Янв 11 2001

ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ГЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА В РАЙОНІ ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКОЇ АЕС

Опубликовано в 22:28 в категории Экология города

ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ГЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА В РАЙОНІ ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКОЇ АЕС

В.Г. Тюреміна, Г.А. Шварц

Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство “Причорномор ДРГП”, м. Одеса

Південно-Українська АЕС знаходиться у Арбузинському районі Миколаївської області біля м.Південноукраїнка, на лівому березі р.П.Буг.

Санітарна (30-ти кілометрова) зона АЕС розташована на зчленуванні двох великих геоструктурних елементів: Українського кристалічного масиву та Причорноморської западини.

У геологічній будові району беруть участь інтрузивні та метаморфічні породи докембрію, що складають жорсткий кристалічний фундамент, та осадкові відклади платформного чохла. У межах цієї площі підземні води містяться у четвертинних, неогенових, палеогенових відкладах, у тріщинних зонах докембрійських кристалічних порід.

В складі атомної станції працюють три енергоблоки з реакторами ВВЕР-1000, із терміном введення в експлуатацію: блок №1 - грудень 1982р, блок №2 - січень 1985р., блок №3 - вересень 1989р.

В процесі експлуатації атомної станції основним джерелом забруднення повітряного басейну, та відповідно, грунтів, поверхневих вод, донних відкладів є викиди з вентиляційних труб (після проходження системи очищення) радіоактивних газів і аерозолей. Переважаючими забрудню-ючими компонентами повітряних викидів є: цезій - 137 (період напіврозпаду т/2 - 30 років), стронцій - 90 (т/2 - 29,1 роки), цезій 134 (т/2 – 2роки), кобальт - 60 (т/2 - 12,4 року), тритій (т/2 – 12,4 року).

Іншим джерелом впливу АЕС на ГС є пруд-охолоджувач (Ташликське водосховище), води якого використовуються у зворотньому циклі охолоджування реактора. Водосховище створене у природній низині, яка відгороджена бетонною греблею. Заповнення пруду відбувається з р.П.Буг. Площа дзеркала водосховища складає 8 км2.

Постійний вплив пруду на ГС полягає, перш за усе, у підпорі підземних вод і, як наслідок, поповнення їх ресурсів та зміни хімічного стану, температурного та гідрогеологічного режиму. Відмічається розвиток процесів підпотленя на окремих ділянках поблизу водосховища і у деяких населених пунктах (південна частина с.м.т. Арбузинка). Середня температура води у пруді складає 25оС, літні місяці до 30-35оС. Така висока температура техногенних вод у порівнянні з природними, підсилює та активізує фільтраційні процеси, які приводять до забруднення підземних вод, більш за все тритієм.

З даних біотестування вода пруда-охолоджувача є токсичною, гостро впливає на біотести (дафнії і інфузорії). Вода позбувається токсичності при 16-тикратному розведенні, що свідчить про невідповідність води Ташликського водосховища вимогам «Правил охорони поверхневих вод від забруднення, 1991 р.» Поблизу від водосховища формується техногенне теплове поле. Інтенсивне випаровування вод пруду приводить до формування на прилеглій території свого мікроклімату. З ціллю зниження мінералізації води періодично проводиться «продувка» пруда-охолоджувача. Забруднені води пруду скидаються у р.П.Буг, де відбувається забруднення донних відкладів, поверхневих і підземних вод, особливо інтенсивно у районі м.Вознесенська - початковому відрізку шляху.

Третє джерело впливу АЕС на оточуюче середовище - очисні споруди, які функціонують з 1979р. та розташовані у 9 км від проммайданчика до північного сходу. До очисних споруд надходять стічні води м.Южноукраїнська та скидові води з проммайданчику. Очисні води до вересня 1992р. скидалися у р.Арбузинка, в останні роки їх скидають у пруд-охолоджувач з ціллю повторного їх використання. Вони вміщують високі концентрації радіонуклідів, які привели до забруднення донних відкладів та поверхневих вод річок Арбузинка і Мертвовод, перш за усе, тритієм та цезієм - 137.

