Авг 14 2006

Чорного моря.

Опубликовано в 19:40 в категории Одесский регион

Надзвичайні ситуації та проблеми охорони

Чорного моря.

Буланович П.Г., Поліщук І.В.

Державна екологічна інспекція з охорони довкілля

Північно-Західного регіону Чорного моря

м. Одеса

Для поліпшення екологічного стану Чорного моря та з метою забезпечення міжнародної Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (1994 рік), Міністерської декларації про захист Чорного моря (1993 рік), Стратегічного плану дій щодо відтворення та захисту Чорного моря Законом України від 22 березня 2001 року № 2333-ІІІ затверджена Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів. Програма призначена для сприяння концентрації зусиль усіх суб’єктів управління господарювання Азово-Чорноморського регіону по розробці та реалізації заходів щодо поліпшення екологічного стану Азовського і Чорного морів.  

 З метою зменшення рівня забруднення Азовського і Чорного морів та антропогенного навантаження на їх екосистеми розроблено комплекс заходів, у тому числі заходи, спрямовані на запобігання надзвичайним ситуаціям, удосконалення засобів ліквідації їх наслідків. Наступними заходами передбачається підвищення рівня ефективності заходів щодо запобігання аваріям на морських спорудах і суднах, удосконалення засобів ліквідації наслідків аварій та надзвичайних ситуацій на морі, зокрема організація спеціалізованих державних аварійно-рятувальних служб з ліквідації надзвичайних ситуацій на морі. Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідних місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього природного середовища у складі бюджетів усіх рівнів, а також із залученням інших джерел фінансування, в тому числі коштів суб’єктів господарської діяльності.

Згідно з вимогами Міжнародної конвенції по запобіганню забруднення з суден 1973 р. та Протоколу 1978 р. (МАРПОЛ 73/78) в Україні розроблені “Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення” які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 269 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 431. Наступними Правилами надаються вимоги щодо скидання з суден у морське середовище забруднюючих вод, або вод, що їх містять, пломбування запірних пристроїв, призначених для скидання забруднюючих речовин адміністрацією порту, забезпечення портів засобами для приймання з суден забруднюючих речовин та вод, що їх містять, приймання з суден сміття та відходів з розміщенням їх на об’єктах поводження з відходами, очищення своїх акваторій від забруднюючих речовин, локалізацію та ліквідацію наслідків аварійних скидів забруднюючих речовин в межах своїх акваторій.  Порти повинні бути укомплектовані  суднами-збирачами, спеціальними засобами для локалізації і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Відповідно до вимог цих Правил та Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” (ст. 66), для об’єктів, що становлять екологічну небезпеку (нафтопроводи та нафтосховища, очисні споруди, судна та інші плавучі засоби), крім проведення державної екологічної експертизи, повинні бути розроблені і впроваджені протиаварійні заходи, а саме:

плани ліквідації наслідків можливих аварій;

порядок дій у разі виникнення аварій;

перелік необхідних технічних засобів для збирання та видалення забруднюючих речовин.

Крім цього, морські порти, в яких проводиться перевантаження хімічних та сипких вантажів зобов’язані розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню акваторій морських портів та прибережних смуг під час зберігання і перевалки вантажів, що містять хімічні та сипкі речовини.

На жаль, вимоги Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів та Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення виконуються не у повному обсязі. Морські порти в основному забезпечені технічними засобами по локалізації та ліквідації наслідків аварійних забруднень на своїх акваторіях, що забезпечує своєчасну ліквідацію цих розливів на внутрішніх акваторіях цих портів, про що свідчать фактичні розливи нафтопродуктів у портах.

Але у разі виникнення аварійних нафтових розливів у відкритому морі, особливо на транспортних коридорах по транспортуванню нафтопродуктів, збирання цих розлитих нафтопродуктів у межах України практично неможливо за відсутністю технічних засобів по їх локалізації та ліквідації. У разі викиду цих нафтопродуктів з боку моря на узбережжя Чорного моря, також немає спеціалізованих технічних засобів та сил по їх ліквідації та утилізації. Так що, скинуті у відкритому морі нафтопродукти, за відсутністю технічних засобів, фактично не підлягають збиранню і безпосередньо розповсюджуються у морському середовищі, що також не дає можливості розрахувати збитки, які можуть бути заподіяні навколишньому природному середовищ, та пред’являти позови іноземним судновласникам, котрі транспортують нафтопродукти по транспортним коридорам Чорного моря в межах України.   

У 2005 році відбулося 14 випадків аварійного забруднення внутрішніх морських і територіальних вод України в межах діяльності Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі по тексту – Інспекція), сума збитків по яким склала біля 68 млн. грн.

Так, 12 лютого 2005 р. на акваторії Іллічівського морського торговельного порту з т/х “Спар Каріна”, прапор Норвегія, відбувся скид нафтопродуктів кількістю більш 3,5 тонн, сума збитків склала біля 1 млн. 170 тис. доларів США, які сплачені у повному обсязі.

5 квітня 05 р. на акваторії Морського торговельного порту Южний відбувся скид нафтопродуктів кількістю біля 37 тонн з т/х “Петр Завъялов”, прапор Беліз”, сума збитків склала більш як 12 млн. доларів США. Судно до теперішнього часу арештовано, матеріали по справі знаходяться у Суворівському районному суді м. Одеси.

