Янв 14 2001

ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ В КОНТЕКСТІ ПОПЕРЕДНЬОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Опубликовано в 02:51 в категории Экология города

ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ В КОНТЕКСТІ ПОПЕРЕДНЬОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В.О. Крамарець*, М.І. Коханець

  • , М.Я. Музика
  • *, Е.М. Рогатньова*

    *Український державний лісотехнічний університет, м. Львів

  • НПП “Сколівські Бескиди”, м. Сколе, Львівської обл.

  • *ПЗ “Медобори”, смт. Гримайлів,

    Гусятинського р-ну, Тернопільської обл.

    Об’єкти природо-заповідного фонду в Україні часто створюються на територіях, суттєво змінених попередньою господарською діяльністю. Лісові заповідники, національні парки та інші природо-заповідні об’єкти, створені на землях держлісфонду, тривалий час знаходилися під впливом попередньої лісогосподарської діяльності, у зв’язку з цим вони істотно модифіковані та, переважно, збіднені за флористичними і фауністичними показниками (наприклад заповідники “Розточчя”, “Медобори”, національні парки “Шацький”, “Сколівські Бескиди” та ін.).

    Лісогосподарська діяльність передбачає формування високопродуктивних насаджень з метою отримання лісопродукції. Одночасно ставиться завдання збереження корисних функцій лісових насаджень - кліматорегулюючих, водоохоронних, грунтозахисних, санітарно-гігієнічних, рекреаційних та ін. При зміні статусу лісових насаджень з експлуатаційних на заповідні (природні заповідники, національні парки, заказники та ін.) пріорітети діяльності змінюються в сторону першочергового забезпечення природоохоронних функцій. Всі інші, в т.ч. лісосировинні, набувають другорядного значення. Для інтенсифікації лісовирощування свого часу створювалися лісові культури та плантації з переважанням інтродукованих порід. Часто у склад таких штучно створених фітоценозів дерева-інтродуценти вводилися без врахування едафічних умов ділянки або застосовувався посадковий матеріал з популяцій, котрі не дають добрих результатів в даних конкретних умовах та розвиваються гірше в порівнянні із місцевими популяціями. Зокрема на території ПЗ “Медобори” на час

    створення заповідника значні площі займали штучно створені на багатих грунтах насадження з перевагою в складі ялини звичайної, сосни звичайної та чорної, дуба червоного та деяких інших порід. В умовах НПП “Сколівські Бескиди” значна площа (8822 га) зайнята чистими ялиновими насадженнями, в тому числі створеними штучно в 20-30-х роках ХХ ст. із насіння, заготовленого в Альпах. Стан подібних насаджень досить швидко погіршується. На території заповідника “Медобори” похідні хвойні насадження інтенсивно пошкоджуються кореневими та стовбуровими гнилями та з віку 40-50 років всихають і вимагають проведення санітаних рубок [4]. З часом хвойні породи на таких ділянках повністю випадають. В лісових фітоценозах заповідних територій в ході попередніх лісогосподарських заходів сформувалися стійкі в часі вторинні (похідні) рослинні угрупування, які підтримуються систематичним проведенням лісогосподарських заходів, зокрема рубок догляду. Питання ренатуралізації лісових об’єктів без впливу людини дуже тривалий процес. Тому виникає необхідність поєднання пасивного спостереження та активного втручання на певному етапі від господарської діяльності до абсолютної заповідності [1, 5, 6].

    Заповідники та національні парки відіграють провідну роль в збереженні біологічного різноманіття. Передбачається, що ці об’єкти повинні створюватися на найбільш збережених, особливо цінних та репрезентативних ділянках та охоплювати переважну більшість екосистем. На границі біотопів формується різноманітні екологічні умови, що в свою чергу визначає значну видову різноманітність рослин та тварин [2]. Разом з тим, найбільша різноманітність видів спостерігається на тих об’єктах природо-заповідного фонду, територія яких в більшій мірі зазнала антропогенного впливу [3]. Саме тут спостерігається найбільша різноманітність біотопів, яка супроводжується вищою ентропією видів.

    На час створення ПЗ “Медобори” 91.8% його території складали покриті лісом землі. Серед них 43.9% займали молодняки, 37.5% - середньовікові насадження. Стиглі та перестіні насадження складали всього 6.3% покритих лісом земель. При цьому 27.1% лісових насаджень займали деревостани, які не відповідали умовам місцезростань. Незважаючи на інтенсивне ведення попередньої лісогосподарської діяльності, в результаті різноманіття біотопів на території заповідника збереглося ряд рідкісних видів рослин та тварин. Ділянки степової, лучно-степової та наскельно-степової рослинності вкраплені серед лісових масивів, експлуатувалися з помірним навантаженням. Це створило умови для виживання волино-подільських ендемічних та погранично-ареальних видів. Навіть при інтенсивному лісогосподарському використанні в трав’яному ярусі лісових фітоценозів збереглися рідкісні трав’янисті рослини. Всього на території заповідника виявлено 29 видів трав, занесених до Червоної книги України.

    НПП “Сколівські Бескиди” також створений на основі експлуатаційних лісів. За даними обліку лісового фонду на 1.01. 2000 р. 88% території парку складала покрита лісом площа, в тому числі - 37% лісові культури. Біля 5% складють незімкнуті лісові культури. Разом з тим, за далеко не повними попередніми дослідженнями, тут зустрічається біля 50 видів рослин занесених до Червоної книги України.

    Таким чином, попередня лісогосподарська діяльність є визначальним фактором для диференціації режиму природо-заповідного об’єкту та обгрунтування біжучих природоохоронних заходів. Загалом, проблема потребує широких спеціальних досліджень та розробки рекомендацій, диференційованих за типами природо-заповідних об’єктів.

    Література

    1. Бондаренко В.Д. Концепція регульованої заповідності та питання розвитку заповідника “Медобори”. - Проблеми становлення та функціонування новостворених заповідників. Матер. наук.-практ. конф. 12-15.06.1995 р. - Гримайлів, 1995. - С. 7-10.

    2. Бондаренко В.Д., Фурдичко О.І. Узлісся: екологія, функції та формування. - Львів: Астериск, 1993. - 64 с.

    3. Борозенець В.О., Форощук В.П. Стратегія розвитку природно-заповідного фонду: від природоохоронної території до утворення ноосфери. - Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть (сучасний стан, проблеми і стратегія розвитку). - Канів, 1999. - С. 3-6.

    4. Крамарець В.О., Музика М.Я., Кришталович М.В., Левко Д.І. Лісопатологічний моніторинг стану насаджень заповідника “Медобори”. - Роль охоронюваних природних територiй у збереженні бiорiзноманiття: Матер. наук. конф., прис. 75-рiччю Канiвського природного заповідника (Канiв 8-10.09. 1998 р.).- Канiв, 1998.- с.81-83.

    5. Музика М.Я. Попередня лісогосподарська діяльність як підстава для диференціації прородоохоронного режиму заповідника. - Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку. Матер. міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 30-річчю Карпатського біосферного заповідника 13-15.10.1998 р. Том 2. - Рахів, 1998. - С. 111-113.

    6. Онищенко В.А. Созологічний пріоритет як основа режиму природно-заповідних територій. - Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть (сучасний стан, проблеми і стратегія розвитку). - Канів, 1999. - С. 17-20.

  • Нет пока ответов

    Комментарии закрыты.