Июл 30 2006

Про формування національної екологічної мережі в Одеській області

Опубликовано в 09:45 в категории Одесский регион

Про формування національної екологічної мережі в Одеській області

Державне управління екології та природних ресурсів в Одеській області

Примак В.О., Харіна Л.О.

         Серд інших європейських держав Україну виділяє досить високий рівень природного різноманіття. Тому, одним з основних напрямків і завдань сучасної державної політики України, у тому числі й міжнародних зобов’язань, є забезпечення сталого, екологічно збалансованого розвитку, збереження, охорона і відтворення біологічного й ландшафтного  різноманіття.

         Ще напркінці минулого століття більшість європейських держав перешла від стратегії збереження окремих осередків біорізноманіття шляхом їх охорони до створення національних екологічних мереж, а вже на початку цього століття різні країни Європи почали об’єднуватися у Загальноєвропейську екологічну мережу.

         У 1995 році конференцією міністрів 54-х країн –членів Європейської Економічної Комісії ООН „Довкілля для Європи” було затверджено Пан-Європейську стратегію в галузі біологічного та ландшафтного різноманіття, яка передбачала створення Пан-європейської екологічної мережі.      Необхідність розбудови такої розгорнутої масштабної системи екологічної мережі зумовлена наступними причинами.

-  на переважній більшості територій природні комплекси вже тривалий час перебувають під значним антропогенним навантаженням, в результаті чого у них відбулися суттєві структурні та функціональні зміни, які у багатьох випадках є незворотніми;

- залишилася досить невелика кількість обмежених за площею ділянок, де збереглися природні ландшафти та інші комплекси у природному або близькому до нього стані;

- знищення рослинного покриву і поширення фрагментації ландшафтів призводить до скорочення чисельності та зниження генетичної мінливості популяцій; внаслідок чого порушується еволюційна здатність біологічних систем, знижується  генетичне різноманіття особин, популяцій і видів, втарачаються генетичні ресури в цілому;

- існуюче правове регулювання у природоохоронній сфері не становить єдиної системи та не забезпечує належного рівня збереження й відтворення біологічного різноманіття, тому потребує доопрацювання і розширення.

         Відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття у сфері формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту у 2000 році Законом України від 21.09.2000р. № 1989-Ш затверджено Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки, а пізніше у 2004 році прийнято й Закон України „Про екологічну мережу України”.

         Загальнодержавна програма передбачає створення в Україні єдиної територіальної системи екологічної мережі, яка складається з регіональних мереж і включає території та об’єкти природно-заповідного фонду, водного фонду, лісового фонду, сіцльськогосподарські угіддя екстенсивного використання, а також інші території та ландшафти, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища або підлягають відтворенню.

         Для формування такої єдиної державної екологічної мережі країни в кожному регіоні на обласному рівні Закон визначає необхідність розробки відповідних програм з формування місцевих елементів екологічної мережі.

         Наприкінці 2005 року рішенням обласні ради від 18.11.2005 р. №705-IY затверджено Програму формування національної екологічної мережі Одеської області на період 2005-2015 років, яку розроблено на замовлення Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області Південним науковим центром за участю Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та з урахуванням доповнень зацікавлених установ і організацій.

         У Програмі розкрито поняття „екологічна мережа”, визначено основну мету і завдання, сучасний стан територій, які підлягають особливій охороні, принципи і напрямки формування екологічної мережі, а також її складові частини.

         Серед основних шляхів розбудови регіональної екологічної мережі у першу чергу визначається необхідність визначення складових структурних елементів екомережі, до яких згідно зі ст.5 Закону України „Про екологічну мережу” слід включити:

- території та об’єкти природно-заповідного фонду,

- землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони,

- землі лісового фонду,

- полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження,не віднесені до земель лісового фонду,

- землі оздоровчого призначенння,

- землі рекреаційного призначення,

- території, на яких зростають природні рослинні угрупування, занесені до Зеленої книги України, а також які є місцем перебування чи зрстання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України,

- частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання – пасовища, луки, сіножаті тощо.

         Виходячи з концептуальних принципів розбудови екологічної мережі, висловлених у Загальнодержавній програмі формування екомережі України, її структурними компонентами є : виділення природних регіонів, природних коридорів та беферних зон.

         Природні регіони формуються на територіях, що мають у своєму складі об’єкти природно-заповідного фонду, та інші цінні території, які забезпечують збереження біологічного різноманіття, особливо ті, що включають середовища існування рідкісних і тих, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин.

         Природні коридори повинні поєднати природні регіони витягнутими ділянками природних ландшафтів різної конфігурації, ширини, протяжності та форми, а також забезпечити. належний взаємозв’язок між ними для створення  благоприємних умов пребування птахів, їх міграції і розмноження.Враховуючи такі функції природних коридорів, головним критерієм  для їх виділення є міграційний.

         Окрім сполучного значення природні коридори можуть мати самостійне значення для збереження білогічного й ландшафтного різноманіття.

