Авг 07 2006

Впорядкування ведення господарської діяльності в межах водоохоронних зон м.Одеси

Опубликовано в 20:49 в категории Одесский регион

Впорядкування ведення господарської діяльності

в межах водоохоронних зон м.Одеси

А.М. Крутенко, Т.М. Маркевич

Управління екологічної безпеки Одеської міської ради

Для створення сприятливого режиму водних об\’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Облдержадміністрацією прийнято відповідне рішення від 10.06.1997 р. № 407/А-97, згідно з яким органам місцевого самоврядування доручено визначити на проектно-планувальній документації межі прибережно-захисних смуг.

У даний час згідно договором з Українським Державним інститутом проектування міст «Діпромісто» (м. Київ) розробляється “Проект визначення розмірів і меж водоохоронних зон моря і лиманів в місті та режиму ведення господарської діяльності в них”.

Першою частиною Проекту визначені зовнішні межі водоохоронних зон моря та лиманів від селища Крижанівка до селища Чорноморка, площею 5995 га, що становить 37,2% від площі міста. Межі визначені з урахуванням чинного законодавства і містобудівної ситуації, яка склалася в м. Одесі.

За основу їх визначення були прийняті орографічні особливості даної території з урахуванням формування поверхневого стоку. Враховуючи те, що місто повинно мати чіткі межі водоохоронних зон і подальшу можливість проведення планувально-екологічних заходів на даній території, а також визначення невідкладних інженерно-екологічних та містобудівних рішень щодо їх реалізації, зовнішня межа проведена по сформованій системі вулично-дорожньої мережі.

Відповідно статті 87 Водного Кодексу України на території водоохоронних зон забороняється:

1. використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2. влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3. скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар’єри тощо), а також у потічки.

В умовах міста дані вимоги майже повністю витримуються. Питання скидів неочищених стічних вод з використанням пониззя рельєфу відбувається за рахунок поверхневого стоку та недосконалої зливової каналізації. Таким чином, данна територія зазнає часткового природно-техногенного навантаження і потребує невідкладних заходів планувально-технічного характеру по екологічному оздоровленню та подальшому інженерному облаштуванню з урахуванням відповідного статусу території.

В межах водоохоронних зон основна частина виробничих, комунально-складських об’єктів, підприємств транспорту розташована в Суворовському адміністративному районі, утворюючи промрайон „Пересип”, Куяльницьку групу підприємств та в Приморському (морський порт).

Проведений в проекті аналіз господарського комплексу міста в межах нормативної 2-х км водоохоронної зони (ст.88 Водного Кодексу, прибережна захисна смуга вздовж морів і лиманів співпадає з водоохоронною зоною і становить не менше 2-х км) наочно демонструє неможливість дотримання цих вимог у містах.

Так, нормативні водоохоронні зони і прибережні захисні смуги займають площу 7970 га., що становить майже 50% всієї території міста. На цій території розташовано біля 115 промислових підприємств різних форм власності (майже 40% об’єктів усього промислового комплексу міста), біля 56% загальноміського обсягу житлового фонду, з якого основна частина (89%)–багатоквартирний житловий фонд.

Дотримання вимог чинного законодавства може привести до повної деградації господарського комплексу, нераціонального використання основного багатства міста – землі і перешкодити інвестиційній діяльності, яка в даний час, після прийняття Основних рішень по земельній реформі на 2001-2005 роки, значно активізувалася.

В зв’язку з неузгодженістю чинного законодавства, в складі “Проекту визначення розмірів і меж водоохоронних зон моря і лиманів в місті та режиму ведення господарської діяльності в них», як його наукова частина, здійснювались дослідження по обґрунтуванню положення меж водоохоронних зон морів і лиманів, прибережних захисних смуг та визначення умов екологічної оптимізації режиму функціонування господарського комплексу міста.

