Янв 15 2001

ГЕОГАФІЧНІ АСПЕКТИ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

Опубликовано в 18:42 в категории Экология города

ГЕОГАФІЧНІ АСПЕКТИ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

УРБАНІЗАЦІЇ НА ОДЕЩИНІ

С.Б. Куделіна, В.Є. Менцель, О.А. Мірошніченко,

К.В. Уголік, В.В.Яворська

Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова. м. Одеса

В сучасний стан урбанізація стала потужним процесом, який чинить різносторонній вплив на життя людини. Багато авторів говорить про соціальні, економічні, демографічні, медико-гігієнічні та екологічні наслідки цього процесу.

У взаємодії природи та суспільства все більш важливу роль відіграє процес урбанізації. Ріст та розвиток міст, поширення міського образу життя оказує різнобічний вплив на стан природного середовища.

Урбанізація є одним з основних факторів зміни природного середовища, звеличення потреб суспільства в території, природних ресурсах та продуктах харчування. Тому міста та урбанізовані території являють собою арену взаємодії населення та природного середовища, ареалами найбільш сильно зміненої природи, де проблеми її збереження та покращення найбільш актуальними.

Серед багатьох аспектів урбанізації які здобувають особисте та безпосередне значення для економічної географії, їх і належить в першу чергу вивчати з географічної точки зору. Серед важливих аспектів урбанізації слід назвати : 1) Зміни демографічних характеристик. 2) Перехід частки земель з категорії сільськогосподарського використання в категорію “міських” - селищних, промислових та інш. 30 Зміни екологічних умов в межах міських ареалів та поблизу від них (це пов`язано зі специфікою “обміну речовин” між суспільством та природним середовищем в міських очагах). 4)Концентрація в містах промислового виробництва. 5)Суттєві зміни в структурі самих міських утворень, переростання міст в агломерації.[3].

Зміни демографічних характеристик означають насам перед ріст частки населення, сконцентрованого в містах. В динамікі чисельності мі-

ського населення Одещини спостерігаються досить значні відмінності. Процеси урбанізації, які викликали значне збільшення індустріального населення за рахунок аграрного, сприяли випереджаючому зростанню саме міського населення у порівнянні з сільським. Чисельність міського населення зросла за 40 річний період (1959-1999) на 708 тис.чол, або на 73,9%. За цей же період кількість мешканців сільської місцевості зменшилась на 217,4тис.чол, або на 20,1%.(табл.1). Одночасно частка міського населення зростала якщо в 1959р. міське населення складало 46,9% то вже у 1990 році – 66,2%. Після 1990 року частка міського населення почала зменшуватись, та в 1999 році становила 65,8%, що пояснюється новими якісними тенденціями в динаміці населення Одещини(табл.2). Чисельність загального та міського населення зменшилась головним чином за рахунок погіршення соціально-демографічної ситуації, що призвело до природного убуття населення. Але загальний показник урбанізації досить високий 65,8%, по Україні цей показник становить(67,9%).

Таблиця 1. Динаміка чисельності населення Одеської області (тис.чол.)

Чисельність населення

1959

1970

1979

1989

1990

1997

1999

Загальне населення

2038,0

2389,0

2544,0

2642,0

2635,3

2566,8

2528,6

Міське

957,0

1335,0

1588,0

1745,0

1746,0

1688,9

1665,0

Сільське

1081,0

1054,0

956,0

897,0

892,0

877,9

863,6

Таблиця 2. Частка міського населення Одеської області (%).

Частка населення

1959

1970

1979

1989

1990

1997

1999

Загальне населення

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

Міське

46,9

55,9

62,4

66,1

66,2

65,8

65,8

сільське

53,1

44,1

37,6

33,9

33,8

34,2

34,2

 

Швидкі темпи росту міського населення пояснюються перерозподілом населення між сільською місцевістю та містами, тобто міграцією сільського населення в міста. Ріст числа(і, відповідно, частки) мешканців міст Одещини відбувається за рахунок природного приросту населення, механічного приросту, виникнення нових міст, перетворення сільських поселень в міські.