         Перехідними смугами між природними коридорами й регіонами  та територіями господарського використання є буферні зони. Їх основними функціями визначено забезпечення захисту елементів екомережі від шкідливих зовнішніх антропогенних чинників. Вони повинні мати площу, достатню для  захисту природних регіонів від цих чинників. Ширина  буферних зон залежить від виду господарської діяльності, яка ведеться на сполучених територіях та їх впливу.

         З урахуванням вказаних вимог, регіональною програмою формування екомережі  в області виділяються 3 загальнодержавні природні регіони, такі як Нижньо-Дунайський,  Нижньо-Дністровський і Чорноморський, та 9 регіональних.

         Така структура регіональної екологічної мережі дозволить забезпечити збереження та відтворення територіальної і функціональної цілісності екосистем в області.

         Виходячи з основних завдань створення екомережі, в першу чергу необхідно забезпечити збереження і подальший розвиток природно-заповідних територій і об’єктів області, визначенння та встановлення в натурі їх меж.

         На теперішній час обалсті існує 115 територій та об’єктів природно-заповідного фонду,  які займають 3% загальної площі території області. Структура фонду  представлена наступним чином:

Об’єкти загальнодержавного значення (14)

- Дунайський біосферний заповідник ,

- Одеський зоологічний парк,

- Ботанічний сад Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова,

- 8 заказників,

- Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва „Кардамичівський” (Велико-Михайлівський р-н),

- 2 пам’ятки природи.

Об’єкти місцевого значення  (108)

-регіональні ландшафтні парки -2 („Тилігульський”, „Ізмаїльські острови”),

- парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – 21,

- заповідні урочища – 4,

- заказники – 26,

- пам’ятки природи – 47.

         Крім того, за результатами наукових досліджень та екологічних експедицій в області виявлено близько 80 цінних природних територій, які були зарезервовані для подальшого заповіднання згідно з рішенням обласної ради від 01.10.1993 р. № 496-ХХ1 „Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області”.

         Програмою передбчається  збільшити загальну частку заповідних теритоірй і довести її до 5 % від загальної площі регіону.

         Держуправлінням екології та природних ресурсів в Одеській області постійно ведеться робота щодо можливості створення на цих територіях заповідних об’єктів з метою їх збереження. Разом з тим, в останній  час ця робота значно ускладнена з цілого ряду причин, у тому числі й внаслідок неврегулбваності земельних відносин, відсутності екологічного мислення у керівників місцевих адміністрацій і,  як наслідок, переважання тимчасових економічних інтересів над екологічними.

         Тому,  програмою  формуання  регіоналної екомережі передбачається  широке підвищення екологічної освіти населення шяхом популяризації цільових настанов розбудови національної та регіональної еколгогічної мережі  через засоби масової інформації, семінари та інші засоби.

         Крім того, передбачається створення бази даних по природно-заповідним територіям області та внесення відповідних змін у структру земельного фонду області, що дзволить значно підвищити освідченість не лише місцевих органів самоврядування та виконавчої влади, а й усього населення області.

         Враховуючи велику кількість антропогенно змінених земель в області, програмою також передбачаєтся здійснення заходів по відтворенню земельних ресурсів з удосконаленням структури земель сільськогосподарського призначення та їх збагачення природними компонентами, обмеження руйнівного інтенсивного використання екологічно уразливих земель, послідовний перехід до ландшафтно-контурної організації сільської місцевості, збільшення території лісів і лісосмуг, регулювання використання природних ресурсів. Планується здійснити інвентаризацію порушених земель, здійснити заходи по вилученню з інтенсивного сільськогосподарського обробітку малопродуктивних земель з наступним їх переведенням у природні кормові угіддя та залісненням.

         На сьогодні за офіційними даними в області загальна площа малопродуктивних і деградованих земель становить 5, 3 мільйона га, з них більше 2,5 мільйонів га сільськогосподарських земель.

         Крім того, програма включає здійснення ряду інших заходів по збереженню біологічного різноманіття в області, по виділенню на місцевості земель водного фонду та встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах населених пунктів, проведення інвентаризації земель несільськогосподарського призначення та порушених земель і заходи з їх  рекультивації, заходи по лісовідновленню і збльшенню лісистості території області, а також  впровадження агроландшафтної організації території.

         Програма включає певну кількість виконавців та різні джерела фінансового забезпечення, як бюджетні, так і позабюджетні. Ряд заходів вже передбачені і фінансуються іншими діючими програмами, але вони включені до цієї програми як такі, що сприяють формуванню структурних елементів екомережі області.

         Відповідно до ст. 12 Закону України „Про екологічну мережу України” з метою координації діяльності органів виконавчої влади у сфері формування екологічної мережі в поточному році в області утворено координаційну раду, склад якої затверджено розпорядженням  облдержадміністрації від 26 квітня за  № 297/А-2006. Координаційна рада має відповідне Положення та буде вирішувати організаційні питання в сфері розбудови регіональної схеми екомрежеі, її реалізації та включення до зведеної схеми формування екомережі України.

 

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.