Янв 13 2001

Ознаки інженерно – геологічного районування м.Одеси

Опубликовано в 22:44 в категории Экология города

Ознаки інженерно – геологічного районування м.Одеси

Ю.Є. Шпаковський

Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова

Зміна гідрогеологічних умов приводить до активізації зсувних процесів у прибровочній частині плато м. Одеси, а також до зміни типів зсувів (блокові зсуви можуть перейти у зсуви-потоки) та їх морфометричних параметрів. Останні можуть бути використані для діагностики природно-техногенних умов розвитку зсувів та в якості класифікаційної ознаки.

В геологічному відношенні територія м. Одеси складається з меотичних, понтичних та четвертичних порід.

Прошари міоцена створені меотичними дрібноводними узбережно-морськими відкладеннями – глинами с прошарками дрібнозернистого глинистого піску. Ці відклади залягають на глибинах 43.0-17.0 м. і в зсувних схилах, долинах лиманів та балок виходять на денну поверхню.В прошарках піску не спостерігається якоїсь послідовністі. На деяких ділянках : “Зелена гірка”, “Фонтанка”,) в розрізі зустрічаються глини, в деяких ( штольня №2, 13-станція Великого Фонтану ) велику роль відіграють піщані відкладення у вигляді лінз з напірними водами N1p.

Дослідженнями положення крівлі понтичних відкладень на ділянці від Куяльницького до Березанського лиманів встановлено, що на західних схилах лиманів вона залегає вище, ніж на східних. Зі сходу на захід довжина понтичних вапняків змінюється від 17 до 5-6 м. Для даної ділянки узбережжя характерне падіння шару вапняку в південно-західному та південному напрямках (дані Причорноморської комплексної геолого-розвідувальної експедиції, інституту “Укрпівденгіпрокомунбуд”, проблемної лабораторії Інженерної геології Одеського державного університету) з виникненням ряда незначних антиклінальних складок у балках та лиманах. В південно-східних напрямах довжина змінюється від 14 до 4-6м., а у південному майже не змінюється. Вапняки виходять на денну поверхню та бронюють схил і зменшують процес абразії.

Г.І.Молявко в розрізі понтичних вапняків виявив дві фаціі- мілко-водноморську та узбережну. Морська представлена вапняками, глинами та алевритами, а узбережна-пісками. Вапняки не однорідні по шару: верхня та нижня частини, як правило, перекристалізовані, середня складена вапняком-черепашняком (“пильний” камінь) пористим тріщінуватим, містами з прошарами глин та пісків. Глини зеленувато-сірі, щільні з тонкими прошарами пісків. (Центр міста і селище Таірово).

Вапняки розбиті системою субмеридіонального і субширотного напряму. Особливо ці тріщини помітні у вапняках, напрям тріщин - південь-схід 160º. Між балками кількість тріщин зменшується, вони стають тонкими. На ділянці дренажної галереї, від 8-й станції Великого Фонтану (штольня 6) до Аркадії, на протязі перших 660 метрів тріщини розтошовані на відстані 100м. Ближче до Аркадійской балки кількість тріщин збільшується і змінюється їх характер: на ділянці протягом 200м. зустрічаються 15 тріщин, котрі співпадають з напрямком узбережжя (зсувні деформації.).

Середній та верхній пліоцен складається з відкладень куяльницького ярусу і червоно-бурих глин. (Пересип і селище Котовського.). Куяльницький ярус виявив І.Ф.Синцов у 1875р. в районі м.Одеси. В південно - західному районі куяльницькі відкладення представлені голубувато - сірими глинами на відмітках від +20 до минус 50м. У напрямку північного-заходу до долини Хаджибейського та Сичавського лиманів (розрізи в районі сіл Фонтанка та Рибаківка), в районі Куяльницького лиману відкладення цього ярусу, залягають на розмитій поверхні меотичних, а нерідко - понтичних порід, перекриваються четвертичними суглинками та червоно-бурими глинами. Товща куяльницьких порід літологічно неоднорідна. Червоно-бурі глини залягають на розмитій поверхні вапняків та являють собою континентальні осадки потужністю до 5м.

