Авг 21 2006

«Підвищення економіко-екологічної ефективності в розвитку депресивних територій (на прикладі Татарбунарського району Одеської області)»

Опубликовано в 17:18 в категории Одесский регион

«Підвищення економіко-екологічної ефективності в розвитку депресивних територій (на прикладі Татарбунарського району Одеської області)»

Лупоносова Л.А.

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, м. Одеса

На сьогоднішній день одним з основних аспектів наукових досліджень є вивчення проблем навколишнього природного середовища і стійкого розвитку територій.

Несприятлива економічна і соціально-екологічна ситуація в багатьох регіонах України в значній мірі відноситься і до приморських регіонів, що вимагає невідкладних дій по подоланню спаду виробництва і підвищенню зайнятості населення, зняттю соціальної напруженості, запобіганню погіршення екологічної обстановки, а також негативних тенденцій зниження рівня життя населення.

З цього випливає, що формування і реалізація політики стійкого розвитку розглянутої нами території є одним з найбільш важливих шляхів запобігання кризових ситуацій у Татарбунарському районі. Стійкий розвиток території може стати заставою загальної стійкості держави і підвищення життєвого рівня всього населення.

Основною метою стійкого розвитку є вихід із кризового стану і забезпечення соціально-економічного росту в майбутньому при збереженні якості навколишнього природного середовища шляхом створення соціально-економічної системи, що здатна до задоволення економічних, соціальних і екологічних потреб усіх громадян [5].

Сучасний етап освоєння природно-ресурсного потенціалу характеризується важко керованими тенденціями посилення антропогенного впливу на морські екосистеми і деградації біологічних, рекреаційних і інших ресурсів. Пошук подальших шляхів радикального поліпшення використання природно-ресурсного потенціалу Чорного та

Азовського морів і відновлення відтворювальних функцій їх екосистем є найбільш актуальною проблемою сучасності.

Оцінка показала, що складність, багатоплановість і недостатність розробки методологічних, методичних і прикладних проблем використання морських ресурсів в умовах екологічних кризових ситуацій є найбільш гострими питаннями підвищення економіко-екологічної ефективності депресивних територій.

Загальний соціально-економічний стан Татарбунарського району характеризується низьким рівнем розвитку. До основних соціально-економічних проблем регіону можна віднести:

§ зниження зайнятості жителів сіл, що призвело до падіння рівня життя і добробуту людей;

§ скорочення продовольчого і товарного виробництва;

§ деградація земель;

§ застарілість і екологічна небезпека водяного господарства регіону;

§ неефективне і неповне використання значного природно-рекреаційного потенціалу регіону;

§ порушення екосистем лиманів Сасик, Шагани;

§ високий рівень безробіття;

§ низький рівень розвитку сфери послуг і соціальної сфери в цілому;

§ критична соціально-екологічна ситуація в регіоні [3].

У регіоні є ряд факторів, що стримують регіональний розвиток господарства. До їх числа відносяться несприятливе екологічне положення, а також дефіцит паливно-енергетичних і водяних ресурсів, нерівномірно розподілених по території Українського Причорномор\’я [1].

Необхідність перебудови сформованої системи регулювання економіко-екологічного розвитку приморських регіонів зростає через протиріччя між відомчим підходом і сучасними вимогами комплексного підходу до використання природних ресурсів узбережжя і моря [4]

Негативними наслідками перебудови екосистеми водойми, зміни її гідрологічного режиму є:

- деградація чорноземів у зоні зрошення в зв\’язку з використанням непридатної для зрошення вод Сасика;

- підтоплення, заболочування прилягаючих до Сасику територій, абразія берегів;

- забруднення, «цвітіння» і непридатність для комунально-побутового використання вод Сасика;

- забруднення наявних підземних джерел питного водопостачання;

- забруднення прибережних акваторій моря;

- незадовільна іхтіотоксикологічна та іхтіопатологічна ситуація;

- погіршення санітарно-епідеміологічного стану в прилягаючих населених пунктах.

