Авг 07 2006

                     С.А. Лихачев               Державна екологічна інспекція з охорони довкілля

Опубликовано в 20:53 в категории Одесский регион

           Екологічні проблеми Чорного моря.

                     С.А. Лихачев

              Державна екологічна інспекція з охорони довкілля

            Північно-Західного регіону Чорного моря

                                         м. Одеса

Чорне море, як і Азовське, є найбільш ізольованим від Світового океану морем планети з водозбірним басейном понад 2 млн. кв. кілометрів. Територіальні води України у Чорному морі займають 24850 кв. кілометрів, а площа шельфу становить близько 57 відсотків загальної довжини Чорноморського шельфу. У межах України знаходяться 14 основних лиманів і естуаріїв загальною площею 195 кв. кілометрів, 8 заток площею 1770 кв. км., 19 приморських водно-болотних угідь загальною площею 635 тис. гектарів.

Незадоволений екологічний стан Чорно моря зумовлений значним перевищенням обсягу надходження забруднюючих речовин над асиміляційною здатністю морських екосистем, що призвело до бурхливого розвитку евтрофікаційних процесів, значного забруднення (в тому числі мікробіологічного) морських вод, втрати біологічних видів, скорочення обсягу рибних ресурсів, зниження якості рекреаційних ресурсів, виникнення загрози здоров’ю населення. Основними джерелами забруднення є стоки річок, стічні води з точкових та дифузних берегових джерел, морські транспортні засоби.

Особливо небезпечними для екосистеми моря є точкові джерела забруднення від промислових підприємств та підприємств комунально-побутового господарства, розташованих у прибережній смузі. Щорічно підприємствами комунально-побутового господарства скидається у Чорне море понад 33,8 тис. тонн завислих речовин, 8,8 тис. тонн азоту, 2,6 тис. тонн фосфору, 24,1 тис. тонн нафтопродуктів.

Суттєвим чинником забруднення моря є дифузні джерела, в основному змив сільськогосподарських угідь та територій населених пунктів.

Також, щороку з водами річок Дунаю, Дніпра, Дністра та інших річок України до Чорного моря надходить понад 653 тис. тонн завислих речовин, 8 тис. органічних речовин, близько 1900 тонн азоту та 1200 тонн фосфору, що складає біля 80 відсотків від загального об’єму скидаємих у море речовин.

З активізацією національного та міжнародного судноплавства зростає ризик забруднення морського середовища, особливо під час транспортування небезпечних речовин. Відсутність достатньої кількості належних портових споруд для складування та обробки екологічно небезпечних вантажів, а також низький рівень забезпеченості морських транспортних засобів системами очищення побутових стоків та утилізації твердих відходів призводять до значного забруднення морських акваторій та акваторій портів.

Незадовільне матеріальне забезпечення служб швидкого реагування на надзвичайні ситуації, відсутність системи нагляду за транспортуванням небезпечних вантажів у морських водах вимагають розроблення заходів з попередженням виникнення аварійних ситуацій та створення систем швидкого реагування на них як на національному, так і на міжнародних рівнях.

У межах водоохоронної зони Чорного моря накопичено значну кількість твердих побутових і промислових відходів. Технологічна недосконалість облаштування звалищ викликає забруднення поверхневих і підземних вод, створює загрозу погіршення санітарно-епідеміологічного стану та стану здоров’я населення, деградації рекреаційних ресурсів.

Значне антропогенне навантаження в літній період на деяких ділянках рекреаційних зон призводить до порушення природного стану пляжів, прибережних лісів, лугів та зниження їх рекреаційно-оздоровчого потенціалу.

Переміщення великих обсягів донних відкладень під час здійснення днопоглиблювальних і дноочисних робіт у морських акваторіях призводить до деградації донних біоценозів і забруднення морського середовища завислими та токсичними речовинами.

Основними забруднювачами морського середовищами є нафтопродукти, особливо в межах акваторій морських портів.

Погіршення якості та санітарного стану прибережних вод і пляжів призвело до зменшення кількості відпочиваючих у санаторіях, туристських закладах, інших місцях відпочинку. Збитки внаслідок погіршення оздоровчої здатності прибережних рекреаційних ресурсів оцінюються в 9 млн. гривень на рік. Недостатньо використовуються потенційні можливості виробництва морепродуктів за рахунок аквакультурних видів діяльності, розвиток яких разом із забезпеченням населення харчовими продуктами моря сприятиме відтворенню ресурсного потенціалу та сталому розвитку цього регіону.

Рибний промисел у Чорному та Азовському морях відчутно зменшився. Вилов риби в останні роки становив у середньому лише 20 відсотків рівня 60-х – початку 70-х років, що призвело до щорічних втрат товарної продукції приблизно на 75 млн. доларів США. майже 2,6 тис. кілометрів берегової лінії зазнають негативного впливу від площинного змиву та ерозії. Це призводить до непридатності територій для містобудування та розвитку туризму і негативно впливає на стан прибережних екосистем.

