль, В.В. Загородній, О.С. Джулай, В.Г. Терещенко

Черкаська обласна санітарно-епідеміологічна станція

Черкаський інженерно-технологічний інститут

Черкаська міська санітарно-епідеміологічна станція

Дніпровська басейнова санітарно-епідеміологічна станція

Після конференції ООН у 1992р. по навколишньому середовищу та створенню національних реєстрів викидів і переносу забруднювачів (РВПЗ), як засобу покращення управління навколишнім середовищем на національному рівні Організація економічного співробітництва (ОЕСР) у 1994р. почала роботу по розробленню керівництва щодо надання допомоги державам, у створенні РВПЗ. Воно було видане у 1996р. і стало основним міжнародним документом по РВПЗ [1].

РВПЗ є каталогом або базою даних по викидах і переносу потенційно-небезпечних речовин, що включає в себе інформацію про природу і кількість таких викидів. РВПЗ, звичайно, включає дані про викиди у повітря, воду, грунт; відходи, які перевозяться до місця переробки та захоронення, і є засобом отримання систематичної, періодично-обновлюваної інформаціі, про викиди і перенос хімічних речовин та забезпечення доступу до неї тих, хто може бути в ній зацікавлений або має відношення. Це дає змогу розглядати РВПЗ як один з блоків екологічного моніторінгу стану довкілля, його інформаційно-програмну базу.

Додатково до керівництва ОЕСР, для урядів на основі досвіду, який був набутий в процесі створення та реалізації пілотних проектів РВПЗ у країнах Латинської Америки та ін., ЮНІТАР (Учбовий та науково-дослідний інститут ООН, Женева) були розроблені документи з серіі керівництв, які призначені для підтримки держав, що розвиваються, в яких виконуються пілотні проекти по створенню РВПЗ.

Крім вказаного основного документу [1] та додатків до нього [2-5], ЮНІТАР з серії матеріалів з технічної підтримки РВПЗ були підготовлені ще документи присвячені конкретизації проблем промисловості, пов’язаних з РВПЗ [6], оцінки даних звітності підприємств у РВПЗ [7] та викидів з розсіяних джерел забруднення [8].

Разом з тим ще не розроблені методологічні підходи щодо створення РВПЗ в країнах з перехідною економікою.

В січні 2000 р. в м. Києві на базі Інституту медицини праці АМН України за участю і сприянням ЮНЕП Кемікал, Міністерств екології та природних ресурсів, охорони здоров’я та ін., проходив міжнародний семінар щодо створення Національного реєстру України забруднюючих викидів в навколишнє середовище та їх переносу (НРВПЗ України).

На семінарі було відмічено, що незважаючи на наявність форм державної статистичної звітності, в Україні відсутня інтегрована система реєстрації викидів забруднюючих речовин в навколишнє середовище та не напрацьовані дійові механізми збору і ефективного використання даних. Тому створення такої інтегрованої системи реєстрації викидів для України з її складною екологічною ситуацією та розташуванням в центрі Європейського континенту, є дуже актуальним. Визначено, що першочергово повинні бути розроблені регіональні РВПЗ з подальшим створенням Національного реєстру викидів і переносу хімічних забруднювачів України (НРВПЗ).

Метою його створення є отримання систематичної оперативної інформації про ступінь забрудненості різних середовищ, для оцінки і управління факторами ризику для здоров’я людини, як у самій Україні, так і для навколишніх територій.

Для здійснення регіональних пілотних проектів реєстру викидів і переносу забруднювачів в країнах з перехідною економікою необхідно розробити методологічні і організаційні підходи щодо створення РВПЗ та розробки проектів програм з визначенням основних етапів її реалізації.

В методологічному аспекті за основу побудови РВПЗ регіону необхідно взяти керівний документ ,,Виконання проекту розробки національного РВПЗ’’ [1] та додатки до нього [2-5], з урахуванням його визначити основні етапи побудови пілотних проектів. Необхідно передбачити також наукове забезпечення побудови РВПЗ.

Крім того, при побудові регіональних, РВПЗ необхідно враховувати еколого-географічні особливості регіону та здійснювати контроль за:

- розсіюванням шкідливих речовин з урахуванням рози вітрів та ін.;

- якістю води, за умов наявності водосховищ та можливості поширення забруднювачів вниз по течії річок

- забруднення чорноземів, як у регіоні, так і на територіях, які до нього прилягають.

Також повинні враховуватись особливості виробництв. В першу чергу враховувати викиди підприємств в яких переважають окислювачі довкілля такі, як оксиди сірки, азоту, вуглецю. Останні можуть призводить до утворення кислотних дощів і, як наслідок-створення умов до закислення чорноземів, враження рослинності та інших негативних наслідків.

По існуючій методології вже давно встановлено, що для проведення екологічного моніторингу стану навколишнього середовища (складовою частиною якого може вважатися РВПЗ) визначення однієї тільки кількості негативних чинників недостатньо. Необхідно також визначати їх можливу негативну дію на стан природи, сільгоспугідь та здоров’я людини [9-13].

Для вирішення цього питання почали використовувати біоіндикацію [9-10,13]. Цей методологічний підхід необхідно врахувати при розробці методології побудови регіональних РВПЗ. Перевагу необхідно віддавати індикаторам окислення повітря. Так, добрими біоіндикаторами оксидів сірки, азоту, вуглецю можуть бути лишайники (їх називають гігієнометрами). До токсичної дії кислотоутворювачів, також чутливі такі лісоутворюючі породи дерев, як дуб черещатий та сосна звичайна. Вони теж є біоіндикаторами кислотоутворювачів.

