Июл 27 2006

РЕАЛІЗАЦІЯ  СТРАТЕГІЇ  “НУЛЬОВИХ ВІДХОДІВ” В  УМОВАХ  МІСЬКОЇ  АГЛОМЕРАЦІЇ

Опубликовано в 16:39 в категории Одесский регион

РЕАЛІЗАЦІЯ  СТРАТЕГІЇ  “НУЛЬОВИХ ВІДХОДІВ”

В  УМОВАХ  МІСЬКОЇ  АГЛОМЕРАЦІЇ

Губанова О.Р., Сафранов Т.А., Шаніна Т.П.

Одеський державний екологічний університет

Генерування відходів в результаті життєдіяльності суспільства – це процес природній та неминучій. Розпочавшись з другої половини ХХ-го століття, стрімкий кількісний та якісний зріст відходів, що утворюються практично на всіх стадіях виробництва та споживання матеріальних благ, дуже негативно впливає на ситуацію в сфері поводження з с ними. Кожні п’ять років кількість твердих побутових відходів (ТПВ) в індустріально розвинених країнах світу зростає в середньому на 10%, тому сьогодні благополуччя и саме існування світового суспільства залежать від вирішування проблеми ТПВ.

Слідством підвищення споживацької активності громадян України є динамічне зростання темпів утворення та накопичення твердих побутових відходів. Особливу гостроту ця проблема набуває в міських умовах, що пов’язано з високою щільністю населення та дефіцитом вільної площі під об’єкти розміщення ТПВ. Основна тенденція вирішення проблеми ТПВ у світової практиці – поступовий перехід від полігонного захоронення до промислової переробки [1]. В Україні з більш, ніж 10 млн. тонн щорічно утворених ТПВ, 90% розміщується на смітниках та полігонах, в зв’язку з чим, проблема накопичення ТПВ сприймається більшістю населення країни як одна з реальних загроз національній безпеці.

В Одеської агломерації за рік утворюється біля 800 тис. тонн ТПВ, більша частина яких вивозиться на два сміттєзвалища, термін експлуатації одної з яких вичерпано ще в 1979 році [2].

Наявність Державної Програми поводження з ТПВ на теперішній час не забезпечує ефективного вирішення проблеми, про що свідчить Рішення Верховної Ради України.

Програма поводження з твердими побутовими відходами в Одеській області до 2011 року, що затверджена Рішенням Одеської обласної Ради № 572-IV від 11 січня 2005 року, базується на використанні виключно застарілих технологій та не містить інноваційного підходу щодо перетворення потоку ТПВ на джерело вторинної матеріальної та енергетичної сировини та досягнення рівня “нульових відходів”.

Співробітниками ОДЕКУ розроблена концепція досягнення стану “нульових відходів”, суттєвою відмінністю якої від широко поширених під-ходів до вирішення проблеми ТПВ є покомпонентна диференціація потоку твердих побутових відходів на момент їх утворення.

В якості складових ТПВ доцільно розглядати слідуючи потоки відходів:

- що легко розкладається (харчові відходи; листя  и  вуличний зміт);

- інертні мінеральні великогабаритні відходи (побутове сміття);

- потенційні вторинні матеріальні ресурси (ВМР): а) великогабаритні предмети домашнього вжитку – старі меблі, побутова техніка; б) відходи контейнерного збирання - тара та упаковка, макулатура, текстиль, метали, скло, шкіра, гума тощо;

- небезпечні відходи (медичні відходи, ртутні лампи, батарейки, акумулятори).

Принцип диференціації потоків побутових відходів, що покладений в основу просторово-часової конфігурації системи організаційних заході, по зниженню негативного впливу ТПВ на міське середовище, що пропонується, втілюється наступним чином:

- на початковому етапі життєвого циклу муніципальних ТПВ от від загального потоку відходів відокремлюється потік органіки, що легко розкладається; він структурується в залежності від місця утворення (тип жилого дома, об’єкт міської інфраструктури);

- на цій же стадії поводження з ТПВ від загального потоку муніципальних відходів відводиться потік інертних мінеральних великогабаритних відходів, що утворюються при проведенні ремонтно-побутових робіт в домашньому господарстві та на об’єктах міської підлеглості;

- потік потенційних ВМР, що генерується в процесі життєдіяльності міських мешканців та господарчої діяльності об’єктів інфраструктури, розподіляються на складові: а) старі меблі, побутова техніка направляються в спеціалізовані організації для по детального розбору та наступної утилізації, б) тара та упаковка, макулатура и т.п. збираються в пересувні, маркіровані для кожного виду ВМР, контейнери та вивозяться для послідовної переробки;

- потік небезпечних відходів, що утворюється в домашньому хазяйстві та інфраструктурних об’єктах, виділяється з загального потоку ТПВ завдяки організації адресного збирання компонентів потоку.

У відповідності з концепцією, що пропонується, управління потоком органіки, що легко розкладається, повинно здійснюватися на основі альтернативно примусового принципу для суб’єктів хазяйнування:

- установка діспоузерів (подрібнювачів харчових відходів): примусова - дома підвищеної комфортності та елітні об’єкти інфраструктури (готелі, туристичні та и розважальні комплекс); добровільна – інші об’єкти житлового и нежилого фонду (лікарські заклади, дрібні кафе та ресторани, столові шкіл та вузів);

- розподільне збирання компонентів органічної фракції в спеціальні контейнери з наступним їх вивезенням на сміттєпереробний завод, або на площадки, що оснащенні системою збирання біогазу.