У регіоні водоймища склалася напружена соціальна обстановка, що обумовлена і його незадовільним екологічним станом.

Проблема Сасика є складною научною проблемою, яка потребує ретельної структуризації та пошуку різних рішень. У районі  відсутня загальна концепція розвитку природно-господарського комплексу та рішення економіко-екологічних проблем [2]

Незадовільна якість і дефіцит питної води, забруднення підземних вод відносяться до більш складних економіко-екологічних проблем, що загострюються. У рішенні проблем регіону і виборі стратегії його розвитку одним із пріоритетних питань повинне бути поліпшення водопостачання.

Огляд стану навколишньої природного середовища приморських регіонів показує, що, незважаючи на очевидну соціально-економічну і природну значимість узбережжя і прибережних акваторій тут спостерігається забруднення і виснаження запасів поверхневих і підземних вод, втрата самоочисної здатності, деградація живих і рекреаційних ресурсів, забруднення ґрунтів. На окремих ділянках узбережжя розвиваються екзогенні геологічні процеси, у тому числі підтоплення, ерозія, абразія. Руйнуються природні ландшафти,  скорочується біорізноманіття і біопродуктивність, запаси промислових ресурсів.

Надзвичайно важливою проблемою для приморських регіонів була та залишається проблема водозабезпеченості (у кількісному і якісному аспектах). По існуючим міжнародним критеріям оцінки необхідної якості водяних ресурсів, на 1-го жителя, ситуацію в цій області варто оцінювати як негативно екстремальну.

На сучасному етапі існування водоймища відбуваються значні порушення рівноваги біологічної системи, що виражаються в забрудненні водойми. Причинами цього є:

_ нестабільність гідродинамічних і гідрофізичних процесів (режим рівня води, водообмінні процеси, співвідношення водяного балансу);

_ істотні зміни в режимі експлуатації водоймища;

_ високі темпи евтрофування, що виявляється в «цвітінні» і «гіперцвітінні» води, що виникає в результаті порушення процесів саморегулювання в екосистемі;

_ небезпечна токсикологічна ситуація в результаті надходження забрудненої Дунайської води.

Приймаючи до уваги соціально-економічні та економіко-екологічні передумови, в основу формування концепції розвитку регіону можна покласти наступні цілі:

§ поліпшення екологічної обстановки і забезпечення необхідної соціально-екологічної якості життя населення, що проживає в досліджуваному регіоні;

§ поліпшення відтворювальних здібностей природних систем і відновлення природно-ресурсного потенціалу;

§ забезпечення потреб народного господарства і населення у високоякісних водяних, біологічних, рекреаційних і інших ресурсах;

§ задоволення соціальних потреб населення в області істотного поліпшення якості питної води і росту валового продукту землеробства і тваринництва (при високій ефективності використання водяних ресурсів у господарствах регіону).

Розвиток продуктивних сил у приморському регіоні вимагає пошуку можливих шляхів стабільного економічного розвитку відповідно до соціально-екологічних потреб. Особливу увагу необхідно приділити оптимізації природокористування в екосистемах лиманів і прибережних зонах моря, контактній зоні суша-море, що впливають на продуктивність морських акваторій.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Б.В. Буркинский, В.Н. Степанов, С.К. Харичков. Природопользование: основы экономико-экологической теории. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. – 350 с.

2. Иван Русев. Озеро Сасык в плену экологического бедствия. Информационное агентство «Эхо-Восток», Киев 1996.

3. Модель трансформації сільського господарства в Причорноморській зоні. Концепція моделі і параметри розвитку сільського господарства Татарбунарського району Одеської області. Київ – 2000.

4. Сасык. Морской лиман или водохранилище? – Л.Л. Круглякова, В.Н. Степанов. – Одесса, 1993. – 48с. (препринт/АН Украины, Ин-т проблем рынка и экономико-экологических исследований, 93).

5. Стратегия устойчивого развития территории./ Под ред. В.Н. Степанова – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2001. – 140 с.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.