Як правило, на внутрішніх акваторіях морських портів, у разі попереднього проведення бонування суден, скинуті у морське середовище в межах бонових загороджень нафтопродукти збираються у повному обсязі, але у  відкритому морі (територіальних водах України) у зв’язку з недостатнім забезпеченням технічних засобів не було ліквідовано. Наприклад, 29 липня 2005 року відбулося забруднення морських вод в районі с. Сичавка – м. Южне – Морський торговельний порт Южний. Було виявлено залишки нафтопродуктів довжиною біля 7 км. та шириною від 30 до 50 м. на відстані від 500-700 м. від берега. Частина нафтопродуктів потрапила на узбережжя моря на пляжах м. Южне та с. Сичавка. На жаль, локалізувати та ліквідувати забруднення морського середовища у відкритому морі в межах Одеської області не було сил та технічних засобів. 

11 квітня 2006р. до Інспекції надійшло повідомлення про забруднення Чорного моря нафтопродуктами у районі якірної стоянки № 357 зовнішнього рейду Морського торговельного порту Южний. В результаті перевірки було встановлено забруднення Чорного моря нафтопродуктами у вигляді окремих райдужних смуг. Площа забруднення складала 900х700 метрів. Перевищення концентрація нафтопродуктів виявлено тільки у районі забруднення та становила 0,8 мг/л  проти допустимої 0,05 мг/л. Згідно припису Інспекції від 11 квітня 2006 р., МТП Южний своїми силами здійснив  роботи по ліквідації забруднення Чорного  моря на зовнішньому рейді за допомогою біопрепарату “Еконодин”. На ліквідацію забруднення МТП Южний витратив значні кошти, але забруднення  було ліквідовано.

З метою виконання природоохоронного законодавства України та своєчасної ліквідації аварійних забруднень у відкритому морі та на морському узбережжі в межах Одеської області Інспекція  надала в Одеську облдержадміністрацію свої пропозиції щодо розроблення та впровадження на базі морських торговельних портів (Одеський, Іллічівський, Южний, Усть-Дунайськ) при фінансової підтримки нафтоперевалочних комплексів та підприємства Дельта-Лоцман (зона діяльності р. Дунай) Регіональних планів локалізації та ліквідації нафтових забруднень на морських акваторіях та узбережжі Чорного моря в районах м. Одеса, Іллічівськ, Южний та р. Дунай від моря до м. Вілково.  Морські порти забезпечені необхідними плавучими засобами, які мають можливість працювати у відкритому морі: плавучими збиральниками (збиральники  лляльних вод – ЗЛВ) та катерами. Інспекція запропонувала доукомплектувати збиральники лляльних вод додатковим обладнанням  по локалізації та ліквідації нафтових забруднень з метою  використання зазначених суден у прибережних водах Чорного моря у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Надані пропозиції щодо забезпечення на 1-му етапі технічними засобами

по локалізації та ліквідації у відкритому морі нафтових розливів.

 - Для збирання потрапивших на морську поверхню нафтопродуктів збиральник лляльних вод необхідно забезпечити технічними засобами (наприклад “скимерами”), що дозволяє збирати скинуті нафтопродукти у любому районі Чорного моря.

- Збиральник лляльних вод, як судно, має танки для накопичення зібраних забруднюючих вод або речовин. Ці судна мають можливість збирати та накопичувати у своїх танках декілька сот куб. м. забруднюючих вод та речовин. Характеристика судна дозволяє знаходитися та працювати у відкритому морі. 

- Для локалізації потрапивших на морську поверхню нафтопродуктів збиральник лляльних вод необхідно забезпечити волокнистими (а не порошковими) сорбуючими боновими загородженнями, які не тільки огороджують пляму розливу, а також здійснюють сорбування у товщу своїх бонів потрапивших на воду нафтопродуктів. З метою розгортання бонових загороджень (“плети” довжиною порядку 100 м) разом з збиральником лляльних вод необхідно використовувати рейдовий катер.

- Для біодеградації сорбіованих нафтопродуктів у бонових загородженнях (а також на поверхні води, землі та обладнання) необхідно використовувати біопрепарат “Деворойл” (ліцензія Мінекоресурсів України від 08.07.04 р. № 784389). Мікроорганізми біопрепарату “Деворойл”  “з’їдають” нафтопродукти на водній поверхні, у товщі бонових загороджень, на  берегу та на поверхні обладнання. 

- Також можливо використання бонових загороджень та біопрепарату «Еконодин»      

Виконання вищенаведених заходів дозволяє з найменшими витратами здійснювати локалізацію та ліквідацію потрапивших на акваторіях підприємств, портів та Чорного моря (або іншу поверхню) нафтових розливів або їх знешкодження у разі неможливості збирання, а також поліпшити екологічний стан Чорного моря. Невиконання таких заходів, при виникненні значного аварійного розливу нафтопродуктів з нафтових танкерів, призведе до забруднення не тільки прибережних вод моря в межах розташування нафтових терміналів, а і до забруднення пляжної зони узбережжя Чорного моря, що негативно вплине на розвиток туризму на Одещині та в інших приморських областях.

 Додатково повідомляємо, що протягом 2005 року  за забруднення морського середовища Інспекцією з порушників було стягнуто біля 6 млн. грн., за 1 кв. 2006 р. більш 1,1 млн. грн., які направлені у природоохоронні фонди до місцевих бюджетів. На жаль, на розвиток матеріальної бази по ліквідації аварійних забруднень у морі з міських природоохоронних фондів кошти не потрапляли.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.