Июн 24 2002

Вплив матеріального виробництва Одеської

Вплив матеріального виробництва Одеської

агломерації на стан акваторії Чорного моря

А. Е. Молодецький, О.М. Підгорна, О.О. Гусєва

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Україна

Influence of material manufacture of Odessa agglomeration on the state of Black Sea

A.E. Molodetsky, E.M. Podgornaya, E.A. Guseva

National university by I.I.Mechnikov, Odessa, Ukraine

The largest city of Ukrainian costs of Black Sea – is Odessa. It and its surrounding agglomeration continue to come forward considerable pollute of water of Black Sea in conditions of long economic crisis and repeated fall volumes of material manufacture. Consider factors, those create corresponding loadings in the conditions coordinated action material manufacture with Odessa bay. Reflected main hearths, where form mainstreams polluting substances in the industry and on the transport.

На протязі останніх років екологічний стан північно-західної частини Чорного моря, зокрема Одеської затоки, незважаючи на деяке покращення, залишається кризовим. Однією з причин цього є скидання в Одеську затоку стічних вод і відходів виробництва підприємств промисловості, морського транспорту, комунального господарства, що триває два століття.

До факторів, які створюють господарське навантаження на довкілля в Одеській затоці, можна віднести:

– поступання великих об\’ємів стічних вод (від Одеси об’єм стічних вод складає біля 170 млн. м3/рік, в тому числі недостатньо очищених – 55 млн. м3/рік і неочищених біля 5 млн. м3/рік [3,5]). В місті функціонує більше двохсот підприємств різних галузей, які використовують стару (екологічно "брудну") технологію, що не дозволяє організувати ефек-

тивну централізовану очистку стоків із обеззараженням всіх токсичних речовин;

– відсутність стабільного та загальнообов\’язкового впровадження технологій збору, обробки, збереження токсичних для навколишнього середовища хімічних речовин;

– інвестиційний голод та відсутність зацікавленості у залученні екологічно безпечних сучасних технологій;

– винос забруднюючих речовин у води Одеської затоки в місцях саморозвантаження і дренажу системами колекторів протиерозійних та протизсувних систем і споруд. Спектр забруднюючих речовин формується на території водозбору в результаті їх потрапляння в грунт, повітря і рослинність;

– забруднення морської води в результаті функціонування застарілих плавзасобів водного транспорту, збільшення кількості числа суден, що транспортують нафту, мінеральні добрива та інші потенційно шкідливі речовини; скидання неочищених та недостатньо очищених вод з міських очисних споруд;

– вплив гідротехнічного та іншого будівництва в прибережній зоні моря, яке розвивається без урахування побудови нових та реконструкції старих протиерозійних, берегоукріплюючих протизсувних споруд, що утворюють замкнені акваторії з застійними явищами;

– вплив рекреаційного навантаження на прибережну смугу затоки: за умови, що на 1029 тис. жителів міста [6] припадає лише 25 км відносно вільної від портових та інших споруд берегової смуги на кожного жителя припадає лише 24 мм берегу. До того ж кожного курортного сезону Одесу відвідують сотні тисяч організованих та неорганізованих рекреантів з України та інших країн.

На сучасній території міста, яка становить близько 163 км2, розміщено більше 200 промислових підприємств. Більшість з них ще і досі не використовує достатнього очищення стічних вод. Води потрапляють в Одеську затоку через станції очистки міської каналізації. Більшість діючих підприємств розташована на декількох виробничих ділянках, які у діючому Генеральному плані міста [4] мають назви промислових районів: "Застава І" та "Застава ІІ" – на заході, "Пересип" та "Куліндорове" – на північному сході, а також групи підприємств у південній, центральній та північній (нафтопереробний завод на Шкодовій горі ) частині території міста Одеси, яка лише 2001 року отримала адміністративно встановлені юридичні кордони.

Серед промислових підприємств найбільший об\’єм стічних вод технологічно створює Одеська ТЕС – до 50936,0 тис. м3/рік [3]. Вона створює також теплове забруднення моря підігрітими водами. Тепла вода, змінюючи термічний режим моря, шкідливо впливає на частину гідробіонтів. Другим промисловим підприємством-водокористувачем, яке забруднює води Одеської затоки і не використовує біологічних методів очистки стічних вод, є "Одеська цукрова компанія" (цукро-рафінадний завод) – до 10786,0 тис. м3 стоків на рік [3]. Забруднення води відбувається за рахунок надходження у води моря різних шкідливих домішок неорганічного походження (кислоти, луги, мінеральні солі), та поверхнево-активних органічних речовин.