Метою створення проектів регіональних РВПЗ є:

- зниження рівня забруднення і ризику негативного впливу-забруднювачів на стан природи та здоров’я населення;

- створення на основі існуючої і отриманої в ході роботи проекту, узагальненої інформаційної бази даних довідкового документу з регіонального реєстру викидів і переносу забруднювачів;

- розширення участі громадських організацій та населення в системі екологічного мененджменту та екологічної політики, як однієї з умов розвитку суспільства.

Основними завданнями регіональних проектів є:

- створення високоефективної системи екологічного моніторингу викидів та переносу забруднювачів довкілля;

- перевірка ефективності роботи РВПЗ;

- підготовка та створення довідкового документу та інформаційної системи з регіональних РВПЗ на базі узагальнення інформаційної бази даних ;

- розповсюдження позитивного міжнародного досвіду з організації та створення РВПЗ;

- координація робіт по створенню регіональних РВПЗ, а в перспективі з Національним РВПЗ;

- ознайомлення через засоби масової інформації та мережу «ІНТЕРНЕТ» населення країн з результатами роботи регіональних РВПЗ;

- відбір біоіндикаторів для роботи РВПЗ.

Виконання проектів дасть можливість:

- створити високоефективну систему екологічного моніторингу РВПЗ регіонів, а в перспективі і РВПЗ Національних рівнів;

- приймати оперативні рішення щодо поліпшення екологічної ситуації в регіонах та прогнозувати її стан;

- знизити рівень забруднення в регіоні і ризик його негативного впливу на стан природи та здоров’я населення;

- створити довідковий документ-інформаційну систему в рамках регіональних проектів РВПЗ на основі узагальненої інформаційної бази;

- розповсюджувати позитивний міжнародний досвід з організації і створення Національних (регіональних) РВПЗ.

Основними етапами по створенню регіональних РВПЗ можливо вважати:

- конкретизація мети та завдань створення РВПЗ регіонів;

- оцінка існуючої інфраструктури, яка має відношення до регіональних РВПЗ ,що розробляються, визначення переліку забруднювачів, які підлягають дослідженню;

- розробка ключових елементів регіональних РВПЗ;

- проведення формуючого експерименту по роботі регіональних РВПЗ;

- завершення формування регіональних РВПЗ;

- організація семінару з впровадження регіонального РВПЗ.

Література

1. Выполнение Проекта разработки Национального РВПЗ. Руководящий документ. Серия руководств ЮНИТАР по выполнению Проекта разработки Национального Регистра выбросов и переноса загрязнителей (РВПЗ). -М.:Центр международных проектов (ЦМП) Госкомэкологии России, 1999г.-52 с.

2. Подготовка оценки инфраструктуры Национального РВПЗ.

3. Приложение 1.Серия руководств ЮНИТАР по выполнению Проекта разработки национальных РВПЗ. -М.:Центр международных проектов (ЦМП) Госкомэкологии России, 1999.- 13 с.

4. Разработка ключевых аспектов национальной системы РВПЗ. Приложение 2. Серия руководств ЮНИТАР по выполнению Проекта разработки Национального РВПЗ. -М.: Центр международных проектов (ЦМП) Госкомэкологии России, 1999.- 14 с.

5. Проведение испытания пилотной отчетности РВПЗ. Приложение 3. Серия руководств ЮНИТАР по выполнению Проекта разработки Национального РВПЗ. -М.: Центр международных проектов (ЦМП) Госкомэкологии России, 1999.- 14 с.

6. Структуризация. Предложения по Национальному РВПЗ. Приложение 4. Серия руководств ЮНИТАР по выполнению проекта разработки Национального РВПЗ.-М.:Центр международных проектов (ЦМП) Госкомэкологии России, 1999г. -9с.

7. Рассмотрение проблем промышленности, связаных с регистрами выбросов и переноса загрязнителей. Серия материалов ЮНИТАР по технической поддержке РВПЗ. -№1.-М.:Центр международных проектов (ЦМП) Госкомэкологии России, 1998.-31с.

8. Руководство для предприятий по оценке данных и отчетности РВПЗ. Серия материалов ЮНИТАР по технической поддержке РВПЗ. -№2.-М.: Центр международных проектов (ЦМП) Госкомэкологии России,1998.-51с.

9. Руководство по оценке выбросов из неточечных источников. Серия материалов ЮНИТАР по технической поддержке РВПЗ.- №3.-М.: Центр международных проектов (ЦМП) Госкомэкологии России,1998.- 61 с.

10. Биоиндикация загрязнения наземных экосистем // Под.ред. Р.Шуберта.-.М..:Мир, 1998.- 280 с.

11. Циганенко О.І., Бондаренко Ю.Г., Столяренко Г.С .Еколого-гігієнічний моніторинг харчових токсикантів.- Черкаси: Графія Україна,.1997 -67 с.

12. Дідух Я.П., Плюта П.Г.Фітоіндикація екологічних факторів.-К.: Наукова думка, 1994. -280 с.

13. Губский Ю.И., Долго-Сабуров В.Б., Храпак В.В. Химические катастрофы и экология.- К.: Здоров’я, 1993.-224 с.

14. Дубицкий А.Е., Семенов И.А.,Чепкий И.П. Медицина катастроф.-К.:Здоров’я 1993.- 464 с.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.