Для вивчання впливу урбанізації на стан природного середовища важливе значення мають слідуючи особливості розвитку сітки сільських поселень: перерозподіл населення між містами різних рівнів, тобто посилення ролі великих міст, виникнення нових міст, ріст тенденцій інтеграції форм розселення.

Ріст чисельності міського населення супроводжується посиленням концентрації його в крупніших містах, містах-мільонерах. На території Одещини таким містом є Одеса, де мешкає 61,3% міського населення області.

Зміни в чисельності міського населення відбулися на сітці поселень, динаміці міських поселень. На території Одещини в 1959 році налічувалося 39 міських поселень, а в 1999 році – вже 52. Це говорить про те, що в області продовжується формування міської мережі. Так тут тільки в 1990 році налічувалося 17 міст та 33 селища міського типу, в 1997 році міст було 18 ( за рахунок переміщення СМТ Южне в ранг міст), а у 1999 році міст вже було 19 ( за рахунок переміщення СМТ Теплодар в ранг міст) та селищ міського типу 33 (разом з Раухівкою).

Тенденція територіальної концентрації населення в міських поселеннях, а насамперед в великих містах, супроводжується розширенням площ, зайнятих поселеннями. Функціонування господарських комплексів міст вимагає розвиток транспорту, різноманітних видів зв`язку. Розвиток виробничої діяльності супроводжується посиленням впливу на природне середовище.

Формування міських агломерацій – скупчень міських поселень, які об`єднані складними зв`язками є важливою особливістю урбанізації на території Одещини.

Міська мережа Одеської області характеризується нерівномірним розподілом міст і селищ міського типу. В приморській смузі Одещини формується велика Одеська агломерація, де сконцентровано 20 міських поселень (40%) від загальної їх кількості, в яких мешкає 1350 тис.чол, або 78% всього міського населення області. Одеська міська агломерація відноситься до типу великих, моноцентричних (з одним центром, ядром), слаборозвинутих (в її зовнішній зоні проживає менше 20% міського населення агломерації).

Приморське економіко-географічне положення її ядра – м.Одеси, зумовило загальну асиметричну конфігурацію агломерації, її витянутість вздовж морського узбережжя. Одеська агломерація формується на основі розвитку портово-промислової діяльності основних своїх складових центрів – Одеси, Іллічівська, Южного,Білгород-Бністровського[2].

Агломерації – це ареали дуже зміненої природи. В їх межах відбувається активнне втручання в природу, яке призводить до виникнення таких природних процесів, які погіршують оточення міст.

Раціональне використання території агломерації включає збалансоване сполучення забудованих та відкритих територій, огородження дільниць, які найбільш цінні в природному відношенні, від втручання містоутворюючих об`єктів, забезпечення контакту міст з природним оточенням, організацією містких та добре доступних зон відпочинку.

Територіальний аспект урбанізації – це перехід сільських земель в категорію міських, захват зростаючим містом прилеглих земель, пристосування їх під забудову, тобто розширення міської мережі. Наслідком цього захвату є погіршення екологічної ситуації. Будь яке місто – це територія з цілком перетвореним природним середовищем, яке оточене ареалом забруднення. Навантаження на природне середовище – це наслідок скупчення в містах населення та виробництва. Якщо міста територіально близькі, як це буває в міських агломераціях, то ареали забруднень можуть зливатися. Таким чином особливо неблагоприємна екологічна ситуація відслідковується в агломераціях. Стосовно Одещини можна сказати, що найгірша екологічна ситуація склалася в Одеській агломерації, де розміщуються забруднені та надзвичайно забруднені території, для яких характерні напружені та погіршені умови проживання населення.

Суттєвою рисою змін екологічної ситуації в містах є скупчення в них виробництва, різноманітних ресурсів (сировина, паливо, будівельні матеріали, і т.інше). Так на території Одеської області розміщено біля 5000 підприємств, які забруднюють середовище , а в Одеській агломерації 250 підприємств. Тому по багатьом показникам техногенного навантаження міське середовище та рівню забруднення повітря і води Одеса знаходиться в одному ряду з промисловими агломераціями Донбаса та Придніпров`я .