Таким чином основними проблемами екологічного стану Чорного моря, як і Азовського, є:

- високий рівень забруднення морських вод;

- загроза здоров’ю населення і непоправної втрати біологічного різноманіття та біологічних ресурсів моря;

- зменшення обсягів вилову риби та заготівлі морепродуктів;

- зниження якості морських рекреаційних ресурсів;

- руйнування морського берега та інтенсифікація негативних геологічних процесів, деградація прибережної смуги;

- відсутність системи інтегрованого управління природокористуванням у прибережній смузі;

- зменшення обсягів розведення цінних промислових видів риб.

З метою запобігання зростанню антропогенного тиску на довкілля Чорного (та Азовського) моря, сприяння розвитку екологічно безпечних видів діяльності в Чорноморському регіоні, збереження і відтворення біологічного різноманіття та ресурсів моря, створення сприятливих умов для проживання, оздоровлення та відпочинку населення у 1994 році була прийнята Конвенція про захист Чорного моря від забруднення, яку ратифікували причорноморські країни: Болгарія, Грузія, Росія, Румунія, Туреччина та Україна.

Для забезпечення виконання Конвенції в Україні розроблена Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, яка затверджена Законом України 22 березня 2001 року. Програма призначена для сприяння концентрацій зусиль усіх суб’єктів управління і господарювання Азово-Чорноморського регіону по розробці та реалізації заходів щодо поліпшення екологічного стану Азовського і Чорного морів. Об’єктом Програми є довкілля Азовського і Чорного морів у межах внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України та прибережної смуги.

Програмою визначено такі пріоритетні напрями вирішення основних проблем екологічного стану Азовського і Чорного морів:

- зменшення рівня забруднення морів та антропогенного навантаження на їх екосистеми;

- зниження ризику для здоров’я людини, пов’язаного із забрудненням морських вод та прибережної смуги;

- збереження та відтворення біологічного різноманіття, природних ландшафтів прибережної смуги і місць існування біологічних видів, розширення мережі державних заповідників, заказників, створення національних парків;

- збалансоване використання та відтворення морських біологічних ресурсів і розвиток аквакультурних видів діяльності, особливо цінних промислових видів риб, із забезпеченням належного державного контролю;

- запобігання руйнуванню морського берега та охорона земель у прибережній смузі морів;

- створення системи інтегрованого управління природокористуванням у межах водоохоронної зони морів, прибережній смузі морів, територіальних морських водах України;

- удосконалення системи моніторингу для оцінки впливу природних і антропогенних факторів на довкілля;

- залучення громадськості до реалізації природоохоронних заходів, підвищення рівня екологічної освіти та виховання населення;

- вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази для впровадження державної політики у сфері збереження довкілля Азовського і Чорного морів, узгодження її з вимогами чинних міжнародних договорів України.

Для поліпшення екологічного стану Чорного моря, згідно з вимогами розробленої Програми, надано комплекс таких  заходів по зменшенню обсягів забруднень:

1. Зменшення обсягів забруднень, що надходять з річковим стоком.

2. Зменшення обсягів забруднень з точкових берегових джерел.

3. зменшення обсягів забруднень з дифузних берегових джерел.

4. Зменшення обсягів забруднення з атмосфери.

5. Створення цілісної системи контролю за переміщенням небезпечних речовин морським транспортом, запобігання забрудненню вод морськими суднами.

6. Удосконалення системи поводження з побутовими та промисловими відходами, що утворюються у прибережній смузі морів.

7. Заходи, спрямовані на запобігання надзвичайним ситуаціям, удосконалення засобів ліквідації їх наслідків.

По 1 розділу заходів необхідно передбачити басейновий підхід програм, спрямованих на поліпшення екологічного стану басейнів річок Дніпра, Дністра, Дунаю, Південного Бугу та малих річок Причорномор’я.

По 2 розділу заходів необхідно:

а)  здійснити інвентаризацію скидів господарсько-побутових стічних вод у межах прибережної  смуги

б) визначення екологічно небезпечних забруднювачів, розроблення та затвердження для них заходів (планів) з метою запобігання забрудненню морських вод;

в) завершення будівництва очисних та каналізаційних споруд стічних вод для об’єктів.

По розділу 3 заходів необхідно:

 І. У прибережній смузі:

 а) встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг та винесення їх в натуру

б) будівництво мереж централізованого водопостачання та  каналізації

в) упорядкування існуючого водовідведення дощових вод з територій міст та інших населених пунктів, розташованих у прибережній смузі моря.

ІІ. На територіях портів та підприємств, розташованих у прибережній  смузі моря:

а) розроблення і поетапне здійснення заходів щодо запобігання забрудненню територій та акваторій портів і підприємств під час зберігання і перевалки вантажів, що містять хімічні та сипкі речовини;

б) розроблення і поетапне впровадження ефективних методів і технічних засобів щодо запобігання втратам вантажів, що містять хімічні та сипкі речовини, під час їх навантаження і розвантаження;

в) будівництво очисних споруд  та мереж каналізації на територіях портів для збирання і очищення дощових вод з територій портів, причалів та інших споруд – виконавці.