При оцінці радіоактивного забруднення компонентів геологічного середовища виникають труднощі відокремлення впливу Чорнобильського «південного сліду» та безпосередньо оперативного впливу ПУАЕС. Об’єктивним показником останнього можуть бути фіксовані в грунті, рослинності, поверхневих водах короткоживучі штучні радіонукліди. Стабільне прогресуюче забруднення порівняно з довгоживучими радіонуклідами (цезій – 137, 134, стронцій – 90 визначають також Чорнобильскій внесок) може бути достовірно зафіксоване тільки моніторингом постійної низки опорних точок, або при явному тяжінні контрастноаномального забруднення до ПУАС.

Серед аномалій (вище за 0,5 Ки/км2) найбільш інтенсивні та великі – Булацелівська та Доманівська, крім того, визначено ряд дрібних аномалій у південній частині.

Булацелівська аномалія розташована на схилах долини р.Корабельної з максимальним забрудненням у районі села Булацеліве. Загальна площа аномалії у межах ізолінії 0,3 Ки/км2 складає 20 км2. Основний ореол з густотою забруднення більш 0,5 Ки/км2 розташовано на правому схилі долини, площа його складає 2,5 км2. Максимальні значення густоти забруднення складають 1,46-1,65 Ки/км2.

Доманівська аномалія розташована у міжріччі Бакшала-Черталка займає центральну частину Доманівського району та на заході частину Одеської області. Загальна площа аномалії у межах ізоляції 0,3 Ки/км2 складає біля 250 км2. Аномалія характеризується рядовими значеннями густоти забруднення 0,4-0,5 Ки/км2, сягає на окремих ділянках 0,8-1,1Ки/км2.

Аномалії на схилах долини р. Мертвовод у районі сіл Таборове та Трикрати з густотою забруднення 0,3-0,8 Ки/км2 пов’язані з масивами зрошувальних земель, вода на які надходить з р. Мертвовода, яка забруднена штучними радіонуклідами. Не виключена можливість створення цих аномалій за рахунок постійного, хоча і в невеликих дозах, поступлення цезію – 137 разом із зрошувальними водами.

На останній території густота забруднення складає у цілому 0,1-0,3 Ки/км2 з окремими точечними аномаліями 0,3-0,5 Ки/км2.

Точки з максимальними концентраціями стронцію-90 локалізуються тільки на профілях, які збігаються з переважними напрямками вітру в районі ПУАЕС. Найбільш високий вміст стронцію-90 зосереджено на профілях східного напрямку. На фоні переважної густоти забруднення 0,02-0,07 Ки/км2 відмічаються точечні значення 0,1-0,91 Ки/км2. По профілю північно-східного напрямку зустрінуті локальні аномалії з вмістом 0,18-0,41 Ки/км2.

З виконаної мережі спостережень важко скласти реальну картину забруднення грунтів стронціем-90. Але чітка пристосованість максимальних концентрацій до переважних напрямків переміщень атмосферних мас, дозволяє передбачити зв’язок з діяльністю ПУАЕС.

У межах 30 км зони ПУАЕС проведено дворазовий цикл випробовування донних відкладів. Вміст радіонуклідів практично по усім точкам випробовування знаходяться на рівні 20-70 пКи/кг для цезію-134, 370-1148 пКи/кг - цезію-137, 13-86 пКи/кг – кобальту-60 та 14-72 пКи/кг – марганцю-54. Виняток складають донні відклади річок Арбузинка та Мертвовод на ділянці між очисними спорудами та річкою П.Буг. Максимальні концентрації встановлені безпосередньо у мулах очисних споруд. Їх значення у 1992 році склали: 15330 пКи/кг для цезію-134, 40960 пКи/кг - цезію-137, 8560 пКи/кг – кобальту-60 ,4600 пКи/кг – марганцю-54, 776,4 та 122,7 пКи/кг відповідно кобальт-58 та свинець-124 при повній відсутності останніх у інших точках випробування.

Випробування проведене в 1993 році, показало більш низькі концентрації радіонуклідів у техногенних ілах району очисних споруд. Так, вміст цезію-137 складає780-6410 пКи/кг, цезій-134 – не встановлено, кобальт-60 присутній у кількості 270-3730 пКи/кг.

Радіонуклідний склад донних відкладів р. Мертвовод практично відповідає фондовим значенням за винятком цезію-137 та цезію-134, концентрація яких склала у 1992р. відповідно 3510 і 251 пКи/кг.