Режим функціонування господарського комплексу в межах водоохоронних зон спираються на принципову позицію УДНДІПМ “Діпромісто” о необхідності внесення змін в Водний Кодекс України в частині обов’язкового суміщення прибережних захисних смуг морів та лиманів з їх водоохоронною зоною. Це обґрунтовується тим, що положення Водного Кодексу в межах населених пунктів вступає в протиріччя з класифікацією земель Земельного кодексу. Згідно останнього, землі населених пунктів класифікуються по категоріям, які відображають їх пряме використання: землі житлової й громадської забудови, землі промисловості, землі рекреаційного використання (парки сквери, об’єкти стаціонарної рекреації, тощо) та іншого використання. Прибережні захисні смуги віднесені до категорії земель водного фонду. При суміщенні прибережних захисних смуг з водоохоронними зонами, які можуть займати значні за площею території населених пунктів, вищезгадані категорії земель в межах водоохоронних зон зникнуть

За результатами проведених обговорень і нарад, зовнішні межі водоохоронних зон і прибережних захисних смуг для населених пунктів слід приймати виходячи із наступних концептуальних положень:

1. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів на землях міст не обов’язково збігається з прибережною захисною смугою.

2. Зовнішня межа водоохоронних зон в містах повинна визначатися за результатами досліджень комплексу природних умов (гідрологічних, геоморфологічних, гідрогеологічних, ґрунтового покриву, земельних насаджень) і антропогенних факторів (характеру планувальної структури, забудови, інженерно-транспортної інфраструктури). При цьому основоположним фактором слід вважати площі водозбору поверхневого стоку.

3. Виділення ділянок під прибережні захисні смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів в межах населених пунктів необхідно встановлювати в кожному конкретному випадку з урахуванням містобудівної ситуації та затвердженої проектно-планувальної документації.

4. В містах, при наявності зливової каналізації та набережної, прибережна захисна смуга може збігатися з парапетом набережної. На штучно створених територіях прибережна захисна смуга не встановлюється.

5. При відсутності набережної або інших конструкцій інженерного захисту берега, в прибережну захисну смугу включаються усі ділянки інтенсивного берегоруйнування.

6. У містах прибережні захисні смуги, які в містах можуть змінюватися в залежності від містобудівного освоєння морського узбережжя.

7. У містах на водоохоронні зони повинно розповсюджуватися обмеження у використанні земельних ділянок, встановлене для прибережних захисних смуг відповідно із ст.62 Земельного Кодексу.

Приймаючи до уваги що Проект водоохоронної зони є складовою частиною Генерального плану міста, на черговому засіданні виконкому Одеської міської ради прийнято рішення про затвердження водоохоронних зон у складі Генерального плану міста, розроблення якого буде завершено в листопаді 2006 року.

Після затвердження водоохоронних зон на наступному етапі роботи (ІІ частина) буде детально визначена прибережна захисна смуга моря з виділенням конкретних земельних ділянок, а також проведена розробка умов подальшого функціонування господарського комплексу, благоустрою та озеленення території, її інженерно-комунікаційного облаштування з урахуванням екологічних вимог.

Генеральним планом міста будуть визначені території, на яких можливо розміщувати промислові та комунальні об’єкті. У зв’язку з тим, що м. Одеса розташоване вздовж моря, а також оточено лиманами, виникає проблемне питання щодо організації полігону для захоронення твердих побутових відходів. У відповідності до діючого законодавства України, розміщення такого полігону може бути здійснено на відстані 5 км від водойми. Новий полігон ТПВ може бути створений у колишніх кар’єрах чи виробітках твердих порід, наприклад, вапняку. Але такі кар’єри у радіусі 30 км від Одеси відсутні, або знаходяться біля водойм і не придатні для використання під звалище. Виникає питання будівництва сміттєпереробного підприємства.

Проте мешканці нашого міста, будинки яких розміщені в приватному секторі, незадовільно укладають договори із спеціалізованими організаціями на вивіз твердих побутових відходів. В наслідок цього, в районах малоповерхової забудови не встановлені сміттєзбиральні контейнери. Зібране у дворах сміття вивозиться на стихійні звалища, часто утворені на прибережних схилах уздовж моря, що призводе до його забруднення.

Місць для нових звалищ завжди не вистачало: за свідченням журналу «Waste», ще в 1889 році американський федеральний службовець скаржився, що "сміття стає нікуди викидати і скоро ми будемо повинні придумати новий метод позбавлятися від нього".

Таким чином, після визначення режиму господарської діяльності у водозахисних смугах моря та лиманів, можливо вирішити питання щодо відводу земельної ділянки для будівництва сміттєпереробного заводу.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.