Зустрічаються вони нескрізь, як правило розмиті в районах великих балок та ярів. В цих містах спостерігаються так звані “вікна”, де четвертичні лесовидні суглинки залягають на понтичних вапняках. За гранулометричним складом червоно - бурі глини поділяються на декілько різновидів: важкий суглинок, пісні та жирні глини. В товщі цих глин іноді зустрічається гіпс у вигляді кристалів та друз. Водороздільні верхньопліоценові породи представлені з червоно-бурими глинами. За фізико – механічними властивостями – це глини, від червоно-бурого до жовтувато-бурого кольру. Глини щільні, в\’язкі, пластичні, частіше всьго карбонатизовані, грудкуватої текстури з друзами і кристалами гіпсу. Залягають червоно-бурі глини на відкладах понтичного або куяльницького ярусу. Як і понтичні, ці відкладення мають загальне падіння на південь-схід.

Крім того відзначається падіння червоно-бурих глин на південь. Потужність глин коливається від 2 до 18м, вона зростає в напрямку до водорозділу.

Згідно інженерно-геологічнх умов м.Одесу доцільно поділити на три райони (див.табл.1.)

Таблиця 1.

Регіон за тектонічними ознаками

Області за гео-морфологічни-ми ознаками.

Райони за гео-логічною будовою.

Інженерно-геологічні процеси.

Північне крило причорноморської фанеро-зойської западини.

I-1.Лесова рівнина на понтичному фундаменті.

I-1-а.У розрізі присутні червоно-бурі глини.

Підтоплення, зсуви, підземні пустоти (карст та катакомби, просадочність підвищення балу землетрусів (1.0-1.5. бали)

I-1-б. У розрізі відсутні червоно-бурі глини.

Те ж саме, додатково-перетікання підземних вод четвертичного горизонту в понтичні вапняки

I-2.Лесова рівнина на відкладах куяльницької тераси.

I-2а. У розрізі відсутній шар вапняку.

Підтоплення, просадочність, зсуви, землетруси, інтенсивністю до 4 балів з підвищенням на 1.0-1.5 бали.

I-3.Пересипи, долини лиманів.

I-3-а. Відклади пересипу на неогеновій основі.

Підтоплення, затоплення, пливуни, суфозія, осадки споруд, землетруси інтенсивністю до 5 балів

I-3-б. Відклади долин лиманів на гетерогенній основі.

Осадки споруд, пливуни, суфозія, землетруси до 5 балів.

- в розрізі присутні червоно-бурі глини (центральна частина міста).

- в розрізі присутні меотичні, куяльницькі відкладення, червоно-бурі глини ( селище Котовського).

- в розрізі присутні меотичні, четвертичні, аллювіальні, морські та лиманні відкладення ( район Пересипу ).

У кожному районі міста Одеси виявлені інженерно-геологічні процеси:

- Район І-1-а – підтоплення (просадочність); зсуви; катакомби; карст;

- землетруси – інтенсивністю до 4 балів.

- Район І-1-б розмита червоно-бура глина; зсуви; перетікання підземних вод четвертичного горизонту в понтичні вапняки; катакомби; карст.

Література

1. Прогноз стійкості зсувних схилів на ділянці третьої черги будівництва протизсувних споруд у м. Одеси. І.П. Зелінський, Є. А. Черкез. // Зб. “Геологія узбережжя і дна Чорного та Азовського морів у межах УРСР. Вид-во КГУ, Київ, 1974, с 77-82.

2. Моделювання зсувних схилів на різних стадіях їх досліджень. // “Знання” УРСР, К., 1974, с 14-15.

3. Інженерно-геологічні умови північно-західного узбережжя Чорного моря / І.П. Зелінський, Є.А.Черкез, Л.М. Шатохіна, Б.А. Корженевький, та ін. – К., Вид-во АН УССР. Ін-т геологічних наук. 1989 – с.50.

4. Zelinsky I.P., Guzenko A.V., Gherkez E.A., Bibik O.L., Model Test of Strained State and Sbility of Landslide slopes // Procecdings the III International Congress IAEG, Madrid, 1978. – V.1. – P. 316-318.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.