По розділу 4 необхідно:

а) здійснити інвентаризацію стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря в прибережній смузі та оцінку обсягів викидів забруднюючих речовин від цих джерел;

б) розробити Правила запобігання забрудненню атмосферного повітря з суден згідно з вимогами Додатку VI до Міжнародної конвенції по запобіганню забруднення з суден (МАРПОЛ 73/78);

в) розробити Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин  в атмосферне повітря з неорганізованих джерел;

г) розроблення і поетапне здійснення заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря та прибережних вод морів під час зберігання і перевалки вантажів, що містять хімічні та сипкі речовини;

д) забезпечення екологічного контролю за додержанням установлених нормативів викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел у прибережну смугу моря.

По розділу 5 необхідно:

а) розроблення на українських суднах протиаварійних заходів та планів заходів по запобіганню забруднення моря;

в) розроблення на об’єктах та спорудах, де здійснюється перевантаження та зберігання нафтопродуктів та інших хімічних речовин  планів заходів по запобіганню забруднення моря та системи контролю (відомчого та державного) за функціонуванням цих споруд;

 г) створення системи прогнозування переміщення по поверхні моря нафтових забруднень.

По розділу 6 необхідно:

а) винесення неорганізованих звалищ сміття та відходів за межі прибережної захисної смуги моря;

б) розроблення галузевих програм екологічно безпечного поводження з відходами ґрунтів, що утворюються у портовому господарстві;

в) розроблення та реалізація комплексу заходів щодо виконання Україною зобов’язань із забезпечення приймання з суден, тимчасове накопичення і складування відходів і сміття на території портів та подальшої їх утилізації та знешкодження;

 По розділу 7 необхідно:

а) підвищення рівня ефективності заходів щодо запобігання аваріям на морських спорудах, суднах та нафтових терміналах;

б) удосконалення засобів локалізації та ліквідації наслідків аварійних забруднень на морських акваторіях портів та інших користувачів цих акваторій;

в) розроблення заходів по ліквідації наслідків аварійних забруднень у межах прибережної захисної смуги моря;

г) розроблення національної програми реагування на надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, створення та оснащення морських аварійних спецпідрозділів ліквідації розливів нафти у відкритому морі;

д) створення системи оперативного моніторингу для забезпечення оперативного одержання інформації для прийняття рішень у разі виникнення надзвичайних ситуацій на морі та екологічного стану прибережний вод України;

е) введення обов’язкового страхування ризиків заподіяння екологічної шкоди, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням та використанням екологічно небезпечних речовин в морських акваторіях та їх прибережних смугах.

На жаль, вимоги Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, яка затверджена Законом України 22 березня 2001 року, виконуються не у повному обсязі. Морські порти в основному забезпечені технічними засобами по локалізації та ліквідації наслідків аварійних забруднень на своїх акваторіях., що забезпечує своєчасну ліквідацію цих розливів на внутрішніх акваторіях цих портів, про що свідчать фактичні розливи нафтопродуктів у портах.

Але у разі виникнення аварійних нафтових розливів у відкритому морі, особливо на транспортних коридорах по транспортуванню нафтопродуктів, збирання цих розлитих нафтопродуктів у межах України практично неможливо за відсутністю технічних засобів по їх локалізації та ліквідації. У разі викиду цих нафтопродуктів з боку моря на узбережжя Чорного моря, також немає спеціалізованих технічних засобів та сил по їх ліквідації та утилізації. Так що, скинуті у відкритому морі нафтопродукти, за відсутністю технічних засобів, фактично не підлягають збиранню і безпосередньо розповсюджуються у морському середовищі, що також не дає можливості розрахувати збитки, які можуть бути заподіяні навколишньому природному середовищу, та пред’являти позови українським та іноземним судновласникам.

       Вважаючи, що суспільство має право знати про  екологічні проблеми довкілля,  з якими  стикається служба,  Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря у травні 2005 року заснувала щомісячну газету “ Зелена хвиля”, яка зареєстрована в Одеській облдержадміністрації, свідство № ОД-1028 від 4 травня 2005 року,  на сторінках якої публікуються статті  фахівців, вчених науково-дослідних інститутів, діяльність яких зв’язана з морегосподарським комплексом.  Чим  більше в службі однодумців, тим результативніша робота, а це означає що більш надійно будуть захищені від забруднення море, берег, атмосферне повітря.

      У цілому  в 2005 році  у ЗМІ надано 204 інформації про діяльність Інспекції, надзвичайні ситуації. ( 72 статей у газетах, 6- у журналах, організовано  82 телепередачі та  44 на  радіо.За січень травень  надано більш 90 інформацій у ЗМІ.  Щоквартально у газеті в рубриці “В Зеркале статистики”  щоквартально подається статистична інформація

 про результаті діяльності Інспекції.

 

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.