При управлінні потоком інертних мінеральних великогабаритних відходів слід прийняти принцип матеріальної зацікавленості сторін, завдяки якому суб’єкти хазяйнування, що ініціюють утворення, наприклад, будівельного сміття, повинні безкоштовно передавати його спеціалізованої компанії, що займається доставкою даного виду відходів в райони приватної забудови для засипки и вирівнювання дорожнього покриття у міжквартальних проїздах, а транспортування будівельного сміття та наступні операції з ним повинні сплачувати мешканці території, де утилізується дана складова ТПВ, оскільки саме вони зацікавлені в покращенні під’їзних доріг.

Управління потоком потенційних вторинних матеріальних ресурсів реалізується завдяки принципу економічної доцільності в ланцюгу «утворювач відходів» – «сортувальник відходів» – «переробник ВМР», оскільки діяльність по розподільному збиранню відходів суб’єктів, що їх генерують, повинна бути матеріально стимульована, а компанії, що займаються збиранням, переробкою та утилізацією, напряму зацікавлені в отриманні більшої кількості якісно отселектованих відходів.

В основу управління потоком небезпечних відходів покладено принцип усвідомленої безпеки, тобто суб’єкт, що генерує відходи, має інформацію о потенційної небезпеки відходів, тому свідомо перешкоджає їх неконтрольованому потраплянню як у довкілля, так й змішанню з іншими потоками ТПВ. Необхідним елементом реалізації вказаного принципу є інформованість населення про види небезпечних відходів, їх токсичності та можливих наслідків неконтрольованого розміщення в навколишньому середовищі и змішування з фракціями ТПВ, що перероблюються, для чого в засобах масової інформації потрібна вестись постійна цілеспрямована кампанія по роз’ясненню населенню важливості здавання небезпечних відходів в спеціалізовані пункти приймання.

Збирання небезпечних відходів, що утворюються на об’єктах інфраструктури, повинно бути організовано централізовано з використанням малогабаритних сміттєвозів, що обладнанні ізольованими ємностями для окремих фракцій.

Формування системи організаційних заходів по управлінню та поводженню з ТПВ у Одеської агломерації, відповідно розробленої концепції, припускає використання таких ринкових технологій як лізинг, концесії, аутсорсінг в якостіі інструментів щодо активізації природоохоронної діяльності при вирішуванні проблеми міських побутових відходів.

Порівняльний аналіз відомих варіантів поводження з ТПВ та пропоно-ваної стратегії в умовах Одеської агломерації показав, що при переході від переробки на сміттєпереробних заводах до роздільного збору обсяги сміття, які вивозяться на об’єкти розміщення відходів, зменшуються та досягають нульової позначки лише в разі використання принципу диференціації потоків (табл.).

На нашу думку стратегія “нульових відходів” має стати провідним напрямом у вирішенні проблеми ТПВ в умовах міських агломерацій, а також набути подальшого поширення на загальнодержавному рівні.

Таблиця - Результати порівняльного аналізу варіантів поводження з ТПВ

Варіант поводження з ТПВ

Технологічні операції,

 що використовуються

Отримана вторинна

сировина, %

Залишки, що розміщують-ся на сміттє-звалищі

%

тис. т

Перероб-ка на сміттєве-реробних заводах

- компостування всього обсягу ТПВ,

- сортування компонентів компосту,

- транспортування непридатних до утилізації залишків.

- скло – 7,

- метали – 3,

- шкіра, гума – 2,5,

- пластик – 2

85,5

684

Розділь-ний збір

- збір компонентів ТПВ, що відсортовані населенням,

- транспортування залишкової частини ТПВ.

- макулатура – 35,

- текстиль – 4,

- скло – 7,

- метали – 3,

- шкіра, гума – 2,5,

- пластик – 2

46,5

372

Покомпо-нентна диферент-ціація потоку ТПВ

- видалення органічної фракції за місцем утворення,

- сортування потоку стабілізованої потенційної вторинної матеріальної сировини,

- утилізація потоку інертної складової ТПВ,

- знешкодження та знищення по-току небезпечної складової ТПВ.

- макулатура – 35,

- текстиль – 4,

- скло – 7,

- метали – 3,

- шкіра, гума – 2,5,

- пластик – 2,

- небезпечні відходи – 1,5,

- компост – 45.

0

0

Література

1. Лихачев Ю.М., Федашко М.Я., Селиванова С.В. и др. Анализ и оценка зарубежного опыта обращения с твердыми бытовыми отходами // Комплексная переработка твердых бытовых отходов – наиболее передовая технология. – Спб: Рос. Муницип. Акад. – 2001. – С. 72-88.

2. Дорофєєв В.С., Жудіна В.І., Майстренко О.Ф. Перспективи утилізації продуктів спалювання ТПВ / Проблемы сбора, переработки и утилизации отходов. – Одесса: ОЦНТЭИ. – 2001. – С. 96-100.

СВЕДЕНИЯ

ОБ АВТОРАХ

Губанова Елена Ростиславовна, к.х.н., доцент, докторант кафедры экономики природопользования ОГЭКУ - докладчик Тел.  40-19-87 (дом.), 725-12-77 (раб.).

Сафранов Тимур Абисалович, д.г.-м..н, проф., зав кафедрой прикладной экологии ОГЭКУ, тел. 22-40-83 (р.);

Шанина Татьяна Петровна   к.х.н, доцент кафедры прикладной экологии ОГЭКУ, тел. 22-40-83 (р.).

 

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.