Найважливішими, з позиції можливого впливу об’єктів енергетики, є підсумки випробування підземних та поверхневих вод. Найдостовірнішим є тритієве забруднення площі (тритій – надважкий водень з Т/2-12,4 року). При фонових вмістах 20-50 тритієвих одиниць (ТО), у Ташликському пруді-охолоджувачі у 1994 році концентрація тритію склала 1600-1800 ТО. Самий високий вміст тритію 7690-12100 ТО зафіксовано у пруді-охолоджувачі, і відмічено практично по усьому шляху руху стоків у системі річок Арбузинки-Мертвовод.

Вміст тритію у воді інфільтраційного водозабору м. Вознесенськ склало 90 ТО, водозабору “Марьїна Роща” – 200 ТО. Такі концентрації тритію у два і більше разів вище, ніж були зафіксовані у 1991р. та перевищують його вміст у р. П. Буг. Максимальні концентрації тритію у 130-250 ТО встановлені у водах палеогенових відкладів, в усіх експлуатаційних свердловинах.

Тритій є основним показником забруднення підземних вод, яке відбувається шляхом інфільтрації через породи зони аерації, або за рахунок фільтрації з поверхневих водотоків на ділянках поповнення водоносного горизонту поверхневими водами. Хоча процес інфільтрації є надто довгим, але високі міграційні особливості тритію та сприятливий для інфільтрації склад порід, привели до різкого збільшення концентрації його у алювіальних та палеогенових горизонтах, також у тріщенних водах кристалічного фундаменту.

Збільшення вмісту тритію до 450 ТО у підземних водах палеогенових відкладів та кристалічних порід докембрію у міжріччі П. Буг-Ташлик викликана впливом пруда-охолоджувача. Високий гідравлічний взаємозв’язок поверхневих вод Ташликського водосховища та цих горизонтів сприяє безперешкодному проникненню тритію у підземні води. Радіоактивне забруднення останніх знаходиться у прямій залежності від рівня забруднення води у пруді-охолоджувачі.

Про взаємозв’язок вод Ташликського водосховища з підземними водоносними горизонтами свідчить і положення його відносно палеодепресії верхнього еоцену та апту. Так, Велика Арбузинська палеодолина у двох місцях проходить під дном пруда-охолоджувача, при цьому у північній частині пруда глибина до песчаних відкладів палеогену складає усього 2-5 м, а у середній частині водосховища до 20 м. Палеодепресія має субширотне простягання під північною окраїною с. Константинівка.

Підвищений вміст цезію-137 та цезію-134 у поверхневих водотоках, водосховищах та у донних пробах, мають чітку пристосованість до двох систем: Ташликський пруд-охолоджувач – р. П.Буг та очисні споруди (с. Новоселівка) – р. Арбузинка – р. Мертвовод. Найбільш високі концентрації цезію-137 – 2,48 пКи/кг та цезію-134 – 0,224 пКи/кг відмічаються у поверхневих водах р. Мертвовод у районі м. Вознесенськ.

У системі Ташликський пруд – р. П. Буг вміст цезію-137 у пруді-охолоджувачі 1,06 пКи/дм3, цезію-134 – 0,124 пКи/дм3, нижче по течії у с. Бугське: цезію-137- 1,02 пКи/дм3 та цезію-134 – 0,12 пКи/дм3. Такі концентрації радіонуклідів фіксуються на фоні вмісту цезію-137 від 0,1 до 0,6 пКи/дм3 при відсутності цезію-134.

У алювіальних водах в районі м. Вознесенськ вміст цезію-137 коливається у широкому інтервалі значень від 0,143 пКи/дм3 у воді інфільтраційного водозабору до 0,796 пКи/дм3 у воді в районі с. Бугське. У воді водозабору залізної дороги концентрація цезію-134 складає 0,169пКи/дм3.

Висновки:

– У районі ПУАЕС відмічається сполучення природно підвищеної радіоактивності кристалічних пород докембрію і континентальних відкладів нижньої крейди і палеогену, а також – підземних вод з цих відкладів.

– Забруднення донних відкладів, поверхневих та підземних вод техногенними радіонуклідами визвано діяльністю ПУАЕС і “південним слідом” Чорнобиля.

– У 30 км зоні ПУАЕС з метою зменшення негативного впливу на оточуюче середовище необхідно зупинити скидання забруднених радіонуклідами вод у систему річок Арбузинка-Мертвовод, а також стічних вод пруда-охолоджувача у р. П. Буг

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.