Іллічівському судоремонтному заводу належить третє місце серед промислових підприємств агломерації (3934,0 тис. м3/рік). Забруднення води створюється тут за рахунок збільшення у воді шкідливих домішок органічного надходження (нафта й нафтопродукти, детергенти, сполуки сірки та азоту, лакофарбові матеріали тощо). Осідаючи на дно, згустки мазуту пригнічують донні мікроорганізми, що беруть участь у самоочищенні води. Гниття донних відкладів забруднених органічними сполуками, продукує у воді, зокрема, сірководень. На відміну від Іллічівського судоремонтного заводу Одеський припортовий завод у Южному використовує під час випусків стічних вод в Одеську затоку фізико-хімічне очищення. Його стічні води нормативно чисті через досить ефективну технологію очистки стоків. Іллічівський та Одеський морські торгові порти також використовують сучасні методи очищення виробничих стоків.

Але, не дивлячись на наявність очисних споруд, порти періодично проводять так звані "залпові" викиди в море. Велику небезпеку являє собою порт Южний, де концентруються великі обсяги рідкого аміаку, функціонує потужний аміакопровід Одеса – Горлівка - Тольяті. Ця речовина перевозиться танкерами ємкістю до 50-120 тис. т. До того ж в цьому порту перевантажуються вугільні, рудні та хімічні вантажі.

Серед підприємств-забруднювачів підпорядкованих водоканальному господарству м. Одеси "лідерство" по об\’єму скидання стічних вод тримає станція біологічної очистки (СБО) "Північна" (88917,0 тис. м3/рік [3,4]). Хоча на станції і використовується біологічний метод очистки стічних вод, однак, систематично проводяться аварійні випуски стічних вод в море – тому навіть в осінньо-зимовий період, якість морської води за бактеріологічними показниками залишається досить низькою, а влітку погіршується через додаткове навантаження від рекреаційно-пляжної смуги.

На протязі останніх років практично постійно забороняється водокористування на пляжах міста. Через відсутність нормативних умов водовідведення на СБО "Південна" та "Північна" і відсутності в циклі водообробки стічних вод забруднюються пляжі: "Лузанівка" (через функціонуючий канал "Хаджібейський лиман-море") і Фонтанська група пляжів від 10-ої станції Великого Фонтану до Чорноморки, внаслідок скиду стічних вод СБО "Південна" та локальних викидів.

Із оброблених в 1999 році для бактеорологічних дослідів 924 проб морської води – 68,4 % стали нестандартними. Для порівняння в 1998році ця цифра складала 52,3 %, а в 1997 – 48,8 %. Основний показник бактеріального забруднення морської води – індекс лактозно-кишкової палички – (ЛКП) складав 24 млн. при нормі 5 тис. [1] тобто перевищував норму у 4800 разів.

За методикою, розробленою для оцінки взаємодії промислових та рекреаційних об\’єктів [3], під час розгляду впливу на стан Одеської затоки було виявлено головні осередки виробничого (і, передусім, промислового) впливу на цей компонент довкілля. Це, звичайно, три морські торговельні порти агломерації (Іллічівський, Одеський та Южний), а також підприємства паливної промисловості (Одеський нафтопереробний завод – "Лукойл" – 67 га на півночі обласного центру), машинобудування (Іллічівський судоремонтний завод – 56,5 га у Сухому лимані; одеські заводи " Мікрон" – 17 га на заході Одеси, "Червона гвардія", сільськогосподарських машин, судоремонтний "Україна" – загалом в межах "Пересипу" та ін.), хімічної промисловості (Одеський припортовий завод у Южному – 148 га), чорної металургії (Одеська ТЕЦ на ділянці "Пересип" – 17 га) тощо. Саме ці підприємства та їх територіальні угрупування є продуцентами певного спектру відходів, вплив яких позначається на хімічних показниках води Одеської затоки та очищення стічних вод з яких створює найбільші проблеми для комунальних та відомчих очисних споруд. Саме для них потрібна підготовка відповідних інвестиційних проектів для забезпечення екологічної безпеки Одеси та її передмість з боку наслідків діяльності промислового та транспортного секторів матеріального виробництва.

Література

1. Климентьев Н.С., Бабич Г.В.. Санитарно-гигиенические аспекты состояния прибрежной зоны г. Одессы// Экологические проблемы Черного моря. – Одесса, 1999. – с. 229-230.

2. Молодецкий А.Э. Территориальные индустриально-рекреационные системы // География и природные ресурсы, 1988, №1. – с. 119 – 125.

3. Научно-технический отчет Одесского отделения Государственного Океанографического института. – Одесса, 1991. – 180 с.

4. Одесса. Генеральный план развития города на период 1990 – 2005 гг. – Киев: Госстрой УССР, 1987. – Т. 9; 4/1.

5. Одесса: город – агломерация - портово-промышленный комплекс. Одесса: АО БАХВА, 1994. – с. 296 – 303.

6. Про попередні підсумки всеукраїнського перепису населення 2001 р.// Краєзнавство, географія, туризм. 2002, №33. - С. 2-3.

Нет пока ответов

Комментарии закрыты.