Таким чином зміни природного середовища проходять не тільки в містах, а також за їх межами – в районах, які очолюють міста. Скупчення сітки міст, ускладнення форм розселення розширення територій, які охоплюють міста – все це змінює природне середовище на величезній території, призводить до скорочення пространств, де слабо змінена природа.

Вплив урбанізації на природу Одещини дуже сильний та багатоаспектний. Негативних змін зазнають всі природні компоненти.

Атмосферне повітря Одещини забруднюють викиди близько 500 промислових підприємств, також автотранспорт та підприємства паливно-енергетичного комплексу. Тільки в Одесі функціонують біля 700 котельних опалювальних установок, понад 30 підприємств міста мають ливарні цехи та ділянки, в викидах яких вміщуються найбільш токсичні забруднення. Швидкість накопичення шкідливих речовин в повітрі сучасних міст Одещини, в тому числі в Одесі в ряді випадків набагато перевищує можливості самоочищення повітря області, не дивлячись на їх локальний характер, в сучасний час досягли таких розмірів, що можуть порушити екологічну рівновагу в масштабах цілого регіону.

Поверхневі води Одещини не задовольняють потреби господарства населення і за їх кількістю і, особливо, за якістю. Практично всі поверхневі джерела водопостачання населення не відповідають санітарним нормам.

На Одещині поширені активні фізико-географічні процеси, що погіршують інженерно-геологічні умови території, серед яких підтоплення, просади, зсуви, абразія (руйнування) берегів, карст. Практично в усіх міських поселеннях грунтові води залягають на критичних глибинах, менше 2м від поверхні. Такі підтоплення зумовлені значними комунікаціями, нерегламентованими скидами стічних вод, порушенням природного дренажу.

В межах м.Одеси поширені підземні пустоти, пов`язані з природним карстом, а більшою мірою – з катакомбами, що являють собою підземні штольні, з яких вибирався вапняк-ракушняк, для будівництва.

Інтенсивне забруднення земель в Одеській агломерації пов`язане з складуванням у приміській зоні побутових та промислових відходів, із захороненнями та недосконалим зберіганням особливо небезпечних відходів.

Серйозну занепокоєність викликає функціонування економічно небезпечних підприємств та виробництв в міських поселеннях Одещини.

На підставі всього вищезазначеного можемо зробити висновок, що об`єми природоохоронних робіт, які проводяться в міських поселеннях недостатні не тільки для покращення стану природного середовища, але і для його стабілізації.

Важливість вивчання урбанізації як процесу, який змінює природне середовище під впливом розвитку міських форм життя, полягає у знаходженні шляхів управління урбанізацією, та регулювання її впливу на стан природного середовища.

Для збереження екологічної рівноваги на території Одещини треба реалізовувати слідуючи принципи:

– формування екологічного збалансованого природного каркасу розселення на основі раціонального територіального розподілення та розвитку зон екологічної рівноваги.

– раціонального господарського зонування території, яке б забезпечувало максимальну ефективність природокористування;

– оближення антропогенного навантаження на природне середовище території, зниження забруднення середовища до екологічно безпечного рівня, нарощування екологічно безпечних технологій.

Література

1. Географические аспекты урбанизации. М.: Знание, 1971. - С.18-49.

2. Географія Одещини. Природа, населення, господарство / Під загальною редакцією проф. О.Г.Топчієва. – Одеса: Астропрінт, 1998. – 88с.

3. Озерова Г.Н., Покшишевская В.В. География мирового процесса урбанизации. М.: Просвещение, 1981.

4. Сучасні екологічні проблеми Одещини. С.Б.Куделіна., О.А.Мірошніченко., К.В.Уголік., В.В.Яворська //Экологические проблемы городов и рекреационных зон: Сб.научн.ст./ОЦНТЭИ – Одесса, 1999. – С.88.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.